• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДРЕВНЯЯ РУСЬ 9 страница

Вишневецькі — український князівсько-магнатський рід.

Вишнецький — похідне від назви містечка Вишнець.

Вишнівець — нині смт Збаразького р-ну Тернопільської обл.

Вишня — йдеться про містечко Сондову Вишню, де відбувалися сеймики, на яких часто виступав Ст. Оріховський.

Вієнна — давня назва нинішньої столиці Австрії — Відня.

Вієтор Гієронім (пом. 1546) — відомий краківський друкар. Від 1510 р. працював у Відні, 1518 р. переїхав до Кракова.

Візантійці — мешканці Візантійської імперії (столиця Константинополь), що виникла наприкінці IV ст. і проіснувала до середини XVI ст. Протягом IX — X ст. київські князі вчинили проти Візантії ряд походів.

Візантія — держава, що виникла в IV ст. під час розпаду Римської імперії в її східній частині. Існувала до середини XV ст. — до взяття її столиці Константинополя турками.

Віз Небесний — сузір'я Великої Ведмедиці.

Вікарій — заступник, помічник високого церковного достойника у християнській церкві.

Вілія - річка в Україні, ліва протока Горині (басейн Дніпра).

Вільно — нинішнє місо Вільнюс, столиця Литви.

Вірмени — йдеться про вихідців з Вірменії, які з'явилися у західній Україні в XII — XIII ст., втікаючи від турецької навали. 1270 р. одержали від галицького князя Льва привілей і право на мешкання у Львові.

Вісла — головна ріка у Польщі.

Віслок — притока р. Вісли.

Вітебськ — обласне місто у Бєларусі.

Вітеннові (брані) — йдеться про війни Вітеня (помер, бл. 1315), литовського великого князя (1293 — 1315). Мав союз із галицькими князями. Воював З німецькими рицарями.

Вітовт (1350 — 1430) — великий князь литовський. Ліквідував удільні князівства на терені України й Бєларусі. На початку XVI ст. вигнав татар з Придніпров'я. За Вітовта Литовське князівство досягле найбільшої могутності.

Вітольд (можливо, Вітовт) (1350 — 1430) — великий князь литовський.

Вітулт (великий князь литовський) — йдеться про Вітовта (1350 — 1430).

Вітенберг — східнонімецьке місто.

Віфлеєм (Вифлеєм) — місто в Палестинській землі, на південь від Єрусалима.

Владислав (II) (1104 — 1139) — старший син польського короля Болеслава Кривоустого і Збислави, доньки великого князя київського Святополка.

Владислав III (Варненчик) (1424 — 1444) — польський король, 1444 р. очолив у битві при Варні армію європейських держав і потерпів нищівну поразку від турків. Звідси його прізвисько «Варненчик».

Владислав Ягайло (Ягеллович) (1348 — 1434) — великий князь литовський і король польський.

Войти — український рід можновладців.

Воловині — український рід можновладців.

Володимир — нинішній Володимир-Волинський у Волинській обл.

Володимир І Святославич (пом. 1115) — великий князь київський (від 980 р.). За його правління було завершено об'єднання всіх східнослов'янських земель у складі Київської Русі та запроваджено на Русі християнство (988).

Володимир II Всеволодович Мономах (1053 — 1125) — великий князь київський (1113 — 1125), відновив великокнязівську владу на більшій частині руських земель. Володимир Мономах — автор видатного твору давньоруської літератури «Повчання своїм дітям».

Володимир III Мстиславич — великий князь київський (1167, 1171).

Володимир IV Рюрикович — великий князь київський (1223 — 1235, 1236 — 1238).

Володимир Ольгердович — київський князь (1381 — 1395), батько Олелька (Олександра).

Володимирський — Володимир-Волинський.

Володимирський владика — тут. князь Костянтин Острозький.

Волоський край — землі, заселені волохами.

Волохи (влоши, валахи, влохи) — загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська і молдавська нації.

Волощина (Валахія) — історична область на півдні Румунії між Карпатськими горами і Дунаєм. Від XIV ст. — феодальне князівство, яке в XVI ст. потрапило під владу Туреччини.

Воляр — пастух волів. Тут: сузір'я Тельця.

Вольський Миколай (пом. між 1548 — 1550) — войницький каштелян, від 1535 — сандомирський.

