• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомість 8 6 страница

Термін корисної служби нематеріального активу повинен бути оцінений на предмет кінцівки|скінченності|.

Нематеріальний актив з|із| кінцевим|скінченним| терміном служби підлягає амортизації. Амортизація на нематеріальний актив з|із| невизначеним|неозначеним| терміном служби не нараховується. Активи тестуються на предмет знецінення.

Документальне оформлення операцій з|із| нематеріальними активами здійснюється із застосуванням типових форм, затверджених наказом Мінфіну «Про затвердження типових форм первинного обліку|урахування| об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів» від 22.11.2004 №732.

№НА-1 «Акт введення|вступу| в господарський оборот|зворот,оберт| об'єкту права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»

№НА-2 «Інвентарна картка|карточка| обліку|урахування| об'єкту права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»

№НА-3 «Акт вибуття (ліквідації) об'єкту права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів»

№НА-4 «Інвентаризаційний опис|список,описування| об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів».

За відсутності типової документації для нематеріальних активів (за винятком об'єктів права інтелектуальної власності) застосовуються форми ОЗ, затверджені Мін статистики від 29.12.1995 №352.

№ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів|коштів|.

№ОЗ-3 «Акт на списання основних засобів|коштів|»

№ОЗ-6 «Інвентарна картка|карточка| обліку|урахування| основних засобів|коштів|»

№ОЗ-7 «Опис|список,описування| інвентарних карток|карточок| по обліку|урахуванню| основних засобів|коштів|»

№ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів|коштів|».

Відомість нарахування амортизації складається в розрізі видів нематеріальних активів із застосуванням встановлених|установлених| норм амортизації.

17. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1. Поняття, критерії визнання та класифікація виробничих запасів.

2. Порядок формування первинної вартості виробничих запасів.

3. Облік транспортно-заготівельних витрат.

4. Методи оцінки вартості вибуття запасів.

5. Синтетичний облік виробничих запасів.

1. Поняття, критерії визнання та класифікація виробничих запасів

Виробничі запаси – це матеріальні цінності, такі як: сировина, матеріали, паливо, МШП та інші, призначені для участі у виробництві продукції, робіт, послуг, реалізації, для інших потреб підприємства, які повністю потребляються протягом операційного циклу підприємства.

Виробничі запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їхнім використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена. Під економічною вигодою розуміється потенційна можливість одержання підприємством коштів від використання активу.

Згідно П(С)БО 9 під виробничими запасами розуміють активи, які:

—утримуються для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності;

—перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

—утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також керуванні підприємством.

Одиницею бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

Норми П(С)БО 9 не поширюються на:

—незавершені роботи з будівельних контрактів, включаючи контракти по наданню послуг, безпосередньо пов'язані з ними;

— фінансові активи;

—поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються по справедливій вартості відповідно до Положення (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи», корисні копалини, якщо вони оцінюються по чистій вартості реалізації відповідно до інших положень (стандартами) бухгалтерського обліку.

Важливою умовою правильної організації обліку виробничих запасів є їх відповідне групування. На різних підприємствах виробничі запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку. вони виконують у процесі виробництва. Так, наприклад, дошки на меблевій фабриці створюють основу готової продукції - меблів, а на машинобудівному, цукровому підприємствах дошки використовуються для поточного ремонту будівель тощо, безпосередньої участі у виробництві готової продукції не беруть. Тому важливо правильно згрупувати (класифікувати) виробничі запаси на підприємстві за їх призначенням та роллю у процесі виробництва.

На підприємствах кожна група запасів може складатися із десятків сотень назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку виробничих запасів, який би сприяв оперативній роботі, плануванню та бухгалтерському обліку, необхідно розробити деталізоване групування таких запасів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів запасів класифікується за визначеною ознакою. Виробничі запаси поділяються на групи (наприклад, кольорові метали, чорні металу тощо). Кожна група поділяється на підгрупи (наприклад, група чорних металів на прокат, вуглецеву сталь, мартенівську леговану сталь тощо). У межах кожної підгрупи запаси, в свою чергу, групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром та ін.

За кожною назвою, сортом, розміром виробничих запасів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов'язаних з обліком запасів – це номенклатурний номер матеріалів.

