Освітні й виховні цілі 9 страница

Холеричний Т

Представники цього типу Т меткі, надміру рухливі, неврівноважені, збудливі, всі псих. Процеси відбуваються у них швидко, інтенсивно. З переважає над Г. : проявляється у нестриманості, рвучкості, запальності, дратівливості. Звідси виразна мімка, кваплива мова. Різкі жести, нестримні рухи. Почуття Х сильні, проявляються яскраво, швидко виникають. Настрій іноді різко змінюється.

Неврівноваженість властива Х, яскраво позначається і на його діяльності: він захоплено береться до справи, виявляючи поривчастість, швидкість рухів, працює з піднесенням, долаючи труднощі. Проте в Х запас нервової енергії може скоро виснажитися в процесі роботи, і тоді настає різкий спад діяльності: піднесення і запал зникають, настрій різко падає.

У спілкуванні Х різкий, дратівливий, емоційно нестриманий. Це заважає йому об’активно оцінювати вчинки інших людей, на цьому грунті він створює конфліктні ситуації. Зайва прямолінійність, запальність, нетерпимість часто роблять важким і неприємним перебування таких людей у колективі.

Від учнів-Х треба постійно, м’яко вимагати спокійних, обдуманих відповідей, спокійних, нерізких рухів, виховувати у них стриманість у поведінці та у стосунках з товаришами і однолітками. У труд. Д-сті у таких учнів треба виховувати послідовність і порядок у роботі, від них треба вимагати доброго виконання всіх завдань. Особливо суворі, але справедливі вимоги слід ставити до б-я результату труд. Д-сті учні холеричного темпераменту.

Флегматичний Т

Л: врівноважена, спокійна, некваплива. У д-сті проявляються серйозність, продуманість, наполегливість. Всі псих. Процеси проходять у флегматика немовби сповільнено. Почуття у Ф зовні виражаються слабо, вони звичайно невиразні. Причина цього – врівноваженість і слабка рухливість нерв. Процесів. У стосунках з іншими Ф: рівний, спокійний, в міру товариський. Флегматика нелегко вивести з себе й вразити емоційно, йому притаманні витримка, спокій. Але у Фл. Слід розвивати ті якості, яких йому бракує: більшу рухливість, активність, не допускати, щоб він проявляв байдужість до діяльності, млявість, інертність, які легко можуть формуватися в певних умовах. Учні фл. Т: повільні, ос. Там, де треба швидко запам’ятати, швидко зрозуміти, зробити. У таких випадках фл. Може проявити повну безпорадність, але він запам’ятовує він звичайно надовго, ґрунтовно й міцно.

Меланхолійний Т.

У мел. Псих. Процеси відбуваються повільно, вони з трудом реагують на сильні подразники: тривале й сильне напруження викликає в людей М Т сповільнену діяльність, а потім припинення її. У роботі М звичайно пасивні, часто мало зацікавлені (адже зацікавленість пов’язана з сильним нервовим напруженням). Почуття і емоц. Стани в люей МТ виникають повільно, але відзначаються глибиною, великою силою і тривалістю; М легко вразливі, тяжко переносять образи, хоча зовні всі ці переживання вирaжаються в цих слабо. М: схильні до замкнутості, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, Все нове – гальмівний стан. Але в звичайній і спокійній обстановці люди з МТ почувають себе спокійно й працюють дуже продуктивно. У М легко розвивати й удосконалювати властиву їм глибину й стійкість почуттів, підвищену сприйнятливість до зовн. Впливів.

Учитель повинен враховувати особливості учнів, у яких проявляються риси меланхолійного Т. Слід пам’ятати, що в основі МТ – слабкий тип нервової діяльності й сильних впли вів люди з такою нервовою системою не витримують. У відносинах з учнями-меланхоліками необхідні тактовність, чуйність, доброзичливість. У навч. Роботі учні-м. Не в змозі витримувати сильних нервових напружень, тому що клітини їхнього мозку переходять у стан охоронного гальмування. При частому повторенні сильних впливів, при втомі охоронне гальмуваня може стати в таких учнів охоронною формою реагування. Вчитель: не допускати в учнів з мел. Т гальмівного стану, а поступово привчати їх до більш напруженої роботи, до вміння докладати зусиль, долаючи стан гальмування.

Методика інтенсивного обучения иностанным языкам. Под ред. Проф. Бухбиндера В.А. и доц. Китайгородской Г.А. Киев. «Выща школа». 1988.

Методика інтенсивного вивчення іноземних мов

Методологічне обґрунтування методики ІВІМ як сучасного етапу навчання ІМ випливає із діалектичного аналізу закономірностей навчально-виховного процесу, сучасного стану і перспектив подальшого розвитку у відповідності з соціальним замовленням суспільства, потребами його економічного, нт та соціального прогресу, з урахуванням цілісної методологічної концепції мови як практичної дієвої свідомості, найважливішого засобу спілкування людей.

