1) гіпербола має дві осі симетрії і центр симетрії - точку початку координат.
2) При y=0 тобто точки належать гіперболі. Аналогічно, при х=0 -® рівняння розв’язку не має.
Вісь симетрії, яка перетинає гіперболу називається дійсною віссю (це вісь Ох). 2а=А1А2 – називається дійсною віссю гіперболи , а – дійсна піввісь.
Вісь симетрії, яка не перетинає гіперболу називається уявною віссю (це вісь Оy), 2b – уявна вісь, b – уявна піввісь.
3) Розглянемо . Звідси видно, що при зростанні х зростає y.
4) Розглянемо пряму і деяку точку N(x; y), що належить гіперболі. Знайдемо відстань від прямої до точки. Обчислимо відстань від точки М, що лежить на прямій до точки N, коли вони мають однакові абсциси.
.
Якщо х®Ґ, то MN®0. Але відстань між точкою і прямою менша за знайдену нами MN, тому MP®0 також.
За означенням пряма - асимптота гіперболи. Враховуючи симетрію гіперболи маємо - також асимптота гіперболи.
Гіперболи виду
і називаються спряженими.
Якщо a=b, то гіпербола називається рівнобічною.
Аналогічно до поняття ексцинтриситету еліпса, вводимо поняття ексцинтриситету гіперболи. , e>1. Велична e характеризує форму гіперболи.
e - називаємо ексцентриситетом гіперболи.
Директриса гіперболи – це пряма, яка проходить перпендикулярно до дійсної осі на відстанні від центра. Тобто, існує дві директриси: х =і х=-.
3. Парабола - геометричне місце точок, рівновіддалених від заданої точки (фокуса) та заданої прямої (директриси).
Нехай задано точку F і пряму p. Точка М(x, y) буде належати параболі, якщо MР=MF, де N- основа перпендикуляра опущеного з точки М на пряму. Нехай , а рівняння директриси . Тоді . Це рівняння є рівнянням параболи. Проведемо ряд перетворень:
- канонічне рівняння параболи.
Дослідимо форму параболи:
1) парабола має вісь симетрії Ox.
2) при y=0 маємо x=0, тобто точка О(0; 0) належить параболі і її називають вершиною параболи.
3) Так як в лівій частині рівності завжди число невід’ємне, то , тобто крива розміщена в додатній півплощині відносно x.
4) . При зростанні x абсолютна величина y зростає.