• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ 6 страница

Сутність грошей проявляється в їхніх функціях.

Функція міри вартості полягає в тому, що грошима виміряється вартість всіх товарів. Це здійснюється шляхом встановлення цін. Ціна – грошова форма вартості. Виконувати таку функцію може лише той товар, який має власну вартість. Ця функція закріпилась за золотом. Паперові гроші не мають внутрішньої вартості.

Функція засобу обігу полягає в тому, що гроші використовуються як засіб обміну товару на товар. Гроші виступають як посередник при обміні товарів. Якщо товар обмінюється безпосередньо на інший товар, це є товарообмін, а якщо товари обмінюються на гроші, це - товарообіг. Щоб товарообіг здійснювався нормально, треба щоб в обігу знаходилась необхідна кількість грошей. Ця необхідна кількість визначається законом грошового обігу. Згідно з цим законом кількість грошей, необхідна для обігу прямо пропорційна сумі цін товарів, що знаходяться в обігу і обернено пропорційна швидкості грошового обігу. Порушення цього закону негативно впливає на економіку.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що при виконанні цієї функції руху грошей не протистоїть зустрічний рух товарів. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з оплатою в майбутньому.

Функція засобу нагромадження полягає в тому, що гроші можна нагромаджувати, або зберігати як скарб. При заощадженні гроші ідуть в обіг, при зберіганні грошей як скарбу рух грошей припиняється, вони не надходять в обіг. Паперові гроші не можуть бути скарбом.

Світові гроші, які функціонують на світовому ринку, тобто переходять із однієї країни в іншу. При цьому виникають валютні відносини. На світовому ринку гроші виконують ті ж функції, що і на національному.

6.5 Ринок як форма організації суспільного виробництва

Ринок - різнобічне економічне явище, яке можна розглядати з різних боків. Проте можна вибрати три з багатьох, які найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.

Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності – бізнесу.

По-друге, ринок - це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія.

По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визначення суспільством втіленої в результати діяльності праці.

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання. На ринку можуть з’явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з’ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам що виробляти і як, в якій кількості і для кого. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі і товарів. Трактуючи так широко поняття „ринок”, не слід ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок – це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу, обміну, споживання.

Ринок виконує ряд функцій, які можна звести у 2 групи: організаційні і економічні.

Організаційні: 1) встановлення зв’язків між виробниками й споживачами продукції; 2) забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв’язках; 3) забезпечення конкуренції між суб’єктами ринку.

Економічні: 1) механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит; 2) ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень НТП, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг; 3) сприяє вирішенню центральних проблем економіки: підвищення рівня життя, ефективності суспільного виробництва та ін.; 4) механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів та послуг.

Характеристика ринку була б неповною без аналізу суб’єктів, об’єктів та структури ринку.

Суб’єктами ринку стають всі учасники суспільного виробництва. Це держава, підприємства, іноземні фірми та громадяни, різні установи та організації, громадяни України. Об’єктами ринкових відносин стають усі результати суспільної діяльності. Тобто ними можуть бути матеріальні продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання, послуги, житло тощо); інтелектуальні продукти праці (інформація, наукові ідеї); робоча сила, цінні папери, валюта, субсидії і т. д.

Структура ринку включає найрізноманітніші види ринків, які можна розглядати в різних аспектах. З точки зору об’єктів обміну визначають: ринок засобів виробництва, ринок товарів та послуг, ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок робочої сили і т.д. З територіальної точки зору ринок може бути національним, регіональним, локальним, світовим.

За рівнем монополізації розрізняють повністю монополізований ринок, частково монополізований, вільний. За характером обмінних операцій виділяють оптовий та роздрібний. В залежності від законності функціонування розрізняють легальний та нелегальний ринки. Можуть існувати і інші класифікації ринку. Характерними ознаками сучасного принципу є: пріоритет покупців, конкурентний характер, інтеграція конкуруючих суб’єктів ринку.

Функціонування ринку передбачає постійний рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Для цього потрібні певні організації, які, діючи в рамках закону, обслуговують ринкові відносини. Тобто, сучасному ринковому господарству необхідна відповідна інфраструктура.

