Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






ДРЕВНЯЯ РУСЬ 9 страница

Вишневецькі — український князівсько-магнатський рід.

Вишнецький — похідне від назви містечка Вишнець.

Вишнівець — нині смт Збаразького р-ну Тернопільської обл.

Вишня — йдеться про містечко Сондову Вишню, де відбувалися сеймики, на яких часто виступав Ст. Оріховський.

Вієнна — давня назва нинішньої столиці Австрії — Відня.

Вієтор Гієронім (пом. 1546) — відомий краківський друкар. Від 1510 р. працював у Відні, 1518 р. переїхав до Кракова.

Візантійці — мешканці Візантійської імперії (столиця Константинополь), що виникла наприкінці IV ст. і проіснувала до середини XVI ст. Протягом IX — X ст. київські князі вчинили проти Візантії ряд походів.

Візантія — держава, що виникла в IV ст. під час розпаду Римської імперії в її східній частині. Існувала до середини XV ст. — до взяття її столиці Константинополя турками.

Віз Небесний — сузір'я Великої Ведмедиці.

Вікарій — заступник, помічник високого церковного достойника у християнській церкві.

Вілія - річка в Україні, ліва протока Горині (басейн Дніпра).

Вільно — нинішнє місо Вільнюс, столиця Литви.

Вірмени — йдеться про вихідців з Вірменії, які з'явилися у західній Україні в XII — XIII ст., втікаючи від турецької навали. 1270 р. одержали від галицького князя Льва привілей і право на мешкання у Львові.

Вісла — головна ріка у Польщі.

Віслок — притока р. Вісли.

Вітебськ — обласне місто у Бєларусі.

Вітеннові (брані) — йдеться про війни Вітеня (помер, бл. 1315), литовського великого князя (1293 — 1315). Мав союз із галицькими князями. Воював З німецькими рицарями.

Вітовт (1350 — 1430) — великий князь литовський. Ліквідував удільні князівства на терені України й Бєларусі. На початку XVI ст. вигнав татар з Придніпров'я. За Вітовта Литовське князівство досягле найбільшої могутності.

Вітольд (можливо, Вітовт) (1350 — 1430) — великий князь литовський.

Вітулт (великий князь литовський) — йдеться про Вітовта (1350 — 1430).

Вітенберг — східнонімецьке місто.

Віфлеєм (Вифлеєм) — місто в Палестинській землі, на південь від Єрусалима.

Владислав (II) (1104 — 1139) — старший син польського короля Болеслава Кривоустого і Збислави, доньки великого князя київського Святополка.

Владислав III (Варненчик) (1424 — 1444) — польський король, 1444 р. очолив у битві при Варні армію європейських держав і потерпів нищівну поразку від турків. Звідси його прізвисько «Варненчик».

Владислав Ягайло (Ягеллович) (1348 — 1434) — великий князь литовський і король польський.

Войти — український рід можновладців.

Воловині — український рід можновладців.

Володимир — нинішній Володимир-Волинський у Волинській обл.

Володимир І Святославич (пом. 1115) — великий князь київський (від 980 р.). За його правління було завершено об'єднання всіх східнослов'янських земель у складі Київської Русі та запроваджено на Русі християнство (988).

Володимир II Всеволодович Мономах (1053 — 1125) — великий князь київський (1113 — 1125), відновив великокнязівську владу на більшій частині руських земель. Володимир Мономах — автор видатного твору давньоруської літератури «Повчання своїм дітям».

Володимир III Мстиславич — великий князь київський (1167, 1171).

Володимир IV Рюрикович — великий князь київський (1223 — 1235, 1236 — 1238).

Володимир Ольгердович — київський князь (1381 — 1395), батько Олелька (Олександра).

Володимирський — Володимир-Волинський.

Володимирський владика — тут. князь Костянтин Острозький.

Волоський край — землі, заселені волохами.

Волохи (влоши, валахи, влохи) — загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська і молдавська нації.

Волощина (Валахія) — історична область на півдні Румунії між Карпатськими горами і Дунаєм. Від XIV ст. — феодальне князівство, яке в XVI ст. потрапило під владу Туреччини.

Воляр — пастух волів. Тут: сузір'я Тельця.

Вольський Миколай (пом. між 1548 — 1550) — войницький каштелян, від 1535 — сандомирський.

Вотум — голос, думка.