Номенклатурні номера присвоюються матеріалам у відповідності з номенклатурою матеріалів.

Номенклатура матеріалів – це перелік матеріалів, які згруповані за характерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру.

За призначенням виробничі запаси класифікують за такими групами:

1. Сировина й основні матеріали. До них належать предмети праці, що входять до складу вироблюваних продуктів і становлять їх основу (наприклад, бавовна для виробництва пряжі, метал для виробництва станків, залізнична руда для виробництва чавуну, цукровий буряк для виробництва цукру тощо).

2. Допоміжні матеріали. До них належать матеріали, які або приєднуються до основних матеріалів, щоб надати їм визначеної якості (наприклад, фарба для цукерок у кондитерському виробництві або фарба для фарбування вовни), або знаряддя виробництва, що витрачаються в процесі роботи (наприклад, мастильні матеріали, обтиральні), або ті, що витрачаються для обслуговування процесу виробництва (наприклад, канцелярське приладдя, бланки обліку, електричні лампочки тощо).

3. Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби складаються із витрат на придбання купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, використовуваних при виробництві продукції даного підприємства безпосередньо або підлягають додатковій обробці на даному підприємстві для одержання готової продукції. Напівфабрикат повинен пройти одну або декілька стадій обробки, перш ніж стати готовим виробом для подальшого використання. До купівельних напівфабрикатів належать вироби, одержувані за відповідними поставками (наприклад, литі станини, вироблювані на ливарних заводах для придбання станкобудівельними заводами).

У деяких галузях промисловості, наприклад, машинобудуванні, підприємства купують в порядку виробничої кооперації напівфабрикати (наприклад, деталі, які підлягають подальшій обробці або витрачаються безпосередньо на збирання готової продукції). У цих випадках напівфабрикати розглядаються як основні матеріали.

4. Паливо. Економічно цей вид матеріалів належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів.

Паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів (наприклад, у ливарному цеху паливо сприяє перетворенню чавуну на рідкий метал);

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для обігрівання приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо).

5. Тара і тарні матеріали. До цієї групи належать предмети, призначені для пакування продукції: пляшки, ящики, мішки тощо (як порожня, так і та, що перебуває під матеріалами і готовою продукцією).

Тара, призначена для виробничих або господарських потреб, належить до основних засобів або малоцінних предметів залежно від терміну служби або вартості (наприклад, ящики для зберігання сипучих тіл у цеху).

Тара одноразового використання в особливу групу не виокремлюється і входить до собівартості тарних матеріалів (наприклад, жерстяні банки з фарбою).

6. Будівельні матеріали. До них належать будівельні матеріали, конструкції і деталі, обладнання, що підлягають встановленню на об'єктах, які будуються (реконструюються), капітальних вкладень, інші матеріальні цінності, призначені для потреб капітального будівництва.

7. Матеріали, передані у переробку: на будівництво та ті, котрі в подальшому включаються в собівартість виготовленої з них продукції.

8. Запасні частини для проведення ремонтів - це окремі запасні частини машин, обладнання, транспортних засобів, призначені для виконання ремонтів, заміни зношених частин тощо, і такі, що не належать до основних засобів.

9. Матеріали сільськогосподарського призначення. До складу цієї групи входять: насіння, корми, посадковий матеріал як власного виробництва, так і куплені.

10. Інші матеріали: відходи виробництва, матеріальні цінності, отримані від ліквідації основних коштів.

2 Порядок формування первинної вартості виробничих запасів

Придбані (отримані) або вироблені виробничі запаси зараховуються на Баланс підприємства за первісною вартістю.

Формування первісної вартості залежить від способу придбання:

- надходження виробничих запасів за кошти;

- виготовлення на підприємстві;

- одержання як внесок у статутний капітал;

- безоплатне одержання;

- одержання виробничих запасів в обмін на подібний об'єкт;

- одержання виробничих запасів в обмін на неподібний об'єкт;

- інші надходження (від ліквідації основних коштів, списання малоцінних необоротних матеріальних активів, отриманих у процесі капремонту, відходів виробництва тощо)

Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані за плату, є собівартість виробничих запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

1) сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

2) суми ввізного мита;

3) транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифу (фрахту), вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

4) інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням виробничих запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Первісною вартістю виробничих запасів, що виготовляються власними силамипідприємства, визнається собівартість їх виробництва, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Первісною вартістю виробничих запасів, що внесені до Статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням витрат, які передбачені пунктом 9 теперішнього Положення (стандарту).