Інфраструктура ринку - це сукупність різних установ та інститутів, певних видів діяльності, які забезпечують успішне функціонування ринкових відносин. Прийнято визначать інфраструктуру трьох ринків: товарного, фінансового та ринку праці.

Інфраструктура товарного ринку представлена товарними біржами, підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, аукціонами, ярмарками та ін. Інфраструктура фінансового ринку включає в себе фондові та валютні біржі, банки, страхові компанії та фонди. Інфраструктура ринку праці включає в себе біржі праці, служби зайнятості та перепідготовки кадрів, регулювання міграції робочої сили і т. н. Отже, основними елементами класичної ринкової інфраструктури є торгівля, біржа і банки.

Біржа - це ринок оптової торгівлі стандартними товарами або ринок операцій по купівлі-продажу валюти, цінних паперів, робочої сили. В залежності від предметів торгів розрізняють товарні, фондові біржі та біржі праці.

На товарній біржі купівля - продаж здійснюється на основі встановлених стандартів і зразків, відповідних форм документів, якими регламентується номенклатура, обсяг, ціні і види доставки та інші умови. Такі біржі поділяються на міжнародні та спеціалізовані. Біржа не є місцем безпосередньої купівлі-продажу, на ній лише укладають угоди, контракти і на основі попиту і пропозиції формуються ціни.

На фондовій біржі здійснюється продаж цінних паперів (акцій та облігацій). Продаж ведеться по принципу аукціону, коли цінні папери придбає той, хто запропонував більшу ціну. На валютній біржі відбувається торгівля валютою. Біржа праці (біржа робочої сили) це установи, які здійснюють посередницькі функції між працівниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці та перепідготовці кадрів, створенню робочих місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.

Біржа існує в формі приватного акціонерного чи господарського товариства або в формі державної установи. Прибуток біржі утворюється за рахунок відсотка від вартості продажу товарів, валюти, цінних паперів, прибутку від продажу брокерських місць, засновницьких внесків.

На біржі укладають такі угоди - форвардні, ф’ючерсні, опціон, хеджування. Діючими особами на біржі являються брокер, дилер, маклер, „бик”, „ведмідь”.

6.6 Попит, закон попиту, індивідуальний та ринковий попит. Фактори зміни попиту

Попит показує кількість продукту, яку споживачі бажають і спроможні купити за кожну ціну із низки можливих цін за деякий проміжок часу. Попит показує ті кількості продукту, на які буде попит при різних можливих цінах, тоді як усі інші умови залишаться незмінними.

В табл. 6.1 наведена шкала попиту одного споживача на яловичину. Ця таблиця відображає залежність між ціною яловичини та її кількістю, яку споживач бажає і спроможний купити за кожну з цих цін. Ми говоримо “бажає” і “спроможний”, бо лише бажання на ринку недостатньо.

Таблиця 6.1- Попит індивідуального покупця на яловичину

За будь-якої ціни можна визначити кількість яловичини, яку споживач купує. Наприклад, за ціни 4 грн. за кг яловичини покупці куплять 12 кг за місяць. Якщо ж ціна становить 6 грн., то споживач бажає і спроможний купити за місяць 8 кг і т.д.

Шкала попиту не показує , яка з п’яти можливих цін реально існує на ринку яловичини. Ця ціна залежить від попиту і пропозиції. Отже, попит - це виражені у формі таблиці плани або наміри покупців щодо купівлі продукту. Щоб величини попиту за кожною ціною мали відповідне значення, вони повинні стосуватися конкретного проміжку часу - дня, тижня, місяця і т.д.

Графічне зображення схеми попиту називають кривою попиту. Криву попиту D подано на рис. 6.1, на якому по горизонтальній осі відкладено величину попиту на яловичину, по вертикальній - ціну на неї. Кількість і ціна перебувають у зворотній залежності. Крива опускається вниз зліва направо. Ця її важлива властивість називається законом попиту: на будь-якому ринку за незмінних всіх інших чинників зниження ціни збільшує величину попиту. І навпаки, за інших рівних умов підвищення ціни зменшує величину попиту.

