• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формування вмінь писемного мовлення

Особливості сприймання букв українського алфавіту і методика їх пояснення. Із буквеною системою української мови учні ознайомлюються у 2-му класі. Учитель звертає увагу учнів, що в алфавітах української і російської мов більшість літер однакові за накресленням і звуковим значенням. Однак є букви, які пишуться по-іншому (і, є, ґ), та букви, хоч і однакові за написанням, але мають інше звукове значення (ч, г, щ, и, є). Засвоєння букв І групи відбувалося на уроках російської мови під час навчання грамоти. На уроках української в процесі читання слів з такими буквами відбувається позитивний перенос умінь читати, хоча, звичайно, уміння вимовляти слова по-українськи потребуватимуть певної корекції. Корекції знань та вмінь читати потребуватимуть і літери, однакові за написанням, але різні за звуковим значенням (ч, щ, г, и, є, буквосполучення ьо), а спеціального вив-

1 Ґудзик І. Формування аудіативних умінь. — К.: Наукова думка, 2005.

чення — букви, які мають інше графічне зображення: і, є, ї, ґ, знак апостроф.

Аналіз процесу засвоєння букв першої та другої груп свідчить, що складнішими для засвоєння є літери, однакові за написанням і різні за звуковим значенням, оскільки тут сильніше виявляється інтерференція. Щоправда, якщо діти недостатньо володіють нормами російської вимови, наприклад вимовляють український звук [г], що характерно для України, то проблем з вимовою цього звука на уроках української немає. Однак інтерференція особливо помітна під час засвоєння букв і, и,е,є, тобто букв на позначення голосних. Літера є хоч і відрізняється накресленням від російської букви є, проте спричинює неправильні асоціації через подібність з російською з, тому є чи не найскладнішою для засвоєння. Отож читання, а пізніше й написання слів з цією буквою супроводжується помилками.

Методика вивчення букв української мови як другої відрізняється від методики навчання грамоти. Так, на уроках української немає потреби добирати слова, які б містили виучуваний на уроці звук. Справа в тім, що вмінням виділяти звук із певного слова діти вже оволоділи. Тому пояснювати звук та букву так, як на уроках рідної, не лише методично невиправдано, а й не економно в часі. Адже основна мета на уроках української — провести корекцію здобутих умінь, розмежувати буквені позначення подібних у російській та українській мовах звуків, щоб діти не плутали їх. З цією метою доцільно використати прийом зіставлення буквених знаків уже на етапі пояснення. Розглянемо це детальніше.

Буква і. Літера є новим графічним знаком, і за правильної методики пояснення в учнів швидко формуються вміння правильно читати слова з цією буквою, оскільки вони одразу співвідносять такий графічний знак із звуком [і], подібним до відомого їм звука російської мови [и]. Труднощі виникають під час написання слів із цією буквою, оскільки тут діє інтерференція: добре сформована на уроках російської мови навичка позначати цей звук іншою буквою протидіє

формуванню нової навички що призводять до графічних помилок, коли замість української букви і діти нживають російську и: Иванко, иний, линийка і под. Тому потрібна постійна і наполеглива робота над формуванням нової навички позначення звука [і] під час письма українською мовою.

Важливим є етап пояснення, яке проводиться на ОСНОВІ зіставлення буквених знаків:

— їв російській, і в українській мовах є дуже подібні звуки [и], [і], однак на письмі вони позначаються по-різному. У російській мові цей звук позначається ііуквою и, а в українській — буквою і.

На дошці робиться запис:

У рос. мові В укр. мові 1

И /

Одразу ж після зіставлення пропонуються для читання однакові слова, записані російською та українською мовами з метою переносу вмінь читати:

[?] [?] !

Йван Мария Іван Марія

(Знаки питань над буквами зосереджують увагу на тому, що різні в російській та українській ах букви позначають подібний звук.)

І Іаступний крок — читання складів з літерою і: ні, мі, ті, сі, а також слів, які дещо різняться вимовою і написанням: літо, осінь, ріка, міст, сіно і под. Щоб ітпобігти помилкам, доцільно дати зразок вимови таких слів.

