![]()
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ДРЕВНЯЯ РУСЬ 9 страницаВишневецькі — український князівсько-магнатський рід. Вишнецький — похідне від назви містечка Вишнець. Вишнівець — нині смт Збаразького р-ну Тернопільської обл. Вишня — йдеться про містечко Сондову Вишню, де відбувалися сеймики, на яких часто виступав Ст. Оріховський. Вієнна — давня назва нинішньої столиці Австрії — Відня. Вієтор Гієронім (пом. 1546) — відомий краківський друкар. Від 1510 р. працював у Відні, 1518 р. переїхав до Кракова. Візантійці — мешканці Візантійської імперії (столиця Константинополь), що виникла наприкінці IV ст. і проіснувала до середини XVI ст. Протягом IX — X ст. київські князі вчинили проти Візантії ряд походів. Візантія — держава, що виникла в IV ст. під час розпаду Римської імперії в її східній частині. Існувала до середини XV ст. — до взяття її столиці Константинополя турками. Віз Небесний — сузір'я Великої Ведмедиці. Вікарій — заступник, помічник високого церковного достойника у християнській церкві. Вілія - річка в Україні, ліва протока Горині (басейн Дніпра). Вільно — нинішнє місо Вільнюс, столиця Литви. Вірмени — йдеться про вихідців з Вірменії, які з'явилися у західній Україні в XII — XIII ст., втікаючи від турецької навали. 1270 р. одержали від галицького князя Льва привілей і право на мешкання у Львові. Вісла — головна ріка у Польщі. Віслок — притока р. Вісли. Вітебськ — обласне місто у Бєларусі. Вітеннові (брані) — йдеться про війни Вітеня (помер, бл. 1315), литовського великого князя (1293 — 1315). Мав союз із галицькими князями. Воював З німецькими рицарями. Вітовт (1350 — 1430) — великий князь литовський. Ліквідував удільні князівства на терені України й Бєларусі. На початку XVI ст. вигнав татар з Придніпров'я. За Вітовта Литовське князівство досягле найбільшої могутності. Вітольд (можливо, Вітовт) (1350 — 1430) — великий князь литовський. Вітулт (великий князь литовський) — йдеться про Вітовта (1350 — 1430). Вітенберг — східнонімецьке місто. Віфлеєм (Вифлеєм) — місто в Палестинській землі, на південь від Єрусалима. Владислав (II) (1104 — 1139) — старший син польського короля Болеслава Кривоустого і Збислави, доньки великого князя київського Святополка. Владислав III (Варненчик) (1424 — 1444) — польський король, 1444 р. очолив у битві при Варні армію європейських держав і потерпів нищівну поразку від турків. Звідси його прізвисько «Варненчик». Владислав Ягайло (Ягеллович) (1348 — 1434) — великий князь литовський і король польський. Войти — український рід можновладців. Воловині — український рід можновладців. Володимир — нинішній Володимир-Волинський у Волинській обл. Володимир І Святославич (пом. 1115) — великий князь київський (від 980 р.). За його правління було завершено об'єднання всіх східнослов'янських земель у складі Київської Русі та запроваджено на Русі християнство (988). Володимир II Всеволодович Мономах (1053 — 1125) — великий князь київський (1113 — 1125), відновив великокнязівську владу на більшій частині руських земель. Володимир Мономах — автор видатного твору давньоруської літератури «Повчання своїм дітям». Володимир III Мстиславич — великий князь київський (1167, 1171). Володимир IV Рюрикович — великий князь київський (1223 — 1235, 1236 — 1238). Володимир Ольгердович — київський князь (1381 — 1395), батько Олелька (Олександра). Володимирський — Володимир-Волинський. Володимирський владика — тут. князь Костянтин Острозький. Волоський край — землі, заселені волохами. Волохи (влоши, валахи, влохи) — загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська і молдавська нації. Волощина (Валахія) — історична область на півдні Румунії між Карпатськими горами і Дунаєм. Від XIV ст. — феодальне