Первісною вартістю виробничих запасів, одержаних підприємством безоплатно,визнається їх справедлива вартість з урахуванням додаткових витрат (транспортно-заготівельних; витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням виробничих запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях).

Первісна вартість одиниці виробничих запасів, придбаних у результаті обміну на подібні виробничі запаси, дорівнює балансовій вартості переданих виробничих запасів. Якщо балансова вартість переданих виробничих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих виробничих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою ісправедливою вартістю переданих виробничих запасів включається до складу витратзвітного періоду.

Первісною вартістю виробничих запасів, що придбані в обмін на неподібні виробничі запаси, визнається справедлива вартість отриманих виробничих запасів, збільшена або зменшена на суму доплати.

3. Облік транспортно-заготівельних витрат

Транспортно-заготівельні витрати – це витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту), вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Транспортно-заготівельні витративключаються до собівартості придбаних запасів або заготівельною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунка обліку запасів. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишків запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів:

,

де: ∑- сума транспортно-заготівельних витрат;

- вартість запасів, що вибули;

- середній відсоток транспортно-заготівельних витрат.

Середнійвідсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надішли за звітний місяць:

,

де: - залишки транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця;

- транспортно-заготівельні витрати за звітний місяць;

- залишки запасів на початок місяця;

- запаси, що надішли за звітний місяць.

До транспортно-заготівельних витрат відносять витрати з транспортування, розвантаження, вантаження, складування, доставці товарно-матеріальних цінностей.

Транспортно-заготівельні витрати включаються в первинну вартість, якщо товарно-матеріальні цінності доставляє продавець (постачальник) і в супровідних документах постачальника окремо не виділяється величина транспортно-заготівельних витрат або коли можна визначити величину транспортно-заготівельних витрат, що доводяться на одиницю запасів або вона відома.

Транспортно-заготівельні витрати відбиваються на окремому рахунку, якщо доставка проводиться транспортною організацією, залізничним транспортом і тому подібне. В цьому випадку, транспортно-заготівельні витрати доцільно враховувати на окремому рахунку або субрахунку. Наприклад, рахунок 20 „Виробничі запаси”/11 „Інші незворотні матеріальні активи” або рахунок 29.

Наведемо приклад.

Залишок ТЗВ на початок звітного періоду складає 168 грн.. В звітному періоді сплачено рахунок АТП на суму 900 грн. за доставку виробничих запасів Залишок виробничих запасів на початок звітного періоду – 4805, 67 грн.. Надійшло в звітному періоді виробничих запасів на суму 40 245, 02 грн., вибуло виробничих запасів на суму 37 881, 03 грн..

Розрахуємо середній відсоток ТЗВ

Сума ТЗВ, яка приходиться за запаси, що вибули, складає:

∑ТЗВ = 0, 0237066*37 881, 03 = 898, 03 грн..

4. Методи оцінки вартості вибуття запасів

При відпустці запасів у виробництво, продаж і іншому вибутті оцінка їх здійснюється по одному з наступних методів:

- ідентифікованій собівартості відповідної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних витрат;

- ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення і однакові умови використання; застосовується тільки один з приведених методів. Згідно з П(С)БО обраний метод оцінки вартості вибуття запасів повинен бути відображений в примітках у фінансовій звітності.

Запаси, що відпускаються, і виконувані для спеціальних замовлень і проектів послуги, а також запаси, не замінюючи один одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Суть даного методу полягає в тому, що вартість запасів, що вибувають визначається окремо по кожній одиниці запасів, тобто одиниця запасів вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована під час надходження.

