• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомість 8 4 страница

При безоплатному одержанні основних засобів виникає прибуток, що визначається в сумі амортизації таких об'єктів одночасно з її нарахуванням. В міру виникнення прибутку сума додаткового капіталу зменшується.

У бухгалтерському обліку будуть зроблені такі записи:

Сума справедливої вартості об'єкта основних засобів з одночасним відбитком збільшення додаткового капіталу відбивається по дебету рахунку 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” кредиту рахунку 424 “Безплатно отримані необоротні активи”. Інші витрати, що формують початкову вартість безплатно отриманого об'єкта основних засобів відбиваються на рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” без включення їхньої суми до складу додаткового капіталу. Таким чином на рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” сформувалася початкова вартість безоплатно отриманого об'єкта основних засобів. Введення в експлуатацію такого об'єкта основних засобів по початковій вартості відбивається з кредиту рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” у дебет рахунку 10 „Основні засоби”. Прибуток у сумі нарахованій амортизації поступово відбивається по дебеті рахунку 424 “Безоплатно отримані необоротні активи” у кореспонденції з кредитом рахунку 745 “Дохід від безплатно отриманих активів”. Списання суми прибутку від безплатно отриманих активів на фінансовий результат відбивається з дебету рахунку 745“Дохід від безплатно отриманих активів” у кредит рахунку 791 “Результат основної діяльності”.

Якщо приймається рішення про переведення матеріального активу зі складу оборотних активів до складу необоротних активів, то початковою вартістю такого об'єкта основних засобів буде собівартість переведеного матеріального активу. Переведення оборотного активу до складу основних засобів відбувається віднесенням його вартості в дебет рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” із кредиту рахунку 26 “Готова продукція”, 23 “Виробництво” (при переведенні незавершеного виробництва), 28 “Товари”, 11 “Необоротні активи”. Введення в експлуатацію об'єктів основних засобів відбивається з кредиту рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” у дебет рахунку 10„Основні засоби”.

При надходженні об'єкта основних засобів за плату він відбивається на балансі підприємства по початковій вартості. Але формування цієї вартості в кожному з випадків має свої особливості.

При придбанні об'єкта основних засобів його початкова вартість визначається з урахуванням усіх витрат, що її складають (суми сплачені постачальникам, витрати по сплаті зборів за реєстрацію, по страхуванню об'єкта, його монтажу і т.д.). Всі ці витрати збираються по дебету рахунку 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів”. Після того, як початкова вартість сформована, здійснюється введення об'єкта основних засобів в експлуатацію шляхом списання його вартості з кредиту рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” у дебет рахунку 10„Основні засоби”.

При будівництві об'єкта основних засобів можливо два варіанти: будівництво об'єкта основних засобів підрядним засобом, або господарським засобом. Формування початкової вартості при цьому буде включати всю суму витрат, понесених для здійснення такої операції. Незалежно від засобу проведення будівництва, витрати збираються на рахунку 151 “Капітальне будівництво”. При будівництві об'єкта підрядним засобом витрати на проектні, будівельно-монтажні роботи з рахунків підрядчика, проектних організацій відбивається по дебеті рахунку 151“Капітальне будівництво” і кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», з одночасним відбитком суми ПДВ у рахунках підрядчиків і проектних організацій по дебеті рахунку 641 "Розрахунки по податках" і кредиту рахунку 631«Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Одержання цільового фінансування на будівництво з зовнішніх джерел (бюджет, різноманітні позабюджетні і міжгалузеві фонди) відбивається по дебету рахунку 31 "Рахунки в банках" і кредиту рахунку 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Використання коштів цільового фінансування для розрахунків із підрядчиками відбивається кореспонденцією рахунків по дебету рахунку 63«Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і кредиту рахунку 31"Рахунки в банках" і одночасно на ту ж суму кореспонденція по дебеті рахунку 48"Цільове фінансування і цільові надходження" і кредиту рахунку 69 "Дохід майбутніх періодів". Зарахування побудованого об'єкта основних засобів відбивається шляхом списання зібраної суми витрат із кредиту рахунку 151“Капітальне будівництво” у дебет рахунку 10„Основні засоби”. Якщо об'єкт створюється власними силами, то усі витрати, понесені при цьому, збираються по дебету рахунку 151“Капітальне будівництво” і списуються, як і при попередньому засобі, аналогічною кореспонденцією.

