Розчинник – це рідкий компонент розчину, який береться у надлишку порівняно з іншими компонентами.
У сучасній теорії розчинів визначається важливість як фізичних, так і хімічних сил між молекулами (атомами, іонами) у розчині.
Гомогенність розчинів обумовлена тим, що під час їх утворення, внаслідок взаємодії з розчинником, розчинена речовина подрібнюється до молекул або йонів, тобто розміри часток розчиненої речовини, розподілених між молекулами розчинника, не перевищують 10-9м. Такі розчини називають істинними.
Розчини, в яких частки розчиненої речовини мають розмір від і10-9м до 10- 7м є колоїдними, а більше 10-7м - грубодисперсними.
Істинні розчини прозорі, легко проходять через фільтр.
Розчин утворюється зі складових частин (компонентів) самодовільно, тому його утворення при сталих Р та Т пов’язане зі зменшенням ізобарного потенціалу (вільної енергії) системи. Ізобарний потенціал залежить не тільки від температури і тиску, а й від складу розчину, тобто від кількості компонента в розчині. Це твердження справджується також для інших термодинамічних потенціалів.
Найважливішою характеристикою розчину є його склад або концентрація компонентів.
Концентрація розчину – це кількість розчиненої речовини, що міститься в певній кількості розчинника або розчину.
Розчини з високою концентрацією розчиненої речовини називаються концентрованими,з низькою – розбавленими.
Кількісний склад розчинів в фізичній хімії часто виражають через молярнуімоляльну концентрацію, молярніімасові частки.