• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відомість 8 15 страница

2. У звітах інформація приводиться|наводить,призводить| узагальнено, тому до неї часто потрібні конкретні пояснення;

3. Існує інформація, яка не відбивається в звітності, але|та| обов'язково має бути висвітлена в примітках|тлумаченнях|;

4. Необхідність розкриття облікової політики підприємства, тобто в звітах приведена конкретна цифрова інформація, а знання облікової політики дозволяє зрозуміти, яким чином розраховані ці цифри.

За кордоном примітки|тлумачення| до звітності не мають чіткого формату, проте|однак|, існує певна послідовність подачі інформації, яка полягає в наступному|слідуючому|:

1. Указується|вказує|, чи відповідає фінансова звітність вимогам МСБО;

2. Розкривається облікова політика підприємства, відповідно до якої складена фінансова звітність;

3. Надається додаткова інформація по статтях кожного звіту, тобто, примітки|тлумачення| до балансу, примітки|тлумачення| до звіту про фінансові результати і т.д.;

4. розкриття іншої інформації, що стосується складання звітності в цілому|загалом|;

Згідно МСБО 1 інформація, яка міститься|утримується| у фінансовій звітності компаній, може класифікуватися на 3 групи:

1. Інформація, що надається тільки|лише| у складі показників фінансових звітів;

2. Інформація, що надається або у складі показників звітів, або в примітках|тлумаченнях|

3. Інформація, що міститься|утримується| тільки|лише| в примітках|тлумаченнях|.

26. ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО БІЗНЕСУ

У відповідності до Господарського кодексу України до малих підприємств відносяться підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 мільйонів гривень.

Відповідно до ст. 14.1.24. Податкового Кодексу України великий платник податків – юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п’ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

До суб’єктів малого підприємництва юридичним особам відносять юридичних осіб незалежно від форми власності і організаційно-правової форми, у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 70 мільйонів гривень.

Спрощену систему обліку витрат і доходів можуть застосовувати суб’єкти підприємницької діяльності у яких:

- Дохід за кожній звітний податковий період наростаючою сумою з початку року не перевищує 3 мільйонів гривень;

- Нарахована за кожній місяць звітного періоду заробітна плата робітників, що зістоять у трудових відносинах не менше двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством;

- Відповідає одному із наступних критеріїв:

- Створене після 01.04.2011

- Діючі, у яких протягом трьох послідовних років щорічний обсяг доходів дорівнює сумі, що не більше 3 мільйонів гривень, і у яких середньооблікова чисельність працюючих протягом звітного періоду не перевищує двадцяти осіб

- Які були зареєстровані платниками єдиного податку в період до 01.01.2011 і у яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 чоловік і обсяг річного валового прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 мільйона гривень.

На спрощену систему обліку видатків і доходів не можуть перейти суб’єкти, які виконують:

1. Діяльність у галузі розваг

2. Виробництво, оптову та роздрібну торгівлю ГСМ

3. Виробництво, оптову торгівлю, експорт, імпорт підакцизних товарів

4. Добування, серійне виробництво, виготовлення дорогоцінних металів, и дорогоцінного каміння

5. Фінансова діяльність

6. Діяльність з обміну валют

7. Видобування і реалізацію корисних копалень

8. Операції із нерухомістю, оренду в тому рахунку надання в оренду торгівельних місць на ринках або у торгівельних об’єктах

9. Діяльність з наданню послуг пошти і зв’язку

10. Діяльність з організації торгів, аукціонів виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріат

11. Діяльність з наданню послуг в галузі телебачення і радіомовлення

12. Охоронну діяльність

13. ЗЕД, окрім діяльності у галузі інформатизації

14. Надання продукції на давальницькій сировині

15. Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі

16. Діяльність у галузі виробництва і розподілення електроенергії, газу і води

17. Діяльність у галузях бухгалтерського обліку, права і надання послуг підприємцям.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які можуть застосовувати спрощену систему обліку і не зареєстровані платниками ПДВ при обліку активів, зобов’язань і власного капіталу повинні враховувати наступне:

1. Можуть враховувати необоротні активи лише по первісній вартості без урахування зменшення корисності і переоцінки;

2. Не створюють забезпечення майбутніх видатків і платежів, а визнають відповідні викатка в період їх фактичного здійснення;

3. Визнають видатки і доходи з урахуванням вимог ПКУ і відносять суми, які не визнаються ПКУ видатками або доходами безпосередньо на фінансовий результат після оподаткування;

4. Поточна дебіторська заборгованість включається у валюту балансу по її фактичній сумі;

5. Можуть узагальнювати інформацію в реєстрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему бухгалтерського обліку систематизацію господарських операцій виконують в наступних журналах:

- Журнал 1 МС обліку активів;

- Журнал 2 МС обліку власного капіталу і зобов’язань;

- Журнал 3 МС обліку доходів;

- Журнал 4 МС обліку видатків.

