• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Роздіп 12 1 страница

Правовий статус
депутатів

Статус депутата — це Його правове положення у представ­ницьких органах державної влади, яке визначається сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виник­ненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також їх підзвітністю, підконтроль-ністю та відповідальністю.

У конституційному праві правові статуси народних депутатів України і депутатів місцевих рад розглядаються окремо.

Статус народного депутата України визначається Конститу­цією України і Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. у редакції Закону від 22 березня 2001 р. Згідно зі статтею 1 цього Закону "народний депутат Украї­ни є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народ­них депутатів України" представник Українського народу у Вер­ховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депу­татських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України".

На підставі частини другої статті 76 Конституції України та ча­стини першої статті 9 Закону України "Про вибори народних депу­татів України" від 25 березня 2004 р. депутатом може бути обра­ний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Ча­стина третя статті 76 Конституції України та частина четверта статті 9 цього Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення умис­ного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у вста­новленому законом порядку.

З Конституції України та Закону України "Про статус народно­го депутата України" випливають основні характеристики статусу народного депутата України:

• здійснення депутатських повноважень на постійній основі;

• несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої іншої ви­
робничої чи службової посади, за винятком викладацької, нау­
кової та іншої творчої роботи;

• непорушність депутатських повноважень;

• гарантування державою необхідних умов для здійснення депу­
татських повноважень;

• недоторканність.

Несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності за законом означає, що народний депутат України не має права бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрально­го органу виконавчої влади; мати інший представницький мандат чи водночас бути на державній службі; обіймати посаду міського, сільського, селищного голови; займатися будь-якою, крім депу­татської, оплачуваною роботою, за винятком викладацької, науко­вої та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов'язків народного депутата час; залучатись як екс­перт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також зай­матись адвокатською діяльністю; входити до складу керівництва, правління чи ради підприємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку. Народний депутат зобов'язаний додер­жуватись інших вимог і обмежень, які встановлюються законом.

Непорушність повноважень народного депутата України за зако­ном означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, крім випадків, передбачених Конституцією України та іншими законами України. Повноваження народного депутата та його конституційні права і свободи не можуть бути обмежені в умовах воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про статус народного де­путата України" народному депутату України гарантується депу­татська недоторканність на весь строк здійснення ним депутат­ських повноважень. Він не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований без згоди Верхов­ної Ради України. Обшук, затримання народного депутата чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового

приміщення, а також порушення таємниці листування, телефон­них розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і застосування інших заходів, що відповідно до закону обмежують права і свобо­ди народного депутата, допускаються лише тоді, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

За Рішенням Конституційного Суду України (№ 7-рп/2ООЗ) положення про гарантування депутатської недоторканності (части­на перша статті 80 Конституції України та частина перша статті 27 Закону України від 22 березня 2001 р.) треба розуміти так, що де­путатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного й ефектив­ного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у ви­значених Конституцією України випадках й особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відпові­дальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.

Виконуючи свої функції та повноваження, народні депутати України керуються Конституцією України, законами України та за­гальновизнаними нормами моралі.

Повноваження народного депутата починаються від дня від­криття першої сесії Верховної Ради України з моменту складення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Конституції Украї­ни) і закінчується в день відкриття першої сесії Верховної Ради України наступного скликання.

Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги.

Гарантування державою необхідних умов для здійснення народ­ними депутатами України депутатських повноважень полягає в за­безпеченні їх непорушності; недоторканності народного депутата; встановленні законом процедури одержання згоди Верховної Ради України на його притягнення до відповідальності; забезпеченні його інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; мож­ливості використання ним засобів масової інформації та технічних засобів; відповідальності посадових осіб за невиконання обов'язків

щодо забезпечення умов для депутатської діяльності та його за­конних вимог; захисті трудових прав народного депутата; належній оплаті праці; відшкодуванні йому витрат, пов'язаних із депутат­ською діяльністю; обов'язках виконавчих органів рад і органів місцевої державної адміністрації забезпечувати належні умови для виконання народними депутатами депутатських повноважень; ство­ренні належних житлово-побутових умов; наявності штатних по-мічників-кснсультантів і таких, які працюють на громадських засадах.

Народний депутат України має депутатське посвідчення й на­грудний знак, які видаються йому після визнання Верховною Ра­дою України його повноважень.

