Практичне використання психологічних знань в діяльності соціальних працівників в системі соціального захисту

Соціальний працівник має виховувати в собі емоційну усталеність, бути готовим до психічних перевантажень, уникати однобічності, невротичних відхилень у власних оцінках та вчинках, незважаючи на можливі невдачі (недовіру, образу, відмови тощо), сумлінно виконувати свій обов'язок, зберігати витримку, залишатися доброзичливим і чуйним до клієнта. Треба вміти приймати рішення в несподіваних, навіть екстремальних ситуаціях, чітко формулювати свої думки, грамотно і дохідливо їх викладати, критично оцінювати свою діяльність, уникати зверхності, зарозумілості.

Соціальний працівник повинен чітко відрізняти заяви і дії, зроблені ним як приватною особою і як представником соціальної роботи як професії. Сукупність особистих якостей втілюється у стилі поведінки соціального працівника і системі стосунків, які він формує. Деякі з них вільно почуваються в конфліктних ситуаціях, інші віддають перевагу співробітництву і взаємодопомозі колег. Одні вміють спілкуватися з балакучими клієнтами, другі швидше «знаходять мову» із небагатослівними і мовчазними. Одні соціальні працівники більш чутливі до дітей, інші - до людей похилого віку. Деякі витримують і агресивне ставлення, а дехто сприймає боляче найменшу недовіру до себе. Подібні приклади можна довго продовжувати. Та вони лише підтвердять одне: велику роль і необхідність психологічних знань соціального працівника у його професійній діяльності. Виділяють необхідність гуманістичної спрямованості, особистої і соціальної відповідальності, загостреного відчуття добра і справедливості, власної гідності і поваги гідності іншої людини, терпимості, ввічливості, порядності, емпатичністі, готовності зрозуміти клієнта і прийти йому на допомогу, стриманості, адекватності самооцінки, щирості, щедрості, соціальної адаптованості.

Ці та інші риси можна поділити на три групи:

1) психологічні характеристики, що є складовою частиною придатності до соціальної роботи,

2) психолого-педагогічні якості, орієнтовані на вдосконалення соціального працівника як особистості,

3) методичні навички і зусилля, спрямовані на створення особистого іміджу (привабливості).

До першої групи якостей включаються вимоги, що грають головну роль у професійній діяльності соціального працівника і в психологічних процесах. Це сприймання пам'яті, уява, мислення, психічні стани (втомлюваність, апатія, стреси, тривожність, депресія), увага як стан свідомості, емоційні характеристики (стриманість, індиферентність) і вольові (наполегливість, послідовність, імпульсивність). Деякі з цих вимог є безумовними. Вони входять до структури задатків. Інші, на перший погляд, відіграють другорядну роль. За їхньої нерозвиненості або відсутності негативні наслідки в професійній діяльності проявляються не одразу, але за несприятливих умов вони практично неминучі (в складних ситуаціях, коли потрібна мобілізація всіх внутрішніх ресурсів, при розв'язанні складних, не стандартних завдань і таке інше).

У практичній роботі з людьми психологічні вимоги ґрунтуються на зібраності, уважності, розумінні іншого, терпінні, самоволодінні та інших якостях. Важливо при виборі професії, оцінці кадрів орієнтуватися не на окремі властивості психіки, а на характеристику особистості як цілісного утворення, на її системну якість, соціальну спрямованість. У формуванні такого стану суттєву роль відіграють як природні дані, так і бажання вчитися, установки, ціннісні орієнтації, вольові зусилля людини, яка обрала професію соціального працівника. До другої групи якостей відносяться самоконтроль, самокритичність, самооцінка своїх вчинків, фізична тренованість, самонавіюваність, вміння керувати своїми емоціями. Вони також доступні завдяки самовихованню.

Всі наведені вимоги знаходяться у відповідності з міжнародними професійно-етичними стандартами, прийнятими в роботі психологів. Основні ідеї цього стандарту можуть бути сформульовані в такому виді:

- принцип відповідальності,

- принцип компетентність,

- принцип етичної та юридичної правомочності,

- принцип кваліфікованої пропаганди психології,

- принцип конфіденційності,

- принцип благополуччя клієнта,

- принцип професійної кооперації,

- принцип інформування клієнта про цілі обслідування,

- принцип морально-позитивного ефекту обслідування,

- принцип громадянськості і патріотизму

Принципове значення при цьому має професійне самовизначення. У зарубіжній і вітчизняній психології є багато «конструкцій», покликаних допомогти людині правильно обрати професію (теорії Паркінсона, Сюпера та інших). Синтезуючи них, можна сказати, що процес професійного самовизначення не короткочасний, а тривалий, він відбувається від впливом багатьох факторів (об'єктивних і суб'єктивних), індивідуально своєрідний і неповторний. Соціальна робота вимагає усвідомленого вибору, ґрунтовної підготовки, глибоких психологічних знань і постійного вдосконалення спеціалістів у цій галузі. Адже соціальний працівник - це спеціаліст в особливій, специфічній сфері діяльності. Це підкреслює і підносить значення соціальної науки, політики і практики.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні риси соціальних працівників в системі соціального захисту	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.