Всеволод І Ярославич (1030 — 1093) — великий князь київський (1078 — 1093). В союзі з братами Святославом та Ізяславом вів боротьбу проти половців і турків, вніс зміни і доповнення до «Руської правди». Заснував Києво-Видубицький монастир.

Всеволод II Ольгович — великий князь київський (1139 — 1146).

Всеволод III Сеятославич — великий князь київський (1206, 1207, 1210 — 1212).

Всеволод Ізяславич — можливо, тут ідеться про Всеслаоа Ізяславича, удільного князя Полоцького.

Вселенські собори — з'їзди вищого духівництва християнської церкви для розв'язання найважливіших питань.

Вселенські собори — зібрання ієрархів християнської церкви з усього світу, які обговорюють і ухвалюють догми віри і правила поведінки віри. Православна церква визнає сім вселенських соборів.

Вулкан — бог вогню, захисник від пожеж у римській міфології.

Гадючий острів — острів у західній частині Чорного моря, неподалік Одеси

Гайдуки — учасники збройної боротьби південних слов'ян проти турецьких загарбників.

Гаківниця - довга і важка рушниця, якою були озброєні запорозькі козаки у XV — XVI ст.

Галати (Галатія) — історична область у центрі Малої Азії.

Галицьке князівство — давньоруське феодальне князівство, що в X — XII ст. існувало у Галицькій землі Від X ст. у Киїській Русі. Наприкінці XI — на початку XII ст. відокремилося від Києва. Столиця — Галич.

Галич — давньоруське місто. Від 1144 р. столиця Галицького князівства.

Галілея — область Палестини за часів Нового Заповіту.

Галл (юдей) — персонаж твору Йоана Бокатія.

Галли — кельтське населення Галії. Тут: гали — французи.

Галлія — країна, що в античні часи займала нинішні землі Франції, Люксембургу, Бельгії, частину Нідерландів і Швейцарії. Ст. Оріховський вживає цю назву для означення Франції.

Галльська війна. — Йдеться про війну з французами (галами).

Гальшка Зеновичівна — дружина князя Михайла Вишневецького.

Гамрат Петро (1487 — 1545) — краківський єпископ (від 1538), архієпископ Гнєзненський (від 1541); прихильник і дорадник королеви Бони; виступав за мир з Туреччиною; був противником Габсбургів; опікувався літераторами та вченими, але вів розпусне і гультяйське життя.

Ганібал (246 — 183 до н. е.) — славетний картагенський полководець у пунічних війнах з римлянами.

Гарумна (нині Гарона) — річка у південно-західній Франції.

Гвоздець — фортеця в Молдові, яку Ян Тарновський захопив 1531 р.

Гданськ — місто в Польщі.

Гебр (Гебрус) — головна ріка Фракії. Нинішня Маріца.

Гедимін (Гедемін) (пом. 1341) — великий князь литовський. Завершив підкорення Полоцького князівства. 1340 р. поставив на Волині князем свого сина Любарта. Від Гедиміна були залежними київські й смоленські князі.

Гектор — син царя Трої і відважний воїн, герой Троянської війни.

Гекуба — дружина троянського царя Пріама, мати Гектора і Паріса.

Гелазій (І) — римський єпископ у 492 — 496 рр. Змагався за главенство римської церкви проти константинопольських патріархів. Богослов-полеміст.

Гелі — за біблійним міфом, архісвященик і суддя Ізраїлю протягом 40 років.

Гелій Авл (Гелій Аул) (II ст.) — автор праці «Аттичні ночі» збір відомостей стосовно права, історії, мовознавства, природи).

Гелікон — гора на півдні Беотії (Греція), названа в честь Аполона, вважалася оселею муз.

Геліогабал (Марк Антоній) (201 — 222) — римський імператор. Вів розпусне життя. Був убитий разом з матір'ю повсталими солдатами.

Гелєс — давньогрецька героїня, яка втопилася в морі, яке з того часу називається Гелеспонтом (морем Гели).

Гелеспонт — нинішня протока Дарданелл.

Генадій (II Схоларій) — константинопольський патріарх (1453 — 1459), богослов, укладач «Стоглавця».

Генрік — йдеться про одного з польських королів Генріка І Бородатого (бл. 1163 — 1238) або Генріка II Побожного (бл. 1191 — 1241).

Георгій Побідоносець (Юрій Змієборець) (за легендою, помер 303 р.) — святий великомученик, патрон руських князів. Зображувався на коні зі списом, яким поборює змія.

