Тема 5. Онтологічна та гносеологічна проблематики постнекласичної науки

План викладу

5.1 Проблема взаємозв’язку та розмежування фундаментальних та прикладних наук.

5.2 Демаркація наукового знання в умовах сучасного ренесансу псевдонауки.

5.3 Філософсько-методологічні аспекти проблеми детермінації в сучасному природознавстві.

5.4 Проблема співвідношення простоти та складності в сучасній епістемології.

5.5 Методологічне поле досліджень сучасних наукових напрямків хімії та мікробіології.

5.6 Проблематика генезису, еволюції та трансформації наукових понять.

5.7 Проблема методологічної інтеграції природознавчих і соціально-гуманітарних наук

Ключові поняття й терміни:детермінація, демаркація, ренесанс, генезис, еволюція, трансформація, ітеративність, сіненергетика.

Проблема – (від грецького problema – задача) в науці це наявність протиріччя між досягнутими теоретичними уявленнями та сукупністю нових експериментальних фактів, поміж існуючими варіантами та підходами при спробах дати пояснення будь-яким явищам, процесам чи окремим об’єктам органічної та неорганічної природи. Тому проблема по суті – це все те, що не пізнане, і саме з постановки проблеми, як однієї з основних форм наукового пізнання, і розпочинається сам процес пошуку шляхів створення адекватної теорії, що знаходиться поза межами досягнутого рівня наукового знання.

Розглянуті вище особливості та тенденції сучасної науки цілком природно зумовили і появу нових проблем наукового пізнання, тобто методологічних проблем, які деякі сучасні філософи та методологи науки іноді розподіляють на онтологічні та гносеологічні (або логіко-гносеологічні).

На наш погляд, подібна демаркація методологічних проблем на онтологічні та логіко-гносеологічні сама по собі є дещо проблематичною і неоднозначною у зв’язку хоча б з спорідненістю основних функцій гносеології та онтології. Досить нагадати, що гносеологія (від грецького gnösis – пізнання) чи епістемологія (від грецького epistéme – знання) охоплюють передумови наукового пізнання, його можливості та умови достовірності, проблеми природи пізнання та відношення досягнутого рівня знань до існуючої реальності.

В свою чергу, онтологія (від грецького ontos – сутність) відображає картину світу, його структуру та закономірності, узагальнені основи та сутність буття відповідно до досягнутого рівня пізнання реальності, яка визначається відповідною системою філософських понять, категорій.

Посилення категоріального каркасу науки, уточнення змісту таких категорій як простір-час, детермінація, можливість та неможливість, дискретність та безперервність тощо, подальша еволюція категорій та абстрактних понять сучасної науки з метою їх адекватної інтерпретації, безперечно можна віднести до онтологічної проблематики. Створення ж теоретичного підгрунтя для сучасних методологічних підходів, розробка нових методологічних принципів чи еволюція існуючих є передумовами процесу наукового пізнання на певному етапі розвитку науки – тобто предметом дослідження як онтологічної так і гносеологічної складових філософських основ науки. Більше того, сучасне визначення предмету науки грунтується на органічному синтезі онтологічної та гносеологічної характеристик. Це дає певні підстави розглядати існуючий перелік проблем сучасної філософії науки як її філософсько-методологічну проблематику.

Оберемо для більш детального розгляду філософсько-методологічні проблеми, які, на наш погляд, є найбільш суттєвими для подальшого розвитку процесу пізнання та безпосередньо зумовлені особливостями сучасної науки і враховують її існуючі тенденції, і які можна віднести як до узагальненої філософії науки (проблема співвідношення фундаментальних та прикладних наук, проблема демаркації науки та псевдонауки, проблема ентропії тощо), так і до спеціальної філософії науки (в межах певного циклу наук про неорганічну або органічну природу).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи інваріантності, симетрії	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.