Вотум — голос, думка.

Всеволод І Ярославич (1030 — 1093) — великий князь київський (1078 — 1093). В союзі з братами Святославом та Ізяславом вів боротьбу проти половців і турків, вніс зміни і доповнення до «Руської правди». Заснував Києво-Видубицький монастир.

Всеволод II Ольгович — великий князь київський (1139 — 1146).

Всеволод III Сеятославич — великий князь київський (1206, 1207, 1210 — 1212).

Всеволод Ізяславич — можливо, тут ідеться про Всеслаоа Ізяславича, удільного князя Полоцького.

Вселенські собори — з'їзди вищого духівництва християнської церкви для розв'язання найважливіших питань.

Вселенські собори — зібрання ієрархів християнської церкви з усього світу, які обговорюють і ухвалюють догми віри і правила поведінки віри. Православна церква визнає сім вселенських соборів.

Вулкан — бог вогню, захисник від пожеж у римській міфології.

Гадючий острів — острів у західній частині Чорного моря, неподалік Одеси

Гайдуки — учасники збройної боротьби південних слов'ян проти турецьких загарбників.

Гаківниця - довга і важка рушниця, якою були озброєні запорозькі козаки у XV — XVI ст.

Галати (Галатія) — історична область у центрі Малої Азії.

Галицьке князівство — давньоруське феодальне князівство, що в X — XII ст. існувало у Галицькій землі Від X ст. у Киїській Русі. Наприкінці XI — на початку XII ст. відокремилося від Києва. Столиця — Галич.

Галич — давньоруське місто. Від 1144 р. столиця Галицького князівства.

Галілея — область Палестини за часів Нового Заповіту.

Галл (юдей) — персонаж твору Йоана Бокатія.

Галли — кельтське населення Галії. Тут: гали — французи.

Галлія — країна, що в античні часи займала нинішні землі Франції, Люксембургу, Бельгії, частину Нідерландів і Швейцарії. Ст. Оріховський вживає цю назву для означення Франції.

Галльська війна. — Йдеться про війну з французами (галами).

Гальшка Зеновичівна — дружина князя Михайла Вишневецького.

Гамрат Петро (1487 — 1545) — краківський єпископ (від 1538), архієпископ Гнєзненський (від 1541); прихильник і дорадник королеви Бони; виступав за мир з Туреччиною; був противником Габсбургів; опікувався літераторами та вченими, але вів розпусне і гультяйське життя.

Ганібал (246 — 183 до н. е.) — славетний картагенський полководець у пунічних війнах з римлянами.

Гарумна (нині Гарона) — річка у південно-західній Франції.

Гвоздець — фортеця в Молдові, яку Ян Тарновський захопив 1531 р.

Гданськ — місто в Польщі.

Гебр (Гебрус) — головна ріка Фракії. Нинішня Маріца.

Гедимін (Гедемін) (пом. 1341) — великий князь литовський. Завершив підкорення Полоцького князівства. 1340 р. поставив на Волині князем свого сина Любарта. Від Гедиміна були залежними київські й смоленські князі.

Гектор — син царя Трої і відважний воїн, герой Троянської війни.

Гекуба — дружина троянського царя Пріама, мати Гектора і Паріса.

Гелазій (І) — римський єпископ у 492 — 496 рр. Змагався за главенство римської церкви проти константинопольських патріархів. Богослов-полеміст.

Гелі — за біблійним міфом, архісвященик і суддя Ізраїлю протягом 40 років.

Гелій Авл (Гелій Аул) (II ст.) — автор праці «Аттичні ночі» збір відомостей стосовно права, історії, мовознавства, природи).

Гелікон — гора на півдні Беотії (Греція), названа в честь Аполона, вважалася оселею муз.

Геліогабал (Марк Антоній) (201 — 222) — римський імператор. Вів розпусне життя. Був убитий разом з матір'ю повсталими солдатами.

Гелєс — давньогрецька героїня, яка втопилася в морі, яке з того часу називається Гелеспонтом (морем Гели).

Гелеспонт — нинішня протока Дарданелл.

Генадій (II Схоларій) — константинопольський патріарх (1453 — 1459), богослов, укладач «Стоглавця».

Генрік — йдеться про одного з польських королів Генріка І Бородатого (бл. 1163 — 1238) або Генріка II Побожного (бл. 1191 — 1241).