Георгій (Святий) — легендарний великомученик, скараний на смерть за проповідь християнства в Римській імперії (303 р.); вважається, що він приносить перемогу.

Георгій (Юрій) Долгорукий — володимиро-суздальський князь, який вів уперту боротьбу за Київ і князював у ньому (1155 — 1157). Його вважають засновником Москви.

Гера — за давньогрецьким міфом, дружина Зевса, цариця богів.

Геракл — герой у давньогрецькій міфології, син Зевса. Здійснив 12 подвигів. Геракл (Геркулес) — втілення сили, мужності, відваги, працелюбства. Був одним з найпопулярніших героїв, тому Гераклом греки присягалися.

Герберштайн Зігмунд (1486 — 1566) — німецький дипломат і мандрівник.

Бував в Україні. Автор «Нотаток про московитські справи» (1549), які містять відомості про Україну.

Герборт-Гербурт. Гербурт Андрій — особа з роду Гербуртів — одного з наймогутніших у Червоній Русі XVI ст.

Гербурт Валєнти (1524 — 1572) — польський церковний діяч, єпископ перемишлянський (від 1560). Брав участь у Тридентському соборі. Поблажливо ставився до одруження Оріховського.

Гербурт Северин — брат Яна і Валєнти Гербуртів.

Гербурт Станіслав (бл. 1524 — 1584) — каштелян пшемиський (від 1552 р.), від 1555 — львівський. Багато разів виступав на сеймах. Був ревним католиком.

Гербурт Якуб — можливо, дідич Мєжинця, родич Яна Гербурта.

Гербурт Ян (бл. 1524 — 1577) — польський історик і юрист. Займав посаду любачівського каштеляна.

Гербурт Ян Щасний (1567 — 1616) — польський і український письменник, громадський діяч, книговидавець.

Гербурт із Фульштина — можливо, це Ян Гербурт, перемишлянський суддя. Подробиці життя нам не відомі.

Геркулес — Геракл.

Германія — тут: Австрія.

Герод — йдеться про Ірода Великого (бл. 73 — 4 до н. е.), царя Юдеї, «друга Риму». Відзначався жорстокістю.

Герцинський — похідне від «Герцинія» — гірське пасмо в Германії між Дунаєм і Рейном, а також гори, що тягнуться далі на схід.

Гесіод (VIII — VII ст. до н. е.) — давньогрецький поет. Написав поему «Роботи і дні», де описує працю хліборобів. Саме її автор і називає «Георгіками»,

Геспериди — дочки Ночі, які на далекому сході (поблизу Океану) з допомогою невсипущого дракона охороняли золоті яблука вічної молодості. Дістати яблук — один із 12 подвигів Геракла.

Гестер — назва великого коня шведської породи, що використовувався для перевезення вантажів також у Литві.

Гети — тракійське плем'я на берегах Дунаю, на південь від даків.

Гетський - похідне від «гети».

Гіара — острівець із групи Кікладських. В імператорську епоху Риму — місце заслання.

Гіацинт (Гіакинт) — син спартанського царя, дуже вродливий юнак, улюбленець Аполлона й Зефіра (варіант: Борея). Тут вжито в переносному значенні, але про кого саме йдеться — сказати важко.

Гібла — назва гори і міста на Сіцілії, що славились медом.

Гіблейські потоки. — медові потоки. Див.: Гібла.

Гієронім (340/350 — 419/420) — за освітою ритор, пізніше секретар папи Дамазія, доктор церкви.

Гієронім (Ієронім) (340-350 — 419-420) — святий, за освітою ритор; пізніше — секретар папи Дамаса І.

Гілярій (Ілярій) (пом. 368) — єпископ поатьєрський. Автор твору «Труба латинська проти аріан».

Гінучі Гієронімо (пом. 1541) — архієпископ м. Сієни, згодом кардинал (від 1535).

Гіпокріт — мім, який супроводжував слова актора відповідними жестами, лицедій.

Гіпокрен (Гіпокрен) — присвячене музам джерело на вершині Гелікону.

Гірканське море — Каспійське море.

Гірканське надмор'я — узбережжя Каспійського моря.

Гірканський край — землі, що прилягають до Каспійського моря.

Глейт — охоронна грамота.

Глеліва див.: Леліва.