За необхідністю можуть застосовуватися наступні відомості обліку господарських операцій:

- Відомість 1.1 МС для обліку необоротних активів;

- Відомість 1.2 МС для обліку нарахованого зносу;

- Відомість 2.1 МС для обліку розрахунків з постачальниками, іншими кредиторами і бюджетом;

- Відомість 2.2 МС для обліку розрахунків із робітниками;

- Відомість 4.1 МС для обліку видатків на ремонт і модернізацію основних засобів.

Записи в журналах виконуються на підставі первинних документів в хронологічному порядку. За кожним первинним документом виконується один запис. За господарськими операціями однаковими за економічним змістом первинні документу можуть бути згруповані протягом одного робочого дня і вже загальною сумою дані переносяться в журнал.

Журнали відкриваються записами сум залишків на початок звітного періоду. В графі дата вказується дата виконання запису в журналі. В графі зміст господарської операції наводиться стислий зміст господарської операції і номер первинного документа на підставі якого зроблений цій запис.

В журналах перевірка правильності заповнення записів виконується шляхом заставлення значень рядка обороти за період і графи загалом.

С 1 січня 2012 року спрощену систему оподаткування можуть застосовувати юридичні чи фізичні особи – підприємці, які самостійно обрали спрощену систему оподаткування, якщо такі особи відповідають вимогам, встановленим главою 1 статті 291.3, та реєструється платником єдиного податку.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень. Ставка єдиного податку від 1 до 10% мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного податкового року.

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку або населенню, виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, котрі не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень. Ставка єдиного податку від 2 до 20% розміру мінімальної заробітної плати. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб та які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб. Обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень. Ставка єдиного податку 3%, якщо сплачується податок на додану вартість, та 5%, якщо підприємство не сплачує податок на додану вартість.

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб та обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень. Ставка єдиного податку 3%, якщо сплачується податок на додану вартість, та 5%, якщо підприємство не сплачує податок на додану вартість. Ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:

а) суб'єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;

б) платником єдиного податку, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка;

в) суб'єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;

г) платником єдиного податку, що застосовує ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» , та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість;

5) у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у порядку, встановленому розділом V Закону Україні,

платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків або відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку чи відмови від застосування спрощеної системи оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Доходом платника єдиного податку є:

для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті.

27. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

1. Облікові системи світу. Класифікація моделей облікових систем.

2. Регулювання бухгалтерського обліку в США і Великобританії.

3. Регулювання бухгалтерського обліку по вимогах Європейських Директив.

4. Утворення і діяльність КМСО.

5. Порядок розробки і затвердження МСБО.

1. Облікові системи світу. Класифікація моделей облікових систем

Облікові системи світу різні. Причинами таких розходжень можуть бути соціально-економічні, політичні і навіть географічні фактори. Як соціально-економічні фактори можна виділити характер розвитку ринків капіталу, кількість інвесторів і кредиторів, участь у міжнародних ринках капіталу, рівень інфляції, типи законодавчих систем і ін.

Так традиційно в США і Великобританії широкий розвиток одержали ринки цінних паперів. У зв'язку з цим основними постачальниками капіталу для компаній виступає велика кількість дрібних інвесторів, яким потрібно постійна і повна інформація про діяльність фірм, а цю інформацію вони одержують за допомогою фінансової звітності.

У Німеччині і Японії потреби компаній у капіталі задовольняються, в основному, великими банками, що мають доступ до додаткового інформації про діяльність підприємств.

В Франції і Швеції велику роль в економіці і відповідно у фінансуванні компаній грає держава, що припускає орієнтацію системи обліку і звітності на задоволення вимог державних органів.

Вплив на облікові системи політичних і географічних факторів можна також продемонструвати на окремих прикладах. Так облікова система Індії близька до англійського в результаті існуючої колоніальної залежності. Система обліку Канади знаходиться під сильним впливом американської в силу географічного положення.