Якщо підприємство одержує об'єкт основних засобів по бартерному контракту, то формування початкової вартості такого об'єкта залежить від виду обмінної операції: обмін на подібні активи або обмін на неподібні активи.

Відповідно до П(С)БО 7 [7]подібні активи являють собою активи, що мають однакове функціональне призначення й однакові справедливі вартості. Основні засоби, що не потрапляють під дане визначення (що мають різні справедливі вартості і функціональне призначення), вважаються неподібними.

Операції з обміну подібними активами зустрічаються в господарській діяльності підприємства вкрай рідко.

При обміні подібними об'єктами початковою вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в рамках такої операції, признається залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів, але вона не повинна перевищувати його справедливу вартість. У випадку такого перевищення початковою вартістю об'єкта буде вважатися його справедлива вартість. Сума перевищення залишкової вартості переданого об'єкта основних засобів над справедливою вартістю включається до складу витрат відповідного періоду. Прибуток при здійсненні операцій по обміні подібними активами не признається.

При обміні подібними активами здійснюються такі записи:

Списання суми нарахованого зносу по переданому об'єкті відбивається з дебету рахунку 131 «Знос основних засобів» у кредит рахунку 10„Основні засоби”. Списання вартості об'єкта основних засобів по залишковій вартості або в межах справедливої вартості (якщо залишкова вартість вище справедливої) відбивається в дебет рахунку 361«Розрахунки з вітчизняними покупцями» із кредиту рахунку 10„Основні засоби”. Одночасно відбивається сума податкового зобов'язання по ПДВ по дебеті рахунку 361«Розрахунки з вітчизняними покупцями» кредиту рахунку 641"Розрахунки по податках". Якщо залишкова вартість об'єкта перевищує його справедливу вартість, то це перевищення списується з кредиту рахунку 10„Основні засоби” у дебет рахунку 977 “Інші витрати звичайної діяльності”. Одержання об'єкта основних засобів по початковій вартості, рівній справедливій вартості відбивається по дебеті рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” кредиту рахунку 631«Розрахунки з вітчизняними постачальниками». При цьому сума податкового кредиту по ПДВ відбивається по дебеті рахунку 641"Розрахунки по податках" кредиту 631«Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Залік заборгованості відбивається по дебеті рахунку 631«Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиту рахунку 361«Розрахунки з вітчизняними покупцями». Об'єкт вводиться в експлуатацію шляхом списання його вартості з кредиту рахунку 152“Придбання (виготовлення) основних засобів” у дебет рахунку 10„Основні засоби”.

Обмінами неподібними активами основних засобів являються обміни на об'єкти, що мають інше, ніж отриманий об'єкт основних засобів функціональне призначення, і, природно, іншу справедливу вартість.

Початкова вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на неподібний об'єкт дорівнює справедливої вартості переданого неподібного об'єкта, тобто по суті це договірна вартість. Така передача активів в обмін на об'єкт основних засобів є продажем цих активів. Компенсацією вартості продажу є отриманий об'єкт основних засобів. На відміну від обміну подібними активами при обміні неподібними активами виникає прибуток.

При обміні неподібними активами можливі варіанти:

1. договірна вартість для переданого й одержуваного об'єкта однакова;

2. вартість одержуваного об'єкта менше вартості переданого об'єкта;

3. вартість переданого об'єкта менше вартості одержуваного об'єкта.

У останніх двох випадках, поряд із переданим об'єктом основних засобів повинна бути здійснена доплата.

Якщо при обміні неподібними активами підприємством здійснюється доплата за отриманий об'єкт основних засобів, то сума такої доплати включається в початкову вартість такого об'єкта.

Якщо ж разом з об'єктом основних засобів отримана доплата (за передані неподібні активи), то сума такої доплати до складу початкової вартості об'єктів основних засобів не включається, а зменшує справедливу вартість переданого об'єкта. Іншими словами, продається неподібний об'єкт із компенсацією у виді об'єкта основних засобів і оплати. При цьому сума отриманої доплати не включає суму податкового кредиту. Податковий кредит виникає винятково в сумі, зазначеної в податковій накладній, отриманої від постачальника. У постачальника об'єкта основних засобів податкові зобов'язання виникають виходячи з вартості такого об'єкта. Оплата коштами вартості неподібного активу не спричиняє за собою виникнення в постачальника податкових зобов'язань. Отже, у податковій накладній постачальника буде зазначена сума податкових зобов'язань, що виникнули при продажі об'єкта основних засобів.