У статті 4 Закону України "Про статус народного депутата Ук­раїни" передбачаються такі умови дострокового припинення пов­новажень народного депутата України:

1) особиста письмова заява про складання депутатських повно­
важень;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо на­
родного депутата;

3) визнання народного депутата судом недієздатним або без­
вісно відсутнім;

4) припинення громадянства народного депутата або його виїзд
на постійне місце проживання за межі України;

5) смерть народного депутата;

6) порушення народним депутатом вимог щодо несумісності де­
путатського мандата з іншими видами діяльності.

Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата відповідно до пунктів 1—5 статті 4 цього Закону прий­мається в десятиденний строк за поданням комітету, до компетен­ції якого входять питання депутатської етики, більшістю від конс­титуційного складу Верховної Ради України. У разі невиконання вимоги про несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності повноваження народного депутата припиняються до­строково на підставі закону за рішенням суду.

Народні депутати України здійснюють свою діяльність у Вер­ховній Раді України і постійно підтримують зв'язки з виборцями у порядку, встановленому законом. За депутатську діяльність на­родний депутат відповідальний перед українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України. При

цьому у своїй діяльності він повинен дотримуватися загально­визнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність; поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що комп­рометують його самого, виборців, Верховну Раду України, дер­жаву.

Діяльність народного депутата України у Верховній Раді України полягає в тому, що він (стаття 6 Закону України "Про статус на­родного депутата України"):

• бере участь у засіданнях Верховної Ради України;

• бере участь у роботі депутатських фракцій (груп);

• бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій,
тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою Ук­
раїни;

• виконує доручення Верховної Ради України та її органів;

• бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Вер­
ховної Ради України;

• бере участь у парламентських слуханнях;

• звертається з депутатським запитом або депутатським звернен­
ням до Президента України, органів Верховної Ради України,
Кабінету Міністрів України, керівників інших органів держав­
ної влади та органів місцевого самоврядування, а також до кер­
івників підприємств, установ та організацій, розташованих на
території України незалежно від їх підпорядкування і форм
власності в порядку, передбаченому цим Законом і законом про
регламент Верховної Ради України (закону про регламент Вер­
ховної Ради України допоки немає).

Закон України "Про статус народного депутата України" вста­новлює широкі права народного депутата у Верховній Раді Украї­ни, у взаємовідносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та орга­нізаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав, із засобами масової інформації, на забезпечення інформацією та на її використання.

У Верховній Раді України народний депутат має право ухваль­ного голосу щодо всіх питань, які розглядаються на її засіданнях та засіданнях її органів, до складу яких його обрано. При цьому кожний народний депутат у Верховній Раді України та її органах, до складу яких його обрано, має один голос.

Разом з тим народний депутат може брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради України з правом дорадчого голосу, якщо інше не передбачено законом.

На засіданнях Верховної Ради України та в роботі її органів на­родний депутат реалізує надані йому права відповідно до Конс­титуції України, цього та інших законів України. Він бере особисту участь у засіданнях Верховної Ради України чи її органів, до скла­ду яких його обрано.

При опрацюванні та прийнятті законопроектів, постанов та ін­ших актів Верховної Ради України поправки, пропозиції та заува­ження, внесені народним депутатом, розглядаються і за ними приймаються рішення щодо їх урахування чи відхилення.

Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання у Верховній Раді Украї­ни та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, а голосування і позиція, висловлена народним депутатом в роботі Верховної Ради України та її органів, не може бути предметом роз­гляду у Верховній Раді України та її органах.

Народний депутат на пленарному засіданні Верховної Ради Ук­раїни має право в порядку, передбаченому законом про регламент Верховної Ради України:

• обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради Ук­
раїни, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради
України;

• обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;

• пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України
або її органами;

• виступати із законодавчою ініціативою у Верховній Раді Украї­
ни;

• звертатися з депутатськими запитами, вимагати відповіді на
них;

• брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, голо­
вуючому на засіданні;

• виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голо­
сування;

• висловлювати власну думку з кожного питання, яке розгля­
дається на засіданні;

• висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи при­
значаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою

України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;

• порушувати питання про заміну головуючого на пленарному
засіданні Верховної Ради України;

• порушувати питання про довіру складу органів, утворених Вер­
ховною Радою України, а також посадовим особам, яких обра­
но, призначено на посади або щодо призначення на посади яких
Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбаче­
них Конституцією України;

• порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, ус­
танов, організацій, розташованих на території України і щодо
яких є дані про порушення ними законодавства України, про
створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;

• передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюле­
теня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, про­
позиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною
Радою України.

