Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ДРЕВНЯЯ РУСЬ 8 страница

ШАНТАЖ — залякування погрозою розголосити відомості, які можуть скомпрометувати кого-небудь, з метою одержання якихось вигод.
ШЕСТИДЕСЯТНИКИ - учасники руху 60-х років за оновлення радянського суспільства. Об'єднували переважно творчу молодь, яка найактивніше долучалася до громадсько-політичного життя і культурного відродження в період десталінізації і хрущовської "відлиги".
ШОВІНІЗМ— агресивна форма націоналізму, проповідування національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, національне чванство, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.
ШОВІНІЗМ ВЕЛИКОДЕРЖАВНИЙ - різновид націоналізму, який ґрунтується па ідеї створення великої держави — імперії або збереження її впливу на свої колишні колонії.
ШПИГУНСТВО - таємне збирання, викрадення або передача іншій державі, іноземній організації, розвідці тощо відомостей, що становлять державну таємницю.
ШТАТ — 1) складова частина деяких держав з федеративною формою державного устрою. 2) Назва державної територіальної одиниці, яка входить

▀ ДОДАТОК № 2 ДО ТЕРМІНОЛОГІЧНОГО СЛОВНИКА НАЙУЖИВАНІШИХ ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Аарон — за біблійним міфом, давньоєврейський патріарх, первосвященик.

Абідон — йдеться, очевидно, про одне з двох міст Абідос на азійському узбережжі Геллеспонту або у Верхньому Єгипті.

Абсолон - біблійний персонаж, третій в ряді син Давида І Меахи, вбивця рідного брата Аммона. Проголосив себе королем і захопив Єрусалим. Загинув у битві з військом Давида.

Августин (Августин) Аврелій Блаженний (353 — 430) — християнський теолог, один з Отців римо-католицької церкви, автор твору «Царство небесне».

Августова смерть — йдеться, певно, про смерть польського короля Сигізмунда II Августа (1520 — 1572).

Авель (Авл) — за біблійною легендою, пастух, убитий старшим братом Каїном.

Аверроес (Ібн-Рушд) (1126 — 1198) — визначний арабський філософ, який поглибив і розвинув матеріалістичний бік учення Арістотеля.

Авзонська ліра — італійська ліра; від давньої назви Італії — Авзонія.

Авзонський люд — італійський народ.

Авірон — Абірон.

Авраам. — за біблійною легендою, родоначальник єврейського народу.

Аврора — римська богиня світанку.

Ага — офіцерський титул в Османській імперії.

Агаг — біблійний персонаж: цар амаликський (амалехітський).

Агамемнон — герой давньогрецьких міфів, цар Аргосу, учасник Троянської війни, оспіваний Гомером в «Іліаді». Був убитий своєю дружиною Клітемнестрою та її коханцем Егістом.

Агесілай — йдеться, очевидно, про Агесілая H (бл. 444 — бл. 360 до н. е.), спартанського царя, полководця й дипломата. Одержав ряд перемог над Персією, відновив гегемонію Спарти в Греції.

Адам — за біблійним міфом, «прабатько людського роду», перша людина, яку Бог створив нібито з праху земного.

Адріан VI — папа римський (1522 — 1523). Був вихователем імператора «Священної римської імперії» Карла V.

Адріанополь (Андріанополь) — давня (грецька) назва нині турецького м. Едірне.

Аквілон — бог північного вітру у давньоримьскій міфології.

Аквілонський край — тут: північно-східний край — за назвою вітру.

Аквінський Томас (1225 — 1274) — найвидатніший філософ і теолог середньовічної Європи.

Аксій — найбільша річка в давній Македонії.

Актеон — міфічний мисливець, якого Артеміда за зухвальство перетворила на оленя, і його розтерзали власні собаки.

Актейські поля — мовиться про аттичні поля, за давньою назвою Атіки — Акте.

Актійські пісні — аполонівські; за епітетом Аполлона, храм якого був на мисі Актій в Акарнанії (Греція).

Алани — іраномовні племена сарматського походження, предки сучасних осетинів.

Албанії — мешканці Албаланії — країни, розташованої на південно-західному узбережжі Каспійського моря.