Георгій Побідоносець (Юрій Змієборець) (за легендою, помер 303 р.) — святий великомученик, патрон руських князів. Зображувався на коні зі списом, яким поборює змія.

Георгій (Святий) — легендарний великомученик, скараний на смерть за проповідь християнства в Римській імперії (303 р.); вважається, що він приносить перемогу.

Георгій (Юрій) Долгорукий — володимиро-суздальський князь, який вів уперту боротьбу за Київ і князював у ньому (1155 — 1157). Його вважають засновником Москви.

Гера — за давньогрецьким міфом, дружина Зевса, цариця богів.

Геракл — герой у давньогрецькій міфології, син Зевса. Здійснив 12 подвигів. Геракл (Геркулес) — втілення сили, мужності, відваги, працелюбства. Був одним з найпопулярніших героїв, тому Гераклом греки присягалися.

Герберштайн Зігмунд (1486 — 1566) — німецький дипломат і мандрівник.

Бував в Україні. Автор «Нотаток про московитські справи» (1549), які містять відомості про Україну.

Герборт-Гербурт. Гербурт Андрій — особа з роду Гербуртів — одного з наймогутніших у Червоній Русі XVI ст.

Гербурт Валєнти (1524 — 1572) — польський церковний діяч, єпископ перемишлянський (від 1560). Брав участь у Тридентському соборі. Поблажливо ставився до одруження Оріховського.

Гербурт Северин — брат Яна і Валєнти Гербуртів.

Гербурт Станіслав (бл. 1524 — 1584) — каштелян пшемиський (від 1552 р.), від 1555 — львівський. Багато разів виступав на сеймах. Був ревним католиком.

Гербурт Якуб — можливо, дідич Мєжинця, родич Яна Гербурта.

Гербурт Ян (бл. 1524 — 1577) — польський історик і юрист. Займав посаду любачівського каштеляна.

Гербурт Ян Щасний (1567 — 1616) — польський і український письменник, громадський діяч, книговидавець.

Гербурт із Фульштина — можливо, це Ян Гербурт, перемишлянський суддя. Подробиці життя нам не відомі.

Геркулес — Геракл.

Германія — тут: Австрія.

Герод — йдеться про Ірода Великого (бл. 73 — 4 до н. е.), царя Юдеї, «друга Риму». Відзначався жорстокістю.

Герцинський — похідне від «Герцинія» — гірське пасмо в Германії між Дунаєм і Рейном, а також гори, що тягнуться далі на схід.

Гесіод (VIII — VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет. Написав поему «Роботи і дні», де описує працю хліборобів. Саме її автор і називає «Георгіками»,

Геспериди — дочки Ночі, які на далекому сході (поблизу Океану) з допомогою невсипущого дракона охороняли золоті яблука вічної молодості. Дістати яблук — один із 12 подвигів Геракла.

Гестер — назва великого коня шведської породи, що використовувався для перевезення вантажів також у Литві.

Гети — тракійське плем'я на берегах Дунаю, на південь від даків.

Гетський - похідне від «гети».

Гіара — острівець із групи Кікладських. В імператорську епоху Риму — місце заслання.

Гіацинт (Гіакинт) — син спартанського царя, дуже вродливий юнак, улюбленець Аполлона й Зефіра (варіант: Борея). Тут вжито в переносному значенні, але про кого саме йдеться — сказати важко.

Гібла — назва гори і міста на Сіцілії, що славились медом.

Гіблейські потоки. — медові потоки. Див.: Гібла.

Гієронім (340/350 — 419/420) — за освітою ритор, пізніше секретар папи Дамазія, доктор церкви.

Гієронім (Ієронім) (340-350 — 419-420) — святий, за освітою ритор; пізніше — секретар папи Дамаса І.

Гілярій (Ілярій) (пом. 368) — єпископ поатьєрський. Автор твору «Труба латинська проти аріан».

Гінучі Гієронімо (пом. 1541) — архієпископ м. Сієни, згодом кардинал (від 1535).

Гіпокріт — мім, який супроводжував слова актора відповідними жестами, лицедій.

Гіпокрен (Гіпокрен) — присвячене музам джерело на вершині Гелікону.

Гірканське море — Каспійське море.

