Повідомлення учнів

«Біографи» Дж. Россіні

— Джоаккіно Антоніо Россіні (1792— 1868)народився 29 лютого 1792 року в італійському містечку Пезаро, розташованому на березі Венеціанської затоки, в сім'ї сурмача. Батько його був людиною з веселою і безтурботною вдачею. Він гаряче вітав французьку революцію 1789 року і за свої республіканські симпатії позбувся посади і поплатився арештом. Потім у пошуках коштів він зробився бродячим музикантом. Дж- Россіні

Разом із дружиною Джузеппе Россіні перебирався з міста в місто, виступав на ярмарках у випадкових оркестрах.

Він грав на валторні, а його дружина, жінка рідкісної краси, співала — у неї був прекрасний голос. Підспівував їй і маленький Джоаккіно. Тільки так — утрьох — вони зводили кінці з кінцями. Джоаккіно співав також і в церковних хорах.

1804 року сім'я нарешті закріпилася у Болоньї, і хлопчик розпочав систематичні музичні заняття.

1806 року він вступає до музичного ліцею Болоньї, де займається грою на віолончелі й вивчає мистецтво композиції.

До 1810 року він вже автор великої кількості творів — симфоній, вокальної та інструментальної музики, духовних творів. Працював Россіні феноменально швидко.

Спочатку Россіні писав лише комічні опери-буффа. Справжня ж слава до нього прийшла після постановок у Венеції 1813 року опер «Танкред» і «Італійка в Алжирі». Найбільші театри Рима, Мілана, Венеції відчиняють перед ним свої двері. «В Італії живе людина,— писав про нього французький письменник Стендаль,— про яку го-ворять більше, ніж про Наполеона; це — композитор, якому немає ще і двадцяти років».

Россіні захоплював слухачів своєю іскрометною музикою. Був випадок, коли слухачі в Римі змусили виконавицю головної ролі тридцять дев'ять разів поспіль повторити арію...

«Європи любленець» — так назвав О. Пушкін Россіні у своєму романі «Євгеній Онєгін». Ознайомитися з творчістю цього композитора нам допоможуть ваші доповіді. Отже, надамо слово нашим доповідачам!

1822 року Россіні вперше виїжджає на гастролі за кордон. Відень, Лондон, Париж зустрічають його з розпростертими обіймами, скрізь на нього чекає тріумф, королі милостиві до нього, публіка його обожнює. Він модний, багатий, знаменитий; виріс в убогості, а веде життя улюбленця долі. 1824 року переїжджає до Парижа. Декілька років він керує тут італійським оперним театром, його нова опера «Вільгельм Телль», сповнена волелюбних ідей, якнайбільше відповідає духу часу. Прогресивно налаштована частина суспільства зустріла її із захватом, проте широкої популярності опера не здобула. Між тим поява «Вільгельма Телля» на європейських оперних сценах значно вплинула на розвиток оперного мистецтва в цілому.

1836 року Россіні повертається в Італію — живе у Болоньї, потім у Флоренції, співчуває національно-визвольній боротьбі свого народу, допомагає повстанцям, пише національний гімн. У 1850-ті роки він повертається до Парижа, де живе до кінця своїх днів.

Помер Россіні 1868 року у віці 76 років.

«Прихильники творчості» Дж. Россіні

— 1816 рік — рік народження знаменитого «Севільського цирульника». Над жодною оперою Россіні не працював так захоплено, як над цим твором. За власними словами, він складав музику всюди — і коли гуляв, і коли їв, і коли стояв, лежав, одне слово — завжди. Шедевр Россіні було створено за 13 днів! «Севільський цирульник» поклав початок європейській славі Россіні. Здійснилася юнацька мрія Джоаккіно — спочатку завоювати Венецію, потім — Італію, а згодом — і весь світ!

«Великий насмішник» — так називав композитора Оноре де Бальзак — блискуче відтворив атмосферу веселості й сатиричного сарказму однойменної комедії П'єра Бомарше. На сюжет Бомарше було написано на той час декілька опер, з яких особливою популярністю користувався «Цирульник Севільї» Дж. Паїзіелло. Але опера Дж. Россіні виявилася такою досконалою, що незабаром витіснила оперу Паїзіелло і навіть перейняла її назву (первинна назва россініївської опери — «Аль- мавіва, або Марна обережність»). У «Севільському цирульнику» Россіні панує сольний спів. Суто вокальними засобами композитор створив опуклу образну характеристику своїх героїв: Фігаро, наприклад, характеризується стрімкою скоромовкою; у партії дона Базиліо переважають гротескно-незграбні інтонації; віртуозним вокальним блиском відмічена партія Розіни. «Севільський цирульник» залишиться назавжди неповторним своєрідним зразком... — писав П. Чайковський.— Ту неудавану, безтурботну, нестримно за-хопливу веселість, якою бризкає кожна сторінка „Цирульника", той блиск і витонченість мелодії і ритму, якими сповнена ця опера,— не можна знайти ні в кого».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВСТУПНА ЧАСТИНА Організаційний момент Повідомлення теми, мети, завдань уроку (теми семестру та уроку написані на дошці)	\|	Слухання музики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.