• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародне співробітництво в системі міжнародного інноваційного менеджменту.

Середовище міжнародного інноваційного менеджменту.

Сутність міжнародного інноваційного менеджменту.

Огляд літературних джерел з питань управління інноваційною діяльністю на міжнародному рівні наводить різні позиції до визначення сутності та змісту міжнародного інноваційного менеджменту. Узагальнюючи підходи різних авторів під міжнародним інноваційним менеджментом розумітимемо – сукупність засобів та методів впливу щодо управління інноваційною діяльністю підприємств на міжнародному ринку. З функціональної точки зори під міжнародним інноваційним менеджментом розуміють планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання міжнародної інноваційної діяльності.

Управління міжнародною інноваційною діяльністю повинне забезпечувати:

- визначення цілей здійснення міжнародної інноваційної діяльності;

- розроблення стратегій реалізації міжнародної інноваційної діяльності;

- аналізування міжнародної інноваційної діяльності та її прогнозування;

- формування інноваційно - інвестиційного портфеля міжнародних інноваційних проектів;

- планування та впровадження міжнародних інноваційних проектів;

- дослідження міжнародних інноваційних проектів конкурентів;

- прогнозування витрат та ресурсів на реалізацію міжнародних інноваційних проектів;

- розробку міжнародних інноваційних проектів;

- оцінювання ефективності міжнародних інноваційних проектів.

Міжнародний інноваційний менеджмент повинен забезпечувати реалізацію міжнародних інноваційних процесів як в рамках одного підприємства, що здійснює інноваційну діяльність на міжнародному рівні, так і для їх сукупності. Тому основними завданнями міжнародного інноваційного менеджменту є:

- формування цілей міжнародної інноваційної діяльності;

- розроблення конкретних програм реалізації міжнародних інноваційних проектів;

- формування оргструктури управління міжнародною інноваційною діяльністю;

- планування, мотивування та контролювання міжнародної інноваційної діяльності;

- реалізація інноваційного потенціалу працівників, що залучені до міжнародної інноваційної діяльності;

- оцінювання світових інноваційних процесів та впровадження їх досвіду.

Основними учасниками міжнародної інноваційної діяльності є суб’єкти та об’єкти.

Згідно Закону України „Про інноваційну діяльність” та на основі практики міжнародної інноваційної діяльності об'єктами міжнародної інноваційної діяльності є [[XXX1] ]:

- міжнародні інноваційні програми і проекти;

- нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси;

- інфраструктура виробництва і підприємництва;

- організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери; сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб'єктами міжнародної інноваційної діяльності є фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об'єднання цих осіб, які провадять в в різних країнах інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію міжнародних інноваційних проектів.

Загалом структуру міжнародного інноваційного менеджменту можна відобразити схематично як сукупність основних її учасників, методів впливу, цілей, завдань, які забезпечують реалізацію управління інноваційною діяльністю підприємства (рис. 1.1).

Основними принципами, які притаманні міжнародному інноваційному менеджменту є [[п2] с.14]:

- дослідницький стиль прийняття рішень;

- творчий підхід до аналізу непередбачених ситуацій;

- підвищення оперативності управління інноваційним розвитком;

- принцип «центральної ситуації».

Принцип «дослідницький стиль прийняття рішень» реалізується у поєднанні власних досліджень і залучення з цією метою наукових організацій, вищих навчальних закладів, консультаційних центрів. Цей принцип націлений на подолання домінуючого ще на багатьох підприємствах стилю «ми все можемо самі». З підвищенням рівня невизначеності середовища такий стиль призводитиме до хибних рішень, утрат від реалізації, які можуть бути непорівнянними з витратами на дослідження.

Рис. 1.1. Структура міжнародного інноваційного менеджменту

Творчий підхід до аналізу непередбачених ситуацій реалізується у використанні системного аналізу проблем, що виникають, економіко-математичного моделювання процесів прийняття рішень у кожній з функцій управління інноваціями.

Принцип підвищення оперативності управління інноваційним розвитком реалізується в реакції інноваційного управління на зміни в зовнішньому середовищі. Темпи цих змін не повинні перевищувати темпи інноваційних перетворень (наприклад, створення гнучких технічних систем).