Александр Великий (Македонський) (356 — 323 до н. е.) — полководець і державний діяч античних часів, цар Македонії; вихованець Арістотеля. Підкорив Грецію, а також багато країн Сходу і Середньої Азії.

Александр Михайлович (Четвертня) — маловідомий представник українського роду можновладців Святополк-Четвертинських.

Александр Ягеллончик (1461 — 1506) — великий князь литовський, а від 1501 р. і король польський. Син короля Казимира Ягайловича.

Александр III — папа римський (1159 — 1181).

Александр VI (Борджіа) — римський папа (1492 — 1503).

Александр (володар Волощизни) — йдеться про Александра Лапушняну (помер 1568) — молдавський господар (1552 — 1561, 1564 — 1568).

Александрія — місто, де перебував один із християнських патріархів. Нині це місто єгипетське і порт на Середземному морі.

Алекто — одна з трьох фурій.

Алківіад (бл. 450 — 404 до н. е) — афінський політичний діяч і полководець, вихованець Перікла, учень Сократа. Користувався великою популярністю громадян. За це його вороги люто зненавиділи й звинувачували то у прагненні до тиранії, то у святотатстві. Був вигнаний з країни. Внаслідок підступів спартанців його вбито у Фрігії.

Алкменід — нащадок Алкмени. Тут: Геракл.

Аллах — ім'я Бога в ісламі. За Кораном — творець світу.

Алтанти — невідомий нам топонім.

Алхімелек — архісвященик в Нобе (XI ст. до н. е.), нагодував вигнанця Давида і віддав йому меч Голіафа, за що за наказом Саула загинув разом із 84 своїми священиками.

Альба Грека (Альба Грецька Альба). — Йдеться, можливо, про латинську назву Белграда.

Альбрехт (1397 — 1438) — автрійський князь, король німецький. Одружився з Єлизаветою, дочкою цісаря Сигізмунда Люксембургського, короля чехів і угорців.

Альиид (Алкід) — Геракл (як онук тірінфського царя Алкея).

Амазеус Ромул — професор риторики в Болонському, Падуанському та Римському університетах у першій половині XVI ст.

Амалехіти (амалекіти) — біблійне плем'я. Див.: Моаб, Агаг.

Амалик — біблійний персонаж.

Амбросій Міланський див.: Амвросій.

Амврост Медіоланський (Амбросій Міланський) (бл. 340 — 397) — один із Отців церкви, міланський єпископ. Піклувався про незалежність церкви від держави. Відомий як укладач духовних пісень.

Амінь — біблійний термін. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях і означає: правильно, істинно, кінець.

Амміан. Лґарцелін. (бл. 330 — бл. 400) — римський історик. Автор праці «Діяння», яка висвітлює історію Риму. З 31-ої книги збереглося 18, що охоплюють 353 — 378 рр.

Амурат - йдеться про турецького султана Мурада II (1421 — 1451), який розгромив 1444 р. у битві при Варні армію європейських держав під командуванням польського короля Владислава III ("Варненчика").

Амфіктіони — так називали членів амфіктіонії — релігійно-політичного союзу племен і міст Давньої Греції для спільного відправлення культур й мирного розв'язання конфліктів, що виникали між його членами.

Амфіон — міфічний давньогрецький музика. Каміння, зачароване його грою на лірі, буцімто, саме складалося в мури, навколо Фіви.

Анаксагор Клазименський (бл. 500 — 428 до н.е.) — давньогрецький філософ. Визнавав нескінченну якісну багатоманітність первісних елементів матерії, з різних поєднань яких утворюються всі існуючі речі.

Анастасій (цісар) — очевидно, Анастасій І (бл. 430 — 518), імператор Східної Римської імперії.

Анахарсіс — відомий скіфський філософ VI ст. до н. е. Токсарис — супутник Анахарсіса.

Анджей з Гуркі див.: Гурка Андрій.

Андрій — первозванний апостол, проповідник учення Христа у Скіфії (і в Києві).

Андрінополіс — Адріанополь.

Андріанополь — Адріанополь.

Андромаха — дружина троянського героя Гектора. Стала символом відданої дружини.

Анна — мазовецька герцогиня. Мазовія — історична область Польщі.

Aннa (963 — 1011) — дружина Володимира Святославича. Була сестрою константинопольських царів Василія II Болгаробійці і Константина VIII.