Розглянемо, що лежить в основі цього закону. Закон ґрунтується на здоровому глузді, а також на економічній теорії. Він емпірично перевірений та підтверджений для всіх товарів - зерна, комп’ютерів, велосипедів тощо.

Люди купують більше певного продукту за низьку ціну, ніж за високу. Ціна - це бар’єр, який утримує споживачів від купівлі. Чим вищим є цей бар’єр, тим менше продукту вони купуватимуть. І навпаки. Саме низька ціна заохочує споживачів до купівлі. Те, що фірми влаштовують “розпродаж” за зниженими цінами, є доказом віри споживачів у закон попиту.

Рисунок 6.1 - Крива індивідуального попиту на яловичину

За будь-який конкретний проміжок часу кожен покупець продукту отримує менше задоволення, вигоди або користі від кожної наступної одиниці спожитого продукту. Наприклад, від споживання другої порції морозива людина отримує вже менше задоволення, ніж від першої, а третя приносить задоволення або користі ще менше, ніж друга і т.д. Оскільки споживання підпадає під дію принципу спадної граничної корисності, за яким споживання наступних одиниць певного продукту приносить щораз менше задоволення, то споживачі купуватимуть додаткові одиниці продукту лише тоді, якщо ціна його знижується.

Закон попиту також пояснюється ефектами доходу і заміщення.

Ефект доходу вказує на те, що за нижчу ціну можна дозволити собі купити більше деякого продукту, не відмовляючись від інших товарів. Зниження ціни продукту збільшуватиме купівельну силу грошового доходу споживача, що дає йому змогу купувати більше певного продукту, ніж раніше. Вища ціна викликає протилежний результат. Коли ціни зростають, реальний дохід людини зменшується і вона стає фактично біднішою, ніж була до цього. Людина починає споживати товари у менших кількостях, ніж раніше.

Ефект заміщення виражається у тому, що при нижчій ціні у споживача виникає стимул придбати дешевший товар замість аналогічних товарів, які дорожчі. Споживачі схильні заміняти дорогі продукти дешевими. Наприклад, зниження ціни на рибу підвищує купівельну спроможність доходу споживачів і дає змогу купувати більше риби (ефект доходу). При нижчій ціні риби її купівля є відносно бажаніша, і її купують замість м’яса (ефект заміщення).

Отже, основним фактором, який визначає величину попиту є ціна. Між ринковою ціною товару і величиною попиту на цей товар існує зворотна залежність: чим вище ціна товару, тим менша величина попиту, і навпаки.

Це був аналіз з позиції окремого споживача. Проте, за умов конкуренції на ринку є багато покупців. Перейдемо від індивідуального попиту до ринкового, підсумувавши величини попиту кожного споживача за різних можливих цін. Якби на ринку було всього три покупці, як показано у табл. 6.2, то було б легко визначити загальну величину попиту за кожної ціни. На рис. 6.2 показано цей процес підсумовування. При цьому, для ілюстрації процесу підсумовування використано тільки одну ціну - 4 грн. Щоб вивести загальну криву попиту, складаємо три криві індивідуального попиту по горизонталі.

Таблиця 6.2 - Ринковий попит на яловичину, 3 покупці

Конкуренція передбачає значно більшу кількість покупців продукту на ринку, ніж три. Для спрощення процесу підсумовування припустимо, що на ринку є 300 покупців яловичини і кожен з них вирішив купити однакову кількість м’яса за кожну із різних цін, як це зробив наш перший покупець. Отже, ми можемо визначити загальний, або ринковий попит, як добуток величини попиту, і отримаємо результати, що записані у табл. 6.3. Крива D1 на рис. 6.3 відображає цю криву ринкового попиту для 300 покупців.

Таблиця 6.3 - Ринковий попит на яловичину (300 покупців)

Рисунок 6.2 – Ринкова крива попиту (D) – сума кривих індивідуального попиту (D1, D2, D3)

Ціна є найважливішим фактором кількості будь-якого продукту, який купують. Проте, на купівлю продукту можуть впливати й інші нецінові чинники. Тому при побудові кривої попиту D1 (рис.6.3) слід також припустити, що “інші умови рівні”, тобто інші фактори, що визначають величину попиту, є сталими. Коли будь-який з цих визначників змінюється, то крива попиту переміщується праворуч або ліворуч від положення D1. Переміщення праворуч від D1 до D2 на рис. 6.4 означає збільшення попиту, тобто споживачі купуватимуть більшу кількість продукту за кожну можливу ціну.