Діалектична теза про всезагальну єдність явищ об’єактивної дійсності дає змогу зрозуміти природу і особливість такого феномену, як інтенсивне вивчення ІМ. Такий підхід дає можливість розглядати суспільно значиму діяльність як щось таке, що постійно змінюється. Саме таке розуміння діяльності уможливлює розуміння процесу формування і удосконалення мовних навиків, особистісних і соціально значущих якостей учнів, їх освітнього потенціалу протягом усього періоду навчання.

1. При екстенсивному (традиційному) навчанні ми спостерігаємо картину перервного, непостійного, часто регресивного процесу становлення мовленнєвої активності. (Китайгородська С. 32).

2. При екстенсивному вивченні малорухомим, а отже і малоефективним є процес розвитку особистісних якостей учнів. На противагу цьому, діалектичний характер інтенсивного процесу навчання має благотворний вплив на розвиток основних якостей учня, на формування і постійний розвиток особистості. Активно-творча участь учнів у процесі спілкування, в процесі оволодіння ІМ стимулює мислення і пам’ять, інтерес і волю, здатність до аналізу, синтезу, узагальнення, умовиводу, знаходженню нових нестардатних рішень проблемних завдань. Розвивається і низка мовних (мовленнєвих) якостей: фонематичний слух, артикуляція, швидкість і плавність усномовленнєвої діяльності, швидкість техніки читання і письма.

3. При екстенсивному вивченні ІМ учителю у багатьох випадках не вдається подолати “скутість” учнів, що пояснюється психологічними чинниками, байдужості не лише до навчльної діяльнсті одногрупників (однокласників), але часто і до власних успіхів. Головною причиною недоліків у розвитку соціально значущих якостей учнів є слабий прогрес, уповільненість, а іноді і відсутність поступу у формуванні із групи учнів повноцінного навчально-мовлннєвого колективу.

Інтенсивне вивчення ІМ одним із завдань ставить створення і формування такого колективу, який весь час має зберігати тенденцію до руху, динамізму, неперервного удосконалення. Рух дифузної групи до сформуваного колективу супроводжується прогресуванням в учнів таких соціально значущих якостей як колективізм, бажання і вміння спілкуватися, увага до партнерів по комунікації, взаємодопомога, готовність поділитися своїми успіхами і сприяти успіху іншого. Із вищенаведеного стає очевидним, що формування навчально-мовного (мовленєвого) колективу має велике значення для інтенсивного вивчення ІМ. Функціонування такого колективу сприяє те тільки формуванню і удосконаленню мовленєвих навиків але і формуваню особистісних і соціально значущих якостей в учнів.

7. При екстенсивній організації НП є помітними недоліки загальноосвітніх аспектів навчання. Слабкість мовленнєвої компетенції учнів унеможливлює її використання у навчальних цілях. Адже обмін новою інформацією про культуру країни мова якої вивчається, ознайомлення з її культурою, літературою, мистецтвом, обмін думками про факти і події – все це потребує досягнення за максимально короткий термін максимально комунікативного рівня оволодіння ІМ і лише за цієї умови таке навчання здатне збагатити учня, розвиваючи при цьому інтелект, розширюючи кругозір і формуючи світогляд.

Інтенсивне вивчення направлене на досягнення реального освітнього ефекту. Цьому сприяє низка факторів: широке залучення лінгвокраїнознавчаого матеріалу, зацікавлене обговорення актуальних тем і мовленнєвих ситуацій, розширення кругозору учнів та їх естетичне виховання при проведенні рольових ігор та читанні інформативних текстів, прагнення пробудити інтерес і особистісне відношення до преблематики, що обговорюється.

Якими є лінгвістичні передумови, які на сьогодні можуть бути покладеними в основу вивчення ІМ? Це перш за все розгляд мови як глобального явища, що охоплює всі види коунцкації в суспільстві.

Друга важлива лінгвістична передумова - це теза про те, що вивчення будь-якої другої мови має відбуватися при умові взаємодії рідної і нерідної мов. Причому одна мова виступає домінуючою, а друга – підпорядкованим засобом спілкування. Створюється як би сітка накладання систем двох мов. Ця передумова є важливою для практики навчання, оскільки змушує добирати і організовуватиматеріал таким чином, щоб уникнути інтерференції чи прискорювати вивчення шляхом використання аналогових форм.

Методичний висновок із наведених лінгвістичних передумов полягає в тому, що головна мета оволодіння ІМ - це розвиток мовленнєвої активності, яка полягаєв умінні брати участь у природному спілкуванні.

