• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Світогляд, його структура, рівні, види

Розділ І. Вступ

Тема 1. Філософія, її предмет і основні функції

1. Світогляд, його структура, рівні, види

2. Філософія як світоглядне знання

3. Філософія і наука

4. Основні функції філософії

Ключові терміни і поняття:філософія, світогляд, світовідчуття, світо­розуміння, міф, релігія, наука, повсякденний світогляд, матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, плюралізм, онтологія, гносеологія, аксіологія.

Світогляд, його структура, рівні, види

Термін «філософія», як і багато інших філософських термінів, – грецького походження і позначає найчастіше «любов до мудрості». Але перш, ніж говорити про мудрість, має сенс обговорити взагалі способи освоєння світу людиною, а також загальне поняття, що виражає відношення людини до світу, – поняття світогляду. Такий підхід має сенс ще і тому, що філософія – лише одна з форм (видів)світогляду, причому історично не перша.

Існує принаймні три способи освоєння світу людиною. Перший – це практичнеосвоєння світу, наприклад, у процесі трудової діяльності. Другий – це теоретичне(наприклад, математичні чи логічні міркування) і духовне(наприклад, осмислення Бога) освоєння світу. Третій – це духовно-практичнеосвоєння світу людиною. Світогляд – це саме духовно-практичне освоєння світу.

Під світоглядомзвичайно мається на увазі система поглядів на світ і місце в ньому людини. Предмет будь-якого світогляду – відношення людини до світу.

Відношення людини до світу – винятково різноманітне і багатоаспектне, що впливає на складність світогляду як системи. У цій системі можна виділити такі найбільш важливі компоненти (підсистеми):

а) буттєвийкомпонент(у філософії його називають онтологічним). Предметом обговорення тут виступають такі питання, як: Світ існував вічно, чи був кимсь створений? Світ кінцевий чи нескінченний? Що лежить в основі теперішньої світобудови? Яке джерело руху у світі (що рухає світом?)? Чим визначається розвиток? та ін.

б) пізнавальнийкомпонент(відповідно, гносеологічний), що припускає розгляд не стільки самого світу, скільки його пізнання. Це питання типу: чи є границі пізнання ( чи все у світі пізнається?)? Які існують способи збагнення світу людиною і які з них найбільш ефективні? Що значить знати? Що таке істина? Яке співвідношення знання і віри? і ін.

в) практичнийкомпонент,який відбиває ту сторону відношення людини до світу, що пов'язана з предметною діяльністюлюдини, а не з його духовно-теоретичним способом освоєння світу (наприклад, мисленням). Це і життєвий досвід людини (навички, норми, рецепти і т.п.). Тут важливіше не слово, а справа, практичне застосування знань і досвіду.

г) цінніснийкомпонент(чи мовою філософії – аксіологічний), що визначає значимістьдля людини якого-небудь об'єкта чи події у світі. Це питання типу: Що краще (важливіше, гарніше, цікавіше і т.п.) – А чи В? Вчинок А – злий чи добрий? Відкриття атомної енергії – це благо для людства, або шкода? та ін. У цьому плані світогляд включає норми, ідеали і цінності, що програмують життєві світоорієнтації людей.

Необхідно відзначити, що ці чотири основних компоненти світогляду тісно взаємозалежні і забезпечують йому цілісність. Однак світогляд – не статичне утворення, і тому можна говорити про різні рівні його зрілості, досконалості. На більш низькому рівні (його часто називають світовідчуттям) мають на увазі чуттєво-емоційну сферу людського буття, соціально-культурні традиції і соціально-психологічні стереотипи, думки, оцінки, однак без належного їхнього осмислення. Коли ж наші думки, оцінки і вчинки ґрунтуються на знаннях,коли судження наші аргументовані, обґрунтовані (наприклад, посиланнями на наукові теорії чи закони), коли ми здатні критично осмислити свій досвід і знання – такий рівень світогляду звичайно називають світорозумінням. Забігаючи вперед, відзначимо в цьому зв'язку, що одна з задач (і орієнтацій) філософії – допомогти людині в удосконалюванні свого світогляду, у доведенні світогляду до рівня світорозуміння.

Тепер – про види(історичні типи чи форми) світогляду.

Філософія виникла більш двох з половиною тисяч років тому. Однак вона не є історично першим видом світогляду: до неї існували міф і релігія (хоча питання про те, що виникло раніше – філософія чи релігія – дотепер не вирішено однозначно).