князівство, яке в XVI ст. потрапило під владу Туреччини. Воляр — пастух волів. Тут: сузір'я Тельця. Вольський Миколай (пом. між 1548 — 1550) — войницький каштелян, від 1535 — сандомирський. Вотум — голос, думка. Всеволод І Ярославич (1030 — 1093) — великий князь київський (1078 — 1093). В союзі з братами Святославом та Ізяславом вів боротьбу проти половців і турків, вніс зміни і доповнення до «Руської правди». Заснував Києво-Видубицький монастир. Всеволод II Ольгович — великий князь київський (1139 — 1146). Всеволод III Сеятославич — великий князь київський (1206, 1207, 1210 — 1212). Всеволод Ізяславич — можливо, тут ідеться про Всеслаоа Ізяславича, удільного князя Полоцького. Вселенські собори — з'їзди вищого духівництва християнської церкви для розв'язання найважливіших питань. Вселенські собори — зібрання ієрархів християнської церкви з усього світу, які обговорюють і ухвалюють догми віри і правила поведінки віри. Православна церква визнає сім вселенських соборів. Вулкан — бог вогню, захисник від пожеж у римській міфології. Гадючий острів — острів у західній частині Чорного моря, неподалік Одеси Гайдуки — учасники збройної боротьби південних слов'ян проти турецьких загарбників. Гаківниця - довга і важка рушниця, якою були озброєні запорозькі козаки у XV — XVI ст. Галати (Галатія) — історична область у центрі Малої Азії. Галицьке князівство — давньоруське феодальне князівство, що в X — XII ст. існувало у Галицькій землі Від X ст. у Киїській Русі. Наприкінці XI — на початку XII ст. відокремилося від Києва. Столиця — Галич. Галич — давньоруське місто. Від 1144 р. столиця Галицького князівства. Галілея — область Палестини за часів Нового Заповіту. Галл (юдей) — персонаж твору Йоана Бокатія. Галли — кельтське населення Галії. Тут: гали — французи. Галлія — країна, що в античні часи займала нинішні землі Франції, Люксембургу, Бельгії, частину Нідерландів і Швейцарії. Ст. Оріховський вживає цю назву для означення Франції. Галльська війна. — Йдеться про війну з французами (галами). Гальшка Зеновичівна — дружина князя Михайла Вишневецького. Гамрат Петро (1487 — 1545) — краківський єпископ (від 1538), архієпископ Гнєзненський (від 1541); прихильник і дорадник королеви Бони; виступав за мир з Туреччиною; був противником Габсбургів; опікувався літераторами та вченими, але вів розпусне і гультяйське життя. Ганібал (246 — 183 до н. е.) — славетний картагенський полководець у пунічних війнах з римлянами. Гарумна (нині Гарона) — річка у південно-західній Франції. Гвоздець — фортеця в Молдові, яку Ян Тарновський захопив 1531 р. Гданськ — місто в Польщі. Гебр (Гебрус) — головна ріка Фракії. Нинішня Маріца. Гедимін (Гедемін) (пом. 1341) — великий князь литовський. Завершив підкорення Полоцького князівства. 1340 р. поставив на Волині князем свого сина Любарта. Від Гедиміна були залежними київські й смоленські князі. Гектор — син царя Трої і відважний воїн, герой Троянської війни. Гекуба — дружина троянського царя Пріама, мати Гектора і Паріса. Гелазій (І) — римський єпископ у 492 — 496 рр. Змагався за главенство римської церкви проти константинопольських патріархів. Богослов-полеміст. Гелі — за біблійним міфом, архісвященик і суддя Ізраїлю протягом 40 років. Гелій Авл (Гелій Аул) (II ст.) — автор праці «Аттичні ночі» збір відомостей стосовно права, історії, мовознавства, природи). Гелікон — гора на півдні Беотії (Греція), названа в честь Аполона, вважалася оселею муз. Геліогабал (Марк Антоній) (201 — 222) — римський імператор. Вів розпусне життя. Був убитий разом з матір'ю повсталими солдатами. Гелєс — давньогрецька героїня, яка втопилася в морі, яке з того часу називається Гелеспонтом (морем Гели). Гелеспонт — нинішня протока Дарданелл. Генадій (II Схоларій) — константинопольський патріарх (1453 — 1459), богослов, укладач «Стоглавця». Генрік — йдеться про одного з польських королів Генріка І Бородатого (бл. 1163 — 1238) або Генріка II Побожного (бл. 1191 — 1241). Георгій Побідоносець (Юрій Змієборець) (за легендою, помер 303 р.) — святий великомученик, патрон руських князів. Зображувався на коні зі списом, яким поборює змія. Георгій (Святий) — легендарний великомученик, скараний на смерть за проповідь християнства в Римській імперії (303 р.); вважається, що він приносить перемогу. Георгій (Юрій) Долгорукий — володимиро-суздальський князь, який вів уперту боротьбу за Київ і князював у ньому (1155 — 1157). Його вважають засновником Москви. Гера — за давньогрецьким міфом, дружина Зевса, цариця богів. Геракл — герой у давньогрецькій міфології, син Зевса. Здійснив 12 подвигів. Геракл (Геркулес) — втілення сили, мужності, відваги, працелюбства. Був одним з найпопулярніших героїв, тому Гераклом греки присягалися. Герберштайн Зігмунд (1486 — 1566) — німецький дипломат і мандрівник. Бував в Україні. Автор «Нотаток про московитські справи» (1549), які містять відомості про Україну. Герборт-Гербурт. Гербурт Андрій — особа з роду Гербуртів — одного з наймогутніших у Червоній Русі XVI ст. Гербурт Валєнти (1524 — 1572) — польський церковний діяч, єпископ перемишлянський (від 1560). Брав участь у Тридентському соборі. Поблажливо ставився до одруження Оріховського. Гербурт Северин — брат Яна і Валєнти Гербуртів. Гербурт Станіслав (бл. 1524 — 1584) — каштелян пшемиський (від 1552 р.), від 1555 — львівський. Багато разів виступав на сеймах. Був ревним католиком. Гербурт Якуб — можливо, дідич Мєжинця, родич Яна Гербурта. Гербурт Ян (бл. 1524 — 1577) — польський історик і юрист. Займав посаду любачівського каштеляна. Гербурт Ян Щасний (1567 — 1616) — польський і український письменник, громадський діяч, книговидавець. Гербурт із Фульштина — можливо, це Ян Гербурт, перемишлянський суддя. Подробиці життя нам не відомі. Геркулес — Геракл. Германія — тут: Австрія. Герод — йдеться про Ірода Великого (бл. 73 — 4 до н. е.), царя Юдеї, «друга Риму». Відзначався жорстокістю. Герцинський — похідне від «Герцинія» — гірське пасмо в Германії між Дунаєм і Рейном, а також гори, що тягнуться далі на схід. Гесіод (VIII — VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет. Написав поему «Роботи і дні», де описує працю хліборобів. Саме її автор і називає «Георгіками», Геспериди — дочки Ночі, які на далекому сході (поблизу Океану) з допомогою невсипущого дракона охороняли золоті яблука вічної молодості. Дістати яблук — один із 12 подвигів Геракла. Гестер — назва великого коня шведської породи, що використовувався для перевезення вантажів також у Литві. Гети — тракійське плем'я на берегах Дунаю, на південь від даків. Гетський - похідне від «гети». Гіара — острівець із групи Кікладських. В імператорську епоху Риму — місце заслання. Гіацинт (Гіакинт) — син спартанського царя, дуже вродливий юнак, улюбленець Аполлона й Зефіра (варіант: Борея). Тут вжито в переносному значенні, але про кого саме йдеться — сказати важко. Гібла — назва гори і міста на Сіцілії, що славились медом. Гіблейські потоки. — медові потоки. Див.: Гібла. Гієронім (340/350 — 419/420) — за освітою ритор, пізніше секретар папи Дамазія, доктор церкви. Гієронім (Ієронім) (340-350 — 419-420) — святий, за освітою ритор; пізніше — секретар папи Дамаса І. Гілярій (Ілярій) (пом. 368) — єпископ поатьєрський. Автор твору «Труба латинська проти аріан». Гінучі Гієронімо (пом. 1541) — архієпископ м. Сієни, згодом кардинал (від 1535). Гіпокріт — мім, який супроводжував слова актора відповідними жестами, лицедій. Гіпокрен (Гіпокрен) — присвячене