• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародне співробітництво в системі міжнародного інноваційного менеджменту

Рівень інноваційного розвитку держави тісно пов’язаний з загальним станом її економічної системи. Щоб інтегруватися в міжнародний економічний простір, економіка країни має досягти наближених показників розвитку розвинених ринкових систем, пройти стадію ефективного внутрішнього ринку, вичерпати відповідний ресурс розвитку і здійснити поступове входження до транснаціональних економічних структур. Така країна повинна мати високодиференційовану, сучасну структуру економіки, із значною часткою виробництв, які виступають основними суб’єктами міжнародних інтеграційних взаємовідносин на макроекономічному рівні [[п7] ].

На сучасному етапі Україна демонструє дисбаланс між розвитком зовнішнього та внутрішнього ринку. Причому такий стан є наслідком не природно-географічної обмеженості ринкового простору, а недорозвиненості у його структурно-функціональної організації, недостатньої практичної розвиненості у суто економічному сенсі [[п8] ]. Таким чином, ускладнюється реалізація найважливіших завдань: як технологічне оновлення традиційних галузей економіки і створення нових виробництв.

Як засвідчує досвід багатьох країн світу ситуація, яка на сьогодні існує в Україні, може уповільнити процес набуття економічними суб”єктами сутнісних характеристик носіїв відносин інтеграційного типу. Виправити ситуацію могло б ефективне міжнародне економічне співробітництво, яке б стимулювало залучення іноземного капіталу, розвиток інноваційної діяльності. Для цього потрібно стабілізувати політичну ситуацію та інвестиційннй клімат в державі, стимулювати розвиток економічної та соціальної сфери[[п9] ].

Міжнародне співробітництво у інновайнову векторі – це підтримка та розвиток найтісніших міжнародних зв’язків в науково-технічному та освітньому напрямках з провідними науковими організаціями різних країн світу.

Міжнародне співробітництво у інновайнову векторі може реалізовуватись у конкретних формах, основними з яких є: міжнародні проекти, консорціуми університетів, спільні дослідження та спільні вищі навчальні заклади, співробітництво у сфері вищої освіти, науки, техніки і технологій (рис.1.3).

У першу чергу міжнародне співробітництво, головною метою якого є інноваційний розвиток країни, реалізується шляхом розробки та подальшого впровадження міжнародних проектів[[п10] ].

Згідно Закону України „Про інноваційну діяльність” “інноваційний проект” - комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції [[XXX11] ].

Рис. 1.3. Форми міжнародного інноваційного співробітництва

Спільна робота представників різних країн світу над інноваційним проектом є найбільш поширеною формою міжнародного співробітництва. Особливістю роботи суб’єктів інноваційної діяльності у рамках спільного інноваційного проекту є її довготривалий характер, що дозволяє встановити міцні ділові стосунки, які після завершення проекту поглиблюються і розширюються. Ще однією перевагою є розроблення і постійне вдосконалення механізмів обміну інноваціями, досвідом, знаннями, навиками у сфері інноваційної діяльності.

В основному до роботи над міжнародним інноваційним проектом залучаються найбільш кваліфіковані та досвідчені фахівці держав-учасниць, оскільки це співробітництво спеціалістів-інноваторів активно сприятиме підвищенню рівня якості розроблюваного міжнародного інноваційного проекту шляхом безперервного обміну ідеями, думками, досвідом тощо.

Перевагою такої взаємодії є те, що після завершення міжнародного інноваційного проекту команда продовжує співробітництво, оскільки вигідно продовжувати діяльність інноваційного характеру з партнерами, які мають досвід співпраці у напрямі подолання труднощів, бар’єрів, виявлення та зменшення ризиків у роботі.

Ще однією особливістю є необхідність постійного залучення нових учасників з різних сфер діяльності, через унікальний характер усіх проектів, особливо інноваційних.

