• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Форми і види зайнятості

ТЕМА 6 СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

Завдання на самостійну роботу.

1. У чому особливість регулювання ринку праці на сучасному етапі розвитку економіки України?

2. Охарактеризуйте стан відтворення робочої сили на ринку праці України.

Рекомендована література:

1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання. – 559 с.

2. Єсінова Н.І., Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2004. – 432с.

3. Методичні рекомендації з організації роботи центрів зайнятості щодо забезпечення гендерної рівності. - Міністерство праці та соціальної політики України, Державний центр зайнятості – виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. – К.: 2004.- 8 с.

4. Уманський О.М., Сумцов В.Г., Гордієнко В.Д. Соціально-трудові відносини: Навч. посібник. – Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2003. – 472.с.

5. Юрченко В.В., Романишин В.О. Ринок праці України: Сучасний стан та шляхи реформування ⁄⁄ Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №6(36). – С.214-219.

6.1. Форми і види зайнятості

6.2. Форми безробіття.

6.3. Державна політика в сфері регулювання зайнятості

Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціального розвитку людини, пов’язана із задоволенням її потреб у сфері праці.

У Законі України «Про зайнятість населення» (з подальшими доповненнями і змінами) сформульовані основні принципи зайнятості.

Перший принцип – забезпечення свободи в праці і зайнятості, заміщення примусової, обов'язкової праці. Людині належить пріоритетне право вибору; брати чи не брати участь у суспільній праці.

Другий принцип –створення державою умов для забезпечення права на працю, захист від безробіття, допомога в працевлаштуванні і матеріальній підтримці при безробітті відповідно до Конституції України.

Виділяють такі принципи державної політики в сфері сприяння зайнятості:

§ забезпечення рівних можливостей усім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального стану, політичних переконань і ставлення до релігії в реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості;

§ розвиток трудових ресурсів;

§ попередження масового скорочення і тривалого (більше року) безробіття;

§ підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвитку їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці;

§ забезпечення соціального захисту в сфері зайнятості, створення спеціальних заходів у цьому для громадян, які зазнають труднощів у пошуку роботи, тобто допомога особливо зацікавленим у працевлаштуванні;

§ поєднання місцевих заходів з централізованими в сфері зайнятості.

У залежності від кількісних і якісних характеристик розрізняють такі види зайнятості:

1. Повна зайнятість – це стан найбільшого охоплення працездатного населення суспільно корисною діяльністю. Вона характеризує такий стан, при якому забезпечені роботою всі зацікавлені в ній і бажаючі працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили.

2. Неповна зайнятість – це ситуація, за якої суспільно корисною працею зайнята лише частина економічно активного населення.

Явна неповна зайнятість зумовлена необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію.

Прихована неповна зайнятість пов’язана зі зменшенням обсягів виробництва і виявляється в низьких доходах, низькій продуктивності праці, неповному використанні кваліфікації.

3. Продуктивна зайнятість (ефективна) характеризується з двох позицій. По-перше, зайнятість повинна приносити трудящим доход, що забезпечує гідні умови життя. По-друге, продуктивна зайнятість протиставляється формальній.

4. Первинна (за основним місцем роботи) або вторинна зайнятість (додаткова робота).

5. Сезонна зайнятість – це періодичне (як правило у визначені сезони) залучення працездатного населення до суспільно корисної діяльності з урахуванням природо-кліматичних особливостей.

6. Маятникова зайнятість – це особливий вид зайнятості, що має постійний характер і водночас пов'язаний з періодичним переміщенням під час трудової діяльності.

7. Періодична зайнятість – це вид зайнятості, що припускає чергування періодів трудової діяльності з рівномірними періодами відпочинку.

6.2. Форми безробіття

Безробіття – це категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Існує думка, що в ринковому господарстві повинен існувати оптимальний резерв безробітних, який забезпечує гнучкість економіки, швидку реакцію виробництва на зростання попиту. Але останнім часом деякими дослідниками висловлюється інша думка, що безробіття не є неминучим для ринкової економіки та з’являється внаслідок порушень в її функціонуванні.

Для ефективного управління трудовими ресурсами, прогнозування змін у зовнішньому середовищі підприємництва дуже важливо уміти аналізувати причини виникнення безробіття в тих чи інших регіонах, галузях або соціальних групах населення. В результаті узагальнення закордонного та вітчизняного досвіду можна виділити такі види безробіття:

1. Плинне безробіття. В кожний момент часу деякі працівники добровільно змінюють місце роботи, інші шукають нову роботу через звільнення, або тимчасово втрачають сезонну роботу, є молоді люди, які вперше шукають роботу. Коли всі ці люди знайдуть роботу, інші працівники замінять їх у "загальному фонді безробітних". Тому, хоча конкретні люди, які не мають роботи, заміняють один одного, але даний тип безробіття залишається, не зникає, постійно існує. Закордонні економісти використовують ще термін "фікційне безробіття". Цей термін відображає суть явища: ринок праці функціонує уповільнено і потрібен час на пошуки та влаштування на роботу, навіть якщо є вільні робочі місця.