Гірканське надмор'я — узбережжя Каспійського моря.

Гірканський край — землі, що прилягають до Каспійського моря.

Глейт — охоронна грамота.

Глеліва див.: Леліва.

Глинський Михайло Львович (пом. 1535) — магнат, князь. Мав значні маєтності в Україні. Протягом 1526 — 1533 був наближеною особою московського царя Василія III.

Гліб Юрійович — великий князь київський (1169 — 1171), син Юрія (Георгія) Долгорукого.

Глібовичі — український рід можновладців.

Глоговіта Ян. (пом. 1507) — викладач Краківського ун-ту.

Гнєзненський — йдеться про архієпископа м. Гнезно.

Гнєзно — місто у Польщі.

Гноіньський — мовиться про одного з братів Гноіньських — Миколу або Леонарда. Див. про кожного зокрема.

Гноіньський Леопард — брат гетьмана Миколи Гноіньського, воєначальник.

Гноіньський Микола — польський гетьман, який потрапив у полон на Буковині.

Гойський — невідомий для нас представник українського роду можновладців.

Гойські — український рід можновладців.

Голіаф — за біблійною легендою, велет-силач із племені філистимлян. Загинув у поєдинку з Давидом. Перен.: фізично дужа людина, що хизується своєю силою.

Голкота Роберт (пом. 1349) — викладач Краківського ун-ту.

Головчинські — український князівський рід.

Гомель — нині місто обласного підпорядкування, центр Гомельської обл. Бєларусі.

Гомер (Гомерус) (прибл. 12 — 7 ст. до н. е.) — легендарний давньогрецький поет. Автор епічних поем «Іліада» та «Одіссея».

«Гомілії» — твори Отця церкви Йоана Златоуста, які являють собою довершені храмові проповіді.

Гомілія — християнська храмова проповідь.

Горацій Коклес Публій — римський герой. Як передає Лівій, в час війни римлян з етрусками, під проводом Порсени, він бився на розвідному мосту. Потім переплив Тібр плавом і врятував Рим.

Горган див.: Гурка.

Горинь — річка в Україні та Бєларусі, права притока Прип'яті.

Горкан див.: Гурка.

Горличина — село поблизу Пшеворська у Польщі, резиденція Тарновських.

Горностаї — український рід можновладців.

Горські — український князівський рід,

Гортензій К. Г. (114 — 50 до н. е.) — один з найвидатніших римських ораторів.

Гостинець — тут: шлях.

Градив — епітет Марса. Дослідовно: той, що йде [у бій].

Грановська (Пілецька) Єлизавета — дружина короля Владислава II.

Грахус (Гракх) — представник відомого у Давньому Римі роду Гракхів. Ймовірно, Гай або Тіберій — народні трибуни (133, 123, 122 до н. е.).

Греки — мешканці Греції; православні.

Грецьке море — Егейське море (?).

Грецький обряд — православ'я.

Григорій. Богослов (Назіанзен) (бл. 330 — бл. 390) — святий, константинопольський патріарх (379 — 381), поет, прозаїк, церковний діяч і мислитель.

Григорій Великий. (Двоєслов) — римський папа (590 — 604), письменник.

Григорій Наський (бл. 330 — 394) — видатний представник патристики, основоположник християнської антропології, молодший брат Василія Великого.

Григорій II — константинопольський патріарх (1283 — 1289).

Григорій Чудотворець (Травматург) — можливо, папа Григорій VII (1073 — 1085), автор «Канонічного права». Вчив, що мета земного існування — готуватися до загробного блаженства.

Григорій VII (Гільдебрант) див. попередню статтю.

Григорій XIII — римський папа (1572 — 1585), реформатор календаря. Гринейський Феб — йдеться про Аполлона, храм якого був у м. Гріней в Боліді (Греція).

Гріті (Грітті) Андрій (1454 — 1538) — італійський дипломат і державний діяч.

Гродно — місто в Бєларусі.

Громовержець — епітет Юпітера, головного бога у давньоримській міфології.

Гулевичі — український рід можновладців.

Гуни (гунни) — давній кочовий народ. У V ет. існувало державне об'єднання гуннів на чолі з Атілою. Центром держави гунів була Панонія,

Гуньонц (Петро з Гоньондза) (бл. 1530 — 1572) — польський церковний діяч, полеміст-антитринітарій; виступав на синоді в Сецеміні (1556); був міністром збору в Венгровє.