При одержанні об'єкта основних засобів як внесок в статутний фонд його початковою вартістю є вартість, визначена в установчих документах.

Облік переоцінки основних засобів. У процесі господарської діяльності підприємство, відповідно до П(С)БО 7 може прийняти рішення про проведення переоцінки основних засобів (дооцінка, уцінка) у тому випадку, якщо залишкова вартість об'єкта значно відрізняється від його справедливої вартості.

Переоцінка основних засобів містить у собі операції по збільшенню початкової вартості об'єкта основних засобів і їхнього зносу - дооцінку, і операції по зменшенню початкової вартості об'єкта основних засобів і їхнього зносу – уцінку [22].

Підприємство приймає рішення про проведення переоцінки основних засобів за умови, що залишкова вартість об'єкта основних засобів відмінна від його справедливої вартості більш ніж на 10%. Якщо підприємство прийняло рішення про переоцінку якогось об'єкта, то на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи, до якої відноситься даний об'єкт.

Підприємство повинно самостійно визначити коефіцієнт, за допомогою якого коректується початкова вартість об'єкта основних засобів і знос, як у велику, так і в меншу сторону.

Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкта основних засобів,що переоцінюється, на його залишкову вартість. Визначення індексу переоцінки можна представити у виді формули:

Переоцінка основних засобів здійснюється шляхом множення початкової вартості об'єкта основних засобів і суми нарахованого зносу на індекс переоцінки.

У залежності від кількості проведених переоцінок об'єкта основних засобів вона підрозділяється на: початкову переоцінку і наступну переоцінку.

Якщо підприємство проводить переоцінку основних засобів уперше, те в цьому випадку сума зробленої дооцінки залишкової вартості об'єкта відбивається в статті “інший додатковий капітал”, а сума уцінки в складі витрат звітного періоду.

У синтетичному обліку початкова переоцінка об'єкта основних засобів буде виглядати таким чином. Первинна сума дооцінки основних засобів враховується на рахунку 423 “Дооцінка активів”, а сума первинної уцінки основних засобів відбивається на рахунку 975 ”Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”.

При початковій дооцінці об'єктів основних засобів сума дооцінки нарахованого зносу по даному об'єкті основних засобів відбивається кореспонденцією рахунків по дебету рахунку 10 “Основні засоби” кредиту рахунку 13 “Знос необоротних активів”. Сума дооцінки залишкової вартості даного об'єкта основних засобів - по дебету рахунку 10 “Основні засоби” кредиту рахунку 423 “Дооцінка активів”.

При початковій уцінці об'єкта основних засобів сума уцінки нарахованого зносу по даному об'єкті основних засобів відбивається кореспонденцією рахунків по дебету рахунку 13 “Знос необоротних активів” кредиту рахунку 10 “Основні засоби”. Сума уцінки залишкової вартості даного об'єкта основних засобів з одночасним списанням до складу витрат відбивається по дебеті рахунку 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій” кредиту рахунку 10“Основні засоби”. Списання витрат на фінансовий результат відбивається з кредиту рахунку 975“Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій” у дебет рахунку 793 “Результат іншої звичайної діяльності”.

Здійснивши переоцінку основних засобів, підприємство має результат: при дооцінці - суму додаткового капіталу, при уцінці - суму витрат. Дані про переоцінку в обов'язковому порядку повинні бути відбиті в регістрах аналітичного обліку - в інвентарних картках об'єктів основних засобів.

Оскільки специфікою основних засобів є їхня тривала участь у виробничому процесі, то на підприємстві можливі випадки проведення декількох переоцінок основних засобів. Для цілей бухгалтерського обліку наступна переоцінка основних засобів залежить від результатів попередніх переоцінок. У цьому зв'язку виділяють декілька випадків наступної переоцінки основних засобів:

1. уцінка раніше уцінених об'єктів основних засобів;

2. уцінка раніше дооцінених об'єктів основних засобів;

3. дооцінка раніше дооцінених основних засобів;

4. дооцінка раніше уцінених основних засобів.

