• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План викладу і засвоєння матеріалу

Отже, реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишилася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя. Повної демократизації життя сус­пільства не відбулося.

План викладу і засвоєння матеріалу

2. Період хрущовської "відлиги" (1953-1964 pp.).

а). Початок правління М.Хрущова.

І. Реформи в політичній сфері.

ІІ. Спроба розширення прав республік.

ІІІ. Зрушення у духовному житті

б). Відхід М.Хрущова від лібералізації суспільства.

І. Шістдесятники. Зародження дисидентського руху.

ІІ. Економічно-соціальні зміни.

ІІІ. Поразка хрущовських реформ.

2. а). Початок правління М.Хрущова.

Смерть Сталі­на 5 березня 1953 p. вне­сла в життя СРСР істотні зміни, потре­ба в яких давно на­зріла. Ці зміни були пов'язані з діяль­ністю першого се­кретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Він по­клав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сфе­рах життя суспіль­ства.

І. Реформи в політичній сфері сприяли лібералізації та демократизації сус­пільно-політичного життя:

* люди отримали можливість більш віль­но висловлювати свої думки;

* відновилися демократичні норми діяль­ності КПРС (регулярне скликання з'їздів і пле­нумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

* зросла роль Рад-як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство пар­тійних органів наддержавними;

* викрито злочинну діяльність Л. Берії та його посіпак в Україні (П.Мешика та ін.), розпочалася реабілітація жертв масо­вих репресій. У 1954-1956 pp. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб. Проте ця робота не була завершена. А з 1962 p. ко­місії по реабілітації поступово припинили свою діяльність. Більше того, паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалися нові політичні репресії, вно­силися зміни до законодавства, які збільшу­вали можливості влади у їх проведенні. Так, 25 грудня 1958 p. Верховна Рада СРСР при­йняла закон "Про кримінальну відповідаль­ність за державні злочини". У кримінальний кодекс було введено статтю "антирадянська агітація та пропаганда". Протягом 1954-1959 pp. в Україні за антирадянську діяльність репресували 3,5 тис. чоловік;

* засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов наXX з'їзді КПРС (лютий 1956 p.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію сус­пільства. Але культ особи Сталіна не був розвінчаний до кінця: доповідь Хрущова не була опублікована, не були розкриті при­чини культу особи і репресій - їх пояснюва­ли рядом помилок Сталіна та керівників МВС і КДБ - Єжова і Бери, багато фактів замовчувалося. Згодом склався культ осо­би самого Хрущова.

ІІ. Спроба розширення прав республік. Хрущов здійснив ряд заходів щодо роз­ширення прав республік, у т.ч. й України:

* у країн ці частіше висувалися на керів­ні посади в республіці. В 1953 p. першим се­кретарем ЦК КПУ було призначено О.Кириченка - першого українця на цій посаді (1953-1957 pp.). Відтоді першими секретарями КПУ призначалися українці: М.Підгорний (1957-1962 pp.), П. Шелест (1962-1972 pp.), В.Щербицький (1972-1989 pp.);

* розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ;

* активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 p. ре­спубліка була членом 14 міжнародних орга­нізацій, то у 1955 p. - 29;

* внаслідок реформи управління еко­номікою в 1957 p. під контроль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 p. Питома вага республікан­ської промисловості зросла з 36%) у 1953 p. до 76% у 1956р. Але всі ці заходи здійснювалися під су­ворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції.

ІІІ. Зрушення у духовному житті після смерті Сталіна.Хрущовська "відлига" сприяла націо­нально-духовному пробудженню і куль­турному розвитку України.

•Стало можливим відкрите обгово­рення проблем збереження у критської мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного слов­ника української мови, збільшилося видання україномовних книжок.

Проте, з іншого боку, здійснювалися за­ходи, які послаблювали позиції української мови. У 1958 p. був прийнятий закон про зв'язок школи з життям, за яким, зокрема, батьки не мали права відмовитися від вив­чення їхніми дітьми російської, англійської чи німецької мов, однак могли відмовитися від української. Непослідовність "українізації'" особливо виразно спостерігалась на результатах книго­видавничої справи.