Гурка (Горкан, Горган) Андрій (бл. 1500 — 1551) — син Луки Гурського. Був каштеляном познанським і генеральним старостою великопольським. 1535 брав участь у московській війні як гетьман польний. Разом з Яном Тарновським 1538 воював у Волощині. 1548 виступав на Пьотрковському сеймі з приводу одруження короля з Барбарою Радзивіллівнокх

Гурка (Горкан, Горган) Лука (1484 — 1542) — познанський воєвода і єпископ куявський.

Гурський Якуб (бл. 1525 — 1585) — професор Краківської академії, гуманіст, церковний діяч.

Гус Ян (1371 — 1415) — чеський мислитель, видатний діяч Реформації.

Гяур — християнин.

Дав і Сірус — імена рабів у комедіях римських комедіографів Плавта і Теренція.

Давид — біблійний пророк, цар Іудейської держави, батько Соломона. За давньоєврейською легендою, переміг велетня Голіафа.

Давидове місто — Єрусалим.

Даки — народ фракійського походження, що мешкав у Дакії (приблизно на території нинішньої Румунії).

Дакія — провінція Давнього Риму, переважно територія теперішньої Румунії.

Далмація — історична область у колишній Югославії, що простягалася вздовж Адріатичного моря.

Дамас — папа римський Дамас І (336 — 384).

Дамаскін Йоан (Іоанн з Дамаску) (673/675 — бл. 753) — святий, візантійський богослов і філософ. Його «Діалектика», перекладена з грецької на латинську, була першим підручником діалектики, граматики та філософії у Київській Русі.

Дан — біблійний персонаж, один із 12 синів Якова.

Данаї — певно, данайці — одне з давньогрецьких племен. Цим іменем часто називали всіх греків.

Данайці — данаї.

Даниїл — за біблійною легендою, один із пророків.

Данило Романович Галицький (1201 — 1264) — князь галицько-волинський 1239 р. оволодів Києвом і посадив у ньому воєводу Дмитра. Для боротьби проти монголо-татар Данило прагнув створити коаліцію за участю папи римського, угорського короля та ін. 1254 р. одержав від папи королівський титул. Не отримавши сподіваної допомоги на заході, боровся самотужки.

Дарій III — останній перський цар (336 — 330 до н. е.). Був переможений Александром Македонським поблизу Іси (Ісси) у Кілікії 333 р. до н. е.

Дассов — йдеться про давньоукраїнську, фортецю Дашів, яку наприкінці XV ст. захопили татари. Пізніше місто відоме під назвою Очаків. Тепер це районний центр Миколаївської обл.

Датан і Абірон — біблійні персонажі. Вчинили заколот проти Мойсея та Аарона, і їх поглинула земля.

Двіна — нинішня назва ріки Даугава.

Девлет-Гірей — кримський хан (1551 — 1577).

Девлі-Гірей-Девлет-Гірей.

Декреталії — постанови, укази.

Делос — один із Кікладських островів у Середземному морі.

Дельфи — місто у південно-західній Фокіді (Греція) неподалік підніжжя Парнасу. Славне своїм оракулом Аполлона (Дельфійський оракул) та Піфією.

Деметра — богиня родючості та рільництва у давньогрецькій міфології.

Демостен (Демосфен) (бл. 384 — 322) — давньогрецький оратор і політичний діяч.

Денарій — римська грошова одиниця.

Денбицький Валєнти (пом. 1585) — сондецький каштелян. Пізніше великий канцлер коронний. За розсудливість у молодому віці Оріховський називає його польським Нестором.

Денбно див.: Ястрембець.

Десператство — відчай.

Джевецький (Дзевецький) Мацей (1466 — 1535) — єпископ перемишлянський (від 1509), куявський (від 1513); архієпископ гнєзненський і примас (від 1531). Відомий також як визначний дипломат.

Джунта Томас — один із представників династії венеціанських друкарів. Працював у Венеції (1537 — 1557).

Дзевецький див.: Джевецький.

Дзєжковський Миколай (1490 — 1559) — відомий церковний діяч у Польщі, був прихильником компромісу з реформаторами.

