Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Лекційне заняття 22

Тема 11. Автоматизація масових платежів, електронні гроші

Самостійне опрацювання

ПЛАН

Тема 12. Автоматизація масових платежів, електронні гроші

Лекція 22 (2 год.)

1.Поняття електронних грошей.

2.Типи та призначення електронних грошей.

3.Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей.

4.Загальна характеристика платіжних систем на основі пластикових карт.

 

Лекція 23 (2 год.)

5.Мета створення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).

6. Платіжна картка НСМЕП.

7. Розвиток НСМЕП.

Рекомендована література: 5,9,10,12,18,21,33,48,52,60

Семінарське заняття 17 (2 год.)

1.Поняття електронних грошей.

2.Типи та призначення електронних грошей.

3.Основні елементи та загальна структура системи електронних грошей. Смарт-картки та їх використання.

4.Мета створення національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Платіжна картка НСМЕП.

5. Розвиток НСМЕП.

6. Інфраструктурні елементи обслуговування пластикових карт (банкомати, РОS-термінали, ВААS-термінали).

Рекомендована література: 5,9,10,12,18,21,33,48,52,60

(6 год.)

1. Смарт-картки та їх використання

2. Інфраструктурні елементи обслуговування пластикових карт (банкомати, РОS-термінали, ВААS-термінали).

Рекомендована література: 3,7,8,9,12,18,20,23,24,31,37,48

2. Типи та призначення електронних грошей (продовження)

Дебетова картка – ДК, так само як і ЕГ, є передоплатною карткою багатоцільового призначення. Тому характеристика індивідуального ЕГ багато в чому стосується й ДК. Основна відмінність ДК від ЕГ полягає в тому, що:

1. Кожна ДК має в банку-емітенті свій рахунок, де відображаються всі операції, виконувані з її допомогою (на відміну від загального рахунку електронних гаманців).

2. ДК використовується для середніх та великих платежів, тому частина платежів може виконуватися в режимі он-лайн. Проте не виключається використання ДК для платежів малими сумами.

3. Під час усіх операцій із ДК використовується здебільшого персональний ідентифікаційний номер.

4. За залишками рахунку нараховуються проценти.

До переваги ДК порівняно з ЕГ належать вища безпечність та гарантованість повернення грошових коштів у разі зазублення картки. Недоліком є вища порівняно з ЕГ вартість однієї трансакції.

Розглянемо загальну технологію роботи з ДК.

Дебетові картки видаються у банку або його філії під час укладання індивідуального договору на обслуговування клієнта.

Останньому відкривається рахунок для обслуговування з допомогою ДК, а до самої ДК записується номер цього рахунку, прізвище клієнта й інші дані, зокрема номер його розрахункового рахунку. ПІН формується банком і передається клієнтові.

Коли видається ДК, гроші клієнта заносяться на рахунок ДК у банку-емітенті. Гроші на цьому рахунку є коштами конкретного клієнта-власника, а тому процесинговий центр формує окремі дебетові платіжні документи за кожною операцією з ДК і надсилає їх до банку-емітенту. Загальна база унікальних номерів ДК обов’язково формується в банку-емітенті, облік іде по кожній окремій дебетовій картці.

Завантажується ДК найчастіше в банку-емітенті. Верхня межа суми завантаження для кожного клієнта є індивідуальною, а нижня дорівнює нулю. До завантажуватися ДК може з допомогою спеціального обладнання, у банківських автоматах, але завжди в режимі он-лайн до банку-емітенту. При цьому клієнт завжди пред’являє ПІН, який відразу може й змінити. Оплачуються товари або послуги так само, як і при застосуванні ЕГ, але обов’язково з використанням ПІН.

Загублену чи вкрадену ДК, за аналогією до ЕГ уміщують у стоп-листок, запобігаючи її використанню, але залишок суми на ДК, на відмінну від гаманця, повертається її власникові згідно з відповідними правилами.

Розрахункова картка (РК) призначена для управління розрахунковим рахунком клієнта. Вона також є карткою багаторазового використання й багатоцільового призначення. РК і ДК принципово відрізняються ось у чому:

1. РК не містить даних про залишок на розрахунковому рахунку. З огляду на це всі операції з РК можуть здійснюватися лише в режимі он-лайн (прямого доступу).

2. Гарантом операції із РК є банк, тому після авторизації РК (і відповідно клієнта) та підтвердження покупки потрібна сума знімається з РР і надходить на тимчасовий рахунок, а далі в операціях участі не бере.

3. РК, як і ДК, розрахована на середні та великі платежі, тому операції з нею виконуються в он-лайн, причому завжди використовується ПІН.

Право емісії РК можуть мати лише ті банки, які ведуть РР клієнта.