•Вживалися заходи з метою підви­щення престижу української науки. Вихо­дять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія ", "Історія української літератури". Вида­ються фахові журнали українською мовою.Відтворюється історія українського на­роду: з 1957 p. почав видаватися "Україн­ський історичний журнал", почалася підго­товка багатотомної "Історії міст і сіл Укра­їни".

•Було реабілітовано багатьох діячів української культури. Серед них - О.Олесь, М.Вороний, Г.Косинка, М.Ірчан, О.Досвітній, О.Ковінька, В.Мисик та багато інших. У газетах і журналах друкувалася велика кількість статей про повернуті українській культурі імена. Видавалися кращі твори ре­абілітованих письменників, з'явилися літературознавчі праці про них.

2. б). Відхід М.Хрущова від лібералізації суспільства.

І. Шістдесятники. Зародження дисидентського руху.Видатним явищем духовного жит­тя стала поява нового покоління інтелі­генції -шістдесятників (цей термін вжи­вався вже па поч. 60-х pp.). Провідними по­статями серед них були письменники і поети: І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновсьий, В.Симоненко, В.Стус, С. Гуцало, І.Калинець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушчір. літературні критики 1.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінемато­графу С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко та багато інших.

Виховане в умовах ідеологічної лібера­лізації, нове покоління інтелігенції викри­вало перекоси і лицемірство офіційної куль­тури, сповідувало свободу самовираження, прагнуло до пошуку нових форм і стилів художньо-естетичного пізнання світу. Воно вимагало гарантій вільного розвитку україн­ського народу, його культури і мови. Все це не могло не викликати незадово­лення з боку влади. Шістдесятників поча­ли звинувачувати у відході від "марксиз­му-ленінізму", "формалізмі", "космополі­тизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них.

Однак, частина нового покоління не зріклася своїх поглядів і пішла на конфрон­тацію з владою. Саме шістдесятники скла­лиядро дисидентського руху, учасники яко­го вимагали радикальних змін, і стали про­відниками національного відродження. (Питання про дисидентський рух в Україні буде викладено далі), Національно-культурні процеси пере­ходили встановлені партією рамки лібе­ралізації й на поч. 60-х pp. почали пере­слідуватися. У 1962-1963 pp. "відлига" в національно-культурній сфері припини­лася.

Прикметним є той факт, що у 1959 p. кон­грес США прийняв закон про "Тиждень поневолених націй", до числа яких потра­пила й Україна.

ІІ. Економічно-соціальні зміни.Поставивши завдання "наздогнати і пе­регнати Америку" і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформуван­ня економіки. Економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства.

Позитивні наслідки мали, зокрема:

* децентралізація керівництва економі­кою, запроваджена у 1957 p. Керівництво промисловістю було передано раднаргоспам економічних районів, які управляли промисловістю на своїй території, неза­лежно від профілю. В Україні було створе­но 11 економічних районів;

* збільшення асигнувань назабезпечення науково-технічного прогресу;

* підвищення самостійності колгоспів і радгоспів;

* ліквідація машинно-тракторних стан­цій і передача їх майна колгоспам і рад­госпам;

* збільшення закупівельних цінна зерно(у 7 разів), картоплю (у 8 разів), продукцію тваринництва (у 5,5 рази).

Друга пол. 50-х pp. стала періодом по­мітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним. Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що нега­тивно позначилося на виробництві сільсько­господарської продукції. У кін. 50-х - поч. 60-х pp. почалося па­діння темпів економічного зростання.Якщо за 1951-1958 pp. промислова про­дукція щорічно зростала на 12,3%, то за 1959-1965 pp. - на 8,8%. З 1950 по 1958 рік обсяг валової продукції сільського госпо­дарства республіки зріс на 65%, а в 1958-1964 pp.-на 3%.

Читайте також:

1. III. Повторення вивченого матеріалу.
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
8. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
9. IV. Подання нового матеріалу
10. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
11. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
12. V. Вивчення нового матеріалу.

Переглядів: 591