Принагідно зауважимо, що на відкритих пленарних засіданнях Верховної Ради України на гостьових місцях мають право бути присутніми народні депутати попередніх скликань, крім тих, пов­новаження яких припинено достроково у зв'язку з набранням за­конної сили обвинувальним вироком щодо них або за рішенням суду в разі невиконання вимоги про несумісність депутатського мандата.

Право законодавчої ініціативи народного депутата реалізується у формі внесення до Верховної Ради України законопроекту, про­екту постанови, іншої законодавчої пропозиції.

Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські фракції'та депутатські групи, які утворюються, реєструються, діють, а також припиняють діяльність відповідно до закону про регла­мент Верховної Ради України та інших законів України.

Організація роботи таких груп і фракцій регулюється законами України та прийнятим відповідно до них Положенням про депу­татську фракцію (групу).

Народний депутат має право бути членом лише однієї зареєст­рованої депутатської фракції (групи), вільно вийти зі складу де­путатської фракції (групи), або може не входити до жодної зареє­строваної депутатської фракції (групи) (зміни до Конституції Ук­раїни, викладені в розділі 11, встановлюють, що "невходження

народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депу­тата України зі складу такої фракції" зумовлюють дострокове припи­нення повноважень народного депутата України).

Як член депутатської фракції (групи) народний депутат має право:

• обирати і бути обраним до керівних органів депутатської фрак­
ції (групи);

• брати участь у затвердженні Положення про депутатську фрак­
цію (групу);

• пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією
(групою);

• вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні
депутатської фракції (групи), виступати з обгрунтуванням своїх
пропозицій;

• брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розгляда­
ється на засіданні депутатської фракції (групи).

Народний депутат за погодженням з відповідною депутатською фракцією (групою) може бути обраний одночасно членом одного комітету Верховної Ради України і тимчасової слідчої чи тимча­сової спеціальної комісії, а народний депутат, який не входить до складу депутатських фракцій (груп), може бути обраний членом одного комітету Верховної Ради України за власним бажанням і бути одночасно членом тимчасової слідчої чи тимчасової спе­ціальної комісії. При цьому Верховна Рада України забезпечує пропорційне обрання народних депутатів до складу відповідних комітетів.

Порядок здійснення повноважень народних депутатів в органах Верховної Ради України визначається Конституцією України, цим та іншими законами України.

Народний депутат, який є членом комітету, тимчасової спе­ціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, має право:

• вносити пропозиції про розгляд на засіданнях відповідного ко­
мітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії
будь-якого питання, що належить до їх компетенції, а також
брати участь в обговоренні питань, що вносяться на розгляд
комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії.

При цьому кожна внесена народним депутатом пропозиція на його вимогу має бути проголосована на засіданні відповідного комітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України;

• отримувати від органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, керівників підприємств, установ та органі­
зацій допомогу, необхідну для роботи у складі тимчасових
спеціальних чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради
України;

• викласти власну окрему думку як додаток до рішення комітету,
тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії Верховної
Ради України.

Дуже важливим є право народного депутата України на депутат­ський запит і депутатське звернення. Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Прези­дента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, неза­лежно від їх підпорядкування і форм власності (стаття 15 Закону).

Депутатський запит — це вимога народного депутата, народ­них депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляєть­ся на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і ор­ганізацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з пи­тань, що належать до їх компетенції.

Депутатський запит вноситься в письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України і розглядається на засіданні Верховної Ради України.

Верховна Рада України приймає рішення про направлення де­путатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п'ятою її конституційного складу.

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету

Верховної Ради України має бути попередньо підтримане щонай­менше однією третиною конституційного складу Верховної Ради України.

При цьому зауважимо, що Конституційний Суд України не­одноразово у своїх рішеннях тлумачив положення Конституції України і Закону України "Про статус народного депутата Украї­ни" про порядок звернення народного депутата з депутатським запитом. Зокрема, Рішенням від 14 жовтня 2003 р. № 16-рп Конс­титуційний Суд України встановив, що положення частини пер­шої статті 86 Конституції України та відповідні положення час­тин другої та третьої статті 15 Закону України "Про статус на­родного депутата України" треба розуміти так, що направлення запиту народного депутата України, з яким він на сесії Верховної Ради України звертається до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керів­ників підприємств, установ і організацій, розташованих на тери­торії України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, не потребує прийняття рішення Верховною Радою України, а по­ложення пункту 34 частини першої статті 85 Конституції Украї­ни, абзацу другого частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус народного депутата України" необхідно розуміти так, що рішення про направлення запиту до Президента України приймається Верховною Радою України більшістю її конститу­ційного складу. Рішенням від 20 березня 2002 р. № 4-рп Консти­туційний Суд України встановив, що народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, з вимогами і пропозиція­ми з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства в конкретних кримінальних справ. У разі надходження до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слідства, вимог і пропозицій народних депутатів Ук­раїни із зазначених питань керівники відповідних органів, слідчі й посадові особи, що здійснюють дізнання, повинні діяти, до­тримуючись вимог, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.