Роздивимося докладніше кожний із випадків наступної переоцінки основних засобів.

1. Уцінка раніше знижених у ціні основних засобів відбивається так само, як і початкова уцінка основних засобів, тобто у складі витрат.

2. Уцінка раніше дооцінених об'єктів основних засобів припускає до розгляду 2 випадку:

2.1 сума наступної уцінки менше суми попередньої дооцінки;

2.2 сума наступної уцінки основних засобів більше суми попередньої дооцінки;

Якщо сума наступної уцінки об'єкта основних засобів менше суми попередньої дооцінки, то сума уцінки відбивається в зменшення суми додаткового капіталу, сформованого при дооцінці такого об'єкта основних засобів по дебеті рахунку 423“Дооцінка активів” кредиту рахунку 10“Основні засоби”. Зменшення суми нарахованого зносу раніше дооцінених основних засобів відбивається по дебеті рахунку 13“Знос необоротних активів” кредиту рахунку 10“Основні засоби”.

Якщо сума наступної уцінки об'єкта основних засобів більше суми попередньої дооцінки, то сума уцінки відбивається в зменшення додаткового капіталу (у частині дооцінки такого основного засобу) кореспонденцією рахунків по дебеті рахунку 423“Дооцінка активів” кредиту рахунку 10“Основні засоби”, а сума такого перевищення включається до складу витрат звітного періоду, тобто в дебет рахунку 975“Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”. Зменшення суми нарахованого зносу відбивається кореспонденцією по дебеті рахунку 13“Знос необоротних активів” кредиту рахунку 10“Основні засоби”.

Ці дані повинні бути відбиті в інвентарній картці об'єкта основних засобів. При подальшій уцінці даного об'єкта вся сума буде відбита в складі витрат (з обов'язковим відбитком в інвентарній картці збільшення суми витрат). Якщо ж після розглянутої уцінки підприємство прийме рішення о дооцінці такого об'єкта, то сума витрат, відбита в інвентарній картці, повинна бути покрита прибутками на суму такої дооцінки.

3. Дооцінка раніше дооцінених об'єктів основних засобів відбивається також, як і початкова дооцінка основних засобів, тобто в складі додаткового капіталу.

4. Дооцінка раніше уцінених основних засобів припускає до розгляду 2 випадку:

4.1 сума наступної дооцінки основних засобів менше суми попередньої уцінки;

4.2 сума наступної дооцінки основних засобів більше суми попередньої уцінки.

Якщо сума наступної дооцінки основних засобів менше суми попередньої уцінки, то сума дооцінки повинна бути спрямована на погашення витрат по попередніх уцінках шляхом включення до складу прибутків. Іншими словами, дооцінка раніше зниженої в ціні вартості основних засобів спочатку зобов'язана “покрити” витрати від раніше проведених уцінок. Вся вищенаведена інформація про порядок списання суми проведеної дооцінки повинна бути зафіксована в інвентарній картці об'єкта основних засобів.

Якщо сума наступної дооцінки основних засобів більше суми попередньої уцінки, то сума дооцінки повинна бути відбита в складі прибутків у сумі, рівній сумі витрат, відбитих при попередніх уцінках, а сума перевищення над витратами попередніх уцінок - у складі додаткового капіталу.

Якщо на момент дооцінки вартості основного засобу, що у минулому піддавалася переоцінці, сума витрат цілком покрита попередніми дооцінками, уся сума проведеної дооцінки буде відбита в складі додаткового капіталу.

Одним із нововведень П(С)БО 7 є введення поняття зменшення корисності основного засобу, що являє собою непередбачену втрату його початкових якостей унаслідок яких-небудь подій, наприклад: при техногенних аваріях, при зміні умов експлуатації основного засобу, при введенні в експлуатацію раніше законсервованих основних засобів, при моральному зносі і т.д. Основним критерієм, по якому визначається втрата корисності об'єкта основного засобу, є зіставлення попередніх оцінок суми очікуваного ввідшкодування від використання такого основного засобу з оцінкою суми, що підприємство може одержати після визначених подій. Потрібно визначити, що сума очікуваного відшкодування - це сума, яку підприємство сподівається одержати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

На відміну від операцій по переоцінці (зокрема, уцінці) основних засобів, при зменшенні корисності початкова вартість основних засобів не змінюється. Це пов'язано з тим, що причиною втрати корисності основного засобу є не зміна його справедливої вартості, а погіршення його фізичного і морального стана. При втраті корисності переглядається залишкова вартість основного засобу. Зменшення залишкової вартості об'єкта основних засобів здійснюється шляхом збільшення суми нарахованого зносу.