Глинський Михайло Львович (пом. 1535) — магнат, князь. Мав значні маєтності в Україні. Протягом 1526 — 1533 був наближеною особою московського царя Василія III.

Гліб Юрійович — великий князь київський (1169 — 1171), син Юрія (Георгія) Долгорукого.

Глібовичі — український рід можновладців.

Глоговіта Ян. (пом. 1507) — викладач Краківського ун-ту.

Гнєзненський — йдеться про архієпископа м. Гнезно.

Гнєзно — місто у Польщі.

Гноіньський — мовиться про одного з братів Гноіньських — Миколу або Леонарда. Див. про кожного зокрема.

Гноіньський Леопард — брат гетьмана Миколи Гноіньського, воєначальник.

Гноіньський Микола — польський гетьман, який потрапив у полон на Буковині.

Гойський — невідомий для нас представник українського роду можновладців.

Гойські — український рід можновладців.

Голіаф — за біблійною легендою, велет-силач із племені філистимлян. Загинув у поєдинку з Давидом. Перен.: фізично дужа людина, що хизується своєю силою.

Голкота Роберт (пом. 1349) — викладач Краківського ун-ту.

Головчинські — український князівський рід.

Гомель — нині місто обласного підпорядкування, центр Гомельської обл. Бєларусі.

Гомер (Гомерус) (прибл. 12 — 7 ст. до н. е.) — легендарний давньогрецький поет. Автор епічних поем «Іліада» та «Одіссея».

«Гомілії» — твори Отця церкви Йоана Златоуста, які являють собою довершені храмові проповіді.

Гомілія — християнська храмова проповідь.

Горацій Коклес Публій — римський герой. Як передає Лівій, в час війни римлян з етрусками, під проводом Порсени, він бився на розвідному мосту. Потім переплив Тібр плавом і врятував Рим.

Горган див.: Гурка.

Горинь — річка в Україні та Бєларусі, права притока Прип'яті.

Горкан див.: Гурка.

Горличина — село поблизу Пшеворська у Польщі, резиденція Тарновських.

Горностаї — український рід можновладців.

Горські — український князівський рід,

Гортензій К. Г. (114 — 50 до н. е.) — один з найвидатніших римських ораторів.

Гостинець — тут: шлях.

Градив — епітет Марса. Дослідовно: той, що йде [у бій].

Грановська (Пілецька) Єлизавета — дружина короля Владислава II.

Грахус (Гракх) — представник відомого у Давньому Римі роду Гракхів. Ймовірно, Гай або Тіберій — народні трибуни (133, 123, 122 до н. е.).

Греки — мешканці Греції; православні.

Грецьке море — Егейське море (?).

Грецький обряд — православ'я.

Григорій. Богослов (Назіанзен) (бл. 330 — бл. 390) — святий, константинопольський патріарх (379 — 381), поет, прозаїк, церковний діяч і мислитель.

Григорій Великий. (Двоєслов) — римський папа (590 — 604), письменник.

Григорій Наський (бл. 330 — 394) — видатний представник патристики, основоположник християнської антропології, молодший брат Василія Великого.

Григорій II — константинопольський патріарх (1283 — 1289).

Григорій Чудотворець (Травматург) — можливо, папа Григорій VII (1073 — 1085), автор «Канонічного права». Вчив, що мета земного існування — готуватися до загробного блаженства.

Григорій VII (Гільдебрант) див. попередню статтю.

Григорій XIII — римський папа (1572 — 1585), реформатор календаря. Гринейський Феб — йдеться про Аполлона, храм якого був у м. Гріней в Боліді (Греція).

Гріті (Грітті) Андрій (1454 — 1538) — італійський дипломат і державний діяч.

Гродно — місто в Бєларусі.

Громовержець — епітет Юпітера, головного бога у давньоримській міфології.

Гулевичі — український рід можновладців.

Гуни (гунни) — давній кочовий народ. У V ет. існувало державне об'єднання гуннів на чолі з Атілою. Центром держави гунів була Панонія,

Гуньонц (Петро з Гоньондза) (бл. 1530 — 1572) — польський церковний діяч, полеміст-антитринітарій; виступав на синоді в Сецеміні (1556); був міністром збору в Венгровє.

Гурка (Горкан, Горган) Андрій (бл. 1500 — 1551) — син Луки Гурського. Був каштеляном познанським і генеральним старостою великопольським. 1535 брав участь у московській війні як гетьман польний. Разом з Яном Тарновським 1538 воював у Волощині. 1548 виступав на Пьотрковському сеймі з приводу одруження короля з Барбарою Радзивіллівнокх

Гурка (Горкан, Горган) Лука (1484 — 1542) — познанський воєвода і єпископ куявський.