Рисунок 6.3 - Ринкова крива попиту на яловичину

Рисунок 6.4 - Зміна у попиті на яловичину

Переміщення ліворуч від D1 до D3 на рис. 6.4 означає зменшення попиту, тобто споживачі купуватимуть меншу кількість продукту за кожну можливу ціну.

З цієї причини нецінові фактори попиту називають факторами зміни попиту.

Основними факторами зміни ринкового попиту є:

- смаки і уподобання споживачів;

- кількість споживачів на ринку;

- грошові доходи споживачів;

- ціни на суміжні товари;

- сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів.

1 Смаки. Сприятлива для певного продукту зміна у смаках або уподобаннях споживачів призведе до зростання попиту за кожної ціни. Несприятливі зміни в уподобаннях споживачів зменшуватимуть попит, переміщуючи криву попиту ліворуч. Інколи смаки змінюються швидко. Наприклад, у таких галузях, як одяг, їжа, популярна музика. У цьому випадку крива попиту переміщується досить часто. В інших випадках зміни смаків відбуваються повільно, але постійно. Науково-технічний прогрес, завдяки якому з’являється новий продукт, може вплинути на смак споживачів. Наприклад в Україні, через появу комп’ютерів значно менше стали купувати друкарських машинок. Попит на комп’ютери зріс, а на друкарські машини зменшився.

2 Кількість покупців. Збільшення кількості споживачів на ринку збільшує попит. Зменшення кількості споживачів зменшує попит. Наприклад, зростання тривалості життя збільшило попит на медичне обслуговування, на місця в інтернатах для людей літнього віку.

3 Дохід. Попит на товар залежить також від зміни доходів споживачів. Для більшості товарів зростання доходів спричиняє збільшення попиту. В міру збільшення доходів споживачі, як правило, купують більше м’яса, добротного одягу, побутової техніки. Навпаки, при зниженні доходів попит на такі товари зменшується. Товари, попит на які перебуває у прямій залежності від зміни грошового доходу, називають товарами вищого ґатунку, або нормальними товарами.

Однак існують і такі товари, які люди починають купувати у менших кількостях, якщо їх доходи зростають. Коли доходи перевищують відомий рівень, то споживачі купують менше картоплі, маргарину, хліба, а більше - м’яса, фруктів, молочних продуктів, вершкового масла тощо. Людина купує менше послуг з ремонту взуття зі зростанням доходів; замість цих послуг вони купують нове взуття.

Товари, попит на які змінюється у протилежному напрямі, тобто збільшується при зниженні грошового доходу, називають товарами нижчої споживної цінності.

4 Ціни на споріднені товари. Збільшить чи зменшить попит на певний продукт зміна ціни на споріднений товар, залежить від того, чи цей споріднений товар замінює наш продукт, чи є доповненням до нього. Замінник (або субститут) - це товар, який можна використовувати замість іншого товару. Взаємодоповнюваний товар (або комплімент) - це товар, що використовується у поєднанні з іншим товаром.

Чай і кава є прикладами взаємозамінюваних товарів. Якщо ціна на каву зростає, то споживачі купують менше масла, і це збільшує попит на чай. Навпаки, якщо ціна на каву знижується, то споживачі купуватимуть більше кави, і це зменшує попит на чай. Коли обидва продукти взаємозамінювані, то між ціною одного товару і попитом на інший є пряма залежність.

Інші пари продуктів є взаємодоповнюваними товарами, тобто вони “ходять” разом; їх потребують одночасно і використовують разом. Якщо ціна на фотоапарати знижується, і ви у результаті цього більше купуєте фотоапаратів, то ваш попит на фотоплівку зросте. І навпаки, підвищення ціни на фотоапарати зменшить попит на фотоплівку. Отже, попит на фотоапарати і фотоплівку є супутнім - це взаємодоповнювані товари. Коли два товари є взаємодоповнюваними, то між ціною одного товару і попитом на інший існує зворотна залежність. Багато товарів аж ніяк не пов’язані між собою. Це незалежні, самостійні товари. Наприклад, для таких пар товарів, як фотоапарати і бензин, дитячий одяг і олія, зміна ціни на один товар практично не впливає на попит на інший.

