• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Формування фізкультурних знань у дорослих

Важливу роль для досягнення цілей фізичного виховання і самовиховання людини має освоєння нею всієї суми знань, необхідних для їх правильної реалізації.

Людям зрілого віку потрібно постійно піклуватися про розширення і поглиблення своєї фізкультурної грамотності, про професійно-прикладну специфіку своєї фізичної активності в зв'язку з тією, що планується в майбутньому або поточною трудовою діяльністю. Зрозуміло, що фізична підготовка працівника комп'ютерного виробництва буде відрізнятися рядом істотних рис від фізичної підготовки водія міського транспорту або професійного військового. Багато що треба дізнатися молодим людям, які вступають в третє десятиріччя життя, і про фізичне виховання в сім'ї, про роль батьків і їх задачі в організації фізичної активності дітей. Нарешті, потрібно підготуватися і до правильної реалізації власної фізичної активності в майбутній довгий період стаціонарного стану.

Людям похилого віку (61 - 74 років (чоловіки) і 56 - 74 роки (жінки)) потрібно зробити акцент на з'ясування правил оптимізації рухової активності, на розширення своїх знань в області тих видів спорту або фізкультурних занять, про які відомо недостатньо або взагалі нічого невідомо. Така особливість формування фізкультурного знання в осіб похилого та старшого віку пов'язана із зміною в цей період стратегії багаторічної фізичної підготовки у бік посилення вимог до різноманітності засобів фізичної активності. Крім того, треба вважати, що мода на нові і суперсучасні системи рухів для здоров'я час від часу буде виникати і в майбутньому. Тому людям похилого та старшого віку потрібно потурбуватися про такий рівень своїх фізкультурних знань, який виключав би зайву довірливість рекламі нових чудодійних і могутніх систем фізичного тренування і режимів фізичної активності. Особлива увага людини похилого та старшого віку потрібно звернути на поглиблення морфофункціонального аспекту фізкультурного знання з тим, щоб упевнено оволодіти методами діагностики свого фізичного стану, глибоко розуміти як можливості, так і обмеження в тренуванні.

Людина старшого віку (75 - 90 років) повинна знати особливості організації фізичної активності в своїй віковій групі, володіти методами діагностики свого фізичного стану, профілактики захворювань і запобігання старінню організму засобами фізичної активності і загартування. Розширення загального кола фізкультурних і спортивних знань має важливе значення для оптимізації характеру спілкування літніх осіб з молодшими членами сім'ї, сприяє ефективній передачі багатого життєвого досвіду молодому поколінню.

Однією з основних цілей фізичній активності на всіх етапах життєвого циклу є формування людиною свого фізичного потенціалу, доведення його до рівня, необхідного і достатнього для успішної ефективної життєдіяльності у всіх її особистих і соціальних виявах. Вже ті закладені корисні звички, які формуються у дітей в процесі фізичної активності, організованої в сім'ї, багато в чому визначають успішність становлення рис вдачі і переконань майбутньої дорослої людини. Звичка до певного розпорядку життя, жорстокому регламенту дисципліни систематичної фізичної активності стає основою спочатку для регулярних занять фізичними вправами, а потім і для впорядкованого режиму підлітка, юнака і дорослої людини. Оволодіння навичками, уміннями і знаннями про фізичну активність, їх практична реалізація в фізкультурних і спортивних заняттях стимулюють постійну увагу до свого фізичного вдосконалення як важливої і довгострокової задачі, рішення якої необхідне для суспільного визнання цінності людської особистості, життєвого успіху, досягнення поставлених перед собою цілей.

3. Формування техніки фізичних вправ у дорослих

Спеціальними дослідженнями доведена здатність 30-50 літніх утворювати нові, прості за руховою структурою навички. При цьому чим більший руховий досвід, тим швидше засвоюється новий рух. Значну трудність для цієї вікової групи складають складнокоординовані рухи, особливо при дефіциті часу. Їх присутність в навчально-виховному процесі недоцільна. Вправи на спритність повинні бути спрямовані на вдосконалення здібності до орієнтування в просторі і точність рухів за силовими характеристиками. Жінкам можна рекомендувати елементи художньої гімнастики. Досягнення мети заняття передбачає дотримання певних методичних прийомів: 1) використання незвичайних початкових положень; 2) зміна просторових кордонів і способу виконання рухів. Найбільш прийнятний метод тренування - повторний, з дотриманням фізіолого-ергометричних характеристик.

У віці 50-60 років зберігається, у певній мірі, здатність до утворення нових, не складних по структурі навичок. Наприклад, особи, що раніше не займалися спортом, протягом 5-6 занять можуть успішно освоювати прості елементи баскетболу, гімнастики, велосипедного спорту, легкої атлетики [А.В. Коробков, 1975]. При розвитку спритності потрібно орієнтувати тих, що займаються на оволодіння широким арсеналом життєво необхідних навичок. Їх засвоєння повинно супроводжуватися словесною інструкцією і показом. Потрібно надати особам, що займаються можливість випробувати окремі елементи цих рухів. Найбільш оптимальними будуть вправи без ліміту часу: метання і жонглювання м'ячами, ходьба спиною уперед по обмеженій опорі, лазіння по гімнастичній стінці і перелізання через снаряди і бар'єри.

Практикою масових форм фізичної культури доведена доцільність застосування для осіб похилого віку вправ, пов'язаних з нахилами і обертанням тулуба, зміною положення тіла в просторі, раптовою зміною напряму руху і т.п. Ці рухи не тільки підтримують рівень спритності, але і підвищують стійкість гемодинамічних механізмів до швидкої зміни пози. Це має важливе значення для адаптації осіб похилого віку до навколишнього середовища.

У похилому віці процес вдосконалення спритності повинен бути орієнтований на підтримку і придбання життєво важливих навичок. Нарівні з приведеними раніше засобами рекомендується подолання різних (нескладних) перешкод, біг "змійкою", ходьба по гімнастичній лавці, жонглювання м'ячами, вправи з гімнастичною палицею і т.п. Тренувальний процес зміцнення навичок і утворення нових повинен враховувати знижені можливості кори головного мозку до формування рухового стереотипу. Нетреба пропонувати особам, що займається складні за структурою рухи обмежені часом.

Читайте також:

1. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
2. III. Актуалізація набутих знань
3. III. Контроль знань
4. IV. Закріплення й узагальнення знань
5. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
6. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
7. V. Закріплення знань
8. V. Засвоєння знань
9. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
10. VI. Узагальнення та систематизація знань
11. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
12. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ

Переглядів: 709