• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИХОВНА РОБОТА З ПВДАГОПЧНО ЗАНЕДБАНИМИ ДІТЬМИ

Поняття "педагогічно занедбані діти". Соціаль­но-педагогічні причини появи важковиховуваних дітей. Принципи, шляхи і засоби перевиховання. Література. Завдання для самостійної роботи. Зав­дання для самоконтролю.

Виховання — найбільш відповідальна й водночас найбільш складна сфера діяльності людини. Кожна людина так чи інак­ше займається цією важкою працею, навіть не маючи належної професійної підготовки. А оскільки особистість дитини є надто складною психо-фізіологічною системою, а її вихованням в ба­гатьох випадках займаються непідготовлені люди, то не дивно, що на цьому складному шляху так багато помилок, соціального браку і навіть трагедій. Результатом цього є поява "важких", педагогічно занедбаних, важковиховуваних дітей.

3.11.1. Поняття "педагогічно занедбані діти"

У педагогічному обігу є різні підходи до визначення наслідків педагогічного браку у процесі виховання: "важкі" діти, "педа­гогічно занедбані" вихованці, "важковиховувані" учні. Та це не змінює сутності явища. Будемо вважати, що це синонімічні по­няття.

Важковиховуваниминазивають дітей, які систематично по­рушують встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.

Для важковиховуваних дітей характерні такі особливості поведінки:

— неправильно сформовані потреби: матеріальні потреби переважають над моральними; більшість матеріальних потреб мають аморальний характер: для їх задоволення використову­ють засоби, які не завжди відповідають нормам моралі (палін­ня, вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до деградації особистості;

— у частини цих дітей не розвинені соціально-політичні потреби;

— "важкі діти" прагнуть до спілкування з подібними до себе, перебувають поза зв'язками з постійними учнівськими колек­тивами;

— недостатньо розвинута потреба у пізнанні навколишнього світу; погано вчаться, не володіють методами пізнавальної діяль­ності;

— перекручені естетичні потреби;

— не розвинута, засмічена вульгаризмами, жаргонною лекси­кою мова;

— спостерігається непослідовність, суперечливість у погля­дах і переконаннях;

— відсутні чіткі уявлення про норми поведінки, обмежені почуття відповідальності за вчинки;

— вкрай обмежені інтелектуальні інтереси; перевага утилі­тарних інтересів над духовними позбавляє цих учнів перспек­тиви розвитку, інтелектуального і морального вдосконалення;

— приховують свою діяльність від батьків, учителів та одно­класників.

За ступенем педагогічної занедбаності "важких" підлітків і юнаків можна поділити на чотири групи.

1. Важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчан­ня, періодично порушують правила поведінки і дисципліну. Для них характерні негативні моральні якості: грубощі, брехливість, нечесність та ін.

2. Педагогічно занедбані підлітки, які негативно ставляться до навчання й суспільно корисної діяльності. Вони система­тично порушують дисципліну й норми моральної поведінки, у них постійно проявліяються негативні моральні риси особи­стості.

3. Підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ.

4. Неповнолітні злочинці — педагогічно занедбані підлітки і юнаки, які вчинили кримінальні злочини, порушили правові норми й направлені судом до виправно-трудових колоній.

3.11.2. Соціально-педагогічні причини появи важковиховуваних дітей

Проблеми появи і перевиховання педагогічно занедбаних дітей турбували людей впродовж всієї історії суспільства. Адже завжди були діти з відхиленнями у поведінці, знедолені, сироти, діти-правопорушники.

Впродовж XX ст. на терені колишнього Радянського Союзу спостерігалося кілька "спалахів" появи педагогічно занедбаних дітей, що було зумовлено соціально-історичними й економічни­ми причинами.

1. Період Першої світової війни (1914—1918 pp.): військова розруха, сирітство дітей у зв'язку з загибеллю батьків на війні, окупація територій чужоземними військами.

2. Громадянська війна (1918—1922 pp.): руйнування народ­ного господарства, великі переміщення певних прошарків насе­лення в країні і за її межами, безробіття, хвороби, голод та ін.

3. Тридцяті роки: штучний голодомор, масові репресії до частини населення країни призвели до соціально-педагогічної занедбаності значної частини дітей.

4. Друга світова війна (1939—1945 pp.): загибель батьків, окупація, голод, сирітство, значні економічні труднощі.

5. Останні десятиріччя XX ст. характеризується збільшен­ням соціально занедбаних дітей з причини зниження відпові­дальності певної частини батьків за виховання дітей, ослаблен­ня національних коренів, що живили процес виховання, необ­межений вплив масової культури, яка веде певним чином до "зомбування" частини молоді.