Антимис (антиминс) — плат, яким покривають престол під час літургії.

Антихрист — у християнській міфології посланець диявола, який прийде нібито на землю перед другим пришестям Христа.

Антіохійський собор — помісний собор Східної церкви, що відбувся у м. Антіохія 341 р.

Антіохійці — мешканці м. Антіохія.

Антіохія — місто в Сірії, одне з вогнищ раннього християнства.

Антіпатр (397 — 319 до н. е) — македонський полководець, прихильник Александра Македонського, після смерті якого був регентом-правителем імперії.

Аоніди — музи; за назвою місцевості в Бестії (Греція), де був центр культу муз.

Аонійські гори — пасмо гір у Беотії (Греція).

Апеллес (356 — 308 до н. е.) — славетний давньогрецький художник, придворний маляр Александра Великого.

«Апокаліпсис» — остання книга Нового Заповіту Біблії, яка називається також «Одкровенням Йоанна Богослова». Написана близько 69 р., найбільш давній твір християнської літератури.

«Апокрисис» — один із кращих антиуніатських полемічних творів Христофора Філалета.

Аполлон (Аполло) — бог сонця і світла у давньогрецькій міфології. Пізніше вважався покровителем мистецтва й муз, богом лікування тощо. Аполлон мав прізвисько «піфійський» — на честь перемоги, яку він одержав над змієм-чудовиськом Пітоном (Піфоном).

Апостат — відступник од віри, віровідступник.

Апостол: мандрівний проповідник у період раннього християнства; учень Ісуса Христа; церковна книга.

Апостольська столиця — йдеться про папську столицю Ватікан.

Алулія — історична область на Південному Сході Італії.

Арабія — назва території, де мешкають араби.

Аравієць — мешканець Аравійського п-ва.

Аравія — історична країна на Аравійському п-ві.

Аратові вірші — йдеться, очевидно, про астрономічну поему грецького поета з Кілікії Арата «Феномена» (бл. 270 до н. е.).

Арголіда — область у східному Пелопоннесі (материкова Греція). Тут. греки взагалі, візантійці.

Арголідський — похідне від «Арголіда».

Аргус — за давньогрецьким міфом, стоокий гігант, якому Гера веліла стерегти Іо, перетворену на корову.

Аріани — послідовники вчення Арія, зокрема антитринітарії та протестанти XV — XVII ст.

Арієва секта — послідовники вчення Арія.

Арій (256 — 336) — священик з Александрії. Вчив, що Ісус Христос не «єдиносущий», а лише «подобосущий» Богові-Отцеві, тому він створений, а не вічний. Його вчення — «аріанство» — зажило великої популярності. Нікейський собор 325 р. засудив це вчення. У XV ст. воно відродилося в Італії, широко розповсюдилося в Польщі під назвою социніанства.

Арій (Аріус) — александрійський пресвітер (помер 336 н. е.), автор догмата про «неєдиносущїї» бога-отця і бога-сина.

Аріон — поет-кіфаред з Метімна на о. Лесбос (бл. 600 до н. е.).

Арістід (бл. 540 — 567 до н.е. — військовий діяч давніх Атен. Прославився під час греко-перських воєн.

Арістіп — філософ із Кірени, засновник кіренської школи (гедонізму) (бл. 434 — 360 до r e).

Арістотель (384 — 322до н. е.) — видатний давньогрецький філософ і вчений. Був учителем Александра Македонського. Засновник філософської школи в Атенах, автор праць з різних галузей знань.

Арістофан (445 — 385) — відомий давньогрецький комедіограф.

Арктойський край — північний край. Арктос — сузір'я Ведмедиці.

Арсеній — можливо, йдеться про Арсенія Аворіана, патріарха константинопольського (1255 — 1260, 1261 — 1267).

Артаксеркс — йдеться про Артаксеркса І (465 — 424), за правління якого згідно з Каллієвим миром (449) були завершені греко-перські війни.

Артикул — розділ, параграф, стаття.

Архієпископ (арцибіскуп) — почесний духовний сан єпископів, один із найвищих ступенів у християнській церковній ієрархії; вищий ієрарх у більшості християнських церков.

Архімєд (бл. 287 — 212) — відомий давньогрецький учений.

Ассірійський — прикметник до назви давньої країни Ассірії в північному Межиріччі.