Успішність НД з орієнтацією на комунікативну компетентність залежить від багатьох факторів. Перш за все, вона залежить від особистісних характеристик учнів, вихідного рівня їх знань, від їх взаємостосунків на рівні учень-учень, та на рівні учень- викладач (учитель). При інтенсивному вивченні цей фактор забезпечується створенням атмосфери групової активності, емоційного співпереживання, емпатії та ін. Атмосфера у навчальній групі залежить від характеру відношень, що складаються в умовах колективної навчальної діяльності. Ці відношення вимагають вимагають від кожного включення в спільну інтелектуальну діяльність, об»єднання розумових зусиль для подолання труднощів навчального і мовленнєвого характеру. Взаємовідносини, що складаються в групі, яка є об»єднанню діяльністю спілкування, стимулюють розвиток самооцінки і саморегуляції. Відносини взаємодії і взаємозалежності між членами колективу викликають у них прагнення не лише правильно зрозуміти вимоги, що пред»являють до членів групи оточуючі і конкретна ситуація, але і застосувати ці вимоги до себе. Для того. Щоб самооцінка і саморегуляція привели до самоствердження особистості і взаємозбагачення всіх учнів, викладач пови нен постійно допомагати їм. Неоціненною є роль викладача у боротьбі за успіх кожного учня і колективу в цілому. Це – заохочення, тактовність, віра в успіх кожного, загальна доброзичливість.

Для організації ефективного спілкування з дотриманням вимог психології необхідними є врахування певних кількісних і якісних параметрів організації роботи навчльної групи: наявність простору; сприятливого декоруму іт.д.

Для того щоб спілкування на уроці було ефективним, ним потрібно керувати Потрібно навчсити учнів орієнтуватися у спілкуванні, правильно його планувати і здійснювати. На думку А.А.Леонтьєва, орієнтири спілкування повинні бути більш чи менш задані від самого початку. Пізніше, коли учень навчиться спілкуватися у керованій ситуації, обмеження поступово знімаються, що уможлволлює варіювання і перехід в нові умови спілкуваня. Саме ці два етапи враховуються при інтенсивній методиці – тренування у спілкуванні і практика спілкування. (55)

Система понять, за допомогою яких може бути описане спілкуваня, має включати поняття «роль». Навчання мови як засобу спілкування має на меті оволодіння навиками виконання тих чи інших комунікативних ролей в заданих умовах. В рамках ігрової діяльності легше проявляються особистісні риси кожного, захованими і не реалізованими у повсякденному житті риси характеру і темпераменту.

Ситуації, які створює вчитель на уроці, організуються як переплетіння рольових навантажень і особистісних проявів. Учень, залежно від типу своєї особистості. Від рівня володіння мовою, яка вивчається, від конкретної ролі в даній ситуації, може «самовиражатися», або «ховатися за свою соціальну роль» (А.А.Леонтьев). Управління груповою діяльністю - це також управління груповим спілкуванням. Учитель продумано залучає кожного в спільну діяльність, продумано розподіляє ролі на кожну нову гру, робить тимчасовим лідером кожного учасника групи, одним словом – керує спілкуванням, навчає спілкуванню. Для того щоб керувати спілкуванням викладач повинен вміти володіти засобами для встановлення і підтримання контакту, тб.його зовнішньою технікою і вміти користуватися нею. З іншого боку він має навчати учнів прийомам контакту, певним комунікативним стереотипам.

2.2.2. Принцип поетапно-концентричної організації.

Одним з факторів, що характеризують інтенсивне вивчення ІМ. Є досягнення навчально-виховних цілей за мінімальний термін при максимальному об»ємі навчального матеріалу. При визначенні цілей слід враховувати, що мовленнєва діяльність (мовленнєве спілкування) одночасно є об»єктом і засобм навчання.

У цьому зв»язку цікавим є розглядати моделі оволодіння іншомовним спілкуванням у природному середовищі. Така модель відповідає шляху «згори донизу», тобто через рівень мовленнєвих актів до рівня мовленнєвих операцій. Модель оволодіння іншомовною МД при інтенсивному вивченні передбачає рух актів діяльності при використанні глобальних комунікативних блоків, через розчленування і осмислення мовної структури знову до актів діяльності, але вже іншого рівня. Цю модель схематично можна позначити як

Синтез 1 – аналіз – узагальнення (синтез 2). Цю модель можна знайомлююч як рух від актів діяльності, де мовний матеріал мінімально диференційований. Потім іде процес диференціації мовного матеріалу на рівнях мовленнєвих операцій і мовних дій, пізніше – його інтеграція на рівні діяльності, коли мовленнєві акти є включеними в склад діяльності суб»акта і набувають здатності виконувати функцію спілкування.