Гурський Якуб (бл. 1525 — 1585) — професор Краківської академії, гуманіст, церковний діяч.

Гус Ян (1371 — 1415) — чеський мислитель, видатний діяч Реформації.

Гяур — християнин.

Дав і Сірус — імена рабів у комедіях римських комедіографів Плавта і Теренція.

Давид — біблійний пророк, цар Іудейської держави, батько Соломона. За давньоєврейською легендою, переміг велетня Голіафа.

Давидове місто — Єрусалим.

Даки — народ фракійського походження, що мешкав у Дакії (приблизно на території нинішньої Румунії).

Дакія — провінція Давнього Риму, переважно територія теперішньої Румунії.

Далмація — історична область у колишній Югославії, що простягалася вздовж Адріатичного моря.

Дамас — папа римський Дамас І (336 — 384).

Дамаскін Йоан (Іоанн з Дамаску) (673/675 — бл. 753) — святий, візантійський богослов і філософ. Його «Діалектика», перекладена з грецької на латинську, була першим підручником діалектики, граматики та філософії у Київській Русі.

Дан — біблійний персонаж, один із 12 синів Якова.

Данаї — певно, данайці — одне з давньогрецьких племен. Цим іменем часто називали всіх греків.

Данайці — данаї.

Даниїл — за біблійною легендою, один із пророків.

Данило Романович Галицький (1201 — 1264) — князь галицько-волинський 1239 р. оволодів Києвом і посадив у ньому воєводу Дмитра. Для боротьби проти монголо-татар Данило прагнув створити коаліцію за участю папи римського, угорського короля та ін. 1254 р. одержав від папи королівський титул. Не отримавши сподіваної допомоги на заході, боровся самотужки.

Дарій III — останній перський цар (336 — 330 до н. е.). Був переможений Александром Македонським поблизу Іси (Ісси) у Кілікії 333 р. до н. е.

Дассов — йдеться про давньоукраїнську, фортецю Дашів, яку наприкінці XV ст. захопили татари. Пізніше місто відоме під назвою Очаків. Тепер це районний центр Миколаївської обл.

Датан і Абірон — біблійні персонажі. Вчинили заколот проти Мойсея та Аарона, і їх поглинула земля.

Двіна — нинішня назва ріки Даугава.

Девлет-Гірей — кримський хан (1551 — 1577).

Девлі-Гірей-Девлет-Гірей.

Декреталії — постанови, укази.

Делос — один із Кікладських островів у Середземному морі.

Дельфи — місто у південно-західній Фокіді (Греція) неподалік підніжжя Парнасу. Славне своїм оракулом Аполлона (Дельфійський оракул) та Піфією.

Деметра — богиня родючості та рільництва у давньогрецькій міфології.

Демостен (Демосфен) (бл. 384 — 322) — давньогрецький оратор і політичний діяч.

Денарій — римська грошова одиниця.

Денбицький Валєнти (пом. 1585) — сондецький каштелян. Пізніше великий канцлер коронний. За розсудливість у молодому віці Оріховський називає його польським Нестором.

Денбно див.: Ястрембець.

Десператство — відчай.

Джевецький (Дзевецький) Мацей (1466 — 1535) — єпископ перемишлянський (від 1509), куявський (від 1513); архієпископ гнєзненський і примас (від 1531). Відомий також як визначний дипломат.

Джунта Томас — один із представників династії венеціанських друкарів. Працював у Венеції (1537 — 1557).

Дзевецький див.: Джевецький.

Дзєжковський Миколай (1490 — 1559) — відомий церковний діяч у Польщі, був прихильником компромісу з реформаторами.

Дзівіші — не зрозуміла алюзія. Миколай Дзівіш був 1557 р. дідичем маєтку Моздзяри. Однак Дзівіш було родовим іменем Єлітчиків (низка родів). Не відомо, про кого йдеться.

Дзядуський Ян (1496 — 1559) — холмський єпископ, від 1545 — перемишлянський.

Дидим Александрійський (308 — 395) — богослов. Не зважаючи на сліпоту, був одним із найбільших учених свого часу. Учень Василія Великого. Боровся проти аріанства, послідовник Орігени.