І нарешті, читання слів, властивих тільки українській мові: лікар, місто, папір, зірка тощо. Такі ОЛОВа потребують пояснення значення та, як і поперед-пч група, зразка вимови перед читанням учнями. Щободити увагу дітей, слова кожної групи слід заздацчшІдь записати друкованими літерами на дошці або п накаті. Слова другої і третьої груп школярі спочатку

читають 2-3 рази разом з учителем (хором), потім — окремі учні (сильніші), пізніше — слабші.

Букви и, є. Процес засвоєння цих букв є складнішим, ніж букви і. Справа в тім, що у дітей уже склався певний стереотип позначати звуки [ьі], [з], подібні з українськими [и], [є], буквами и, з. На уроках української мови учням доводиться змінювати цей стереотип (стару навичку). Завдання ускладнюється ще й тим, що графічний образ букв и, є викликає у дітей асоціації із звуками російської мови [ьі], [з]. Діє подвійна інтерференція, що виявляється і під час читання, і в процесі письма. Тому на етапі пояснення дуже важливо диференціювати буквене позначення подібних в обох мовах звуків. Для цього рекомендується, як і під час ознайомлення із літерою і, використовувати прийом відкритого міжмовного зіставлення. Покажемо це на прикладі ознайомлення з буквою и. Пояснюючи, йдемо від спільного — подібного звука і диференціюємо його буквене позначення в обох мовах:

г , г , ^г- в рос. мові буква — м звук [и] [ьі] *ЙС^"

**• в укр. мові буква — и

Після такого пояснення й унаочнення одразу ж слід приступати до читання слів, які звучать майже однаково і мають однакове лексичне значення, але відрізняються буквеним позначенням подібних звуків [и] — [ьі]. Такі слова мають бути записаними у зіставленні з російськими:

син — син риба — риба сир — сир диня — диня

У цьому випадку слово, записане російською мовою, ніби «підтримує» здобуті знання про українську букву и. Слід наголосити на тому, що в українській мові приголосні перед буквою и слід вимовляти твердо. Важливо також перед читанням інших слів потренувати учнів у такому вимовлянні, запропонувавши прочитати відповідні склади: ди, ти, си, ли, ни і т. д. Після таких вправлянь учні спочатку разом з учителем, а потім самостійно читають слова, однакові за написанням, але різні за вимовою: калина, картина, малина,

■піна, вишня. Потім так само читають слова третьої групи — власне українські — типу: млин, помилка, оцдинок.

Ііуква є. Літера є в українській мові вживається для і і означення звука [є] перед м'якими приголосними, а на початку складу та після апострофа — звуків [йе]. Такі Самі функції виконує в російській мові буква є. Здавати :я б, сприйняття літери є не повинно було б викликати таких асоціацій, як при сприйнятті подібних и, є, тобто вона мала б засвоюватися легше. Однак цього не нідбувається, оскільки написання літери нагадує учням російську букву з. Таким чином, виникає подвійна трудність. Учням у процесі засвоєння письма оукви є доводиться переборювати стару навичку позначення на письмі подібного в обох мовах звука і, крім того, долати асоціацію з російською буквою з в процесі читання (учні, читаючи, часто вимовляють на місці букви є звук [є]: чита[е], співа[е]). Тому, пояснюючи, слід показати учням, що звуки [йе] в російській мові позначаються буквою є, а в українській — є. Оскільки графічне зображення букви викликає в уяві дітей асоціацію з літерою з, одразу ж треба їх застерегти:

— Не плутайте українську букву є з російською з. І (є різні букви. Перший елемент української букви І — літера с, а російської — перший елемент рукописної букви х. Для посилення зорових вражень доцільно ииготовити табличку, на якій поряд з буквою є перекреслена червоним літера з.

