Нормування праці. Визначення максимально припустимого часу для виконання конкретної роботи або операції в умовах даного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, що виготовляється в одиницю часу.
Організація виробництва будь-якого товару здійснюється у часі та матеріальному просторі та забезпечується методами оперативно-виробничого планування і нормування праці.
На базі планового обсягу виробництва продукції кожному підрозділу підприємства встановлюється в тій чи іншій формі виробниче завдання. Розрахунки календарно-планових термінів виробництва, тривалість виробничого циклу, обсяг партій виробництва тощо виконують за фактом наявності, а за їх відсутності – на основі методів та прийомів нормування праці, норм живої праці, а саме:
· норми часу. Тривалості робочого часу, необхідного для виготовлення одиниці продукції або виконання визначеного обсягу робіт одним працівником:
, (4.9)
де основний час; – допоміжний час; – час на обслуговування робочого місця; – час на відпочинок; – час перерв з організаційно-технічних причин; – підготовчо-завершальний час;
· норми виробітку. Кількості продукції, що повинна бути виготовлена одним працівником (бригадою) за одиницю часу:
, (4.10)
де – дійсний фонд робочого часу; – встановлена норма часу на од. продукції;
· норми обслуговування. Встановленої норми кількості одиниць устаткування (робітників, місць, квадратних метрів площі), яка обслуговується одним робітником або бригадою протягом зміни –
, (4.11)
де – норма часу на обслуговування устаткування;
· норми чисельності. Чисельності персоналу необхідної для виконання визначеної роботи.