Принцип центральної ситуації в інноваційному менеджменті полягає у формуванні системи факторів управління розвитком усіх систем виробництва та узгодження їх з певними цілями управління. Основне завдання управління в інноваціййому процесі полягає у відстежуванні проявів тих чи інших чинників і впливу на них з метою переведення ситуації в новий бажаний стан. Наприклад, підвищення витрат і погіршення результатів НДДКР. За цим сигналом (значенням критеріїв управління) вивчаються причини погіршення стану науково-дослідного процесу і виявляються чинники, щодо яких необхідно здійснити певні управлінські дії. Характер цих дій залежатиме від природи чинника і його сприйнятливості до тих чи інших методів впливу.

Слід зазначити, що в останнє десятиріччя у зв'язку із зростанням стохастичних чинників у зовнішньому середовищі, а також відсутністю повноти інформації, у складних соціотехнічних системах стали наростати процеси десинхронізації ритму і зростання параметрів збурення системи. З точки зору термодинаміки це пояснюється не тільки збільшенням ентропії як міри нестійкості системи, а й підвищенням її схильності до переходу у нестабільний, хаотичний стан. У таких ситуаціях реакція фірми на зміни середовища повинна бути інноваційною, орієнтованою на системне оновлення. Велике значення для підвищення ефективності інновацій має комплекс використання таких принципів менеджменту, як:

- створення атмосфери творчості, стимулюючої пошук і освоєння нових ідей;

- націленість усієї інноваційної діяльності на потреби ринку;

- визначення пріоритетних напрямів інноваційних змін виходячи з цілей і завдань фірми;

- скорочення кількості рівнів в управлінській структурі з метою прискорення процесу;

- прийняття рішень у системі «дослідження — виробництво — збут».

Практика функціонування провідних компаній розвинених країн світу показує, що їх успіхи пов'язані саме з розробленням цілісної системи управління інноваціями, яка перебуває в постійному і неперервному розвитку відповідно до змін як самої організації, так зовнішнього середовища. У цих компаніях створюється така інноваційна структура і культура управління, у якій напрями інноваційного розвитку інтегруються в загальні стратегічні плани, що пов'язані з постійним розробленням перспективної нової продукції і створенням нових сфер бізнесу [[п3] с.15]:.

2. Середовище міжнародного інноваційного менеджменту

Характерною рисою сучасного суспільства є стрімке поширення глобалізаційних процесів, що проникли практично в усі сфери діяльності та передбачають налагодження міжнародних контактів, загострення конкуренції, досягнути успіху в якій можливо лише на основі інновацій – нових ідей, винаходів, технологій.

В забезпеченні інноваційного розвитку важливу роль може відіграти співробітництво з іноземними партнерами. Обмін досвідом, знаннями, здобутками тощо може сприяти інноваційному розвитку держави.

На аналізі найбільш вагомих форм міжнародного співробітництва в інноваційній сфері діяльності зосередимо увагу, визначаючи таким чином роль міжнародного співробітництва у сприянні інноваційному розвитку держави [[п4] ].

Необхідною умовою реалізації міжнародного співробітництва в інноваційній сфері є забезпеченння відповідного середовища міжнародної інноваційної діяльності. Середовище міжнародного інноваційного менеджменту (середовище реалізації міжнародних інноваційних проектів) — це сукупність економічних відносин і інтересів різних груп і організацій, які залучені до реалізації міжнародних інноваційних проектів у всіх країнах, де учасники здійснюють інноваційну діяльність (рис.1.2).

Рис. 1.2. Структура міжнародного інноваційного середовища

Важливо підкреслити, що особливість міжнародного середовища пов’язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів.

Географічна складність міжнародного інноваційного середовища полягає у тому, що воно включає три елементи:

- середовище материнської країни (країни походження інноваційної ідеї);

- середовища приймаючих країн (країн-співучасників інноваційних проектів);

- нейтральне середовище (території міжнародних організацій та ін.).

Окрім забезпечення належного середовища для реалізації міжнародних інноваційних проектів доцільно враховувати особливості економічного та соціально-культурного середовища.

Економічне середовище міжнародного інноваційного менеджменту являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості реалізації міжнародних інноваційних проектів у цій країні.

Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту включають таке [[п5] ]:

- стабільність і рівень розвитку;

- рівень інфляції;

- стабільність національної валюти.