На дошці або таблиці в результаті пояснення має ііути такий запис:

У російській мові В українській мові

є є [

На етапі закріплення, як і під час вивчення букв і, п, о, учням пропонуються записи слів російською та українською мовами у зіставленні:

[?] [?] 1

Ева Евгеній Єва ! Євгеній

Звертається увага на однакові звуки, що позначаються буквами є (рос.) — є (укр.). Після цього школярі тренуються у читанні слів, де буква є стоїть на початку та в кінці слів: Європа, єдність, світає, співає, малює. Слід домогтися того, щоб діти вимовляли в кінці слів не один звук [є], як це спостерігається, а два [йе].

В українській мові не так багато слів, у яких буква є позначала б м'якість приголосних. Однак вони є, тому такі слова треба спеціально виокремити для тренувань у читанні синє, верхнє, нижнє, осіннє, літнє і под.

Буква ї. Буква ї є специфічною, тобто властивою тільки українській мові. Подібної в російській мові немає, хоч звукосполуки, які позначаються цією буквою, є і в російській мові: «соловьи», «лисьи». «волчьи». Спостереження показали, що, засвоюючи літеру ї, учні часто вимовляють її як звук [й]. Тому на етапі пояснення увагу дітей зосереджують на вимові двох звуків [йі]: [йі]жак:, [йі]ду, \ш\сти. Крім того, з метою диференціації вимови звуків, що позначаються буквами й — ї, доцільно використати прийом внутрімовного зіставлення типу:

герой — герої край — краї урожай — урожаї

Щоб учні усвідомили й запам'ятали відмінність у позначенні звуків [й] — [йі], необхідно впродовж кількох уроків зосереджувати увагу дітей на таких питаннях:

— Якою буквою в українській мові позначається звук [й]? а звуки [йі]?

І навпаки:

— Який звук позначається літерою й (буква демон

струється, але не називається)? а буквою ї?

Буквосполучення ьо, йо. Ознайомлення з цими бук-восполученнями потрібне для формування вмінь правильного читання, інакше діти у складах з ьо вимовляють на місці ь звук [й], тобто так, як звикли в російській мові читати склади з ьи: «волчьи», «лисьи». Під час пояснення буквосполучення ьо важливо, щоб учні усвідомили, що своїм звуковим значенням воно

иідиовідає російській букві є, яка вживається після букв, що позначають м'які приголосні: лен — льон, 'істчик — льотчик, тобто буква м'який знак вжи-шісться для позначення м'якості приголосних перед о, оскільки букви є в українській мові немає. Тому на етапі пояснення необхідно зазначити, що в російській мові у слові «ерш» буква «є» позначає два звуки — |ііо|, а в слові «лен» — м'якість звука [л'] і звук [о]. У результаті бесіди на дошці з'являється запис:

[йорш] — ерш

[ло'н] — лен

— В українській мові також є слова йорж, льон, але букви є немає. У сильнішому класі вчитель пропонує подумати, як записати ці слова українською мовою, у слабшому сам розповідає:

— Звуки [йо] позначаються в українській мові букші ми йо, а м'якість звуків перед о — м'яким знаком. Тому ці слова записуються так: йорж, льон. (Записує на

ДОШЦІ або демонструє таблицю.)

Наступний етап — сформувати вміння вимовляти м'яко приголосні перед ьо. Учням пропонується потренуватися у вимові складів льо, ньо, сьо, тьо, цьо та слів і Оуквосполученням: льон, у нього, сьогодні, цього, тре-ш його і лише після цього доцільно перейти до читання текстів.

Деякі учні під час читання слів з буквосполучення-ми йо вимовляють останні як [іо], [йе], тому для трену-ипльних вправ слід добирати слова, які дали б змогу сформувати необхідне вміння, наприклад: йод, Йосип, ікі.ч), йому, район, оскільки саме в таких словах помічені відхилення від норм вимови.

Буква ґ. Ця буква є новою, але позначає добре відо-м н іі учням з російської мови звук [г]. Пояснення букви спід проводити так само, як і букви і. Особливої уваги потребуватиме написання букви і вживання її в словах української мови.