5 Сподівання. Сподівання споживачів щодо майбутніх цін товарів, наявності товарів і майбутнього доходу спроможні змінити попит. Якщо люди з будь-якої причини очікують, що відносна ціна товару зросте, або що якийсь неціновий чинник приведе до зростання альтернативної вартості товару у майбутньому, то споживачі будуть прагнути купити товар до очікуваних змін. Сподівання збільшення доходів можуть підштовхнути до меншого обмеження поточних доходів. Навпаки, сподівання падіння цін і зниження доходів зменшить поточний попит на товари. Наприклад, якщо несприятливі погодні умови знищили більшу частину врожаю цукрового буряка, споживачі сподіваються, що ціни на цукор у майбутньому зростуть. Тому вони збільшують поточний попит на цукор.

“Зміну попиту” не можна плутати зі “зміною величини попиту”. Зміна попиту виражається переміщенням всієї кривої попиту або праворуч (збільшення попиту), або ліворуч (зменшення попиту).

Намір споживача щодо купівлі продукту змінився. Причина: зміна одного або більшої кількості нецінових чинників попиту. Термін “попит” виражається у вигляді шкали або кривої, а тому “зміна попиту” означає, що шкала змінилася і крива змінила своє положення. На рис. 6.4 переміщення кривої попиту D1 у положення D2 або D3 є “зміною попиту”.

Зміна величини попиту означає переміщення з однієї точки до іншої точки на постійній кривій попиту, тобто перехід від однієї комбінації “ціна-кількість продукту” до іншої комбінації. Причиною зміни величини попиту є зміна ціни продукту. На рис. 6.3. рух з точки А до точки В по кривій D1 є “зміною величини попиту”.

6.7 Позиція, закон пропозиції, ринкова пропозиція, нецінові фактори

Пропозиція показує різні кількості продукту, які виробник бажає та спроможний виробляти і постачати для продажу на ринку за кожну ціну із низки можливих цін протягом визначеного проміжку часу.

У табл. 6.4 наведена шкала пропозиції для індивідуального виробника. Пропозиція показує нам, яка кількість продукту буде надана для продажу за різними цінами, а всі інші чинники залишаються незмінними.

Дані табл. 6.4 відображають пряму залежність між ціною і кількістю пропонованого продукту. Якщо ціна зростає, збільшується і величина пропозиції, якщо ціна знижується, то зменшується також і величина пропозиції. Цю залежність називають законом пропозиції: виробники вироблятимуть і пропонуватимуть для продажу більшу кількість свого продукту за високу ціну, ніж за низьку.

Таблиця 6.4 - Пропозиція яловичини індивідуальними виробниками

Чому крива пропозиції певного товару піднімається вгору? Одна з причин полягає у тому, що для постачальника ціна є стимулом для виробництва і продажу свого продукту. Чим вище ціна, тим більший прибуток отримує постачальник.

Графічне зображення шкали пропозиції називають кривою пропозиції. Крива пропозиції S зображена на рис. 6.5, на якому по горизонталі відкладено величину пропозиції яловичини, а по вертикалі - ціну на неї.

Уявімо собі фермера, який може переміщувати свої ресурси між виробництвом різних продуктів. Якщо у табл. 6.4 ціна на яловичину зростає, фермеру вигідно вилучати ресурси із виробництва свинини і розширювати виробництво яловичини.

Рисунок 6.5 - Крива індивідуальної пропозиції на яловичину

Інша причина криється у законі спадної віддачі. Це закон, який передбачає, що додатковий обсяг виробництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються без змін. Розглянемо підприємця з легкої промисловості. Починаючи від деякого рівня обсягу продукції, перед підприємцями звичайно постає проблема зростання витрат виробництва на додаткову одиницю продукції. Для покриття цих більших витрат потрібно підвищити ціну на вироблюваний продукт. Витрати зростають тому, що такі виробничі ресурси, як устаткування і виробничі площі, неможливо збільшити за короткий проміжок часу. Тому, коли фірма збільшує обсяг мобільніших ресурсів, наприклад, робочу силу, сировину, то робочі машини в деякий момент стають перевантаженими. Внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати виробництва кожної наступної одиниці продукції збільшуються. Для компенсації зростаючих витрат виробники повинні отримувати вищу ціну. Між ціною і величиною пропозиції існує пряма залежність.