Аскольд (пом. 862) — київський князь. Разом з Діром здійснив похід на Візантію. Убитий Олегом у Києві.

Аскреус — мовиться, напевне, про Гесіода, батьківщиною якого було с. Аскра неподалік підніжжя Гелікону.

Аспри — дрібна турецька монета.

Ассур — столиця давньої Ассірії.

Афанасій. див Атанасій:

Атлант (Атлас) — титан. За участь у боротьбі проти Зевса був покараний: мусив повічно тримати на плечах небо.

Аугуста — йдеться, очевидно, про баварське місто, нинішнє Аугсбург (Німеччина), яке в давнину називалося саме так.

Аудитор — учень, якого визначав учитель для вислуховування уроків інших учнів.

Атанасій (Афанасій) І — патріарх константинопольський (1289 — 1293 1303 — 1311).

Атанасій (Афанасій) Великий (Александрійський) (295 — 373) — святий, представник патристики, автор численних релігійно-догматичних та полемічних трактатів. Очолив боротьбу з аріанством.

Атени (Афіни) — місто-держава у Давній Греції. Нині — столиця Греції.

Афон — Свята Гора на п-ві Халкідіку у східній Греції, де розмістилися численні монастирі.

Ахаб — біблійний персонаж.

Ахат — супутник і вірний друг Енея.

Ахейські волості — територія, заселена грецьким племенем ахейцями.

Ахелойські води — річка в Етолії (Греція).

Ахеронт — річка в підземному царстві.

Ахіл (Ахілес) — міфічний герой троянської війни, головний персонаж «Іліади» Гомера.

Африк — південно-західний вітер у римській міфології.

Аякс — один із грецьких героїв у троянській війні.

Ацій (Атій) — батько Атії, матері Октавіана Августа.

Баби — пелікани.

Баварія — В епоху Реформації (XVI ст.) — герцогство. Була твердинею католицької реакції. Нині — земля у Німеччині.

Баволи — буйволи.

Бадеріус Ян (1465 - 1535) — відомий державний діяч і мер Падуї (1531 — 1532).

Баєран. — йдеться про мусульманське свято Байрам.

Базавлук — річка в Україні, права притока Дніпра.

Байрам — найголовніше свято у магометан.

Балабан Гедеон (бл. 1530 — 1607) — український церковний і політичний діяч, львівський єпископ, противник Брестської унії.

Балвохвальство — язичництво, поганство, ідолопоклонство.

Балика Леонтій (бурмистр київський) — багатий київський міщанин.

Балика Петро Созонович — представник відомої київської родини багатих міщан.

Балхаші (Бальхани) — йдеться, певно, про Балканські гори на півночі Греції.

Бандюга — те саме, що й «банда» — передовий загін у війську під окремим прапором ("банд"). Члени банди визначалися насильством, грабунками звідси й різко негативне значення слів «банда», «бандит».

Баран — йдеться про сузір'я Овен.

Баранецька Ядвіга — мати Ст. Оріховського, дочка священика грецького обряду.

Барбара (бл. 1494 — 1515) — перша дружина польського короля Сигізмунда І, дочка семигородського воєводи Стефана.

Барбара — онука Завіши Чорного. Померла 1517 р.

Барбара з Тенчина — дружина Яна Тарновського II.

Барбаро Ермолао (Барбарус Гермолай) (1454 — 1493) — італійський гуманіст, тлумач Арістотеля. Будучи венеційським послом у папи Інокентія VIII, отримав аквілейський патріархат. За це був вигнаний з Венеції.

Барбароса (Фрідріх) (бл. 1125 — 1190) — імператор «Священної Римської імперії». Згадані автором події відбулися під час Хрестового походу.

Барбарус Гермолай див.: Барбаро Ермолао.

Берездів — нині село у Хмельницькій обл. на р. Корчику (басейн Дніпра).

Барисел — префект лікторів (начальник поліції).

Барі — йдеться про південно-західну провінцію неаполітанського королівства, яка до підкорення її Неаполем існувала як окреме князівство. Тут деякий час жила і мала маєтки польська королева Бона Сфорца.

Барська княгиня — Бона Сфорца, польська королева, яка походила з італійського м. Барі.

Бартол і Балд — невідомі особи.

