Бухгалтерський баланс

Основним документом фінансової звітності у всіх країнах є бухгалтерський баланс компанії - головне джерело інформації про фінансово-майновий стан фірми для всіх зацікавлених користувачів.

Баланс призначений для відображення фінансового стану суб'єкта, що хазяює, на конкретний момент часу: на дату створення компанії, на початок і кінець звітного періоду, на дати складання проміжних фінансових звітів, у випадках санації, банкрутства, ліквідації, реорганізації і т.д.

Головне рівняння бухгалтерського обліку

Незважаючи на відмінності в назві і побудові балансів (у США - балансовий звіт, у Росії - бухгалтерський баланс; іноді його ще називають звітом про фінансовий стан), у їхню основу в будь-якій країні покладене основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'язок між активами, пасивами (зобов'язаннями і власним капіталом):

Активи = Капітал + Зобов'язання

Активи відображають загальну вартість того майна, яким розташовує корпорація і яке знаходиться в його обороті. Фінансові зобов'язання відображають розмір фінансування активів компанії сторонніми організаціями, фірмами, банками, бюджетом, приватними особами, тобто обсяг його кредиторської заборгованості. Капітал власників характеризує вартість інвестицій, зроблених у дану компанію його власниками.

Це рівняння було сформульовано відомим італійським математиком Лукою Пачолі в 1494 р. у спеціальному трактаті, присвяченому теорії бухгалтерського обліку.

Системи бухгалтерського обліку всіх країн засновані на використанні цього рівняння. Практично кожна господарська операція, що підлягає відображенню в бухгалтерському обліку, може бути формалізована в рамках цього рівняння чи в рамках різних його варіацій.

Як і кожна алгебраїчна рівність, основне бухгалтерське рівняння може бути трансформоване в такий варіант:

Активи — Зобов'язання = Капітал

Записане в такому виді, воно означає, що кредитори мають пріоритетне право на задоволення своїх фінансових вимог у порівнянні з власниками компанії. Рівняння показує, яка загальна вартість активів корпорації, яка їхня частина підлягає першочерговому відшкодуванню в рахунок погашення боргових зобов'язань перед кредиторами, а також яка частина активів забезпечена фінансовою участю власників фірми і, отже, залишається в їхній власності після оплати всіх боргів.

Визначення поняття «активи» і його економічний зміст приведений у таблиці 7.3

Відповідно до Концептуальної основи МСФЗ під зобов'язаннями розуміють не просто заборгованість фірми, а дійсну заборгованість компанії.

У республіці Бєларусь Законом «Про бухгалтерський облік і звітність» зобов'язання визначаються як заборгованість організації перед іншими особами, у тому числі її засновниками і власниками майна, виникнення якої є наслідком господарських операцій, що вчинилися.

В Естонії відображене в балансі зобов'язання – зобов'язання, що виступає заборгованістю суб'єкта бухгалтерського обліку, що виникло в звітному періоді чи в попередні періоди, і яке в майбутньому призведе до відмовлення від майна.

У США під зобов'язаннями розуміють борги й інші зобов'язання фірми, що виникають, головним чином, при придбанні товарів чи наданні послуг у кредит, чи кредитів, що фірми одержують для свого фінансування.

Особливості складання балансового звіту

Джерелом даних для складання балансового звіту виступає Головна книга. У країнах, що не мають законодавчо закріпленої форми балансу, структура статей звіту про майновий стан відповідає специфіці конкретної фірми і установлюється відповідно до принципу повного розкриття господарської інформації, що особливо характерно для країн англо-американської системи обліку.

Одним з відмінностей побудови бухгалтерського балансу в різних країнах є форма розташування активу і пасиву (вертикальна чи горизонтальна) і угруповання статей. Порядок розміщення статей у балансі може значно варіюватися.

Так, баланс у горизонтальній формі - актив ліворуч, пасив праворуч - складається в Бельгії, Італії, Німеччині, Португалії, Росії, США, Україні, Франції. У Великобританії було прийнято зворотне розміщення, а останнім часом статті балансу записуються одна за іншою.

У Нідерландах законодавчо закріплені дві форми балансу, що можуть використовуватися, - або вертикальна, або горизонтальна. У Великобританії "Закон про компанії" 1985 р. передбачає використання обох форм побудови балансу.

У Швейцарії взагалі не встановлена обов'язкова форма балансу, він може бути представлений у горизонтальній чи вертикальній формі. Порядок класифікації не має значення: оборотні кошти і кредиторська заборгованість (до одного року) можна відображати до чи після основних коштів і капіталу.

Однак, законом установлена мінімально необхідна структура балансу. Так, відповідно до Кодексу зобов'язань, баланс повинний містити чотири розділи: оборотні кошти, основні кошти, кредиторську заборгованість і капітал.

Наприкінці балансу італійських корпорацій вказуються всі забалансові зобов'язання компанії: гарантії видані й отримані, доручення, договірні зобов'язання по майбутніх покупках і продажам, майбутні виплати по лізингу.

Безумовно, це досить істотна інформація, що надає можливість зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності одержати більш реальне уявлення про фінансовий стан компанії й оцінити ймовірні ризики в майбутньому.

Принцип угруповання статей у балансі в різних країнах неоднорідний. Так, в Італії і Німеччині статті групуються за економічним змістом. У деяких країнах угруповання здійснюється за ступенем ліквідності. Наприклад, у Франції, Росії, Молдові, а також країнах, що використовують МСФЗ як національні стандарти, статті розташовуються в порядку збільшення ліквідності; у країнах англо-американської системи обліку, Естонії - у порядку її зменшення.

Згідно 4-й Директиві ЄС розроблені загальні схеми надання балансу. Так, формат 2 баланса має наступну структуру.

Згідно МСФО 1 "Надання фінансових звітів" кожній компанії, ґрунтуючись на характері своєї діяльності, варто самостійно вирішувати: подавати чи не подавати поточні і непоточні активи, а також поточні і непоточні зобов'язання у виді окремої класифікації в балансі. Якщо фірма вирішить не робити цієї класифікації, варто подавати всі активи і зобов'язання в порядку їхньої ліквідності.

Як свідчать дослідження, у більшості випадків країни з діючим єдиним загальноприйнятим планом рахунків, мають, відповідно, і регламентовану форму балансу.

У країнах, у яких компанії розробляють власний план рахунків, форма балансу представлена в довільній формі, і законодавчо регламентований лише мінімальний набір інформації, необхідної для відображення в балансовому звіті.

Адресна частина балансу у всіх країнах повинна містити назву компанії, її юридичний статус і дату складання. Відзначимо, що дата складання звітності може бути довільною. Єдина вимога - постійність обраної дати. У більшості країн це останній день звітного періоду.

Інформація бухгалтерського балансу дозволяє судити про кількісні і структурні зміни, що відбуваються за звітний період у складі активів компанії, а так само про джерела фінансування даних змін. Баланс дає можливість проаналізувати, якою мірою приріст вартості майна корпорації був забезпечений за рахунок притягнутих джерел (за рахунок кредиторської заборгованості) і якою мірою за рахунок збільшення власних джерел фірми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансова звітність міжнародних корпорацій та її види	\|	Ззвіт про прибуток і збитки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.