Таким чином, плинне безробіття має відношення до людей, які знаходяться у процесі переходу на нове місце роботи. Головною ознакою такого безробіття є невелика тривалість – існують вільні робочі місця, але потрібний час на пошук роботи та влаштування.

Плинне безробіття вважається не тільки неминучим, але й певною мірою бажаним, корисним, тому що багато працівників добровільно переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш високооплачувану та високопродуктивну роботу, на таку, яка більш відповідає здібностям даного працівника. Це означає більш високі доходи для працівників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів і тому більший обсяг національного продукту.

2. Інституціональне безробіття породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Причинами виникнення інституціонального безробіття можуть бути:

а) надмірні соціальні виплати з бюджету, які знижують пропозицію праці. Таким чином, збільшення допомоги по безробіттю сприяє збільшенню рівня безробіття. Крім того, чим більше допомога, тим більш тривалим є час пошуку нового робочого місця.

б) введення гарантованого мінімуму заробітної плати. Може виникнути ситуація, коли людина згідна працювати за порівняно низьку заробітну плату, роботодавець не може платити більше, а домовитися вони не можуть, тому що законом заборонено встановлювати заробітну плату, нижчу за мінімальну.

в) недосконалість податкової системи. Дійсно, занадто високі ставки податків скорочують обсяг доходів, які залишаються у розпорядженні працівників, і тому працювати стає невигідним, вигідніше отримувати допомогу.

г) до інституціонального також відносять безробіття, що виникає через недосконалість системи інформації про вільні робочі місця.

3. Структурне безробіття пов’язане зі структурними зрушеннями в економіці, закриттям застарілих підприємств та виробництв, скороченням випуску продукції окремих галузей у разі перепрофілювання виробництва. Ці перетворення змінюють структуру попиту на працю. Попит на деякі види професій зменшується або зовсім зникає. Попит на інші професії збільшується, виникає попит на нові професії. В результаті у деяких робітників навички стають застарілими та непотрібними. Наприклад, робітник, який виготовляв взуття та лишився без роботи із-за конкуренції з боку імпортної продукції, не може стати, наприклад, програмістом, якщо він не пройде тривалої підготовки; після падіння світових цін на нафту багато нафтовиків лишилося без роботи.

Уникнути структурного безробіття неможливо, тому що воно пов’язане з НТП і тому спостерігається скрізь, включаючи високорозвинуті країни.

В країнах СНД, Україні структурне безробіття спричиняється перехідними кризовими структурними деформаціями та процесами. Різновидом структурного безробіття є конверсійне, що пов’язане з перепрофілюванням підприємств ВПК та є характерним для України.

Відмінність між плинним та структурним безробіттям полягає в тому, що в плинних безробітних є навички, які вони можуть продати, а структурні безробітні не можуть одразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, або зміни місця проживання. Тому плинне безробіття має короткостроковий характер, а структурне – більш тривале. Окрім цього, структурне безробіття, як правило, проходить у досить болісних формах. Тут мають місце соціально-психологічні фактори. Наприклад, закриття шахт означає для шахтарів не просто втрату робочих місць, а радикальну зміну способу життя; існує попит на офіціантів, барменів, але перехід на такий вид діяльності психологічно є дуже складним для шахтаря.

Державна політика по відношенню до структурного безробіття повинна бути спрямована на максимальне скорочення його тривалості, на розробку та проведення програм допомоги у перепідготовці кадрів, виплату грошової допомоги на період перепідготовки, підтримку формування нових сучасних галузей.

4. Технологічне безробіття пов’язане з переходом до нової техніки та технології, механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників нових спеціальностей та кваліфікації. В результаті для даного виробничого процесу частина працівників певної кваліфікації стає непотрібною - машини витісняють людей. Технологічне безробіття має місце у будь-який економіці. Особливо помітним воно стає у країнах, де прискорення НТП поєднується з високим рівнем заробітної плати. Тоді для підприємців стає вигідним скорочення кількості робочої сили.