Проте, серед різноманіття облікових систем різних країн можна виділити групи країн, що дотримують однотипних підходів до побудови систем обліку. Однієї їх найпоширеніших є трьох модельна класифікація облікових систем, відповідно до якої виділяються:

1. британо-американська модель (Великобританія, США, Канада, Нідерланди, Австралія й ін.);

2. континентальна модель (Німеччина, Австрія, Франція, Швейцарія, Італія й ін.);

3. південноамериканська модель (Бразилія, Аргентина, Болівія й ін.).

Основними характеристиками першої моделі є:

– орієнтація обліку на нестатки широкого кола інвесторів, що обумовлено високорозвиненим ринком ЦБ;

– відсутність законодавчого регулювання обліку.

– він регламентується стандартами, розроблювальними професійними організаціями бухгалтерів;

– гнучкість облікової системи;

– високий освітній рівень, як бухгалтерів, так і користувачів фінансової інформації.

Для другої моделі характерні:

– наявність законодавчого регулювання обліку;

– наявність тісних зв'язків підприємств із банками, що є основними постачальниками капіталу;

– орієнтація обліку на державні нестатки оподатковування і мікроекономічного регулювання; консерватизм облікової політики.

Основною особливістю третьої моделі вважається орієнтація методики обліку на високий рівень інфляції і нестатку державного регулювання. Розходження в системах обліку утрудняє співробітництво національних підприємств на міжнародному рівні, вихід на міжнародні ринки капіталу.

2. Регулювання бухгалтерського обліку в США і Великобританії

У закордонній практиці облік прийнятий підрозділяти на фінансовий і управлінський. Розподіл це не є абсолютним і чіткої границі не має. Однак можна виділити основні критерії розподілу інформації на фінансову й управлінську. Фінансовий облік зв'язаний з результатами діяльності підприємства, а основними користувачами фінансової інформації є зовнішні користувачі. Саме для фінансового обліку розроблена система вимог, норм і принципів. Управлінський облік – справа кожного підприємства, вона зв'язаний із процесом формування, контролю і планування витрат, з вибором управлінських рішень. Ця інформація доступна тільки менеджерам підприємства. Постановка і ведення фінансового обліку на Заході відносяться до компетенції самого підприємства. Однак принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються:

– або національним законодавством;

– або національними загальноприйнятими стандартами, розроблювальними професійними організаціями бухгалтерів.

Необхідність такого регулювання обумовлена необхідністю надання змістовної інформації для різних користувачів: акціонерів, постачальників, кредиторів, податкових органів, біржі цінних паперів і ін.

Так у США національними стандартами обліку є загальноприйняті принципи обліку (GААР). Розробкою стандартів займається кілька професійних організацій бухгалтерів, самими впливовими з яких є:

– Американський інститут дипломованих суспільних бухгалтерів;

– Комітет зі стандартів фінансового обліку;

– Комітет зі стандартів обліку для державних органів;

– Комісія з цінних паперів і бірж;

– Американська бухгалтерська асоціація.

У Великобританії облік регулюється цілим поруч документів:

1. законодавчими актами (з 1981 року діє Акт про компанії, що включає вимоги, що стосуються фінансової звітності).

2. обов'язковими і рекомендаційними стандартами обліку. Вони існують у формі таких документів, як:

– Положення про стандартну практику обліку;

– Стандарти фінансової звітності;

– Положення про рекомендовану практику.

3. вимогами Біржі цінних паперів;

4. необов'язковими рекомендаціями різних облікових організацій (наприклад, таких, як Інститут дипломованих бухгалтерів Англії й ін.).

5. вимогами Європейських директив і рекомендаціями Міжнародних стандартів обліку.

Таким чином, принципи складання звітності відрізняються в різних країнах, а іноді й у межах однієї країни. Унаслідок цього звітність позбавляється порівнянності, що у свою чергу приносить додаткові витрати, тому що компанії з іноземним капіталом змушені складати ФЗ відповідно до вимог інвесторів. Крім того, розходження у веденні обліку й обліковій політиці сприяють виникненню непорозуміння в діловому співробітництві на міжнародному рівні.

Розходження в обліковій системі світу породили необхідність створення міжнародних стандартів обліку, що надають собою документи, що визначають варіанти обліку окремих засобів або операцій підприємств. МСО не є обов'язковими і носять рекомендаційний характер. Однак, у силу об'єктивних інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, ці стандарти здобувають усе більше значення, як найбільш зручний засіб "спілкування" між підприємствами різних країн.