Описуючи моделі оволодіння іншомовною МД при інтенсивному вивченні ІМ, слід сказати, що поділ на три етапи є умовний, оскільки рух від етапу до етапу проводиться не лінійно, а немовби по спіралі. Якщо перший етап є обмежений часовими рамками, то другий і третій включає порівневе відпрацювання матеріалу, тобто вичленення мовленнєвої операції, проведення з нею відповідних навчальних процедур в т.ч. осмислення і узагальнення системних мовних явищ, а потім включення (поверенення) цієї операції в склад мовленнєвого акту. У практиці інтенсивного навчання це означає, що в кожний момент уроку різні пласти лексико-граматичного матеріалу проходять різні етапи свого руху (від синтезу 1 до аналізу і синтезу 2). Динамічність і ефективність цих процесів буде залежати від активності формування всіх видів мовленнєвої діяльності.

Подібний підхід до оволодіння іншомовною МД пов»язаний з проблемою формування мовленнєвої здатності індивіда. Під мовленнєвою здатністю розуміється використання мови у МД, здатність до породження мовлення на всіх її рівнях. При цьому стверджується, що оволодіня мовою в природних умовах - чи рідною, чи другою - становлення МД відбувається у певній послідовності: від інтонаційного рівня до синтетичного, потім до лексичного і далі до фонетичного.

Враховуючи складну картину розвитку мовленнєвої діяльності методисти пропонують трьох етапну структуру куртсу навчання для школи. І-й етап – це етап накопичення мовного матеріалу; ІІ –й етап – етап включення у нову сферу іншомовного спілкування; ІІІ – й етап - природно-мовленнєве спілкування, яке удосконалюється впродовж усього життя. Методисти опираються на тезу психологів (І.Жинкін, А.Леонтьєв) про вирішальну роль психологічної переорієнтації в період навчання як передумові формування нового механізму мови. На основі сказаного можна зробити методичний висновок про те, що першочерговим завданням при вивченні ІМ є запуск механізму мови в учнів. (61). Саме «запуск» механізму мови може надати динамізму мовленнєвій активності і відкрити простір для реалізації закладених у ній можливостей.

Специфіка завдань кожного із трьох етапів певним чином пов»язана з об’ємом матеріалу і його часовою концентрацією, а отже важливим є не тільки кількісний показник, що визначає об»єм матеріалу, але і фактор розподілу даного об’єму всередині курсу.

У методиці навчання зн побутує думка, що словник-мінімум, який налічує 1500 одиниць, є достатнім для знайомл навиків говоріння і аудіюваня. Але якщо проаналізувати частотний словник, то стає очевидним, що половину об’єму словника складають службові слова, знайомлю, емоційно-нейтральні. Такий словник є недостатнім для здійсненя повноцінної комунікації, оскільки не включає модально забарвлених синонімів, кліше, ідіом, слів, що сприяють реалізації особистісних смислів учасників комунікативного процесу. На відбір матеріалу вплває той фактор, що спілкування – це двосторонній процес, при якому мається на увазі розвиток навиків говоріння та аудіювання. Ці два види МД повнні розвиватися сумісно при обов’язковому випередженні аудіювання; у цьому зв’язку словник аудіювання має переважати словник говоріння. Слухання формує мовленнєвий запас, цьому запас лексики (граматики), необхідний для аудювання має бути передбачений у розширеному об’ємі. Звідси є очевидним, що поняття “активного” і пасивного” мінімуму, що вироблений у традиційній методиці є наявним і в методиці інтенсивного викладання і вичення ІМ, але звичайні об’єми словників-мінімумів значно поступаються словникам для інтенсивного вивчення. Шкільний курс, орієнтований на повсякденне іншомовне спілкування, має будуватися на основі 2500 лекс. Од., що дасть змогу формувати усі види МД. В умовах професійно орієнтованого навчання словник має вміщувати 4 – 4,5 тис. Лекс. Од. Необхідність у більшому об’ємі є продиктованою цілями навчання і поняттям “економічності”. Якщо словник налічує 2500 л.од., то учні активно знайомлюючииуь 1200 – 1500 од.; якщо словник обмежити 1200 – 1500 од., то в активі учнів буде прибл. 800 од. Звідси слід зробити висновок, що будь-який курс слід будувати з урахуванням надлишковості. Надлишковість проявляє себе і в іншому, адже для повноцінного спілкування учень має мати у своєму розпорядженні модальні стилістичні забарвлення для виразу особистісних характеристик; ці надлишковості уможливлюють знайомлюючи особливості смислового виразу а даній мові. (65-67)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Освітні й виховні цілі 1 страница	\|	Лекція 1-2

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.