Дикгнитерство (диктинарство, дигнитарство) — гідність.

Дике поле — територія між Доном, верхньою Окою та лівими притоками Десни і Дніпра. Освоєння Дикого поля почалося в XVI ст. в умовах боротьби проти турецько-татарських і польсько-шляхетських загарбників.

Диявол — за релігійними уявленнями, головний із злих духів, втілення злого начала на землі, володар пекла.

Діалект — тут: мова.

Дідона — міфічна цариця Картагена. Як передає Вергілій в «Енеїді», Дідона палко покохала Енея. Після його зради Дідона спалила себе на вогнищі.

Діктинна — етітет Діани як богині полювання.

Діноф — польський шляхтич.

Діоген Синопський (бл. 404 — 323) — давньогрецький філософ-кінік. Проповідував аскетизм. Жив у діжці.

Діоген Лаертський (перша пол. III ст.) — давньогрецький учений, автор історико-філософського твору «Про життя, вчення і вислови знаменитих філософів» (у 10 кн.).

Діон (409 — 353 до н. е.) — знатний сіракузець, друг Платона. 357 р. звільнив рідне місто від тиранії Діонисія Молодшого, але сам загинув під час змови.

Діонисій (431 — 367 до н. е.) — тиран у м. Сіракузи (від 405 р.).

Діонисій Ареопагіт (І ст. н. е.) — перший афінський єпископ, якому приписують ряд трактатів «Ареопагитик», хоча їх неоригінальність довели Лоренцо Вала та Еразм Роттердамський.

Дір — київський князь близько середини IX ст., сподвижник Аскольда.

Длугош (Лонгус) Ян (1415 — 1480) — польський історик і дипломат, архієпископ Львівський (1480), вихователь дітей короля Казимира IV. Написав «Історію Польщі», яка стала вершиною польської історіографії того часу.

Дмитро див.: Вишневецький Байда.

Дніпр — Дніпро, велика ріка в Україні.

Дністер — ріка в Україні та у Молдові.

Дністро (Дністр) — Дністер.

Добромильський — похідне від назви м. Добромиль Львівської обл.

Добрудж (Добруджа) — історична територія між нижньою течією Дунаю і узбережжям Чорного моря. Нині входить до Румунії та Болгарії.

Домарат — великопольський староста за короля Ягайла.

Домбровський Іван (кінець XVI — поч. XVII ст.) — автор історичної поеми «Дніпрові камени».

Домінік — іспанський чернець, який 1215 р. заснував у Франції чернечий орден братів-проповідників (домініканів). Один з найбільш войовничих католицьких орденів.

Дон (Танаїс) — ріка в Росії.

Донат Елій (IV ст.) — римський філолог, автор компілятивної «Граматики», де підсумовано римську та грецьку літературу II — III ст.

Дорогостайські — український рід можновладців.

Древецький Мацей (1466 — 1535) — займав по черзі посади єпископа перемишлянського, куявського, архієпископа гнезненського і примаса. Був також дипломатом.

Древляни (деревляни) — одне із східно-слов'янських племен (союз племен). Мешкали у прип'ятському Поліссі. Найбільшим містом древлян був Іскоростень (Коростень). Після придушення повстання 945 р. залишки самостійності древлян були ліквідовані.

Дріади — німфи, покровительки дерев.

Дрогобич (Котермак) Юрій (пом. 1494) — народився і виріс у Дрогобичі. Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). 1481 — 1482 рр. — ректор Болонського ун-ту, 1483 — видрукував книжку «Прогностична оцінка поточного 1483 року», яку відкриває віршована присвята римському папі. Наприкінці 80-х років XV ст. Юрій Дрогобич читав у Краківському ун-ті астрономію і медицину. Його лекції слухав славетний польський астроном Міколай Коперник.

Дрогойовський Станіслав (середина XVI ст.) — польський державний діяч.

Дрогочин (Дорогочин) — давньоруське місто на р. Буг (тепер містечко у Польщі). 1238 р. неподалік Дрогочина військо Данила Галицького розгромило німецьких лицарів.

Дромон — швидкохідне судно [?].

Друцька фортеця — у давнину м. Друцьк належало до Полоцького князівства. Нині село у Вітебській обл. Білорусі.

Дубно — нині місто у Рівненській обл. України.

Думбруне (у Прессії) — невідомий для нас топонім.

