Система методів і методика соціологічного дослідження

У відповідності з логікою наукового пошуку здійснюється розробка методики дослідження, що є сукупністю теоретичних та емпіричних методів, які дають можливість з найбільшою достовірністю дослідити такий складний і багатофункціональний об’єкт, яким є освітньо-виховний процес. Використання цілого ряду методів дозволяє всебічно вивчити досліджувану проблему, всі її аспекти, параметри.

Методи педагогічного дослідження на відміну від методології − це власне способи вивчення педагогічних явищ, отримання наукової інформації про них з метою визначення закономірних зв’язків, відношень і побудови наукових теорій. Всю їх різноманітність можна поділити на три групи: методи вивчення педагогічного досвіду, методи теоретичного дослідження, математичні методи.

Методи вивчення педагогічного досвіду − це способи дослідження реально створюваного досвіду організації навчально-виховного процесу. При вивченні педагогічного досвіду використовують такі методи, як спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, вивчення письмових, графічних і творчих робіт учнів, документації.

Спостереження− цілеспрямоване сприймання певного педагогічного явища, в процесі якого дослідник отримує конкретний практичний матеріал. Виділяють такі етапи спостереження: визначення мети і завдань (для чого, з якою метою ведеться спостереження); вибір способу спостереження, який найменше впливає на досліджуваний об’єкт і найбільш забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати); вибір способів реєстрації спостережуваного (як вести записи); обробка й інтерпретація отриманої інформації

Розрізняють спостереження, коли дослідник є членом тієї групи, в якій воно здійснюється, і спостереження − “з зовні”; відкрите й приховане (інкогніто); суцільне й вибіркове. Спостереження − це досить доступний метод, але він має свої недоліки: на його результати впливають особистісні властивості (мотиви, інтереси, психічні стани) дослідника.

Методи опитування − бесіда, інтерв’ю, анкетування. Бесіда − самостійний і додатковий метод дослідження, який використовується з метою отримання необхідної інформації або пояснення того, що не було достатньо зрозумілим під час спостереження. Бесіда проводиться за заздалегідь визначеним планом з виділенням питань, що потребують пояснення. Вона ведеться у вільній формі без запису відповідей співрозмовника. Різновидністю бесіди є інтерв’ювання, запозичене педагогікою з соціології. Під час інтерв’ю відповіді записуються відкрито.

Анкетування − метод масового збору матеріалу за допомогою анкети. Ті, кому адресовані анкети, дають письмові відповіді. Бесіду й інтерв’ю називають опитуванням “обличчя до обличчя”, анкетування − заочним опитуванням. Результативність бесіди, інтерв’ю, анкетування в значній мірі залежить від змісту й структури запитань.

План бесіди, інтерв’ю і анкети − це перелік запитань. Розробка запитань передбачає визначення характеру інформації, яку необхідно отримати, формулювання запитань, які повинні бути задані; складання першого плану запитань, його попередня перевірка шляхом пробного дослідження й виправлення, їх редагування.

Вивчення документації (особових справ клієнтів, медичних карт тощо) озброює дослідника деякими об’єктивними даними, що характеризують реальний стан справ.

Особливу роль у педагогічних дослідженнях відіграє експеримент− спеціально організована перевірка того чи іншого методу, прийому роботи для виявлення його ефективності. Експеримент − дослідницька діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових зв’язків у життєвих явищах, яка передбачає дослідне моделювання явища і умов його функціонування; активний вплив дослідника на явище; вимірювання результатів впливу і взаємодії. Виділяють такі етапи експерименту:

теоретичний(визначення проблеми, мети, об’єкта і предмета дослідження, його завдань і гіпотез);

методичний (розробка методики дослідження та його плану, програми, методів обробки отриманих результатів);

експеримент − проведення серії дослідів (створення експериментальних ситуацій, спостереження, управління дослідом і вимірювання реакції піддослідних);

аналітичний − кількісний і якісний аналіз, інтерпретація отриманих фактів, формулювання висновків і рекомендацій.

Розрізняють експеримент природний, натуральний (в умовах звичного життя чи якогось процесу) і лабораторний− створення штучних умов для перевірки певного досліджуваного явища.

Експеримент може бути констатуючим, що виявляє тільки реальний стан справ і процесів, або перетворюючим(розвиваючим), коли здійснюється цілеспрямована його організація для визначення умов (методів, форм і змісту освіти) розвитку особистості клієнта чи колективу. Труднощі експериментального методу полягають у тому, що необхідно досконало володіти технікою його проведення, тут потрібна особлива делікатність, такт, уміння встановлювати контакт з піддослідними.

Перераховані методи ще називаються методами емпіричного пізнання явищ. Вони слугують засобом збору науково-соціологічних фактів, які піддаються теоретичному аналізу. Тому виділяється спеціальна група методів теоретичного аналізу.

Теоретичний аналіз − це виділення й аналіз окремих об’єктів, ознак, особливостей, властивостей, соціологічних явищ. Аналізуючи окремі факти, ми виявляємо в них загальне й особливе, встановлюємо загальний принцип або правило. Аналіз супроводжується синтезом, він допомагає проникнути в сутність аналізованих життєвих явищ.

Індуктивні й дедуктивні методи − це логічні методи узагальнення, систематизації отриманих емпіричним шляхом даних. Індуктивний метод передбачає рух думки від частинних суджень до загального висновку, дедуктивний − від загального судження до частинного висновку.

Теоретичні методи необхідні для визначення проблем, формулювання гіпотез і для оцінки зібраних фактів. Ці методи пов’язані з вивченням літератури, праць класиків з питань людинознавства в цілому; художньої, довідникової літератури, підручників і методичних посібників з соціальної роботи, етики соціальної роботи і суміжних наук. Вивчення літератури дає можливість дізнатися, які факти і проблеми вже достатньо добре вивчені, з яких ведуться наукові дискусії, що вже застаріло, а які проблеми ще не розв’язані. Робота з літературою передбачає використання таких методів, як складання бібліографії — перелік джерел, підібраних для роботи у зв’язку з досліджуваною проблемою; реферування — стислий переказ основного змісту одного чи декілька творів з загальної тематики; конспектування — ведення більш детальних записів, основу яких складають виділення головних ідей і положень твору; анотація — короткий запис загального змісту книги чи статті; цитування — дослівний запис виразів, фактичних чи цифрових даних, що є в літературному джерелі.

Математичні і статистичні методи в соціальній роботі використовуються для обробки отриманих даних методами опитування й експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами. Вони допомагають оцінити результати експерименту, сприяють підвищенню надійності висновків, створюють основу для теоретичних узагальнень. Найбільш розповсюджені в соціальній роботі є математичні методи: реєстрація, ранжирування, шкалування. За допомогою статистичних методів визначаються середні величини отриманих показників: середнє арифметичне; (медіана − показник середини ряду (при наявності 12-ти клієнтів медіаною буде оцінка 6-го клієнта в списку, в якому всі клієнтм розподілені в списку за певним критерієм); ступінь розсіювання − дисперсія, або середнє квадратичне відхилення.

Для таких підрахунків є відповідні формули, застосовуються довідники і таблиці. Результати, оброблені за допомогою названих методів, дозволяють відобразити кількісну залежність у вигляді графіків, діаграм, таблиць. В дослідженнях у галузі соціальної роботи, етики соціальної роботи існує ще багато невиявлених зв’язків і залежностей, де є можливість виявити свої наукові здібності й можливості молодим дослідникам.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація соціально-педагогічного дослідження	\|	Етичні аспекти досліджень у соціальній роботі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.