Батий (1208 — 1255) — монгольський хан і полководець. 1240 р. зруйнував Київ.

Бахус — латинська форма імені Вакха, одного з імен Діоніса.

Баязет — турецький султан Баязид II (1481 — 1512).

Белзькі — похідне від назви м. Белз у Львівській обл.

Беллона — італійська богиня війни, дружина Марса.

Бембо Петро (1470 — 1547) — італійський гуманіст.

Бенефіція — у християнській церкві винагорода духовної особи прибутковою посадою; церковне нерухоме майно.

Березина — річка, права притока Німану.

Берестейський — похідне від Берестя.

Берестя — нинішнє м. Брест, обласний центр Біларусі. 1596 р. там відбулася Брестська унія.

Бернард (Клервоський) (1090 — 1153) — святий, католицький теолог-містик, виступав проти теологічного раціоналізму Абеляра.

Бернардини). — послідовники Бернарда Клервоського; відгалуження католицького чернечого ордену цистеріанців.

Бершадь — містечко Брацлавищини (нині райцентр Вінницької обл.).

Бессарабська область — історична територія між Дністром і Прутом. Тепер ці землі входять до Одеської обл. та Молдови.

Бестіанські сромоти — тваринні соррміцтва.

Бжостовський Кірисник — один із невідомих для нас представників численної родини Бжостовських, які відзначилися у XVII — XVIII ст.

Битом (Бітум, Бітом, Битов) — місто на півдні Польщі, в Катовіцькому воєводстві.

Біблія (Святе Письмо, Письмо) — священна книга християнського віровчення.

Біга і Баралет — невідомі особи.

Біла Криниця — нині смт в Житомирській обл. на р. Тетерів.

Білгород. Білгород-Дністровський в Одеській обл.: нинішнє с. Білогородка у Київській обл.

Білгород. місто під Києом на р. Ірпинь, тимчасова резиденція київських князів; Білгород-Дністровський (Акерман).

Білгородське поле — степ, що прилягає до Дніпровського лиману.

Біле море — Балтійське море (?).

Біле озеро — нині озеро у Вологодській обл. Росії.

Білки — Бєльци, місто в Молдові.

Біскуп — єпископ.

Біскуп Луцький — йдеться про луцького єпископа Кирила Терлецького, брав участь у підготовці Брестської унії 1596 р.

Бобола Андрій (1545 — 1615) — підкоморій коронний, староста пільзненський, дибовський, гнєвковський; відомий лицар і дипломат.

Богемець — мешканець Богемії, чех.

Богемія — у 1526 — 1918 р. так офіційно називалася Чехія, яка тоді входила до Австрії.

Боговитини — український рід можновладців.

Бокатій Йоан — Бокачо Джовані (1313 — 1375) — італійський письменник-гуманіст, автор «Декамерону».

Боки — український рід можновладціа

Бокадіферо Людвік (1482 — 1545) — філософ, професор Болонського університету.

Болгари — предки нинішніх болгар.

Болгарські гори — Балкани.

Болеслав І Хоробрим (967 — 1025) — польський король.

Болеслав II Сміливий (1039 — 1081) — польський король. Здійснив два походи на Київ (1069 і 1077). Вів розпусний спосіб життя і відзначався жорстокістю. Був вигнаний за межі держави і помер на чужині.

Болеслави великі: Болеслав І Хоробрий, Болеслав II Сміливий, Болеслав III Кривоустий (1086 — 1138), Болеслав IV (1125 — 1173).

Болонья — місто в Італії. Нині адміністративний центр провінції.

Бона Сфориа дАрагона (1494 — 1557) — польська королева (від 1518 р.), друга дружина Сигізмунда І Старого. Походила з Італії.

Бонаміко Лазар — професор Падуанського ун-ту протягом 1530 — 1552, видатний ритор.

Бонер Северин (1486 - 1549) — сондецький каштелян, жупник і намісник краківський; головний банкір Сигізмунда І. Керував перебудовою замку на Вавелю; меценат митців.

Бонер Ян. (пом. 1523) — краківський міщанин, купець; головний королівський банкір і жупник. 1522 р. став намісником краківським.