Апостроф. Знак апостроф в українській мові вжи-иш'.ться для того, аби показати, що після твердих притік юних на місці букв я, ю, є вимовляються звуки [йа], І п у |, | йе]. У російській мові таку саму роль відіграють ♦ рпздолительньїе» твердий та м'який знаки. Тому на

етапі пояснення знака апостроф доцільно використати відкрите міжмовне зіставлення слів із зазначеними графічними знаками, звернути увагу на те, що під час читання так само, як і в російській мові, на місці ь і т, знаків вимовляється звук [й], в українській мові вимовляється звук [й] на місці знака «апостроф». Учні читають: сьезд — з'їзд, вьюн — в'юн, перья — пір'я.

Особливу увагу слід приділяти формуванню вмінь правильної вимови слів зі сполученнями б'я, п'я, в'я, м'я (голуб'ята, п'ять, в'яз, м'яч), оскільки в росій-ській мові губні приголосні перед я вимовляються м'яко ([п'ат'], [м'ач']). Навичку вимовляти м'яко ці приголосні у зазначених сполученнях діти переносять і на українську мову, якщо не сформувати необхідних умінь вимови.

І знову ж таки на етапі пояснення використовуємо відкрите зіставлення вимови подібних слів російської й української мов. Учням пропонується послухати, чи однаково вимовляються перші звуки в таких словах: пять — п'ять, мяч — м'яч, вяз — в'яз.

З'ясувавши, що в українській мові перші звуки вимовляються твердо, учні мають відповісти на запитання, що сприяють усвідомленню знань:

— Який наступний звук вимовляється у словах української мови? (Звук [й].)

— Який знак треба вжити, щоб показати на письмі, що буква я не позначає м'якості звуків [б], [п], [в] у словах української мови?

З допомогою вчителя школярі з'ясовують, що в словах української мови треба вживати апостроф. Після цього відкривається запис слів, які діти сприймали на слух, щоб підтвердити їхній висновок.

На наступному уроці учням пропонується цей самий запис слів і ставиться запитання, спрямоване на усвідомлення звукового значення знака апостроф:

— Чи однаково вимовлятимуться записані слова в

російській та українській мовах? Якщо ні, то чому?

Оскільки правило про вживання апострофа в українській мові засвоюється в процесі вивчення правопису, вчитель на цьому етапі основну увагу звертає на правильність читання слів з апострофом та правильне позначення апострофа під час переписування.

Формування (корекція) вмінь читати українською мовою. Формуючи навички правильного читання українською мовою, слід зважати на те, що в процесі навчання грамоти (російська мова) діти певною мірою оволоділи алгоритмом читання. Саме тому на уроках української мови завдання полягатиме не у формуванні початкових умінь читати, а в переносі сформованого алгоритму на матеріал української мови, корекції та вдосконаленні читацьких навичок.

Спостереження показують, що на початковому етапі дещо уповільнюється темп читання українською мовою. Учні, особливо слабші, припускаються помилок у наголошуванні, перекручують слова. Тому основне завдання полягатиме в удосконаленні вмінь учнів читати правильно і свідомо. Уповільненість темпу пояснюється незвичністю звукового оформлення слів, і вона з часом (зі збагаченням словникового запасу та вдосконаленням умінь розмовляти) зникає.

Перші читацькі спроби учнів відбуваються під час ознайомлення з буквами. Слова, словосполучення, тексти, пропоновані для читання, — це навчальний матеріал, на основі якого вдосконалюються орфоепічні вміння, відпрацьовуються вміння читати українською мовою, зокрема така важлива якість, як свідомість. (^відоме читання може бути забезпечене тоді, коли учні розуміють значення слів у тексті. Отже, перед читанням слід проводити словникову роботу. Для цього слова, які потребують пояснення, учитель записує на дошці, ставить знаки наголосу, читає і пояснює їх значення (на цьому етапі, коли словниковий запас обмежений, найекономніший спосіб пояснення — переклад російською), після чого пропонує школярам разом з ним хором прочитати їх 2-3 рази. Таке проговорювання, окрім того, що сприяє запам'ятовуванню нових гнів, формує вміння правильно вимовляти їх під час читання в підручнику.

