Уряд у сучасній державі

Уряд — це вищий колегіальний виконавчий орган держави. Уряд є найвищим органом виконавчої влади в державі незалежно від того, яка роль належить главі держави.

Назва уряду встановлюється конституцією та законодавством. Найчастіше уряд має офіційну назву — Рада або

Кабінет міністрів. Уряд очолюється главою уряду. Як правило, це прем'єр-міністр, або голова Ради міністрів, канцлер, державний міністр.

У президентських республіках, де ця посада відсутня, главою уряду є безпосередньо президент. Разом із главою уряду до його складу входять заступник (віце-прем'єр), міністри, що очолюють окремі міністерства.

Виділяють парламентський принцип утворення уряду (виходячи з розстановки сил у парламенті), який застосовується в парламентарних монархіях і парламентарних республіках, напівпарламентський принцип, який застосовується в змішаних республіках і позапарламентський принцип, коли глава держави самостійно підбирає, призначає і звільняє членів кабінету, як правило, із найближчих родичів, що є характерним для абсолютних монархій (Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія).

У унітарній державі утворюється один уряд. У федеральній державі існують федеральний уряд і уряди членів федерації.

Уряди можуть бути однопартійними, коаліційними, безпартійними. У першому випадку до них входять представники однієї партії, у другому — двох або кількох. Коаліційні уряди формуються, як правило, у державах із парламентарною формою правління. Безпартійні уряди властиві військовим режимам та постсоціалістичним державам, де партійна система має нерозвинений характер. У надзвичайних ситуаціях (громадянська війна, економічна або політична криза) нерідко створюються тимчасові уряди або уряди національної єдності.

Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй. Він покликаний відпрацьовувати шляхи та способи реалізації законів, займатися поточним управлінням, здійснювати розпорядчу діяльність. З цією метою з усіх питань своєї компетенції уряд видає нормативно-правові акти (укази, декрети, ухвали, розпорядження тощо), які є обов'язковими для виконання.

Свою багатосторонню діяльність уряд здійснює через численні органи державної адміністрації — міністерства, відомства, комісії тощо. Міністерства та інші відомства обростають складним, громіздким і розгалуженим чиновницько-бюрократичним апаратом, що створює основу механізму держави. Перелік міністерств та інших централь-

них державних установ у різних державах неоднаковий. Незважаючи на це, всі вони покликані забезпечувати безпеку країни, підтримання громадського порядку, оптимальне управління основними сторонами життя суспільства: економікою, соціальним будівництвом.

Міністерства та відомства формуються, виходячи із конкретних завдань, що стоять перед урядом. При уряді можуть бути утворені й інші центральні відомства (наприклад, комітет із зовнішньоекономічних зв'язків, у справах релігій). До специфічних органів та установ виконавчої влади належать органи охорони правопорядку (міліція, поліція), установи з виконання кримінальних покарань; органи державної безпеки, збройні сили.

У більшості держав відсутні жорстко фіксована структура і чисельний склад уряду. Всі ці характеристики визначаються при створенні нового уряду або його реорганізації.

Інститут парламентської відповідальності уряду означає
не судову, а конституційну відповідальність. Міністри не
суть колективну, тобто солідарну відповідальність за
політику і рішення уряду, та індивідуальну відповідаль
ність за справи свого міністерства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Інститут виконавчої влади	\|	Інститут судової влади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.