Для економіки України не є характерним технологічне безробіття через слабкий вплив НТП та низьку заробітну плату. В Україні низька заробітна плата є гальмом автоматизації та механізації виробництва, тому що вигідніше застосовувати дешеву ручну працю аніж коштовне устаткування.

5. Приховане безробіття обумовлене такими чинниками:

а) наявність формально зайнятого населення. Така ситуація спостерігається на підприємствах, де працівників більш, аніж потрібно для випуску продукції. Внаслідок цього працівників переводять на неповний робочий тиждень, робочий день, відправляють у вимушені відпуски за свій рахунок. За офіційною статистикою ці люди не вважаються безробітними і не мають права на допомогу;

б) до прихованих безробітних відносять тих людей, які не вірять у допомогу служб зайнятості та відмовилися від реєстрування. За даними опитування до служби зайнятості в Україні зверталися лише 45% безробітних, незважаючи на теча вони втратили право на допомогу та субсидії.

В Україні приховане безробіття досягло значних масштабів (20-30%), але її складно врахувати. На підприємствах рівень прихованого безробіття враховується за допомогою показника чисельності персоналу в еквіваленті повної зайнятості. Рівень прихованого безробіття можна визначити як відношення чисельності працівників в еквіваленті повної зайнятості до середньооблікової, або за співвідношення номінальних фондів робочого часу за скороченим та нормальним режимом роботи.

6. Застійне (добровільне) безробіття – це безробіття здатних до праці людей, які не хочуть, а з часом і не можуть працювати.

В Україні воно має тенденцію до зростання: збільшується кількість осіб без певних занять, "бомжів", жебраків, бродяг, молоді, яка не бажає працювати. Точної кількісної оцінки цього безробіття немає. У застійне може переходити приховане безробіття.

7. Молодіжне безробіття може виникати на двох етапах у житті людини:

1) після закінчення середньої школи (якщо не вдалося одразу поступити до вищого навчального закладу, технікуму, коледжу, ПТУ, або влаштуватись працювати на підприємство);

2) після отримання професійної освіти (якщо немає гарантованого направлення на роботу, або воно не влаштовує людину).

Реальним напрямком забезпечення зайнятості молоді є створення робочих місць без великих матеріальних витрат – тимчасова участь в проведенні сільськогосподарських робіт, в лікарнях, дитячих будинках, допомога інвалідам, людям похилого віку.

8. Регіональне безробіття спостерігається в окремих регіонах країни. Наприклад, в західних регіонах Україні рівень безробіття більший ніж у східних по демографічних, історичних, географічних причинах. Регіональні перекоси на ринках праці викликають міграцію населення.

9. Циклічне безробіття пов’язане з циклами ділової кон’юнктури, воно з’являється на фазі спаду економічного циклу.

10. Жіноче безробіття. Має місце, коли з боку роботодавців перевага віддається чоловічій статі.

Слід зазначити, що гендерне питання як і раніше залишається центральним у керуванні зайнятістю. Міністерством праці й соціальної політики України, Державним центром зайнятості - виконавчою дирекцією Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття розроблені «Методичні рекомендації з організації роботи центрів зайнятості щодо забезпечення гендерної рівності», у яких відзначено, що в Україні, по визначенню міжнародних експертів і вітчизняних науковців «..існує яскраво виражена гендерна нерівність як у доступі до економічних ресурсів, так і в їхньому використанні». Незначний попит спостерігається на жінок для заняття керівних посад і, навпроти, підвищений попит у менш престижних галузях економіки й сферах діяльності на значно більш низьку, чим у чоловіків, заробітну плату.

11. Сезонне безробіття виникає на виробництвах з сезонним характером (сільське господарство, будівництво, цукрова промисловість).

12. Професійне безробіття:

- по категоріях: службовці, робітники, без професії;

- по професіях: економісти, менеджери, конструктори, механіки, бухгалтери, юристи, продавці та ін.

Безробіття вимірюється двома основними показниками: рівень безробіття та тривалість безробіття.

Рівень безробіття розраховується як частка повністю безробітних у чисельності економічно активного населення, тобто людей, які пропонують свою працю для виробництва товарів і надання послуг. Цей показник не дає повного уявлення про зайнятість. Необхідно знати не тільки частку людей, які не мають робочих місць, але й скільки часу вони перебувають в такому стані. Дійсно, що краще: 3% безробіття за умов, що незайнятий в середньому не має роботи протягом року, або 5% безробіття, коли його середня тривалість становить тільки один місяць? Другий випадок явно має перевагу. Імовірно така ситуація свідчить про бурхливий НТП, що викликає інтенсивну міграцію трудових ресурсів, про високу мобільність ринку робочої сили, про існування ефективних систем інформації про вакансії та розвинуту систему перекваліфікації працівників і таке інше. Тому дослідження проблем зайнятості та розробка відповідної державної політики ведуться на основі аналізу двох показників: рівня та тривалості безробіття.