Оцінка залишкової вартості повинна здійснюватися експертним шляхом як за допомогою сторонніх організацій, так і власними силами - створеною для цієї цілі комісією. Результати роботи комісії повинні бути документально оформлені шляхом упорядкування відповідного акта, що передається в бухгалтерію. На підставі даного документа бухгалтер відбиває в регістрах бухгалтерського обліку операції по зменшенню залишкової вартості об'єкта основних засобів.

Втрати від зменшення корисності включаються до складу витрат і відбиваються на рахунку 975“Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій” із кредиту рахунку 13“Знос необоротних активів” . Витрати, зібрані на рахунку 975“Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій”, повинні у порядку закриття бути списані на фінансовий результат.

Якщо причини, унаслідок яких була зменшена корисність об'єкта основних засобів, перестали існувати, то необхідно відновити корисність об'єкта основних засобів шляхом зменшення суми нарахованого зносу, що раніше був збільшений. На практику подібні операції трапляються досить рідко.

Одним із прикладів по відновленню корисності об'єкта основних засобів може бути випадок, коли підприємство створило нормальні умови експлуатації об'єкта основних засобів, тоді як при старих умовах експлуатації такого об'єкта підприємство змушене було зменшити його корисність. Зменшення суми нарахованого зносу внаслідок збільшення корисності об'єкта основних засобів може рівнятися величині, але не більше попереднього збільшення, при втраті корисності такого об'єкта. Сума зменшення нарахованого зносу списується на покриття раніше відбитих витрат шляхом збільшення суми прибутків.

Облік амортизації основних засобів. Під амортизацією основних засобів розуміють систематичний розподіл амортизованої вартості основних засобів протягом строку їхнього корисного використання (експлуатації).

Відповідно до приведеного визначення необхідно визначитися з поняттями "вартість, що амортизується" і "строк корисної експлуатації".

Вартість, що амортизується - це початкова або переоцінена вартість необоротних активів за відрахуванням їхньої ліквідаційної вартості. При цьому ліквідаційна вартість – це сума коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації) за відрахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи мають використовуватися підприємством, або з їхнім використанням буде виготовлен (виконан) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) .

При нарахуванні амортизації основних засобів підприємство, як уже відзначалося раніше, самостійно вибирає метод амортизації об'єкта основних засобів з обліком очікуваного засобу одержання економічних вигод від його використання .

Амортизація начисляється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, що визначається підприємством при визнанні даного об'єкта активом, і припиняється на період його реконструкції, добудування і консервації.

Підприємство нараховує амортизацію з застосуванням таких методів, передбачених П(С)БО 7:

1. прямолінійного (прямолінійного списання);

2. зменшення залишкової вартості (зниження залишку);

3. прискореного зниження залишкової вартості;

4. кумулятивного (суми чисел років);

5. виробничого (метод суми одиниць продукції).

Крім того, підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. При цьому варто мати на увазі, що на відміну від податкового принципу нарахування амортизації в бухгалтерському обліку здійснюється не в цілому по групі основних засобів, а по кожному об'єкту окремо.

Всі методи амортизації основних засобів можна розподілити по двох критеріях:

1. Засновані на часу використання основних засобів;

2. Засновані на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів.

До методів амортизації, що базується на часу використання основних засобів відносять: прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості і кумулятивний метод.

Метод амортизації, заснований на кількості одиниць продукції являє собою метод суми одиниць продукції або виробничий метод.

1. Метод прямолінійного списання. Суть даного методу полягає в тому, що сума, що амортизується, переноситься на витрати рівномірно протягом строку корисної експлуатації активу, тобто однаковими частинами.

По цьому методі річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. При цьому норма амортизації визначається як відношення щорічної суми амортизаційних відрахувань до вартості, що амортизується .