3. Регулювання бухгалтерського обліку по вимогах Європейських Директив

Членами організації країн ЄС у даний час є: Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія. З часу створення, організація ЄС докладала великих зусиль для того, щоб згладити розходження в законодавчих базах обліку й аудита в країнах, що є її членами. Для цього видавалися спеціальні Директиви, затверджувані Комісією і прийняті парламентами країн, членів ЄС.

Директиви не є законодавчими актами, вони розробляються як інструкції, що уряду країн, членів ЄС, беруть до уваги вже при створенні своєї нормативно-законодавчої бази. Іноді на впровадження вимог Директив іде тривалий час, але, проте, вони необхідні для розвитку ділового співробітництва між країнами, членами ЄС.

Директиви не призначені для повної уніфікації облікових систем, вони лише сприяють їхньої гармонізації. У багатьох випадках Директиви висувають лише мінімальні вимоги, а іноді ці вимоги підносяться з альтернативою. Альтернативні напрямки, що відповідають вимогам Європейських Директив за бажанням, і дуже часто, включаються в нормативно-законодавчі акти в країнах, членах ЄС.

Правила, що стосуються бухгалтерського обліку, широко розкриті в 4-ій і 7-ій Директивах, що регулюють діяльність компаній. 4я Директива зветься «Форми (формати) і правила обліку». У ній розкриті принципи бухгалтерського обліку, спрямовані на правдиве представлення зведень про активи, зобов'язання, фінансовому стані і результатах діяльності в компаніях колективної і приватної форми власності. Тут указується на те, що ці принципи повинні лежати в основі складання фінансової звітності. 7я Директива називається “Консолідована звітність» і містить відповідно вимоги до складання консолідованої звітності компаній. Цікаво, що 4я Директива була створена на базі практики Німеччини, а 7я – на базі практики Великобританії.

Річна фінансова звітність компаній повинна бути завірена підписом уповноваженого на те аудитора. Аудиторський звіт повинний включати аудиторський висновок і коментарі. Проведення аудита обов'язково для усіх великих компаній. Згідно 4-ою Директивою країни, члени ЄС у праві самостійно вирішувати питання про обов'язковість проведення аудита для малих і середніх компаній.

Усі компанії повинні обнародувати свої річні звіти, а саме фінансову звітність і звіти аудиторів. Однак, країни, члени ЄС у праві самостійно вирішувати питання про можливості дозволу компаніям просто надавати звіти при перевірці, уповноваженими на те органами в офісі по місцю юридичної адреси.

Згідно 4-ої Директиви фінансова звітність повинна складатися з дотриманням наступних принципів: триваючої діяльності; послідовності застосування; нарахування доходів; обачності; незалежної оцінки статей активів і зобов'язань.

Баланс може мати два формати: перший – горизонтальний, другий – вертикальний.

Дані формати містять назви розділів балансів, назви ж статей включаються компаніями довільно.

Директивою запропоновані також до застосування чотири формати звіту про прибутки і збитки, вибравши один із яких, компанія повинна використовувати його постійно. Обов'язковим є складання звіту про рух грошових коштів і приміток до звітності.

Як видно зі змісту розглянутих вимог, концептуально вони не відрізняються від вимог міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФО). Визначеною подібністю є відсутність уніфікації форм звітності. Компаніям пропонується довільний формат. Регулюється лише перелік розділів і включення окремих обов'язкових показників. Можна відзначити також, що принципи відображення інформації у фінансовій звітності, що утримуються в Європейських Директивах, сьогодні вже добре відомі нашій практиці, тому що вони перетинаються з вимогами МСФО. Однак, на сьогоднішній день, ситуація в Україні така, що відношення до цих принципів в обліку багато в чому формальне. Очевидно те, що розвиток бухгалтерського обліку багато в чому визначається не тільки наявністю нормативно-законодавчої бази, що відповідає міжнародним і європейським вимогам, а розвитком соціально-економічних відносин у суспільстві.