Президент України, керівники органів державної влади та орга­нів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депу-

тата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України в письмовій формі про результати розгляду його(їх) запиту у п'ят-надцятиденний строк з дня його одержання або в інший встанов­лений Верховною Радою України строк.

Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зо­бов'язані письмово повідомити про це Голову Верховної Ради Ук­раїни та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запро­понувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця з моменту одержання запиту.

Народний депутат має право брати безпосередньо участь у роз­гляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та орга­нізації і на його вимогу керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов'язаний повідомити народному де­путатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше як за три дні до їх розгляду.

Народний депутат має право на депутатське звернення до орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх поса­дових осіб, керівників підприємств, установ і організацій незалеж­но від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань (стаття 16 Закону України "Про статус народного депутата України").

Депутатське звернення — це викладена в письмовій формі про­позиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з пи­тань, що входять до їх компетенції.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зо­бов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення

народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку роз­гляду. Строк розгляду депутатського звернення з урахуванням продовження не може перевищувати ЗО днів з моменту його одер­жання.

Народний депутат, який направив звернення, може бути при­сутній при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх поса­дових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єд­нань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, що відповідає за розгляд звернення народного депутата, зо­бов'язана завчасно, але не пізніше як за день повідомити народно­го депутата про час і місце розгляду звернення.

Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніше як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місце­вого самоврядування, до якого було зроблено звернення, за підпи­сом його керівника чи посадової особи, керівника підприємства, установи та організації, об'єднання громадян.

У статті 17 Закону України "Про статус народного депутата Ук­раїни" встановлюються права народного депутата України у взає­мовідносинах з органами державної влади, органами місцевого само­врядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єд­наннями громадян України та іноземних держав.

Народний депутат, який не має спеціальних повноважень на представництво Верховної Ради України, має право вступати у відносини з посадовими особами і державними органами інозем­них держав лише від власного імені. У відносинах з посадовими особами, державними органами і громадянами іноземних держав народний депутат має право захищати незалежність та суверенітет, інтереси України, її громадян і не завдавати своїми вчинками шко­ди Україні, її громадянам.

Народний депутат наділений правом невідкладного прийому з питань депутатської діяльності керівниками та іншими посадови­ми особами розташованих на території України органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, громадських організацій і політичних партій, а в разі пред'явлен-

ня посвідчення народного депутата України має право безпере­шкодно відвідувати органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також право безперешкодного доступу на всі підприємства, в установи та організації, розташовані на території України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, ре­жиму секретності. Вимоги про пред'явлення чи оформлення ін­ших документів, а також особистий огляд народного депутата, огляд і перевірка його речей забороняються, якщо інше не вста­новлено законом.

Щодо права народного депутата України користуватися правом невідкладного прийому Конституційний Суд України своїм Рішен­ням від 10 квітня 2003 р. № 7-рп встановив, що його треба розум­іти так: невідкладним є позачерговий прийом народного депутата України з питань його депутатської діяльності, який не може бути відкладений на тривалий час і здійснюється керівниками та інши­ми посадовими особами розташованих на території України органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, громадських організацій і політичних партій раніше прийому інших посадових осіб та громадян відповідно до попередньо погоджених часу і місця. Таке право народного депутата не поши­рюється на Президента України.

Важливим є право народного депутата порушувати у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність здійснення перевірок додержання законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організа­ціями та об'єднаннями громадян, розташованими на території Ук­раїни, чи їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, і брати участь у таких розслідуваннях в порядку, встановленому законом.

Як представник державної влади народний депутат у разі по­рушення прав, свобод та інтересів людини й громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або зверта­тися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників під­приємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може подати де­путатське звернення до відповідних посадових осіб правоохорон-

них органів чи органів виконавчої влади, шо здійснюють дер­жавний контроль у відповідній галузі. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники право­охоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов'язані негайно вжи­ти заходів щодо усунення порушення, а за необхідності — при­тягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунен­ня порушення на посадових осіб покладається дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність у встановлено­му законом порядку.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 392