Міф(міфологія) – це такий вид світогляду ( що існував вже в первісному суспільстві), за якого світ розглядається як єдиний живий організм, а земні, природні сили наділяються душею, здобуваючи нерідко надприродний характер. Міф зв'язаний з фантастичним описом дійсності і тому близький казкам, легендам, переказам і т.п. Міф є певним узагальненням тих чи інших явищ природи і суспільства. Наприклад, Деметра, як персонаж відповідного давньогрецького міфу, є символічним узагальненням землеробства, узятого в цілому, а Посейдон – символічним образом моря, усіх морів і зв'язаних з ними явищ. Однак всі узагальнення в міфі не виходять за рамки чуттєвих уявлень. У цьому змісті міф принципово відрізняється від наукиі філософії.

Релігія(релігійний світогляд) виникає як своєрідне витіснення міфів, їх «удосконалення», уніфікація (тобто має місце прагнення до об’єднання, приведення до єдиного початку). Релігія – такий вид світогляду, у якому дійсність представлена у фантастичних образах, шляхом уведення надприродних властивостей і сутностей. На відміну від повсякденного досвіду, релігія є ієрархічною системою. Ієрархічним центром монотеїстичних релігій є Бог. У логічному і понятійному відношенні релігія – більш розвинута система, ніж міф: вона включає не тільки різноманітні чуттєві образи, але й абстракції досить високого рівня розвитку. На відміну від науки, релігія основана не на знанні, а на вірі; у суспільстві релігія функціонує за посередництвом церкви (де, наприклад, відбуваються обряди, ритуали і т.п.) і інших об'єднань віруючих.

У порівнянні з релігійним і міфологічним світоглядом особливе місце займає науковий світогляд, що являє собою специфічне (наукове) знанняпро світ і місце в ньому людини. Це знання, яке крім системності характеризується об'єктивною істинністю,предметною визначеністю, наявністю особливих форм своєї організації й особливих методів одержання такого знання. Цей вид світогляду сформувався порівняно недавно, пізніше міфології і релігії.

Можна також говорити і про інші види світогляду (художній, політичний і т.п.), але серед усіх видів нас насамперед буде цікавити філософськийсвітогляд, розкриттю змісту якого у всьому різноманітті його аспектів і буде присвячений наступний виклад.

Філософія виникає на певному етапі історичного розвитку суспільства як своєрідне «подолання» міфу і релігії. Іншими словами, філософський світогляд істотно відрізняється від міфологічного і релігійного типів світогляду. Чим же?

Насамперед, він відрізняється тим, що це раціоналізований світогляд, із пріоритетом розуму над почуттями, знання – над думками і вірою. По-друге, якісно змінюються способи пояснення світу: світ тепер намагаються пояснювати таким, яким він є насправді, а не приписуючи йому (як це роби­лося в міфології) риси і властивості йому не властиві.

Носій світогляду – людина, що живе в суспільстві і культурі, в історично конкретному їх стані. Тим самим світогляд – це суспільна самосвідомість людини; він визначає ціннісну орієнтаціюлюдини у світі, відбиває дійсність крізь призму її (людини) цілей і інтересів.

На відміну від світогляду, що виникає з практичного відношення до світу, і є способом його «практично-духовного» освоєння, філософія і наука виникають з теоретичного, тобто пізнавального відношення, коли воно історично виділяється у відносно самостійну сферу діяльності людини.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Будова систем: підсистема, елемент, структура, зв'язок.
3. Валютні системи : поняття, структура, призначення.
4. Вектори рівні, якщо вони колінеарні, мають однакові напрями і рівні модулі.
5. Верховна Рада України: структура, функції, порядок формування та взаємодії з іншими органами влади.
6. Внутрішнє середовище організації. Змінні всередині організації (цілі, завдання, структура, технологія, люди).
7. Внутрішнє середовище організації. Змінні всередині організації (цілі, завдання, структура, технологія, люди).
8. Вплив Литовських статутів на розвиток права Речі Посполитої. Новий статут 1588 р., його структура, сфера регулювання.
9. Гражданское общество: понятие, структура, признаки.
10. Дивізіональна організаційна структура, спрямована на споживача
11. Доходи: структура, джерела, диференціація населення
12. Загальна структура, завдання та функції системи управління охороною праці на підприємстві

Переглядів: 5880