Як і у випадку з попитом, визначимо загальну або ринкову пропозицію. Дані про ринкову пропозицію наведеш у табл. 6.5. У цій таблиці зображено припущення, що на ринку є 300 постачальників, які мають такі ж шкали пропозиції, що й виробник у табл. 6.4. Крива S1 на рис. 6.6 відображає криву ринкової пропозиції.

Отже, ціна - це основний фактор, який визначає величину пропозиції. Між ціною і величиною пропозиції товару існує пряма залежність: чим вище ціна, тим більша величина пропозиції, і навпаки.

Таблиця 6.5 - Ринкова пропозиція яловичини (300 виробників)

Рисунок 6.6 - Ринкова пропозиція яловичини

Ціна є найістотнішим фактором визначення величини пропозиції будь-якого продукту. Зображуючи криву пропозиції, вважають, що інші фактори, які визначають величину пропозиції, подані заздалегідь і не змінюються. Якщо однин із цих факторів змінюється, то крива пропозиції переміщується.

До основних факторів зміни пропозиції продукту належать:

- ціни на ресурси;

- технологія виробництва;

- податки і субсидії;

- ціни інших товарів;

- сподівання зміни цін;

- кількість продавців на ринку.

Зміни одного або декількох чинників переміщуватимуть криву пропозиції продукту ліворуч або праворуч. Переміщення направо від S1 до S2 на рис. 6.7 означає збільшення пропозиції, тобто, виробники постачатимуть більші кількості продукту за кожну можливу ціну.

Рис. 6.7 - Зміни у пропозиції яловичини

Переміщення вліво від S1 до S3 на рис. 6.7 відображає зменшення пропозиції, тобто постачальники пропонуватимуть меншу кількість продукту за кожного рівня цін.

Розглянемо докладніше вплив змін кожного фактора на пропозицію.

1 Ціни на ресурси. В основі прийняття рішень з пропозиції лежать витрати виробництва. Якщо затрати на виготовлення окремого продукту нижчі від ринкових цін, то виробникові вигідно поставляти на ринок такий продукт у великих кількостях. Коли ж витрати виробництва високі порівняно з ціною, то виробники можуть навіть припинити виробництво цього продукту. До сил, які впливають на витрати виробництва, належать ціни на ресурси. Зниження цін на ресурси зменшуватиме витрати виробництва і збільшуватиме пропозицію, переміщуючи криву пропозиції праворуч. І навпаки, підвищення цін на ресурси збільшуватиме витрати виробництва і зменшуватиме пропозицію, переміщуючи криву пропозиції ліворуч.

2 Технологія. Крива пропозиції будується на основі даної технології виробництва. Шляхом вдосконалення технології підприємці виробляють продукцію з меншими витратами ресурсів. За встановлених цін на ресурси знижуються витрати виробництва і збільшується пропозиція..

Наприклад, внаслідок освоєння шинними об’єднаннями України нових прогресивних конструкцій, в тому числі для автомобілів іноземних марок, виробництво шин всіх видів збільшилося.

3 Податки і дотації. Фірми розглядають більшість податків як витрати. Наприклад, підвищення податків з продажу або з майна збільшуватиме витрати і зменшуватиме пропозицію. Дотації є “податком навпаки”. Якщо уряд субсидує виробництво деяких товарів, то фактично зменшує витрати і збільшує пропозицію цих товарів.

Читайте також:

1. E) теорія раціонального вибору.
2. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
3. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
4. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
5. А. В. Дудник 1 страница
6. А. В. Дудник 10 страница
7. А. В. Дудник 11 страница
8. А. В. Дудник 12 страница
9. А. В. Дудник 2 страница
10. А. В. Дудник 3 страница
11. А. В. Дудник 4 страница
12. А. В. Дудник 5 страница

Переглядів: 592