МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ОРФОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ

Спорідненість української та російської мов, подібність їх структур майже на всіх рівнях — фонетичному (кількість і якість деяких груп звуків), лексичному (словниковий фонд), граматичному (число, рід, відмінок, частини мови, речення, його структура), стилістичному (стилістичні засоби), графічному (кирилиця) дає можливість великою мірою спиратися в навчанні української мови на знання й уміння, здобуті на уроках російської. Однак хоч українська та російська мови і споріднені, у них є ряд відмінностей, що мають вияв теж на всіх мовних рівнях.

Залежно від того, який матеріал вивчатиметься — спільний чи відмінний, відмінний повністю чи частково, — по-різному виявлятиметься і мовний досвід учнів. В одних випадках (за вивчення спільних явищ), як уже зазначалося, відбуватиметься позитивний перенос знань, умінь та навичок, що сприяє порівняно швидкому оволодінню навчальним матеріалом, в інших (якщо матеріал є протилежним чи таким, що частково збігається) — інтерференція навичок, що призводить до ряду помилок як в усному, так і в писемному мовленні. Чи не найяскравіший вияв остання має під час оволодіння українським правописом, оскільки він багато в чому відрізняється від російського, хоч є і спільне у змісті деяких орфографічних правил. Отже, розглянемо особливості української орфографії.

І Специфіка орфографічного матеріалу

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості вивчення розділу «Частим мови»	\|	Української мови і його лінгвістична природа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.001 сек.