Міжнародні проекти інноваційного характеру можуть орієнтуватись не тільки на розробку та впровадження кардинальних змін, а й на реалізацію певних вдосконалень (поліпшень) в об’єкт проекту і/або в процес його функціонування. На практиці міжнародні проекти інноваційного характеру, переважно орієнтовані на вдосконалення (поліпшення) властивостей і діяльності об’єкту проекту, що зумовлено нижчим рівнем ризику, вартості та складності міжнародних проектів.

Наступною формою міжнародного співробітництва, націленого на забезпечення інноваційного розвитку країни, є консорціуми університетів, які являють об’єднання університетів, окремих структурних підрозділів, або ж навіть окремих учених.

Основними причинами створення консорціумів закладами вищої освіти є:

- активізація міжнародної інноваційної діяльності,

- підвищення рейтингу та іміджу університету;

- входження у міжнародне наукове співтовариство;

- участь у масштабних інноваційних проектах;

- можливість доступу до світового досвіду;

- залучення іноземних студентів.

Основною перевагою консорціуму ВНЗ є об’єднання зусиль учених різних університетів, забезпечує отримання високоякісних результатів спільної діяльності у сфері інноваційної діяльності.

Нині досить поширеною тенденцією у діяльності консорціумів університетів є розробка і впровадження спільних навчальних програм з підготовки фахівців у сфері інноваційної діяльності. До розробки подібних навчальних програм залучається кваліфікований професорсько-викладацький персонал університетів різних країн світу. У процесі розробки спільних навчальних программ враховуються особливості інноваційної діяльності у всіх державах, університети яких входять до складу консорціуму. Роль спільних навчальних програм інноваційного характеру в забезпеченні інноваційного розвитку країн, у яких подібні програми впроваджуються, полягає у тому, що завдяки їх реалізації студенти ВНЗ здобувають знання та переймають досвід фахівців (теоретиків і практиків) сфери інноваційної діяльності [[п12] ].

Створення спільних ВНЗ означає дії в результаті яких, об’єднуються зусилля та потужності кількох закладів вищої освіти, що у свою чергу розкриває широкі можливості проведення різноманітних досліджень. Так звані мережеві університети створюються завдяки науковій співпраці інтелектуальної еліти різних країн: наукові товариства вчених різних країн не мають чітко визначеної територіальної організації, вони збираються на тематичні конференції, конгреси, зустрічі тощо.

Консорціуми університетів можуть мати різні організаційно-правові форми:

1. Асоціація – форма, прийнятна для класичних ВНЗ; практично єдина легітимна форма створення об’єднань університетів, яка однак не завжди є генератором інноваційних змін в освіті.

2. Регіональний навчальний округ – зазвичай викликає інтерес в аспекті створення науково-технологічних парків.

3. Корпорація – заснування даної форми активно обговорюється у науковій літературі та освітній політиці, однак ВНЗ і досі не можуть створювати об’єднання юридично самостійних організацій.

Ще одним видом міжнародного співробітництва ВНЗ є організація та проведення міжнародних науково-практичних конференцій, які орієнтовані на обговорення актуальних питань інноваційного розвитку. Регулярне проведення подібних заходів цілком спроможне чинити суттєвий вплив на інноваційний розвиток країни.

Інноваційне співробітництво з підприємствами в рамках якого відбувається впровадження інновації на практиці, чого у повному обсязі не можуть забезпечити заклади вищої освіти. Інноваційна політика держави повинна сприяти розвитку міжнародного співробітництва університетів з підприємствами у сфері інноваційної діяльності. Оскільки інноваційна діяльність у стінах ВНЗ призводить до появи нових відкриттів, а залучення до цього процесу персоналу підприємства означає активізацію інноваційного розвитку в межах держави.

Міжнародні програми[[п13] ]. На сьогоднішній день у сфері інноваційної діяльності функціонує кілька міжнародних програм, у рамках яких міжнародні фонди присуджують гранти на реалізацію найбільш перспективних та актуальних інноваційних проектів. Окрім того, міжнародні фонди нині віддають перевагу проектам, учасниками яких є представники різних держав (міжнародні проекти інноваційного характеру).