Показник "тривалість безробіття" характеризує, скільки часу в середньому один безробітний перебуває без роботи.

Прийнято відрізняти фактичне безробіття, розраховане за методологією МОП (Міжнародна організація праці) на основі вибіркових обстежень, від офіційно зареєстрованої в органах служ6и зайнятості.

Фактичний рівень безробіття (в %) виражається в такий спосіб:

,

де − чисельність безробітних, визначена за методологією МОП на підставі вибіркових обстежень населення;

− кількість економічно активного населення.

Рівень офіційно зареєстрованого безробіття (в %) визначається за формулою:

,

де − чисельність незайнятих, офіційно зареєстрованих в органах служби зайнятості в якості шукаючих роботу, а також визнаних безробітними.

Рівень зайнятості економічно активного населення (в %) складає:

.

Рівень зайнятості трудових ресурсів (в %) дорівнює:

.

Згідно з визначенням міжнародної організації праці, безробітні – це люди, які не мають роботи, які готові приступити до роботи та шукають її протягом останніх чотирьох тижнів, або які вже влаштувались, але ще не приступили до роботи.

При розрахунках кількості безробітних в різних країнах застосовуються два методологічних підходи. Перший підхід (США, Японія) оснований на визначенні кількості осіб, що відповідають статусу безробітного, в період тижня опитування. В США, наприклад, статуправління Міністерства праці проводить в масштабі всієї країни щомісячні вибіркові опитування 60 тисяч сімей ( ставляться питання про те, хто працює, хто ні, хто шукає роботу). При другому підході (Великобританія) підрахунок чисельності безробітних проводиться за кількістю поданих заяв до державних служб зайнятості. Розрахунок кількості безробітних за англійською методологією більш простий, але не точний та потребує додаткових мір контролю за поведінкою осіб, які вважають себе безробітними та розраховують на матеріальну допомогу. В числі тих, хто подає заяву до служби зайнятості, можуть опинитися особи, які не шукали роботу, або не хотіли працювати, або мали роботу. Поряд з тим, частина осіб, які дійсно були безробітними, але не подавали заяв на допомогу, не реєструвались у службі зайнятості, не попадає до числа безробітних. Перша методика більш трудомістка, але забезпечує більш точну оцінку кількості безробітних. Але і вона підлягає критиці, тому що отримані дані, незважаючи на ретельне проведення опитування, вважаються недостатньо достовірними за такими причинами:

1. Зайняті неповний робочий день вважаються статистикою повністю зайнятими і тому занижується рівень безробіття.

2. Люди, які вже втратили надію на отримання роботи і не шукають її, вибули із складу робочої сили і не включаються в категорію безробітних. Це теж занижує рівень безробіття. В деяких країнах до складу безробітних не включаються особи, які вперше шукають роботу, або намагаються повернутися на роботу після тривалої перерви (у зв’язку з народженням та вихованням дитини), особи, які проживають у застійних регіонах, де немає і не передбачається вільних робочих місць.

3. Отримання інформації, яка завищує рівень безробіття. Так, люди, які не шукають роботу, або зайняті тіньовим бізнесом, можуть назвати себе безробітними. Наприклад, скоріше за все людина, що зайнята торгівлею наркотиками або працює на мафію, назве себе безробітним.

Американські економісти вважають, що хоча рівень безробіття відіграє велику роль у визначенні соціально-економічної політики держави, він має певні недоліки і його не можна вважати безпомилковим показником американської економіки. Ці методики потребують достовірної вихідної інформації.

В Україні застосовувалася друга методика, а з 1995 року почали визначати рівень безробіття за результатами вибіркового опитування, що показує майже втричі більший рівень безробіття.

Ці методики потребують достовірної вихідної інформації.

Рівень безробіття по країнах світу змінюється від 2 до 15% й вище. Наприклад, Японія та Швеція – 2-5%, США та Канада – 5-7%, країни ЄС – 7,6%, Росія – 1,6%. Україна за рівнем безробіття на 3-му місці в СНД після Вірменії та Грузії. На початок 2008 р. офіційний рівень безробіття в Україні, отриманий за другою методикою, становив 2,8% (він не враховує результати опитування та приховане безробіття).

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Акредитив та його форми
5. Активна політика зайнятості
6. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
7. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
8. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
9. Безособові дієслівні форми на –но, -то
10. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
11. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
12. Бланки, форми і штампи

Переглядів: 2002