музам джерело на вершині Гелікону. Гірканське море — Каспійське море. Гірканське надмор'я — узбережжя Каспійського моря. Гірканський край — землі, що прилягають до Каспійського моря. Глейт — охоронна грамота. Глеліва див.: Леліва. Глинський Михайло Львович (пом. 1535) — магнат, князь. Мав значні маєтності в Україні. Протягом 1526 — 1533 був наближеною особою московського царя Василія III. Гліб Юрійович — великий князь київський (1169 — 1171), син Юрія (Георгія) Долгорукого. Глібовичі — український рід можновладців. Глоговіта Ян. (пом. 1507) — викладач Краківського ун-ту. Гнєзненський — йдеться про архієпископа м. Гнезно. Гнєзно — місто у Польщі. Гноіньський — мовиться про одного з братів Гноіньських — Миколу або Леонарда. Див. про кожного зокрема. Гноіньський Леопард — брат гетьмана Миколи Гноіньського, воєначальник. Гноіньський Микола — польський гетьман, який потрапив у полон на Буковині. Гойський — невідомий для нас представник українського роду можновладців. Гойські — український рід можновладців. Голіаф — за біблійною легендою, велет-силач із племені філистимлян. Загинув у поєдинку з Давидом. Перен.: фізично дужа людина, що хизується своєю силою. Голкота Роберт (пом. 1349) — викладач Краківського ун-ту. Головчинські — український князівський рід. Гомель — нині місто обласного підпорядкування, центр Гомельської обл. Бєларусі. Гомер (Гомерус) (прибл. 12 — 7 ст. до н. е.) — легендарний давньогрецький поет. Автор епічних поем «Іліада» та «Одіссея». «Гомілії» — твори Отця церкви Йоана Златоуста, які являють собою довершені храмові проповіді. Гомілія — християнська храмова проповідь. Горацій Коклес Публій — римський герой. Як передає Лівій, в час війни римлян з етрусками, під проводом Порсени, він бився на розвідному мосту. Потім переплив Тібр плавом і врятував Рим. Горган див.: Гурка. Горинь — річка в Україні та Бєларусі, права притока Прип'яті. Горкан див.: Гурка. Горличина — село поблизу Пшеворська у Польщі, резиденція Тарновських. Горностаї — український рід можновладців. Горські — український князівський рід, Гортензій К. Г. (114 — 50 до н. е.) — один з найвидатніших римських ораторів. Гостинець — тут: шлях. Градив — епітет Марса. Дослідовно: той, що йде [у бій]. Грановська (Пілецька) Єлизавета — дружина короля Владислава II. Грахус (Гракх) — представник відомого у Давньому Римі роду Гракхів. Ймовірно, Гай або Тіберій — народні трибуни (133, 123, 122 до н. е.). Греки — мешканці Греції; православні. Грецьке море — Егейське море (?). Грецький обряд — православ'я. Григорій. Богослов (Назіанзен) (бл. 330 — бл. 390) — святий, константинопольський патріарх (379 — 381), поет, прозаїк, церковний діяч і мислитель. Григорій Великий. (Двоєслов) — римський папа (590 — 604), письменник. Григорій Наський (бл. 330 — 394) — видатний представник патристики, основоположник християнської антропології, молодший брат Василія Великого. Григорій II — константинопольський патріарх (1283 — 1289). Григорій Чудотворець (Травматург) — можливо, папа Григорій VII (1073 — 1085), автор «Канонічного права». Вчив, що мета земного існування — готуватися до загробного блаженства. Григорій VII (Гільдебрант) див. попередню статтю. Григорій XIII — римський папа (1572 — 1585), реформатор календаря. Гринейський Феб — йдеться про Аполлона, храм якого був у м. Гріней в Боліді (Греція). Гріті (Грітті) Андрій (1454 — 1538) — італійський дипломат і державний діяч. Гродно — місто в Бєларусі. Громовержець — епітет Юпітера, головного бога у давньоримській міфології. Гулевичі — український рід можновладців. Гуни (гунни) — давній кочовий народ. У V ет. існувало державне об'єднання гуннів на чолі з Атілою. Центром держави гунів була Панонія, Гуньонц (Петро з Гоньондза) (бл. 1530 — 1572) — польський церковний діяч, полеміст-антитринітарій; виступав на синоді в Сецеміні (1556); був міністром збору в Венгровє. Гурка (Горкан, Горган) Андрій (бл. 1500 — 1551) — син Луки Гурського. Був каштеляном познанським і генеральним старостою великопольським. 