Дюрер Альбрехт (1471 — 1528) — великий німецький художник доби Відродження.

Еак і Радамант — судді підземного царства у давніх греків.

Евксин — Чорне море.

Евр — назва стрімкого південно-східного або східного вітру у давньогрецькій міфології. Тут: можливо, алюзія на запорожців, українців, які сповідують східну православну віру.

Евріп — протока між о. Евбеєю і європейським материком Греції.

Еврот — головна річка Лаконії.

Евстахій — можливо, Євстахій, константинопольський патріарх (1019 — 1025).

Евтерпа — муза, покровителька ліричної поезії.

Едем - рай.

Едіп — головний герой міфів фіванського циклу у давньогрецькій міфології. Розгадав загадку сфінкса. Мав трагічну долю.

Езекіл — юдейський цар (725 — 696 до н. е.)

Екзекуція - примусове виконання судових рішень.

Елейські діброви — йдеться, певно, про гай у м. Елеї (південь Італії), де проводилися заняття філософів елейської філософської школи (кінець VI — V ст. до н. е.).

Еліаш (IX ст. до н. е.) — біблійний персонаж, який провістив ізраїльтянам кару — посуху, а цареві Ахабові смерть за злі вчинки.

Емануїл І Великий. — король Португалії (1469 — 1521). За його правління було відкрито і підкорено багато нових земель. Відтоді Португалія стала сильною морською державою.

«Енеіда» — назва відомої поеми Вергілія.

Еней — найславетніший після Гектора троянський герой.

Еній (Енній, Енніус) (239 — 169) — творець римського епосу і родоначальник латинської поезії, автор анналів, трагедій, комедій тощо.

Енох — за біблійною легендою, нащадок Адама.

Еол — бог вітрів у давньогрецькій міфології.

Еолійські печери — Йдеться про печери, в яких, за міфом, бог вітрів Еол тримав під замком вітри. Печери знаходились нібито в Еолії, грецькій території на західному узбережжі Малої Азії.

Епікурейці — послідовники давньогрецького філософа Епікура (341 — 270 до н. е.), етика якого була спрямована проти релігійної моралі.

Епір — гориста місцевість у західній Греції.

Еразм Ротердамський (1467 — 1536) — видатний голандський гуманіст, автор «Похвали глупоті» та багатьох інших творів.

Ерато — муза, що уособлює любовну поезію.

Ереб. бог підземної пітьми; підземний світ, царство тіней у давньогрецькій міфології.

Есау див.: Моаб.

Етиймологія — етимологія.

Етна — діючий вулкан на о. Сіцілія в Італії.

Етнівський — похідне від «Етна».

Ефеб — юнак.

Ефес — приморське місто в Іонії, напроти о. Самос.

Ефеський — похідне від «Ефес».

Ефеський Марко див.: Марко Ефеський.

Ефіопи — мешканці Ефіопії.

Ефір — уособлення найвищого шару чистого, прозорого повітря, де живуть боги (у давньогрецькій міфології).

Ефод — нараменник архісвященика. Давид узяв участь у радісному перенесенні до Єрусалима Арки примирення (пор.: 2 Сам. 6).

Ефор — найвища (з п'яти) посадова особа у Спарті.

Ехо — у грецькій міфології німфа, яка зачахла від кохання до Нарциса, і то так, що від неї лишився тільки голос.

Єва — за біблійною легендою, перша жінка, дружина Адама, нібито створена Богом з Адамового ребра.

«Євангеліє учительне» — твір, у якому зібрані моральні повчання, казання на різні церковні свята.

Євангелікове — євангелісти, протестанти (лютерани, кальвіністи тощо).

Євангелія - ранньохристиянські твори, що містять розповіді про міфічного Ісуса Христа.

Єводій - антіохійський патріарх.


Читайте також:

  1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
  2. А. В. Дудник 1 страница
  3. А. В. Дудник 10 страница
  4. А. В. Дудник 11 страница
  5. А. В. Дудник 12 страница
  6. А. В. Дудник 2 страница
  7. А. В. Дудник 3 страница
  8. А. В. Дудник 4 страница
  9. А. В. Дудник 5 страница
  10. А. В. Дудник 6 страница
  11. А. В. Дудник 7 страница
  12. А. В. Дудник 8 страница




Переглядів: 510

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ДРЕВНЯЯ РУСЬ 8 страница | ДРЕВНЯЯ РУСЬ 10 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.033 сек.