Після словникової роботи читає текст спочатку вчитель, а учні слухають, стежачи за підручником. Це дає їм можливість співвідносити вимову і написання. Доцільним є завдання поставити наголоси, вертикальними рисками позначити паузи, підкреслити слова,

яких вони не розуміють. Після цього текст читають сильніші учні, що дає можливість учителеві з'ясувати типові помилки.

Наступне завдання — 2-3-хвилинне напівголосне читання тексту (або уривка) всіма учнями, але не хором. Оскільки темп читання індивідуальний, сильніші учні встигають прочитати 2-3 рази, слабші — 1 раз. Учитель, щоб заохотити до кількаразового читання, обов'язково запитує, хто скільки разів прочитав, і висловлює похвалу найстараннішим.

Напівголосне читання корисне тим, що сприяє запам'ятовуванню не лише окремих слів, а й цілих фраз, речень. Крім того, всі учні мають змогу потренуватися у читанні.

Після читання напівголосом учитель перевіряє, як читають слабші школярі. Потім проводить бесіду за змістом прочитаного, яка допомагає виявити, як зрозуміли текст учні, ставить завдання на розвиток мовлення (переказування уривків прочитаного, діалог, розповідь за аналогією тощо).

Корекція вмінь писати. Спеціальної уваги та окремого прописування з поясненням елементів літер потребують нові букви Іі, Єє, її та Ґґ. Під час пояснення великої і малої букв Іі слід звернути увагу на те, що у написанні великої букви / крапка зверху не ставиться, що заокруглення великої та малої букв повернуті в різні боки.

У ході пояснення букви Єє обов'язково звертають увагу на те, що першим елементом букви є буква С. Письмо літер її не викликає особливих труднощів, оскільки вони подібні з Іі, тільки над великою і над малою буквами треба ставити дві крапки.

Окремо вчитель пояснює написання букви Ґґ (великої і малої) та її з'єднань з іншими буквами.

На етапі пояснення букв української мови учні не лише читають, а й пишуть ці літери, слова з ними, речення. Не потребують окремого написання букви и, є, оскільки відповідні графеми є і в російській мові. Однак потрібні спеціальні вправляння у вживанні їх в українських словах типу сир, дим, лижі, поет, екскаватор.

Система вправ має бути спрямована на подолання інтерференції, на чітке розмежування написань у російській та українській мовах. Цьому, як уже зазначалося, сприяє прийом зіставлення. Тому першими мають бути вправи, в основі яких лежить зіставлення:

— Запишіть українською мовою слова, подані

російською. Підкресліть букви української мови, яки

ми відрізняється написання цих слів:

Ира—... линия—...

Йван — ... лилия — ...

Мария — ... Лидия — ...

Добирати слова для вправ слід також на основі зіставлення, але вже прихованого: брати тільки слова, які відрізняються написанням виучуваних букв (сир, син, лижі,риба). Запис таких слів з підкресленням українських букв спрямований на зосередження зорової уваги на українських літерах, на диференціацію їх у російській та українській мовах.

Наступний вид вправ — словникові диктанти з використанням сигнальних карток із зображенням букв і, и, є, є, ї та буквосполучень йо, ьо. Для диктанту добирається до 12 слів. Методика його проведення така: учитель вимовляє слово й запитує, якою буквою школярі позначать той чи інший звук.

Наприклад, Іра. Який перший звук вимовляється у цьому слові? Якою буквою слід позначити цей звук? Або: Єва. Які перші звуки вимовляються в цьому слові? Якою буквою вони позначаються? У відповідь школярі піднімають потрібну картку, кладуть її перед собою, щоб бачити (інакше, незважаючи на те, що букву показали правильно, під час письма можуть написати ту букву, якою звикли позначати відповідний звук у російській мові).