1535 брав участь у московській війні як гетьман польний. Разом з Яном Тарновським 1538 воював у Волощині. 1548 виступав на Пьотрковському сеймі з приводу одруження короля з Барбарою Радзивіллівнокх Гурка (Горкан, Горган) Лука (1484 — 1542) — познанський воєвода і єпископ куявський. Гурський Якуб (бл. 1525 — 1585) — професор Краківської академії, гуманіст, церковний діяч. Гус Ян (1371 — 1415) — чеський мислитель, видатний діяч Реформації. Гяур — християнин. Дав і Сірус — імена рабів у комедіях римських комедіографів Плавта і Теренція. Давид — біблійний пророк, цар Іудейської держави, батько Соломона. За давньоєврейською легендою, переміг велетня Голіафа. Давидове місто — Єрусалим. Даки — народ фракійського походження, що мешкав у Дакії (приблизно на території нинішньої Румунії). Дакія — провінція Давнього Риму, переважно територія теперішньої Румунії. Далмація — історична область у колишній Югославії, що простягалася вздовж Адріатичного моря. Дамас — папа римський Дамас І (336 — 384). Дамаскін Йоан (Іоанн з Дамаску) (673/675 — бл. 753) — святий, візантійський богослов і філософ. Його «Діалектика», перекладена з грецької на латинську, була першим підручником діалектики, граматики та філософії у Київській Русі. Дан — біблійний персонаж, один із 12 синів Якова. Данаї — певно, данайці — одне з давньогрецьких племен. Цим іменем часто називали всіх греків. Данайці — данаї. Даниїл — за біблійною легендою, один із пророків. Данило Романович Галицький (1201 — 1264) — князь галицько-волинський 1239 р. оволодів Києвом і посадив у ньому воєводу Дмитра. Для боротьби проти монголо-татар Данило прагнув створити коаліцію за участю папи римського, угорського короля та ін. 1254 р. одержав від папи королівський титул. Не отримавши сподіваної допомоги на заході, боровся самотужки. Дарій III — останній перський цар (336 — 330 до н. е.). Був переможений Александром Македонським поблизу Іси (Ісси) у Кілікії 333 р. до н. е. Дассов — йдеться про давньоукраїнську, фортецю Дашів, яку наприкінці XV ст. захопили татари. Пізніше місто відоме під назвою Очаків. Тепер це районний центр Миколаївської обл. Датан і Абірон — біблійні персонажі. Вчинили заколот проти Мойсея та Аарона, і їх поглинула земля. Двіна — нинішня назва ріки Даугава. Девлет-Гірей — кримський хан (1551 — 1577). Девлі-Гірей-Девлет-Гірей. Декреталії — постанови, укази. Делос — один із Кікладських островів у Середземному морі. Дельфи — місто у південно-західній Фокіді (Греція) неподалік підніжжя Парнасу. Славне своїм оракулом Аполлона (Дельфійський оракул) та Піфією. Деметра — богиня родючості та рільництва у давньогрецькій міфології. Демостен (Демосфен) (бл. 384 — 322) — давньогрецький оратор і політичний діяч. Денарій — римська грошова одиниця. Денбицький Валєнти (пом. 1585) — сондецький каштелян. Пізніше великий канцлер коронний. За розсудливість у молодому віці Оріховський називає його польським Нестором. Денбно див.: Ястрембець. Десператство — відчай. Джевецький (Дзевецький) Мацей (1466 — 1535) — єпископ перемишлянський (від 1509), куявський (від 1513); архієпископ гнєзненський і примас (від 1531). Відомий також як визначний дипломат. Джунта Томас — один із представників династії венеціанських друкарів. Працював у Венеції (1537 — 1557). Дзевецький див.: Джевецький. Дзєжковський Миколай (1490 — 1559) — відомий церковний діяч у Польщі, був прихильником компромісу з реформаторами. Дзівіші — не зрозуміла алюзія. Миколай