Завдання розумового виховання

Народна виховна практика виробила чітку систему розвитку активної розумової діяльності дітей.

Передусім чітко виділені завдання розумового виховання: ознайомлення з навколишнім світом, формування пізнавальних інтересів та інтелектуальних навичок, розвиток пізнавальних здібностей, розуму, мислення, організація спілкування з розумними людьми, розвиток цікавості, допитливості. Народна педагогіка дотримується цілком правильних поглядів щодо активізації пам'яті, формування уміння самостійного пізнання світу.

Глибоко розуміючи, що здобувати освіту, набувати розуму -нелегка справа, народна мудрість звертає увагу на потрібні для цього якості того, хто вчиться, і того, хто вчить:

• наполегливість і дисципліна («Мудрим ніхто не вродився, а навчився», «Не лінися рано вставати та змолоду більше знати»);

• авторитет учителя («Шануй учителя як родителя», «Навчай інших, сам учися», «Розумний научить, а дурень намучить», «Учитель - як мати, хоче найкраще дітям дати»);

• самостійна робота над книгою («Хто багато читає, той багато знає», «Читання - найкраще навчання»);

• урахування вікових особливостей («Які літа — такий розум»);

• урахування індивідуальних особливостей («Кожна голова має свій розум», «Сто голів - сто умів», «У кожної Пашки свої замашки»);

• навчання з раннього віку («Чого Івась не навчився, того й Іван не буде знати», «Нагинай гілляку, доки молода»);

• бажання вчитись («Чоловік розуму вчиться цілий вік»);

• допитливість («Хто людей питає, той розум має»);

• прагнення до знань, працьовитість («Без труда нема плода»);

• зв'язок із життям («Хто знання має, той мур ламає»).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Український народ про роль знань, мудрості та розуму	\|	Народні принципи набуття знань

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.