Таким чином, проблеми важковиховуваних дітей породжу­вались і породжуються передусім соціальними факторами. Ще англійський соціаліст-утопіст Р. Оуен (1771—1858) писав: "По­милково було б думати, що неможливо попередити шкідливі і злочинні дії або що не можна сформувати в широких розмірах розумні звички у підростаючого покоління. Провина за зло­чинний характер лежить не на індивіді, а на системі, серед якої він виховується. Знищіть обставини, які сприяють створенню злочинних характерів, — і злочинів більше не буде; замініть їх обставинами, які розраховані на створення звичок до порядку,

регулярності, стриманості, праці, — і людина буде володіти цими якостями"¹.

Для педагогічно занедбаних підлітків і юнаків характерні, як і для чималої частини нашого суспільства, такі негативні риси, як жорстокість, моральне огрубіння, схильність до насиль­ства. На це явище мали вплив глибинні процеси соціальних діянь, що існували в житті країни впродовж довгих десятиліть знецінення особистості як найбільшої цінності в результаті двох страшних воєн XX ст., голодомори, численні репресії, насиль­ства над людиною авторитарної державної машини та ін. З одного боку, це призводило до руйнування гуманістичних на­чал в людині, а з другого — людина на насильство відповідала внутрішнім протестом, чинила нові насильства, виявляючи жор­стокість.

Тому проблема роботи з педагогічно занедбаними дітьми є досить складною як в соціальному, так і в педагогічному плані.

На появу важковиховуваних дітей можуть впливати різні негативні фактори, породжені діяльністю сім'ї, дитячих вихов­них закладів.

1. Діяльність неблагополучно! сім'ї (неповна сім'я, батьки-п'яниці, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя), для якої можуть бути характерні прояви таких негативних факторів: соціальна безвідповідальність за виховання дітей; психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади моральної по­ведінки для соціального успадкування; відсутність доброти, сімейного затишку, любові до дітей; прояви насильства, жорсто­кості; відсутність системи вимог; брак істинного батьківського авторитету; матеріальні нестатки.

2. Діяльність "благополучної" сім'ї (є батько й мати, які пра­цюють, освічені, інтелектуально розвинені, належний матеріаль­ний достаток) також певною мірою може негативно впливати на особистість дитини, сприяти появі значних помилок у її життєдіяльності. І в такій сім'ї можна спостерігати негативні фактори: низька психолого-педагогічна культура; створення для дітей "парникових" умов для розвитку, що веде до ослаблення особистості; матеріальне перенасичення; вседозволеність, відсутність системи вимог і контролю; прояви елементів фаль­шивого авторитету.

¹ Оуен Р. Педагогические идеи. — М.: Учпедгиз, 1940. — С. 110, 161.

3. Діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів не завжди створює оптимальні умови для розвитку особистості. І тут можуть бути негативні фактори впливу на вихованців, які ускладнюють взаємини дитини з батьками, товаришами, інколи разом з іншими чинниками (негативний вплив сім'ї, засобів масової інформації, стихійної вулиці) руйнують особистість. Це перевантаженість змістом навчального матеріалу, яким учень у зв'язку з обмеженими розумовими можливостями не може оволодіти, що породжує негативізм, опір, "втечу" від навчальної діяльності, почуття власної неповноцінності, меншовартості по­рівняно з іншими учнями; відсутність належних умов для за­доволення своїх інтересів (спортивна діяльність, конструюван­ня, моделювання та ін.); прояви з боку вчителів-вихователів негативізму до учнів з моральними вадами; недостатній рівень педагогічної культури вихователів (нетактовність, грубощі, ав­торитаризм та ін.); ізоляція, усунення учнів з певними недо­ліками в морально-інтелектуальному розвитку від цікавих ко­лективних справ та ін.

3.11.3. Принципи, шляхи і засоби перевиховання

До педагогічно занедбаних вихованців має бути особлива увага з боку професійних педагогів, батьків та всіх, хто постійно спілкується з такими дітьми.

"Перевиховання, — як наголошує дослідник М.М. Фіцула, — це спеціальний вид педагогічної діяльності педагогів і учнів, спрямований на подолання недоліків їх особистості, розвиток наявних у неї позитивних якостей і формування на цій основі нових, суспільно значимих корисних рис і властивостей"¹. Ви­хователеві доводиться мати справу з підлітками, у яких прояв­ляються лише окремі риси, що суперечать нормам моралі. В таких випадках може йти мова не про перевиховання, а лише виправлення.

Перевиховання — процес досить складний, тривалий, бага­тогранний. Воно має виконувати певні функції: відновлюючу, компенсаційну, виправну, стимулюючу.

¹ Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. — Тернопіль, 1993. — С 19, 111.

Перевиховання ґрунтується на загальних принципах вихо­вання. Але в роботі з педагогічно занедбаними дітьми варто акцентувати увагу на тих, які випливають із соціально-психо­логічних особливостей цих дітей. Це такі принципи.

1. Зв'язок перевиховання з цікавою продуктивною працею.

2. Організація дитячого колективу, який здійснював би по­зитивний вплив на вихованця.

3. Опора на позитивні якості й позитивний соціальний досвід важковиховуваних дітей.