Для диктантів недоцільно брати слова, що різняться в обох мовах вимовою, але однакові за написанням (картина, день).

Корисними є вправи на списування з проговорюванням. Для них добираються 3-4 речення, пов'язані змістом, максимально насичені словами з виучуваними буквами. Речення здебільшого короткі, з 3-4 слів.

Методика списування така: текст записується на дошку. Вчитель читає записане, пояснює нові слова, якщо є такі. Вдруге текст читають учні разом з учите-

лем і одержують завдання списати текст, проговорюючи (продиктовуючи) кожне слово напівголосно, а потім підкреслити українські букви.

На етапі формування вмінь вживати українські літери під час письма ефективними є зорово-слухові диктанти. Для них добираються невеликі уривки з віршів (2-4 рядки), загадки, прислів'я. Записане на дошці читає вчитель, звертає увагу на українські букви, підкреслює їх, а також на розділові знаки. Далі текст читають учні разом з учителем, потім текст закривається і школярі записують його під диктовку. Після цього текст знову відкривається, дається завдання звірити з дошкою свої записи і підкреслити українські літери.

У ході диктанту окремі школярі можуть забувати зображення букв. Щоб допомогти їм швидше зорієнтуватися в цьому, доцільно скористатися таблицею або планшетом, який використовувався під час вивчення друкованих літер, вставивши замість останніх рукописні. Планшет (таблиця) має бути такого змісту:

Незважаючи на важливість формування графічних навичок, не слід захоплюватися на уроці письмом, тобто перетворювати уроки усного мовлення і читання в уроки письма. Це комплексні уроки. На них мають бути реалізовані всі три важливі компоненти усного і писемного мовлення. Отже, письмо — лише один із видів роботи на уроці і має тривати орієнтовно 10-12 хв. Саме тому вчитель добре продумує, яку з наведених видів вправ він використає на уроці, враховуючи етап засвоєння букви і ступінь сформованості графічних умінь.

Для орієнтації в тому, наскільки успішно відбувається формування графічних умінь, учитель час від часу має перевіряти їх, застосовуючи списування зі вставлянням пропущених (контрольних) літер або невеличкі диктанти. За виявленими помилками організовують індивідуальну роботу, спрямовану на їх подолання. Нижче наводимо фрагмент такого уроку.

Забезпечуючи мотивацію навчальної діяльності, вчитель повідомляє:

— Сьогодні у нас незвичайний урок. Нам допоможе

провести його дівчинка Оленка (показує ляльку з бла

китними очима). Ми разом з нею засвоїмо, як позна

чається в українській мові звук [є], вивчимо вірш про

Оленку і відповідатимемо на всі її запитання.

1. Ознайомлення з буквою є.

Учитель вивішує планшет, пропонує школярам назвати українські букви, які є на планшеті (і, и) і повідомляє, що Оленка пропонує їм сьогодні ознайомитися ще з однією літерою — є, яка позначає відомий уже звук [є].

— Звук [є] є і російській, і в українській мовах. Про

те позначається він по-різному: у російській мові цією

буквою (показує букву з), а в українській — такою (по

казує і вставляє обидві літери у кишеньки планшету

9 — б).

Якщо в класі є учні, які вже знають букви, то можна їм запропонувати самим знайти серед інших українську букву.

2. Первинні вправи на читання слів з буквою є.

На дошці запис слів російською та українською мовами:

[?] [?]

зкран Змма екран Емма

Учитель пропонує назвати, який звук позначає буква з у словах російської мови і який — буква є у словах української. Після відповіді учні читають ці слова. Далі їм пропонується прочитати слова ескалатор, екскаватор, з'ясовується, чи знають діти значення слова

ескалатор (рухомі сходи, які можна бачити найчастіше в метро).

— А тепер Оленка нагадає вам, що в українській

мові приголосні (согласние) перед буквою є вимовля

ються твердо.