Дзівіш був 1557 р. дідичем маєтку Моздзяри. Однак Дзівіш було родовим іменем Єлітчиків (низка родів). Не відомо, про кого йдеться. Дзядуський Ян (1496 — 1559) — холмський єпископ, від 1545 — перемишлянський. Дидим Александрійський (308 — 395) — богослов. Не зважаючи на сліпоту, був одним із найбільших учених свого часу. Учень Василія Великого. Боровся проти аріанства, послідовник Орігени. Дикгнитерство (диктинарство, дигнитарство) — гідність. Дике поле — територія між Доном, верхньою Окою та лівими притоками Десни і Дніпра. Освоєння Дикого поля почалося в XVI ст. в умовах боротьби проти турецько-татарських і польсько-шляхетських загарбників. Диявол — за релігійними уявленнями, головний із злих духів, втілення злого начала на землі, володар пекла. Діалект — тут: мова. Дідона — міфічна цариця Картагена. Як передає Вергілій в «Енеїді», Дідона палко покохала Енея. Після його зради Дідона спалила себе на вогнищі. Діктинна — етітет Діани як богині полювання. Діноф — польський шляхтич. Діоген Синопський (бл. 404 — 323) — давньогрецький філософ-кінік. Проповідував аскетизм. Жив у діжці. Діоген Лаертський (перша пол. III ст.) — давньогрецький учений, автор історико-філософського твору «Про життя, вчення і вислови знаменитих філософів» (у 10 кн.). Діон (409 — 353 до н. е.) — знатний сіракузець, друг Платона. 357 р. звільнив рідне місто від тиранії Діонисія Молодшого, але сам загинув під час змови. Діонисій (431 — 367 до н. е.) — тиран у м. Сіракузи (від 405 р.). Діонисій Ареопагіт (І ст. н. е.) — перший афінський єпископ, якому приписують ряд трактатів «Ареопагитик», хоча їх неоригінальність довели Лоренцо Вала та Еразм Роттердамський. Дір — київський князь близько середини IX ст., сподвижник Аскольда. Длугош (Лонгус) Ян (1415 — 1480) — польський історик і дипломат, архієпископ Львівський (1480), вихователь дітей короля Казимира IV. Написав «Історію Польщі», яка стала вершиною польської історіографії того часу. Дмитро див.: Вишневецький Байда. Дніпр — Дніпро, велика ріка в Україні. Дністер — ріка в Україні та у Молдові. Дністро (Дністр) — Дністер. Добромильський — похідне від назви м. Добромиль Львівської обл. Добрудж (Добруджа) — історична територія між нижньою течією Дунаю і узбережжям Чорного моря. Нині входить до Румунії та Болгарії. Домарат — великопольський староста за короля Ягайла. Домбровський Іван (кінець XVI — поч. XVII ст.) — автор історичної поеми «Дніпрові камени». Домінік — іспанський чернець, який 1215 р. заснував у Франції чернечий орден братів-проповідників (домініканів). Один з найбільш войовничих католицьких орденів. Дон (Танаїс) — ріка в Росії. Донат Елій (IV ст.) — римський філолог, автор компілятивної «Граматики», де підсумовано римську та грецьку літературу II — III ст. Дорогостайські — український рід можновладців. Древецький Мацей (1466 — 1535) — займав по черзі посади єпископа перемишлянського, куявського, архієпископа гнезненського і примаса. Був також дипломатом. Древляни (деревляни) — одне із східно-слов'янських племен (союз племен). Мешкали у прип'ятському Поліссі. Найбільшим містом древлян був Іскоростень (Коростень). Після придушення повстання 945 р. залишки самостійності древлян були ліквідовані. Дріади — німфи, покровительки дерев. Дрогобич (Котермак) Юрій (пом. 1494) — народився і виріс у Дрогобичі. Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). 1481 — 1482 рр. — ректор Болонського ун-ту, 1483 — видрукував книжку «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яку відкриває віршована присвята римському папі. Наприкінці 80-х років XV ст. Юрій Дрогобич читав у Краківському ун-ті астрономію і медицину. Його лекції слухав славетний польський астроном Міколай Коперник. Дрогойовський Станіслав (середина XVI ст.) — польський державний діяч. Дрогочин (Дорогочин) — давньоруське місто на р. Буг (тепер містечко у Польщі). 