Вигоди від застосування РК такі самі, як і від ЕГ, але для підприємств торгівлі зменшується ризик того, що платіж згодом буде визнаний недійсним через відсутність такого РР або коштів на ньому. Грошові кошти, якими керує РК, у банку певним чином індивідуалізовано. Тому процесинговий центр, як і для ДК, формує дебетовий платіжний документ за кожною операцією з РК і надсилає його до банку, де зберігається РР клієнта. У банку зберігається й загальна база всіх виданих РК.

Картки банк видає так само, як і ДК. Завантаження РК зводиться фактично до розміщення клієнтом грошових коштів на своєму РР.

Під час оплати платежу чи послуги, виконуваної в режимі прямого доступу і з пред’явленням ПІН, перевіряється також наявність залишку на РР клієнта. За РК можна отримати й готівку в будь-якій сумі, що не перевищує залишку на РР. Якщо РК загублено, усі операції з нею можуть бути заблоковані.

 

4. Загальна характеристика платіжних систем на основі пластикових карт

 

Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Тому емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляційні процеси.

Операції з унесення на рахунки та отримання з рахунків готів­кових коштів за допомогою платіжних та інших карток здійсню­ються згідно з правилами внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, а також відповідними нормативно-правовими актами через каси банку або банкомати. Банкомати можуть вста­новлюватись як на території банку, так і за його межами

Видача коштів із застосуванням платіжних карток виконуєть­ся в межах їх залишку на рахунку клієнта чи витратного ліміту або його частки на відповідному картковому рахунку. За догово­ром між клієнтом та банком про надання кредиту видача коштів може виконуватися в межах залишку коштів на рахунку та/або визначеного договором ліміту кредитування.

Після завершення операцій з видачі готівки або внесення її на рахунок клієнту видається відповідно оформлений документ на паперовому носії, який складається за місцем проведення опера­ції та має містити реквізити, визначені відповідними нормативно-правовими актами. Чек банкомата може друкуватися і надаватися держателю платіжної картки за його вимогою.

В сучасних умовах досить широко впроваджуються системи масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток. У карткових системах використовують:

1) кредитні та дебетні картки;

2) електронні чеки та “електронні гаманці”;

3) картки для отримання грошей з банківських банкоматів.

Платіжні системи, засновані на використанні пластикових карток в Україні, класифікуються наступним чином:

- міжнародні платіжні системи (банківські – MasterCard, VISA), небанківські (American Express, Diners Club, JCB), інші платіжні системи (“ Золота корона” , UnionCard, СТБ тощо);

- внутрішньодержавні платіжні системи: внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками, що ґрунтуються на технологіях, подібних до застосовуваних у міжнародних платіжних системах та на інших технологіях; Національна система масових електронних платежів.

Учасниками системи масових платежів за товари та послуги з використання пластикових карток є:

1) держатель платіжної картки – фізична особа – клієнт або довірена особа клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку для ініціювання переказу грошей з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції з її застосуванням;

2) еквайрингова установа (еквайр) – юридична особа – член платіжної системи, який здійснює еквайринг;

3) емітент – член платіжної системи, який здійснює емісію платіжних карток;

4) торговець – суб’єкт підприємницької діяльності, який, відповідно договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у готівковій формі, що надаються банками та фінансовими установами).

Необхідно засвоїти сутність, механізм роботи та основні функції кожної групи суб'єктів, зрозуміти послідовність здійснення операцій за допомогою пластикових карток у сфері торгівлі та послуг тощо.

Емітент пластикової картки — це та організація, яка випускає пластикову картку, тобто надає її в користування своїм клієнтам. У ролі емітентів можуть виступати банки, фінансові організації, великі мережі магазинів і низка інших організацій. Більшість кредитних карток випускається банками. Банк, який випустив кредитну картку, називається банком-емітентом. Банк-емітент є гарантом виконання всіх платіжних зобов'язань, які виникають у процесі використання випущених ним карток. Картка протягом усього терміну дії залишається власністю банку, а клієнт банку отримує картку лише в користування і є тільки держателем картки.

Перед наданням клієнту пластикової картки банк проводить перевірку фінансового стану та кредитоспроможності клієнта. Загалом, процедура отримання картки зводиться до процедури відкриття рахунку. Тому дуже часто отримати картку в банку, де клієнтом уже відкритий рахунок, можна на пільгових умовах, а інколи й безкоштовно. Якщо клієнт має відкритий у банку рахунок, то емітована картка може бути приєднана до нього, а може вимагатися і відкриття окремого картрахунку, на якому будуть враховуватися всі операції з карткою. У разі, якщо в замовника картки рахунку в банку-емітенті немає, обов'язково вимагається відкриття картрахунку.

При видачі клієнту пластикової картки проводиться її персоналізація — на картку наноситься ідентифікаційна інформація (ім'я власника, номер картки, термін дії картки та ін.), на магнітну смугу заноситься закодована ідентифікаційна інформація.

У межах платіжної системи банк-емітент зобов'язується оплачувати рахунки торговельної точки (торговця) з оплати товарів і послуг, куплених клієнтом банку з використанням виданої йому цим банком картки. Своєю чергою, банк-емітент списує відповідну суму з картрахунку держателя картки.

