Психодіагностичний процес

Діагностична діяльність може бути представлена у вигляді різних етапів процесу переробки інформації, що ведуть до прийняття рішення - діагнозу і прогнозу. Основні етапи діагностичного процесу.

Етап збору даних. На даному етапі взаємодіють "експериментатор-випробуваний", існує велика кількість змінних, які можуть впливати на хід даного етапу. Тому розробнику тесту необхідно повно і ясно описувати всі етапи процедури тестування, приділяти увагу встановленню контакту з випробуваним. Забезпечити максимально повне зосередження іспитуємому на вирішення завдань. Розглядаючи психодіагностичний процес В.І.

Дружинін розробив наступні психодіагностичні ситуації цього процесу:

1) добровільна участь в обстеженні і самостійний вибір подальшої поведінки (психологічна консультація);

2) примусова участь в обстеженні, але самостійний вибір подальшої поведінки (обстеження студентів-психологів при розробці тестів);

3) примусова участь в обстеженні і вибір поведінки після обстеження нав'язаний (тестування на предмет відповідності займаній посаді);

4) добровільна участь в обстеженні, але вибір подальшої поведінки нав'язаний (професійний відбір).

Етап переробки та інтерпретації. Існує кілька шляхів узагальнення даних дослідження: клінічний, орієнтований на суб'єктивний досвід та інтуїцію і статистичний, заснований на формалізованих критеріях. Клінічний підхід спирається на аналіз в основному якісних показників. Статистичний підхід передбачає врахування об'єктивних (кількісних) показників, їх статистичну обробку у вигляді рівня регресії або факторного аналізу. Роль суб'єктивного судження зводиться до мінімуму.

Частіше за все необхідно гармонійне поєднання клінічного і статистичного підходів, а не їх протиставлення.Етап ухвалення рішення. Діагностичні висновки збігаються із сходинками в розвитку діагнозу, які були визначені А.А. Невським і Л.С. Виготським.

Перша ступінь - симптоматичний (емпіричний) діагноз, констатація певних особливостей або симптомів, на підставі яких будуються практичні висновки. Цей тип діагнозу не є науковим, тому що не вказує на "сутність процесу, що лежить в основі симптомів".

Друга ступінь - етіологічна діагностика, враховує не тільки симптоми, а й причини, які їх викликають. Багато помилок на даній сходинки, так як насамперед, дослідник має відповісти на питання про те, як розвивався, за допомогою якого механізму той чи інший симптом.

Третя ступінь - типологічна діагностика, яка полягає у визначенні типу особистості в динамічному сенсі цього поняття.

Всі перераховані вище ступені є різними ступенями пізнання. Традиційно психодіагностичному дослідженю притаманний індивідуально-психологічний підхід, який повинен доповнюватися соціально-психологічним. Різноманіття поведінкових проявів кожного з властивостей особистості може бути конкретизовано тільки аналізом соціальних ситуацій, в яких діє особистість.

Психодіагностичне дослідження завершується розробкою програми дій, які необхідно здійснити у зв'язку з отриманими результатами, рекомендаціями по вибору оптимальних методів вирішення проблемної ситуації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЕТАПИ ПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.