Проблемний виклад навчального матеріалу

Робота з картою

Мета роботи з картою в старших класах:

- формування вміння розуміти карту;

- формування уміння користуватися картою як джерелом географічної інформації;

- сприяння розумовому розвитку дітей, зокрема – просторового мислення.

Розуміння карти означає засвоєння головних властивостей географічних карт, вміння пояснювати відношення географічних об’єктів і явищ, встановлювати зв’язки між ними.

Вміння читати карту формується в два етапи:

1. вивчення пояснювального апарату карти (легенда, назва, масштаб)

2. вивчення змісту карти та уміння уявляти реальні об’єкти і явища на основі карти.

Існує три рівні читання карти:

1. елементарне читання карти та плану місцевості (формується в початковій школі);

2. до елементарного читання карти додаються набуті географічні знання (5-7 класи);

3. вміння працювати з картми різної тематики чи комплексними картами (8-10 калси).

Прийоми роботи з картою в старших класах:

- читання карти;

- порівняння географічних об’єктів та територій за картою;

- характеристика окремих територій чи географічних об’єктів за типовим планом шляхом накладання (співставлення) різних тематичних карт;

- оформлення тематичних контурних карт;

- робота з картосхемами, картодіаграмами тощо.

Крім того, застосовуються ігрові форми роботи з картою:

§ гра „Знавці номенклатури” (один учень або група учнів називають об’єкти, а інший учень – їх показує);

§ гра „Галузі промисловості” (готуються умовні позначки галузей промисловості, а учень повинен вірно приколоти їх в пунсони міст, де вони розвинені);

§ гра „Міста та підприємства” (учням роздаються картки. На одній половині карток нависано назви міст, на іншій – назви підприємств. Учні повинні знайти пару)

§ тощо.

Прийоми роботи з підручником в старших класах:

§ прийоми роботи з текстом:

- складання тез на основі тексту;

- складання конспекту на основі тексту;

- складання порівняльної характеристики географічних об’єктів чи територій на основі тексту (наприкалад, порівняльної характеристики господварства двох країн чи економічних районів тощо);

- заповнення таблиць на основі тексту підручника тощо.

§ Прийоми роботи з позатекстовими компонентами підручника:

- виконання завдань і вправ, які вміщені до тексту чи після тексту в підручнику;

- робота зі статистичними матеріалами підручника (таблицями, графіками, діаграмами тощо);

- робота з картами та картосхемами підручника тощо;

Метод проблемного викладання передбачає використання знань та умінь учнів в процесі наукового міркування.

Способи діяльності вчителя в процесі проблемного викладання матеріалу.

За допомогою підручника, різних наочних посібників та інших засобів навчання учитель надає учням інформаційний матеріал з проблеми, групуючи його таким чином, що проблема послідовно з ним розвивається за допомогою спеціальних засобів, системи доказів та логічних міркувань (дедуктивного чи індуктивного). Таким чином, учні доходять до кінцевого висновку тим самим шляхом, що і кожен дослідник. Вчитель контролює діяльність учнів від початку й до кінця.

Способи діяльності учнів

Завданя учнів в тому, щоб навчитися стежити за розповіддю вчителя, робити висновки,т.т. розв’язувати навчальні завдання. Наприклад, при вивченні теми „Електроенергетика Укарїни” необхідно підвести учнів до активного сприймання фактичного матеріалу про гідроресурси та електрифікацію України шляхом „енергетика” і складання схеми її галузевої структури, розкриття значення галузі в господарстві та її сучасної географії. Аналізуються статистичні дані про зростання видобутку вугілля, газу і нафти. Поступово учнів підводять до запитання „Чи потрібно економити електроенергію?”. Далі учням ставиться проблемне завдання: „На основі навчального матеріалу з підручника, економічних карт (паливні ресурси, електроенергетика) з’ясувати рівень та перспективи розвитку електроенергетики України, а також дати оцінку факторам і причинам, що зумовлюють її розвиток?”.

Проблемні завдання дають вчителю можливість застосовувати частково-пошуковий метод навчання. Він полягає в поступовому залученні школярів до творчої діяльності. Досягається це за допомогою проблемних і творчих завдань, спосіб розв’язання яких учням невідомий. При цьому вчитель конструює завдання та формулює кілька завдань або запитань, які будуть етапними на шляху до досягнення головної мети. Найбільш виразною формою цього методу є евристична бесіда, при якій вчитель вміло поставленими питаннями скеровує учнів на вирішення проблеми.

Способи діяльності вчителя: формулює проблему, підводить учнів до аналізу фактів та їх зв’язків, спрямовує мислення учнів на розв’язання проблемних завдань, підводить до самостійних висновків.

Способи діяльності учнів: ознайомлюються з фактичним матеріалом, аналізують, роблять висновки, застосовують творчий підхід до вирішення проблеми.

Дослідницький метод вирішення проблемного завдання – це пробудження у школярів потягу до творчої діяльност і здобуття нових знань та вмінь у процесі самостійного пошуку. Учитель підбирає і систематизує завдання, для виконання яких у учнів не вистачає знань. Таким чином, створюється ситуація пошуку. Учні шукають шляхи вирішення даної проблеми самостійно.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робота зі статистичним, картографічним матеріалом та з навчальною літературою	\|	Лекційно-семінарська система навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.