Держатель платіжної картки може використовувати її як платіжний інструмент І проводити безготівкову оплату товарів і послуг, які пропонуються торговцями — учасниками платіжної системи (торговельними точками). Також держатель картки може отримати готівку в мережі банкоматів, які працюють з картками цієї системи, в рамках якої випущена конкретна картка.

Провайдерами послуг з організації прийому оплати карткою в основному є банки. У межах платіжної системи банки, в яких відкриває торговий рахунок продавець, і які займаються обслуговуванням торговельної точки" називають банками-еквайрами. На банки-еквайри покладають виконання всього спектру послуг із забезпечення прийому карток до оплати торговельними точками. Це послуги з надання апаратних засобів і програмних продуктів з прийому карток" а також обробка запитів торговців на авторизацію карток, проведення взаєморозрахунків з банком — емітентом картки, зарахування коштів на торговий рахунок продавця" розсипка стоп-листі в, робота з документами: отримання, сортування і розсилка документів в електронній і паперовій формах тощо.

Банки насторожено відносяться до операцій з продажу, які здійснюються без фізичної присутності держателя картки, до таких видів операцій належать продаж товарів та послуг через Інтернет, телефоном, поштою тощо. У зв'язку зі значними ризиками банки часто відмовляють невеликим, недавно створеним компаніям у наданні послуг з еквайрингу.

Існує ще одна проблема. Безперечними лідерами в наданні послуг провайдерів для Інтернету (так само, як і лідерами в Інтернет-торгівлі) є банки 1 компанії США та країн Західної Європи. У банках цих країн часто не хочуть співпрацювати з іноземними компаніями з метою зменшення ризиків.

У зв'язку з цим нині в багатьох літературних джерелах трапляються такі поняття, як "незалежні сервісні (торговельні) організації", "брокери з надання послуг провайдерів" або "посередники-провайдери".

Ці компанії за більш високу плату готові вирішити проблеми" пов'язані з торгівлею через Інтернет, з "нерезидентним" походженням компанії, з продажем так званих товарів і послуг підвищеного ризику та ін.

За механізмом роботи посередників-провайдерів можна розділити на два види:

1) посередники, які укладають договір з низкою банків і є представниками цих банків. Такий посередник зводить торговця з банком, який готовий мати справу з невеликими компаніями (з різною кредитною історією) і позитивно ставиться до торгових операцій через Інтернет. Для банку посередник виступає як агент з пошуку клієнтів. Основна функція такого посередника — звести торговця з банком, за що він отримує відповідну комісійну винагороду. Надалі торговець працює безпосередньо з банком. Частина плати за послуги посередника переходить на торговця за апаратні засоби та програмні продукти з прийому кредитних карток на сайті торговця. Також може вираховуватися спеціальна плата, щось подібне до плати за укладення договору або будь-які інші відрахування;

2) посередники, які проводять усі операції з оплати карткою через свої торгові рахунки, тобто рахунки, що відкриті на їх ім'я. Передусім, потрібно зауважити, що таку схему використовують тільки в Інтернет-торгівлі. Такі посередники можуть запропонувати послуги для неамериканських компаній і готові працювати з торговцями, які займаються продажем товарів і послуг підвищеного ризику. Але при цьому жорсткішими стають вимоги до торговців, їх зобов'язують формувати резервні фонди з метою зменшення ризиків, переказ грошей через таких посередників триває довше.

Торговельна точка (торговець) — це торговельна або сервісна компанія, яка приєдналася до платіжної системи з ціллю надати можливість своїм клієнтам здійснювати оплату платіжною карткою. Як уже йшлося, щоб отримати можливість приймати оплату картками, торговець повинен або відкрити в банку торговий рахунок, або скористатися послугами посередника без відкриття свого торгового рахунку.

У великих платіжних системах банки-еквайри часто укладають договори і передають виконання більшості технічних функцій спеціально створеним банками або банківськими об'єднаннями сервісним організаціям — процесинговим центрам.

На процесинговий центр покладають виконання цілодобової авторизації платежів за картками. Також на нього може бути покладена функція з підготовки підсумкових даних для проведення взаєморозрахунків поміж банками — членами платіжної системи, а також функція створення і розсипки стоп-листів торговцям. Для виконання вказаних функцій процесинговий центр веде свою базу даних про держателів карток і про членів платіжної системи. У великих платіжних системах може бути створено декілька процесингових центрів, як правило, за регіональним принципом.

 


Читайте також:

  1. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
  2. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
  3. VІ. План та організаційна структура заняття
  4. Вид заняття: лекція
  5. Вид заняття: лекція
  6. Вид заняття: лекція
  7. Вид заняття: лекція
  8. Вид заняття: лекція
  9. Вступне заняття
  10. Гігієнічна оцінка заняття з фізичної культури
  11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
  12. Завдання до заняття




Переглядів: 262

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ | Лекційне заняття 23

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.