Дзівіші — не зрозуміла алюзія. Миколай Дзівіш був 1557 р. дідичем маєтку Моздзяри. Однак Дзівіш було родовим іменем Єлітчиків (низка родів). Не відомо, про кого йдеться.

Дзядуський Ян (1496 — 1559) — холмський єпископ, від 1545 — перемишлянський.

Дидим Александрійський (308 — 395) — богослов. Не зважаючи на сліпоту, був одним із найбільших учених свого часу. Учень Василія Великого. Боровся проти аріанства, послідовник Орігени.

Дикгнитерство (диктинарство, дигнитарство) — гідність.

Дике поле — територія між Доном, верхньою Окою та лівими притоками Десни і Дніпра. Освоєння Дикого поля почалося в XVI ст. в умовах боротьби проти турецько-татарських і польсько-шляхетських загарбників.

Диявол — за релігійними уявленнями, головний із злих духів, втілення злого начала на землі, володар пекла.

Діалект — тут: мова.

Дідона — міфічна цариця Картагена. Як передає Вергілій в «Енеїді», Дідона палко покохала Енея. Після його зради Дідона спалила себе на вогнищі.

Діктинна — етітет Діани як богині полювання.

Діноф — польський шляхтич.

Діоген Синопський (бл. 404 — 323) — давньогрецький філософ-кінік. Проповідував аскетизм. Жив у діжці.

Діоген Лаертський (перша пол. III ст.) — давньогрецький учений, автор історико-філософського твору «Про життя, вчення і вислови знаменитих філософів» (у 10 кн.).

Діон (409 — 353 до н. е.) — знатний сіракузець, друг Платона. 357 р. звільнив рідне місто від тиранії Діонисія Молодшого, але сам загинув під час змови.

Діонисій (431 — 367 до н. е.) — тиран у м. Сіракузи (від 405 р.).

Діонисій Ареопагіт (І ст. н. е.) — перший афінський єпископ, якому приписують ряд трактатів «Ареопагитик», хоча їх неоригінальність довели Лоренцо Вала та Еразм Роттердамський.

Дір — київський князь близько середини IX ст., сподвижник Аскольда.

Длугош (Лонгус) Ян (1415 — 1480) — польський історик і дипломат, архієпископ Львівський (1480), вихователь дітей короля Казимира IV. Написав «Історію Польщі», яка стала вершиною польської історіографії того часу.

Дмитро див.: Вишневецький Байда.

Дніпр — Дніпро, велика ріка в Україні.

Дністер — ріка в Україні та у Молдові.

Дністро (Дністр) — Дністер.

Добромильський — похідне від назви м. Добромиль Львівської обл.

Добрудж (Добруджа) — історична територія між нижньою течією Дунаю і узбережжям Чорного моря. Нині входить до Румунії та Болгарії.

Домарат — великопольський староста за короля Ягайла.

Домбровський Іван (кінець XVI — поч. XVII ст.) — автор історичної поеми «Дніпрові камени».

Домінік — іспанський чернець, який 1215 р. заснував у Франції чернечий орден братів-проповідників (домініканів). Один з найбільш войовничих католицьких орденів.

Дон (Танаїс) — ріка в Росії.

Донат Елій (IV ст.) — римський філолог, автор компілятивної «Граматики», де підсумовано римську та грецьку літературу II — III ст.

Дорогостайські — український рід можновладців.

Древецький Мацей (1466 — 1535) — займав по черзі посади єпископа перемишлянського, куявського, архієпископа гнезненського і примаса. Був також дипломатом.

Древляни (деревляни) — одне із східно-слов'янських племен (союз племен). Мешкали у прип'ятському Поліссі. Найбільшим містом древлян був Іскоростень (Коростень). Після придушення повстання 945 р. залишки самостійності древлян були ліквідовані.

Дріади — німфи, покровительки дерев.

Дрогобич (Котермак) Юрій (пом. 1494) — народився і виріс у Дрогобичі. Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). 1481 — 1482 рр. — ректор Болонського ун-ту, 1483 — видрукував книжку «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яку відкриває віршована присвята римському папі. Наприкінці 80-х років XV ст. Юрій Дрогобич читав у Краківському ун-ті астрономію і медицину. Його лекції слухав славетний польський астроном Міколай Коперник.

Дрогойовський Станіслав (середина XVI ст.) — польський державний діяч.

