• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розглянемо баланс НБУ

До основних методів регулювання балансу банку належать:

- Політика облікової ставки;

- Операції на відкритому ринку.

- Зміна норм обов’язкових резервів.

Політика облікової ставки – це регулювання оплати ( % ) за позики, які НБУ надає КБ, що впливає на їх здатність розширювати кредитні операції.

Операції на відкритому ринку полягають у купівлі або продажу НБУ цінних паперів, з метою впливу на ресурси КБ.

Політика обов’язкових резервів, застосовується з метою забезпечення ліквідності банків та грошово-кредитного регулювання.

Обов’язкові резерви – це безпроцентні вклади КБ у НБУ, розмір яких встановлюється у визначеній пропорції до банківських зобов’язань.

Сьогодні політика обов’язкових резервів має подвійне призначеня:

1. Забезпечує постійний рівень ліквідності КБ;

2. Використовується як інструмент для регулювання грошової маси в обігу.

3.Індикатором економічного розвитку держави є стан банківської системи.

До основних чинників, що заважають розвитку банківської системи належать:

1. Незадовільний стан економіки держави, спад виробництва, неплатоспроможність підприємств.

2. Недосконалість та брак законодавчої бази банківської діяльності.

3. Затримка зі створенням системи страхування КБ від можливих ризиків.

4. Занадто ризикована кредитна політика керівників банків, з метою отримання найбільших прибутків.

5. Несвоєчасність повернення позик, у зв’язку з погіршенням платоспроможності позичальників.

6. Значне погіршення ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантій клієнтам КБ.

7. Брак законодавчої бази.

8. Необхідність формування інформаційної системи НБУ

( довідників, журналів, періодичних видань ).

2.12. СПЕЦІАЛІЗОВАНІ КРЕДИТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ ( СКФІ )

1.Сутність та види СКФІ.

2.Страхові компанії, інвестиційні фонди, пенсійні фонди.

3.Фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди, каси взаємної допомоги.

1. СКФІ – це установи кредитної системи, небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів.

Об’єктивні передумови становлення і розвитку СКФІ пов’язані з необхідністю обслуговування тих секторів ринку позикових капіталів, де необхідні спеціальні знання і особливі технічні прийоми, які з різних причин не обслуговуються КБ.

СКФІ почали формуватись, як окрема ланка кредитної системи у ХІХ ст. У першій половині ХХ ст. значного розвитку набули страхові компанії, а потім – пенсійні фонди і кредитні спілки.

Напрями діяльності сучасних СКФІ:

1. Акумулювання заощаджень населення залученням коштів на вклади.

2. Випуск власних акцій, облігацій, продаж страхових полісів.

3. Кредитування певної сфери економіки, видів господарської діяльності, груп населення.

4. Надання іпотечних кредитів.

5. Організація пенсійного та соціального забезпечення населення.

6. Здійснення операцій кредитної взаємодопомоги.

2.Страхові компанії – спеціалізовані інстутути що виконують функції страхування, тобто за рахунок підприємств, населення формують цільові грошові фонди та здійснюють виплати з них за настанням певних подій ( страхових випадків ).

Страхові компанії спеціалізуються на певному виді страхування:

1. Майновому.

2. Особистому.

3. Страхуванні відповідальості.

4. Перестрахуванні.

За формою організації страхові компанії поділяють на :

Акціонерні– капітал яких формується за рахунок випуску акцій.

Взаємні – капітал формується за рахунок платежів індивідуальних страхувальників.

Інвестиційні фонди – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечють посередництво в інвестиційному процесі.

Випускаючи власні цінні папери, вони акумулюють грошові кошти приватних інвесторів та вкладають їх в акції та облігації різних підприємств у власній державі або за кордоном.

Організаційно інвестиційні фонди можуть бути :

Відкритого типу – коли випускають власні акції у необмеженій кількості, відповідно до попиту на них.

Закритого типу – випускають акції тільки у певній кількості.

Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збір та акумулюваня грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадям після досягнення ними пенсійного віку.

За формою власності пенсійні фонди можуть бути :

Приватні– створюються різними фірмами для виплати пенсій, допомог своїм робітникам і службовцям.

Кошти цих фондів формуються за рахунок регулярних відрахувань із заробітної плати працівників, з прибутку підприємства, прибутку від операцій самих фондів.

Державні пенсійні фонди - створюються з ініціативи центральних та місцевих органів влади, а їх ресурси формуються за рахунок відрахувань з бюджетів різного рівня, а також внесків працівників державних структур.

Вони інвестують свої активи і обмежуються , здебільшого, вкладанням коштів в олігації державних позик.

3. Фінансові компанії – це небанківські інститути кредитної системи, що спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстрочкою платежу.

Вони можуть створююватись як самостійні юридичні особи на акціонерних чи пайових засадах, або як окремі структурні підрозділи, філії, дочірні підприємства банків і страхових компанії.

Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов’язань – облігацій чи векселів та короткострокових позик.

Основною функцією фінансових компаній є надання кредитів покупцям споживчих товарів шляхом придбання у торгівельних фірм боргових зобов’язань, якими був оформлений відповідний продаж.

Кредитні спілки – це корпоративні організації, що створюються з метою акумулювання заощаджень своїх членів та їх взаємного кредитування.

Об’єднання у кредитні спілки здійснюється за професійною, релігійною, територіальною чи іншою ознакою.

Ініціаторами їх утворення можуть бути підприємства, профспілки, організації громадян, місцеві органи самоврядування.

Ресурси кредитних спілок формуються за рахунок вступних внесків

( пайових ) членів, а також їх наступних внесків.

Ломбарди – кредидні установи, що здійснюють видачу позик під заставу рухомого майна ( цінних речей ).

Основною сферою діяльності ломбардів є надання споживчого кредиту фізичним особам, під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Ватість заставленого майна иає перевищувати суму кредиту на 20 – 50%.

Специфіка ломбардних позикових операцій полягає у видачі приватним особам невеликих сум позичок на відносно короткі терміни

( переважно до 3 місяців).

Міжбанківські об’єднання – утворюються банками, з метою координації та узгодження дії, підвищення ефективності своєї політики для захисту професійних інтересів.

Вони поділяються за такими ознаками:

1. Залежно від складу учасників:

-банківські об’єднання;

-об’єднання змішаного типу.

2. Залежно від цілей:

-на об’єднання комерційного типу;

-некомерційні об’єднання – надання послуг.

3. Залежно від термінів діяльності:

-на безстрокові об’єднання, що діють постійно;

-об’єднання , створенні на певний термін.

-корпоративні об’єднання.

Читайте також:

1. III. Бухгалтерський баланс
2. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
3. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
4. Аналіз ліквідності балансу
5. Баланс (початковий)
6. Баланс азоту
7. Баланс банку.
8. Баланс борошна
9. Баланс грошових надходжень
10. Баланс м’яса свиней в України у забійній масі (2003 – 2005 рр. та прогноз на 2006 р.), тис. т
11. Баланс на 1 вересня
12. Баланс надходження коштів організації (оперативний фінансовий план) на 20__ р.

Переглядів: 1427