Боніфацій: Боніфацій II (загинув 1207) — маркграф з Монтефарату, хоробрий лицар і мудрий правитель. Прославився під час IV хрестового походу;

Боніфацій VIII (1235 — 1303) — римський папа (від 1294), один із найвидатніших представників папської теократії.

Боратинський Петро (1509 — 1558) — перемишлянський, а потім бєльський каштелян, відомий юрист і оратор.

Боратинський Ян — польський воєначальник, котрий відзначився під Оршею і Полоцьком (1518), у московській війні Був родичем Ст. Оріховського і сусідом у Перемишлі

Бореєві (бурі) — похідне від Борей.

Борей — бог північного або північно-східного вітру у давньогрецькій міфології. Перен.: рвучкий, холодний вітер.

Борецький Йов (пом. 1631) — український церковний, політичний і освітній діяч. Від 1620 — київський митрополит.

Борис і Гліб (кін. X — поч. XI ст.) — молодші сини київського князя Володимира Святославича. Були вбиті за наказом старшого брата Святополка Окаянного. Православна церква оголосила їх «святими».

Бористен (Борисфен) — давньогрецька назва Дніпра.

Бористенські краї — українські землі, що прилягають до басейну Дніпра.

Бородавка (Яцько) (пом. 1621) — гетьман запорозького козацтва.

Босняки (бошняки) — люд, який проживав на території нинішніх Боснії і Герцеговини.

Босфор (Боспор) — протока, що сполучає Чорне й Мармурове моря. На його узбережжі стоїть м. Стамбул.

Браславський — похідне від: Браслав.

Брасікан Ян Александр (пом. 1539) — австрійський гуманіст, професор Віденського ун-ту, поет.

Братський монастир — монастир у Києві, організований і утримуваний братством.

Брацлав — нині смт Немирів, районний центр Вінницької обл.

Бреслау — німецька назва польського м. Вроцлава.

Брестський з’їзд (собор) — відбувся 1596 р. Прийняв церковну унію православних і католиків у межах Польської держави.

Брікота (старий і молодий) — викладачі теології (XV ст.) у Краківському ун-ті.

Брудзовський (Брудзинський, Брузевський) Микола (пом. 1552) — каштелян іновлодський та ленчицький, від 1545 — воєвода.

Буг (Західний Буг) — ріка у Польщі та на П кордоні з Україною.

Буда — історичне місто в Угорщині. Від 1350 р. — постійна резиденція угорських королів, складова частина Будапешту.

Бузів — можливо, мовиться про Буськ, місто на Львівщині, на р. Буг, столиця Бузького князівства (від 1100 р.).

Була — булка.

Булгарїя — ранньофеодальна держава булгар, що існувала в Середньому Поволжі в X — XIV ст.

Бусирід (Бусиріс) — міфічний володар Єгипту, який приносив у жертву богам усіх чужинців, які прибували до його країни. Був убитий Гераклом.

Бусурмян — магометанин.

Бухарешт — Бухарест, столиця Румунії.

Ваал — загальносемітське божество, бог сонця, родючості, вод, війни тощо.

Вавілон. — давнє місто в Межиріччі, столиця Вавілонії в XIX — VI ст. до н. е.

Вавілонська вежа — символ людського зухвальства й гордощів. За біблійною оповіддю, після всесвітнього потопу люди вирішили збудувати у м. Вавілоні вежу до неба. Таке зазнайство людей викликало у Бога гнів, внаслідок чого були змішані мови, люди перестали розуміти один одного, сталося так зване Вавілонське стовпотворіння, а далі розсіяння людей по землі за мовною ознакою.

Вакх (Бахус) — прізвисько, яке надавали у Давньому Римі Діонисові — богові родючості, виноградарства й виноробства у давньогрецькій міфології.

Валаам. (бл. XII ст. до н. е.) — біблійний віщун-волхв.

Валахи див: Волохи.

Валахія див.: Волощина.

Валенс — певно, Валенто Флавій (328 — 378) — імператор Східної Римської імперії (від 364 р.).

Валенсій — грецький єпископ.

Валента див.: Гербурт Валента.

Валеріус — мабуть, Валерій Максима (І ст. н. е.) — римський письменник, укладач збірника навчальних історичних прикладів для риторичних цілей.

Ванда — міфічна польська королева, яка, виконуючи обіт, кинулася у Віслу після перемоги над ворогом.