4. Органічне поєднання поваги до вихованців з прийнятою системою вимог.

5. Єдність і систематичність педагогічних впливів на вихо­ванців.

6. Індивідуальний підхід до вихованця.

7. Гуманне ставлення до важковиховуваних у процесі пере­виховання, виходячи з педагогічного постулату: ці діти "важкі", бо їм важко подолати ті чи інші соціальні труднощі; з другого боку, значні відхилення важковиховуваних від моральних норм поведінки — своєрідне моральне захворювання, а тому й став­лення до таких дітей має бути адекватне.

8. Об'єктивне ставлення до важковиховуваних.

9. Педагогічний вплив на важковиховуваних дітей здійсню­ється у неафективному стані педагога.

10. Випереджаюче виховання позитивних якостей у важко­виховуваних дітей.

У системі виховання підростаючого покоління важливе місце мають посідати попереджуючі заходи, які запобігали б масовій появі важковиховуваних дітей. Варто акцентувати увагу на соціальних передумовах попередження появи "важких" дітей. Вони носять глобальний характер.

1. Організація здорового суспільства в соціальному і психіч­ному плані.

2. Забезпечення достатньої психолого-педагогічної культу­ри батьків. Закладаються ці основи ще в шкільному віці, вихо­дячи з соціальної об'єктивності, що кожна молода людина має бути відповідальним батьком чи матір'ю в першу чергу, а потім фахівцем певної галузі.

3. Створення соціально-педагогічних умов для реалізації і задоволення кожною особистістю своїх інтересів і потреб.

4. Подолання у суспільстві рецидивів насильства, жорсто­кості, обмеження розповсюдження "масової культури".

5. Забезпечення високого соціального статусу учителя в суспільстві.

У процесі подолання моральної хвороби важковиховуваності окремих дітей з погляду його складності, багатоаспектності виділяють кілька етапів.

Перший етап — діагностичний: вивчаються й аналізуються позитивні та негативні властивості виховання, умови, що спри­яли появі і формуванню негативних властивостей; визначають­ся шляхи і засоби нейтралізації негативних проявів і актуалі­зація позитивних. Вихователь складає детальну характеристи­ку педагогічно занедбаного вихованця.

Другий етап — планування та визначення напрямків робо­ти. Класний керівник спільно з усіма вихователями, які спілку­ються з "важким" учнем, розробляє детальний план перевихо­вання, визначає місце і роль кожного вихователя.

Третій етап — цілеспрямована педагогічна діяльність: реалі­зуються визначені плани перевиховання конкретної особистості із залученням всіх, хто може позитивно впливати на дитину (батьків, родичів, однокласників, учителів-вихователів та ін.). Координує цю роботу передусім класний керівник. Здійснюється аналіз соціально-психологічних змін у поведінці вихованця, визначаються нові перспективні лінії.

У роботі з педагогічно занедбаними дітьми нерідко доводиться зустрічатися з досить складними випадками своєрідного "мо­рального захворювання". У такому разі доводиться вдаватися до педагогічного консиліуму, який передбачає всебічний аналіз причин, що призвели до труднощів у життєдіяльності вихованців, аналіз особливостей поведінки і визначення шляхів та засобів перевиховання.

У процесі перевиховання педагогічно занедбаних дітей за­стосовують загальнопедагогічні методи виховання.

Незважаючи на складність і довготривалість перевиховання, педагоги мають вірити в силу виховного впливу на особистість, намагатися будь-що допомогти педагогічно занедбаній дитині стати повноцінною людиною. Як зазначає М.М. Фіцула¹, школа і сім'я можуть справитися з таким важким завданням за умо­ви, що результативність процесу перевиховання залежить від

¹ Фіцула МЛІ. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. — Тернопіль, 1993. — С 139.

вразливості, пластичності і сили біологічних задатків, від три­валості негативного досвіду особистості і її готовності до ви­правлення. Процес перевиховання не однаково впливає на важ-ковиховуваних учнів — найбільший вплив має на податливих. Слабка дія виховного впливу має місце за умови протидій йому або нездатності позитивно сприймати його. Наслідки впливу виховного середовища залежать від уміння педагога спиратися на наявний позитивний фонд особистості, уміння залучати її до активної співпраці у своєму виправленні. Успіх виховного впли­ву на важковиховуваних учнів залежить від залучення їх до корисної діяльності, забезпечення високого темпу їх життя. Зміст виховної роботи з важковиховуваними учнями має відповідати їх індивідуальним і віковим особливостям, мати високу емо­ційну насиченість. Процес перевиховання вимагає налагоджен­ня доброзичливих стосунків важковиховуваних з батьками, вчи­телями і ровесниками, озброєння педагогів, батьків, представ­ників громадськості методами і прийомами перевиховання, вміння користуватися ними в конкретній життєвій ситуації. Основні положення теми подані на рис. 3.39.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. IV. Практична робота.
3. VI. Домашня робота.
4. VI. Практична робота .
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота.
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 2890