Школярі пробують прочитати склади те, ле, не, се, це та слова крейда, речення, цегла, щоденник, лелека (спочатку роблять спробу сильніші учні, якщо складно, вчитель пропонує послухати, як треба вимовляти і прочитати всім разом, потім знову вправляються у читанні окремі (середні і слабші) учні).

3. Письмо слів з буквою Ее.

— Оленка дуже задоволена і сказала, що ви мо

лодці. Однак приготувала для вас ще один екзамен. Нацей раз вона пропонує прочитати і списати з дошки такі слова (учитель відкриває запис): Поет, ей, ех, Ельбрус, Естонія, екран, Емма.Запитує, чи знають діти, що означають слова Ельбрус, Естонія. Після запису варто запропонувати підкреслити букву є та прочитати записане. Фізкультхвилинка.

4. Робота з текстом.

а) словникова робота (слова записані на дошці).— В українській мові є слова: великий, велика(російською: большой, большая), маленький, малень ка, веселий, весела, сумний, сумна (російською: грустний, грустная). Повторимо українські слова хором.

б) слухання вірша і перевірка розуміння сприйнято го на слух.

— А зараз, послухайте вірш, який написав український поет Платон Воронько (показує портрет письменника і читає вірш «Оленка маленька» напам'ять).

— То ж про кого цей вірш? Чи сподобалась вам дівчинка? Яка вона?

в) активізація слів (велика — маленька, весела —

сумна та прикметникових закінчень жіночого роду).

З цією метою вчитель запитує:

— Оленка була велика чи маленька? весела чи сум-

на? А ця дівчинка весела чи сумна? (показує малюнок похмурої дівчинки). А ця велика чи маленька? (показує малюнок дорослої дівчини).

Під час відповідей звертається увага на вимову закінчень прикметників жіночого роду в називному иідмінку однини (без уживання термінів).

Вправляння учнів у читанні вірша. Читають спочатку сильніші, потім усі напівголосно протягом 3-х хв, далі знову окремі учні (середні й слабші) у парах — одні читають запитання, інші — відповіді, потім по рядах — один ряд запитання, другий — відповіді.

Після таких вправлянь учитель запитує, хто вже нивчив вірш і може розповісти напам'ять (розповідають 2-3 учні).

На цьому етапі дається завдання додому: вивчити вірш напам'ять і записати його в зошити.

д) активізація слів дивитися — бачити.

— Оленка дивилася на небо. Що вона там бачила?

— А тепер і ми проведемо гру, яка називається «Куди я дивлюсь, що бачу». Спочатку я буду дивитися, а ви відповідайте, куди я дивлюсь і що бачу (дивиться па дошку, на якій записані слова).

Потім викликає школярів і пошепки дає завдання, куди дивитися, — так, щоб там був певний предмет, який би учні могли назвати. Відповідаючи, учні мають вживати слова дивитись, бачити, дивиться, бачить.

5. Підсумок уроку.

— То яку літеру ми сьогодні вивчали? Як треба вимовляти приголосні перед цією буквою?

— А які нові слова запам'ятали? Який вірш вивчили?

• •••••••••••• Перевірте себе •••••••••••••

І Обґрунтуйте, чим спричинені труднощі у сприйнятті букв и, є, є. Розкрийте методику пояснення однієї з наведених вище букв.

2. Обґрунтуйте, чим викликано групування слів для первинного читання після пояснення букв и, є, є.

8. Розкрийте особливості опрацювання букви ї.

А. З'ясуйте особливості методики пояснення букво-сполучень ьо, йо.

5. Спробуйте з'ясувати, чому на етапі пояснення знака апостроф використовуються слова з «разделитель-ньіми» твердим і м'яким знаками для зіставлення з відповідними українськими словами, а не слова типу п'ять, м'яч.

6. Проаналізуйте наведений уривок уроку, враховуючи вимоги, які висуваються до уроків у 2-му класі, та завдання на цьому етапі.

Читайте також:

1. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
2. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
3. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
4. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
5. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
6. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
7. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
8. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
9. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
10. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
11. IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ
12. Iv. закріплення нових знань і вмінь учнів

Переглядів: 1394