Даний метод найкраще застосовувати у відношенні основних засобів, стан яких залежить винятково від строку корисного використання і не схильно впливу інших факторів. До таких основних засобів, зокрема, відносять: будинки і спорудження, меблі і т.д.

Перевагою даного методу є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від її реалізації.

Недоліком цього методу вважають те, що він не враховує моральний знос, розходження виробничої потужності основних засобів у різні роки їхньої експлуатації і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Проте, незважаючи на недоліки, метод прямолінійного списання є найбільше поширеним на практиці.

2. Метод зменшення залишкової вартості. Суть даного методу полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів виходячи з залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на норму річної амортизації:

де А - сума амортизаційних відрахувань, грн.;

С_з - залишкова вартість об'єкта основних засобів, грн.;

На - річна норма амортизації в долях.

Норма амортизації основних засобів визначається підприємством, виходячи зі строку корисного використання об'єкта основних засобів по формулі:

,
де На - річна норма амортизації в долях;

N - строк корисного використання об'єкта основних засобів;

Сл - ліквідаційна вартість об'єкта основних засобів, грн.;

Сп - початкова вартість об'єкта основних засобів, грн.

Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації припускає наявність ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. У противному випадку об'єкт основних засобів буде самортизиваний протягом одного року.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості. Цей метод є різновидом методу зменшення залишкової вартості.

При цьому методі річна сума амортизації визначається виходячи з залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації по введеним протягом року об'єктам і подвоєній річній нормі амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного використання об'єкта. Норма амортизації в даному випадку розраховується аналогічно нормі амортизації при використанні прямолінійного методу нарахування амортизації, тобто використовується подвоєна ставка амортизаційних відрахувань, розрахована методом прямолінійного списання. Даний метод нарахування амортизації не припускає обов'язкової наявності ліквідаційної вартості об'єкта основних засобів. При цьому дотримується правило, при якому сума амортизації останнього року розраховується таким чином, щоб залишкова вартість об'єкта наприкінці періоду його експлуатації була не менше його ліквідаційної вартості.

Даний метод застосовується для тих активів, що виявляють максимальний коефіцієнт корисного використання на початку їхньої експлуатації.

4. Кумулятивний метод. Відповідно до цього методу річна сума амортизації визначається шляхом множення вартості, що амортизується і кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Сума чисел років - це результат підсумовування порядкових номерів того років, протягом яких функціонує об'єкт.

Якщо строк експлуатації об'єкта достатньо довгий, суму чисел років визначають по формулі кумулятивного числа:

,

де С_ч – сума чисіл років;

N- строк корисного використання об'єкта основних засобів, років.

Річна норма амортизації визначається як співвідношення терміна служби, що залишився (на початок звітного року), до суми чисел років.

Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань норму амортизації відповідного року множать на різницю між початковою вартістю об'єкта і його ліквідаційної вартості, тобто вартість, що амортизується.

5. Метод суми одиниць або виробничий метод. Цей метод можна назвати також методом нарахування амортизації пропорційно обсягу виконаних робіт.

Для окремих видів основних засобів числення амортизації дійснюється на підставі сумарної виробітки об'єкта за весь період його експлуатації у відповідних одиницях виміру.

Виробничий метод, заснований на припущенні, що величина амортизації (зносу) залежить тільки від інтенсивності експлуатації об'єкта незалежно від строку, тобто тривалість експлуатації об'єкта не впливають на суми амортизації, що нараховується .

По цьому методі місячна сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції, що підприємство очікує зробити при експлуатації даного об'єкта за весь строк його корисного використання.

Застосування виробничого методу нарахування амортизації має істотний недолік: у ряді випадків важко визначити виробітку окремих об'єктів основних засобів.

Нарахування амортизації відбувається щомісяця. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують у плині періоду роботи підприємства в звітному році.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, що слідує за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відбивають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Слід зазначити, що до різноманітних груп (об'єктів) основних засобів можуть застосовуватися різноманітні методи амортизації. У випадку, якщо окремі компоненти об'єкта основних засобів мають різноманітні строки корисного використання, то по ним амортизація може начислятися окремо від всього об'єкта. При цьому також можливі випадки застосування різноманітних методів амортизації до різних структурних компонентів.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 657