Вандальський народ — вандали, група германських племен, які на поч. V ст. спустошили Галлію та Іспанію.

Ваповський Станіслав (перша пол. XVI ст.) — польський державний діяч.

Варадін — йдеться, певно, про містечко Варад (Орадя) поблизу Дебрецена в Угорщині.

Варвари — тут.нехристиянські, чужинські народи.

Варна — місто в Болгарії.

Варненська битва — відбулася 1444 р. поблизу болгарського м. Варна між армією європейських держав на чолі з польським королем Владиславом III і турецьким військом, очолюваним Мурадом II. Битва закінчилася цілковитою перемогою турків.

Варон Марк Теренцій (116 — 27 до н. е.) — римський історик і граматик,

автор творів: «Про рільництво», «Про латинську мову» та ін.

Варта — річка у Польщі, найбільша притока Одри.

Варфоломій. (Бартоломій) — один із 12 апостолів Христа. Прийняв мученицьку смерть через розп'яття вниз головою. Його пам'ять вшановується Церквою 24 серпня.

Варшавський, сейм, (від 1563) мав запровадити в Польщі екзекуцію.

Варяги — давньоруська й візантійська назва скандінавів. Військові дружини варягів чинили грабіжницькі походи в Західну Європу і Русь. Часом наймалися на службу до давньоруських князів. Варязький — похідне від «варяг».

Васали — в середні віки в Західній Європі феодали, які були залежними від інших, могутніших феодалів-сеньйорів.

Василій і Константан — йдеться про константинопольських царів Василія II Болгаробійцю і Константина VIII.

Василій. Великий, (бл. 330 — 379) — ритор, Отець церкви, церковний письменник, святий.

Василій І Македонянин. (Македонський) (бл. 812 — 886) — візантійський імператор, засновник Македонської династії.

Василь-Мосх — йдеться про московського царя Василія III Івановича (1479 — 1533).

Ватікан — держава-місто, розташована у західній частині столиці Італії — Риму. Політичний, адміністративний та ідеологічний центр католицької церкви, резиденція папи.

Ватіканська бібліотека — книгозбірня Ватікану. Одна з найбільших у світі.

Вевірка — село неподалік м. Тарнова, резиденція й улюблене місце перебування Яна Тарновського II, де він і помер.

Вевірський — похідне від: «Вевірка».

Велика Польща — історична назва однієї з основних областей Польщі, що відіграла роль колиски Польської держави.

Вельзевул — у ранньохристиянській релігії володар демонів, диявол.

Венеди (венети) — найдавніша назва слов'ян, як і антів і склавінів.

Венера (у греків Афродіта) — богиня краси та кохання у давньоримській міфології, дочка Зевса і Діони. За іншою версією, народилася з морської піни поблизу о. Кіпра, тому її часто називають Кіпрідою.

Венеціанці — мешканці м. Венеція в Італії.

Венцеслава будівля — йдеться про Празький ун-т. Венцеслав (Венцель — німецький імператор, 1378 — 1400), старший син Карла IV. Сприяв послідовникам Гуса. Декретом 1409 р. перетворив Празький ун-т з німецького на чеський, виславши звідти німецьких професорів і студентів.

Вергілій Марон II (70 — 19 до н. е) — видатний римський поет, автор епічної поеми «Енеїда», в якій прославляв Римську державу.

Весаріон (Вессаріон, Віссаріон) — нікейський митрополит, один з найвидатніших церковно-політичних і літературних діячів V ст.

Вина — штраф.

Винниці — виноградники.

Вислицький див.: Ян з Вислиці.

Виспа — острівець.

Вишневець — містечко неподалік Кремінця, вотчина князів Вишневецьких. Нині смт Збаразького р-ну Тернопільської обл.

Вишневецький Дмитро (пом. 1563) — український князь, претендував на господарство Молдови. Потерпів поразку і був виданий до рук султана Сулеймана, який наказав повісити його на гак ребром на фортечному мурі над морем. Провисів три дні й був забитий з лука за прокльони, які слав Магомету.

Вишневецький Михайло — представник роду українських князів.

Вишневецький Олександр — представник роду українських князів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ДРЕВНЯЯ РУСЬ 7 страница	\|	ДРЕВНЯЯ РУСЬ 9 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.