4. Утворення і діяльність КМСО

Комітет з Міжнародних Стандартів Бухгалтерського обліку був утворений у 1973 році для роботи з удосконалювання й узгодження фінансової звітності на основі розробки і видання МСО. Утворення Комітету відбувалося на підставі угоди професійних організацій бухгалтерів з Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Мексики, Нової Зеландії, Великобританії і США. З 1983 року членами КМСО стали всі професійні бухгалтерські організації, представники Міжнародної Федерації Бухгалтерів (МФБ). На сьогоднішній день членами Комітету є 142 організації з 103 країн світу. У їхньому складі біля двох мільйонів бухгалтерів з усього світу, що працюють у галузях промисловості, комерції, в академічних установах, уряді.

КМСО є єдиною міжнародною організацією, що займається розробкою МСО. Він переслідує наступні цілі:

1. формувати і створювати в інтересах суспільства бухгалтерські стандарти, які необхідно дотримувати при наданні фінансових звітів і сприяти їх прийняттю і дотриманню в усім світі;

2. проводити загальну роботу по удосконалюванню й узгодженню інструкцій, бухгалтерських стандартів і процедур, що відносяться до надання фінансових звітів.

КМСО знаходиться в Лондоні. Його робота здійснюється під керівництвом правління, що включає представників бухгалтерських організацій з 13 країн (+ Індія, Китай, Японія, Малайзія, Південна Африка). Правління регулярне зустрічається з міжнародною Консультативною Групою, що включає представників користувачів і розроблювачів фінансової документації.

В даний час членами Консультативної Групи є:

– Міжнародна Федерація ЦБ і фінансів;

– Міжнародна Торговельна Палата;

– Міжнародні Банківські Асоціації;

– Міжнародна Фінансова Корпорація;

– Всесвітній Банк;

– Рада по стандартах Фінансового Обліку й ін. Усього 13 організацій.

5. Порядок розробки і затвердження МСБО

Час від часу представники Правління, члени Консультативної Групи, організацій і окремі особи вносять свої пропозиції по нових темах, що могли б розроблятися Комітетом.

Як тільки Правління включило тему в робочу програму, воно створює редакційну комісію з складанню переліку основних принципів проекту стандарту. Кожна редакційна комісія очолюється представником Правління не менш чим із трьох країн.

Після створення переліку принципів редакційною комісією, він передається на розгляд Консультативній Групі і далі переглядається і допрацьовується.

У висновку проект передається Правлінню, де після перегляду й одержання схвалення не менш 2/3 членів Правління, він одержує дозвіл до публікації.

Розробка будь-якого МСО включає наступне:

1. виявлення й огляд усіх питань по бухгалтерському обліку, зв'язаних з темою;

2. розгляд можливостей застосування плану КМСО для підготовки і надання ФЗ до цих питань;

3. вивчення національних і регіональних вимог по бухгалтерському обліку відповідно до теми;

4. детальний огляд рекомендацій редакційної комісії, здійснюваний Правлінням;

5. обговорення стандарту Консультативною Групою;

6. публічне надання проекту МСО;

7. оцінка зауважень по представленому проекті, здійснювана редакційною комісією і Правлінням.

На сьогоднішній день розроблені 39 стандартів, деякі з них уже перевидані заново. МСО постійно допрацьовуються, змінюються, приймаються нові. КМСО звичайно зосереджує своя увага на головних проблемах обліку. Стандарти відрізняються багато варіантністю підходів до рішення облікових проблем. Наприклад, вони дають можливість використовувати кілька методів нарахування зносу ОЗ, оцінки виробничих запасів, кілька варіантів оцінки фінансових інвестицій і ін.

МСО постійно вивчаються на практиці. З часом виникають всякого роду зміни, у результаті яких необхідний перегляд стандартів. Тому Комітет ставить перед собою наступні цілі по удосконаленню МСО:

– сприяти тому, щоб стандарти були досить докладно розроблені з поясненнями, щоб вони узгоджувалися з іншими стандартами;

– переглянути стандарти з метою порівнянності ФЗ;

– підсилити вимоги до розкриття інформації з переглядом форми кожного стандарту. У зв'язку з цим практично всі стандарти постійно піддаються доробці.

Відмінності в обліковій системі миру|світу| породили необхідність створення|створіння| міжнародних стандартів бухгалтерського обліку|урахування|, які надають собою документи, що визначають варіанти обліку|урахування| окремих засобів|коштів| або операцій підприємств. МСБО не є|з'являються,являються| обов'язковими і носять рекомендаційний характер. Проте|однак|, через об'єктивні інтеграційні процеси в розвитку світового господарства, ці стандарти набувають всього більшого значення, як найбільш зручний засіб|кошт| "спілкування" між підприємствами різних країн.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 805