1238 р. неподалік Дрогочина військо Данила Галицького розгромило німецьких лицарів. Дромон — швидкохідне судно [?]. Друцька фортеця — у давнину м. Друцьк належало до Полоцького князівства. Нині село у Вітебській обл. Білорусі. Дубно — нині місто у Рівненській обл. України. Думбруне (у Прессії) — невідомий для нас топонім. Дюрер Альбрехт (1471 — 1528) — великий німецький художник доби Відродження. Еак і Радамант — судді підземного царства у давніх греків. Евксин — Чорне море. Евр — назва стрімкого південно-східного або східного вітру у давньогрецькій міфології. Тут: можливо, алюзія на запорожців, українців, які сповідують східну православну віру. Евріп — протока між о. Евбеєю і європейським материком Греції. Еврот — головна річка Лаконії. Евстахій — можливо, Євстахій, константинопольський патріарх (1019 — 1025). Евтерпа — муза, покровителька ліричної поезії. Едем - рай. Едіп — головний герой міфів фіванського циклу у давньогрецькій міфології. Розгадав загадку сфінкса. Мав трагічну долю. Езекіл — юдейський цар (725 — 696 до н. е.) Екзекуція - примусове виконання судових рішень. Елейські діброви — йдеться, певно, про гай у м. Елеї (південь Італії), де проводилися заняття філософів елейської філософської школи (кінець VI — V ст. до н. е.). Еліаш (IX ст. до н. е.) — біблійний персонаж, який провістив ізраїльтянам кару — посуху, а цареві Ахабові смерть за злі вчинки. Емануїл І Великий. — король Португалії (1469 — 1521). За його правління було відкрито і підкорено багато нових земель. Відтоді Португалія стала сильною морською державою. «Енеіда» — назва відомої поеми Вергілія. Еней — найславетніший після Гектора троянський герой. Еній (Енній, Енніус) (239 — 169) — творець римського епосу і родоначальник латинської поезії, автор анналів, трагедій, комедій тощо. Енох — за біблійною легендою, нащадок Адама. Еол — бог вітрів у давньогрецькій міфології. Еолійські печери — Йдеться про печери, в яких, за міфом, бог вітрів Еол тримав під замком вітри. Печери знаходились нібито в Еолії, грецькій території на західному узбережжі Малої Азії. Епікурейці — послідовники давньогрецького філософа Епікура (341 — 270 до н. е.), етика якого була спрямована проти релігійної моралі. Епір — гориста місцевість у західній Греції. Еразм Ротердамський (1467 — 1536) — видатний голандський гуманіст, автор «Похвали глупоті» та багатьох інших творів. Ерато — муза, що уособлює любовну поезію. Ереб. бог підземної пітьми; підземний світ, царство тіней у давньогрецькій міфології. Есау див.: Моаб. Етиймологія — етимологія. Етна — діючий вулкан на о. Сіцілія в Італії. Етнівський — похідне від «Етна». Ефеб — юнак. Ефес — приморське місто в Іонії, напроти о. Самос. Ефеський — похідне від «Ефес». Ефеський Марко див.: Марко Ефеський. Ефіопи — мешканці Ефіопії. Ефір — уособлення найвищого шару чистого, прозорого повітря, де живуть боги (у давньогрецькій міфології). Ефод — нараменник архісвященика. Давид узяв участь у радісному перенесенні до Єрусалима Арки примирення (пор.: 2 Сам. 6). Ефор — найвища (з п'яти) посадова особа у Спарті. Ехо — у грецькій міфології німфа, яка зачахла від кохання до Нарциса, і то так, що від неї лишився тільки голос. Єва — за біблійною легендою, перша жінка, дружина Адама, нібито створена Богом з Адамового ребра. «Євангеліє учительне» — твір, у якому зібрані моральні повчання, казання на різні церковні свята. Євангелікове — євангелісти, протестанти (лютерани, кальвіністи тощо). Євангелія - ранньохристиянські твори, що містять розповіді про міфічного Ісуса Христа. Єводій - антіохійський патріарх. Читайте також:
|
||||||||
|