Дрогочин (Дорогочин) — давньоруське місто на р. Буг (тепер містечко у Польщі). 1238 р. неподалік Дрогочина військо Данила Галицького розгромило німецьких лицарів.

Дромон — швидкохідне судно [?].

Друцька фортеця — у давнину м. Друцьк належало до Полоцького князівства. Нині село у Вітебській обл. Білорусі.

Дубно — нині місто у Рівненській обл. України.

Думбруне (у Прессії) — невідомий для нас топонім.

Дюрер Альбрехт (1471 — 1528) — великий німецький художник доби Відродження.

Еак і Радамант — судді підземного царства у давніх греків.

Евксин — Чорне море.

Евр — назва стрімкого південно-східного або східного вітру у давньогрецькій міфології. Тут: можливо, алюзія на запорожців, українців, які сповідують східну православну віру.

Евріп — протока між о. Евбеєю і європейським материком Греції.

Еврот — головна річка Лаконії.

Евстахій — можливо, Євстахій, константинопольський патріарх (1019 — 1025).

Евтерпа — муза, покровителька ліричної поезії.

Едем - рай.

Едіп — головний герой міфів фіванського циклу у давньогрецькій міфології. Розгадав загадку сфінкса. Мав трагічну долю.

Езекіл — юдейський цар (725 — 696 до н. е.)

Екзекуція - примусове виконання судових рішень.

Елейські діброви — йдеться, певно, про гай у м. Елеї (південь Італії), де проводилися заняття філософів елейської філософської школи (кінець VI — V ст. до н. е.).

Еліаш (IX ст. до н. е.) — біблійний персонаж, який провістив ізраїльтянам кару — посуху, а цареві Ахабові смерть за злі вчинки.

Емануїл І Великий. — король Португалії (1469 — 1521). За його правління було відкрито і підкорено багато нових земель. Відтоді Португалія стала сильною морською державою.

«Енеіда» — назва відомої поеми Вергілія.

Еней — найславетніший після Гектора троянський герой.

Еній (Енній, Енніус) (239 — 169) — творець римського епосу і родоначальник латинської поезії, автор анналів, трагедій, комедій тощо.

Енох — за біблійною легендою, нащадок Адама.

Еол — бог вітрів у давньогрецькій міфології.

Еолійські печери — Йдеться про печери, в яких, за міфом, бог вітрів Еол тримав під замком вітри. Печери знаходились нібито в Еолії, грецькій території на західному узбережжі Малої Азії.

Епікурейці — послідовники давньогрецького філософа Епікура (341 — 270 до н. е.), етика якого була спрямована проти релігійної моралі.

Епір — гориста місцевість у західній Греції.

Еразм Ротердамський (1467 — 1536) — видатний голандський гуманіст, автор «Похвали глупоті» та багатьох інших творів.

Ерато — муза, що уособлює любовну поезію.

Ереб. бог підземної пітьми; підземний світ, царство тіней у давньогрецькій міфології.

Есау див.: Моаб.

Етиймологія — етимологія.

Етна — діючий вулкан на о. Сіцілія в Італії.

Етнівський — похідне від «Етна».

Ефеб — юнак.

Ефес — приморське місто в Іонії, напроти о. Самос.

Ефеський — похідне від «Ефес».

Ефеський Марко див.: Марко Ефеський.

Ефіопи — мешканці Ефіопії.

Ефір — уособлення найвищого шару чистого, прозорого повітря, де живуть боги (у давньогрецькій міфології).

Ефод — нараменник архісвященика. Давид узяв участь у радісному перенесенні до Єрусалима Арки примирення (пор.: 2 Сам. 6).

Ефор — найвища (з п'яти) посадова особа у Спарті.

Ехо — у грецькій міфології німфа, яка зачахла від кохання до Нарциса, і то так, що від неї лишився тільки голос.

Єва — за біблійною легендою, перша жінка, дружина Адама, нібито створена Богом з Адамового ребра.

«Євангеліє учительне» — твір, у якому зібрані моральні повчання, казання на різні церковні свята.

Євангелікове — євангелісти, протестанти (лютерани, кальвіністи тощо).

Євангелія - ранньохристиянські твори, що містять розповіді про міфічного Ісуса Христа.

Єводій - антіохійський патріарх.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 582