Реалії сьогодення свідчать про те, що активний інноваційний розвиток будь-якої сучасної країни можливий тільки за умови широкого сприяння активному розвитку вищої освіти держави.

Причому в першу чергу саме держава, реалізуючи власну політику у сферах інноваційної діяльності, вищої освіти і науки, має створювати всі необхідні умови для нормального розвитку відповідної сфери, які між собою мають досить тісний зв'язок. Вкрай важливу роль відіграє держава у міжнародному співробітництві, у тому числі у діяльності в напрямі здобуття грантів міжнародних організацій. Зокрема, державні органи мають всіляко сприяти (створюючи всі належні передумови) і в жодному разі не обмежувати (не перешкоджати) налагодженню міжнародних контактів закладів вищої освіти з іноземними партнерами та на шляху проектної діяльності, спрямованої на отримання грантів.

Узагальнюючи вищенаведене, можемо констатувати, що за сучасних умов міжнародне співробітництво стає невід’ємною складовою інноваційного розвитку країни. Міжнародне інноваційне співробітництво передбачає проведення спільних досліджень, у результаті яких планується розробка інновацій. При цьому до процесу розробки інновацій (власне до процесів дослідження) зазвичай залучаються найбільш кваліфіковані у відповідній сфері фахівці з різних країн світу Інновації, отримані в результаті дослідницької діяльності, позитивно впливають на інноваційний розвиток кожної держави, у межах якої дана інновація впроваджується на практиці. Безперечно, чим масштабнішою є інноваційна діяльність, тим вагоміший вплив вона матиме на стан інноваційної діяльності у країні. Вважаємо за необхідне також наголосити на тому, що інноваційна діяльність (у тому числі міжнародна) повинна підтримуватись державними органами, з метою чого реалізується державна інноваційна політика.

Міжнародне співробітництво у сфері інноваційної діяльності неодмінно призводить до саморозвитку його учасників: і окремих суб’єктів інноваційної діяльності, і країни загалом. Ефективне міжнародне співробітництво у сфері інноваційної діяльності з конкретними іноземними партнерами спонукає до розширення масштабів спільної роботи. Таким чином, можемо констатувати, що за сучасних умов неодмінною складовою ефективної реалізації інноваційної діяльності нерідко виявляється міжнародне співробітництво. Не менш важливою є зважена та поміркована участь держави у процесах міжнародного інноваційного співробітництва, завдяки чому підвищується рівень позитивного впливу міжнародної діяльності на інноваційний розвиток країни в цілому [[п14] ].

Запитання для самоконтролю:

1. Дайте характеристику категорії «міжнародний інноваційний менеджмент»?

2. Які завдання виконує міжнародний інноваційний менеджмент?

3. Як розвивається міжнародний інноваційний менеджмент в Україні? Наведіть

приклади.

4. Опишіть особливості середовища міжнародного інноваційного менеджменту.

5. Визначте політико-правове середовище інноваційного менеджменту.

6. Ідентифікуйте економічне середовище інноваційного менеджменту.

7. Охарактеризуйте соціально-культурне середовище інноваційного менеджменту.

8. Проаналізуйте зміни технологічного середовища інноваційного менеджменту.

9. Систематизуйте особливості міжнародного інноваційного середовища в Україні.

10. Наведіть форми міжнародного інноваційного співробітництва.

11. Охарактеризуйте міжнародне співробітництво у інновайнову векторі.

12. Наведіть приклади виконання міжнародних проектів.

13. Наведіть сутність такої форми як консорціуми університетів.

14. Опишіть зміст та характеристику міжнародних інноваційних програм.

15. Наведіть переваги та недоліки міжнародного інноваційного співробітництва.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. Адресація в системі ЕП НБУ.
3. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.
4. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
5. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
6. Акціонерна власність в економічній системі
7. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.
8. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
9. Аналіз посередників в системі розподільчої політики
10. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
11. Базові засади менеджменту
12. Бізнес-моделювання в системі управління розвитком підприємства. Поняття та етапи формування бізнес-моделі

Переглядів: 1735