Класифікація національних економік за рівнем розвитку:

- розвинуті країни;

- країни з перехідною економікою;

- слаборозвинуті країни або країни, що розвиваються.

Для опанування практичних навичок порівняння економічного середовища різних країн використовують різноманітні інструмен­ти. Найбільш поширеними є такі:

- індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму;

- індикатор структурних реформ Європейського банку реконструкції і розвитку;

- індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба;

- індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера.

Індексконкурентоспроможності інноваційної продукції на міжнародному ринку визначається за такими факторами:

1. Стан внутрішньої економіки (Е);

2. Глобалізація: участь у міжнародній торгівлі та інвести­ціях (Г);

3. Уряд: якість державної виконавчої політики (У);

4. Фінанси: стан ринків капіталів, якість фінансових послуг (Ф);

5. Інфраструктура: обслуговування бізнесу (І);

6. Менеджмент: якість управління (М);

7. Наука і технології: потенціал і використання науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт (Н);

8. Людський фактор: наявність і кваліфікація (Л).

За цим індексом Україна посідає 59-те місце у світі. Однак за людським фактором Україна посідає високе 21-ше місце.

Індикатор структурних реформ ЄБРР базується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору, та ін.

Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба ґрунтується на визначенні комулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси. Україна має цей показник на рівні 2,55.

Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобато­на-Ведера визначається за 300 показниками економічного розвитку, що зведені в 6 груп і змінюються у межах від (–25) до (+25). Для розвинутих країн цей показник становить (+12,6). Україна має від’ємний показник (–6).

Економічне середовище України має як сильні так і слабкі сторони [[п6] ]. Сильні сторони українського економічного середовища:

- зручне географічне розташування на перехресті транспортних сполучень між Сходом і Заходом, Північчю та Півднем;

- стабільність національної валюти;

- кваліфікована робоча сила;

- розвинута інфраструктура.

Слабкісторони українського економічного середовища:

- повільна та суперечлива приватизація;

- нерозвинутість фінансових інститутів і фондового ринку;

- відсутність ринку землі;

- висока зношеність виробничих фондів;

- низькі доходи населення;

- застаріла структура економіки, перевантажена галузями важ­кої промисловості;

- висока енергоємність економіки;

- несприятливий інвестиційний клімат;

- значна частка «тіньової» економіки — близько 40 %.

Соціально-культурне середовище міжнародного інноваційного менеджменту являє сукупність етнічних і культурних характеристик населення, що створюють відповідні національні стереотипи поведінки при розробленні інноваційних проектів.

Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка впливає на стиль повсякденного життя.

Культура — це набуті знання, які використовуються людь­ми для пояснення досвіду і загальної суспільної поведінки. Ці знання формують цінності, створюють позиції і визначають особливості інноваційної продукції.

Слід звернути увагу на особливості технологічного середовища міжнародного інноваційного менеджменту.

Технологічне середовище являє собою сукупність технологічних процесів, що використовуються у країнах конкурентами та партнерами по бізнесу для виробництва інноваційних товарів чи надання інноваційних послуг.

Технологічне середовище є найдинамічнішим елементом міжнародного інноваційного середовища, оскільки за сучасних умов темпи науково-технічного прогресу різко прискорились. Технологічний рівень країни, з одного боку, визначає ступінь її економічного розвитку, а з іншого, — є важливим мотивом припливу інвестиційних коштів до цієї країни.

Як самостійна держава Україна є сегментом міжнародного середовища з початку незалежності. Звичайно, цього періоду недостатньо для формування сталого міжнародного інноваційного середовища, яке поступово поліпшується, хоча і залишається в цілому менш сприятливим, ніж у країнах Центральної Європи.

Успіхи міжнародних інноваційних проектів дедалі більшою мірою залежать від взаємодії всіх учасників інноваційної діяльності, що належать до різних національних культур, ефективного використання в їх діяльності найвищих досягнень економіки знань.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. Адресація в системі ЕП НБУ.
3. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
4. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
5. Акціонерна власність в економічній системі
6. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.
7. Аналіз посередників в системі розподільчої політики
8. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
9. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі
10. Бухгалтерський облік у системі наук
11. Бюджетування в системі оперативного фінансовго планування
12. В системі вищої освіти і науки України

Переглядів: 1529