Метод середньозваженої собівартості дуже зручний для підприємств, що мають велику кількість запасів різної номенклатури. Оскільки в ході ведення господарської діяльності вартість одного і того ж виду запасів може коливатися, то по кожній одиниці запасів визначається їх середня (середньозважена) вартість. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості отриманих в звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих в звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції по вибуттю запасів може здійснюватися за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів по методу ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони поступали на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж і інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Метод нормативних затрат, як правило, використовується при оцінці матеріальних затрат у складі незавершеного виробництва та готової продукції.

Оцінка за нормативними витратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і цін, що діють. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними витратами коректується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка по цінах продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібної) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок в продажній вартості отриманих в звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на начало: звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих в звітному місяці товарів. Вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається з складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації і відповідних особах протягом терміну їх фактичного використання.

Слід мати на увазі, що від вибраного методу списання запасів в бухгалтерському обліку залежатиме податковий облік. В результаті перерахунку уточнюються валові витрати, що, у свою чергу, впливає на прибуток оподаткування.

Наслідки застосування такого або іншого методу оцінки вибуття запасів будуть такими.

Списання запасів за собівартістю перших за часом надходження приведе до того, що собівартість запасів, визначена методом ФІФО, буде мінімальна. Наслідком застосування такого методу виявиться заниження витрат і завищення прибули (як бухгалтерської, так і податкової). Проте з іншого боку, така ситуація буде сприятлива для підприємства, яке бажає привернути увагу інвестора або отримати кредит.

При методі ідентифікованої собівартості запаси враховуються за їх фактичною собівартістю. Оскільки такий метод припускає ведення обліку по кожній конкретній одиниці запасів, то в результаті однакові запаси будуть відображені в обліку за різною вартістю, що спричиняє за собою певні незручності. До того ж, даний метод може бути застосовний підприємством, номенклатура запасів якого нерізноманітна, а кількість запасів невелика.

Менш трудомістким і не вимагаючи індивідуального обліку є метод середньозваженої собівартості. Згідно цьому методу розраховується середня собівартість запасів, по якій здійснюється списання ТМЦ протягом звітного періоду.

Оцінивши запаси одним з перерахованих вище методів, отримують їх собівартість, по якій вони списуються при вибутті.

Наведемо приклад вибуття виробничих запасів за методом ідентифікованої собівартості.

Залишок матеріалу А на початок звітного періоду на підприємстві складає 400 грн. (200 кг. за ціною 2 грн. за одиницю). На протязі звітного періоду підприємство придбало 450 кг. матеріалу А на загальну суму 1 320 грн. (зокрема ПДВ 220 грн.). З них:

- 03.07.2011 р. 250 кг. за ціною 2, 72 грн. (без ПДВ) за 1 кг. на суму 680 грн.;

- 09.07.2011 р. 150 кг. за ціною 2, 80 грн. (без ПДВ) за 1 кг. на суму 420 грн.;

На протязі звітного періоду було списано 360 кг. матеріалу А:

- 02.07.2011 р. 110 кг., придбаних за ціною 2, 00 грн. за 1 кг.;

- 05.07.2011 р. 150 кг., придбаних за ціною 2, 72 грн. за 1 кг.;

- 16.07.2011 р. 100 кг., придбаних за ціною 2, 80 грн. за 1 кг..

Розрахунки наведемо в табл.16.1.

Таблиця 16.1 - Списання матеріалів за методом ідентифікованої собівартості

5. Синтетичний облік виробничих запасів.

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 "Виробничі запаси".

За дебетом рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

201 "Сировина й матеріали"

202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби"

203 "Паливо"

204 "Тара й тарні матеріали"

205 "Будівельні матеріали"

206 "Матеріали, передані в переробку"

207 "Запасні частини"

208 "Матеріали сільськогосподарського призначення"

209 "Інші матеріали".

На субрахунку 201 "Сировина й матеріали" відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 "Будівельні матеріали"). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогосподарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби" відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби - дерев'яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 "Товари".

Науково-дослідні та конструкторські організації придбані необхідні їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт за визначеною науково-дослідною або конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 "Основні засоби", 11 "Інші необоротні матеріальні активи" або на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" за видами предметів.

На субрахунку 203 "Паливо" (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 "Матеріали" і на субрахунку 203 "Паливо" - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 204 "Тара й тарні матеріали" відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 "Сировина й матеріали".

На субрахунку 205 "Будівельні матеріали" підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 730