• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Роздіп 12 3 страница

У раді та її органах депутат ради має право ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Право ухвального голосу депутат ради набуває з моменту визнання його повноважень.

Кожний депутат місцевої ради в раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос, а депутат, який не входить до складу відповідного органу ради, може брати участь у його роботі з правом дорадчого голосу.

Депутат місцевої ради у раді та її органах має право (стаття 19 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"):

• обирати і бути обраним до органів відповідної ради;

• офіційно представляти виборців у відповідній раді та її органах;

• пропонувати питання для розгляду радою та її органами;

• вносити пропозиції і зауваження до порядку денного засідань
ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та
їх суті;

• вносити на розгляд ради та її органів пропозиції з питань, по­
в'язаних з його депутатською діяльністю;

• вносити на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань,
що належать до їх відання, поправки до них;

• висловлюватися щодо персонального складу утворюваних ра­
дою органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, при­
значаються або затверджуються радою;

• порушувати питання про недовіру сільському, селищному, місь­
кому голові, розпуск органів, утворених радою, і звільнення
посадових осіб місцевого самоврядування;

• брати участь у дебатах, звертатися із запитами, ставити за­
питання доповідачам, співдоповідачам, головуючому на засі­
данні;

• вносити пропозиції щодо заслуховування на пленарному засі­
данні ради звіту чи інформації будь-якого органу або посадової
особи, підзвітних чи підконтрольних раді, а також з питань, що

входять до компетенції ради, інших органів і посадових осіб, які діють на її території;

• порушувати в раді та її органах питання про необхідність пере­
вірки роботи підзвітних та підконтрольних раді органів, під­
приємств, установ, організацій;

• виступати з обгрунтуванням своїх пропозицій та з мотивів го­
лосування, давати довідки;

• ознайомлюватися з текстами виступів у стенограмах чи прото­
колах засідань ради та її органів до їх опублікування;

• оголошувати на засіданнях ради та її органів тексти звернень,
заяв, пропозицій громадян або їх об'єднань, якщо вони мають
суспільне значення;

• об'єднуватися з іншими депутатами місцевої ради в депутатські
групи, фракції, які діють відповідно до регламенту ради.
Депутат місцевої ради може передавати головуючому тексти

свого невиголошеного виступу, пропозицій і зауважень з обгово­рюваного питання для включення до протоколу засідання ради або її органу, в якому він бере участь.

Порядок реалізації зазначених прав депутатів місцевих рад ви­значається Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", іншими законами України, які регулюють діяльність місцевих рад та їх органів, а також регламентом відповідної ради.

На сесіях місцевої ради депутати місцевої ради на основі колек­тивного і вільного обговорення розглядають і вирішують питання, віднесені до відання відповідної ради. Депутат місцевої ради, крім секретаря ради, голови районної в місті, районної, обласної ради та їх заступників, повинен входити до складу однієї з постійних комісій, що утворюються радою. За дорученням відповідної ради або постійної комісії, до складу якої його обрано, він бере безпосе­редню участь у підготовці питань для розгляду на сесіях ради та засіданнях постійної комісії.

Депутат місцевої ради зобов'язаний бути присутнім на пленар­них засіданнях ради, засіданнях постійної комісії та інших органів ради, до складу яких він входить. У разі неможливості бути при­сутнім на таких засіданнях він повідомляє про це особу, яка очо­лює відповідний орган. Зі свого боку рада, до якої обрано депу­тата, має право заслуховувати його звіти про виконання рішень ради, на пленарних засіданнях періодично інформує депутатів про те, як виконуються рішення, прийняті нею, як реалізуються вне-

сені депутатами пропозиції і зауваження, а також з інших важли­вих питань діяльності ради та її органів.

У разі пропуску депутатом протягом року більше половини пле­нарних засідань ради або засідань постійної комісії, членом якої він є, невиконання ним без поважних причин рішень і доручень ради та її органів відповідна рада може звернутися до виборців з пропозицією про відкликання такого депутата у встановленому за­коном порядку.

Для спільного здійснення депутатських повноважень у вибор­чих округах депутати місцевих рад на основі їх взаємної згоди можуть об'єднуватися в депутатські групи. Повноваження таких груп є похідними від повноважень депутата місцевої ради, перед­бачених Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". Членство депутата в депутатській групі не звільняє його від персо­нальної відповідальності за здійснення своїх депутатських повно­важень у виборчому окрузі.

Депутатська група може бути утворена в будь-який час про­тягом строку повноважень ради відповідного скликання за рі­шенням зборів депутатів місцевої ради, які виявили бажання увійти до складу такої ради. Ця група повинна складатися не мен­ше як з трьох депутатів місцевої ради. Депутатська група в район­ній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севасто­польській міських радах повинна складатися не менше як із п'яти депутатів. Депутати, які входять до складу депутатської групи, обирають особу, яка очолює депутатську групу. За поданням цієї особи депутатська група реєструється відповідною місцевою ра­дою. До подання додається підписане депутатами цієї групи письмове повідомлення про сформування депутатської групи із зазначенням її назви, персонального складу і партійної належ­ності членів групи та депутатів, які уповноважені представляти групу.

Депутатські групи можуть утворюватися на визначений ними період, але не більше як на строк повноважень відповідних рад. Організація діяльності депутатських груп визначається відповід­ною місцевою радою.

Діяльність депутатської групи припиняється в таких випад­ках: • у разі вибуття окремих депутатів місцевої ради, внаслідок чого

її чисельність стає меншою від встановленої;

• у разі прийняття депутатами місцевої ради, які входять до її
складу, рішення про розпуск депутатської групи;

• після закінчення строку, на який депутати місцевої ради об'єд­
налися в депутатську групу, або строку повноважень відпо­
відних рад.

Рада сприяє діяльності зареєстрованих нею депутатських груп, координує їх роботу і може заслуховувати повідомлення про їх діяльність.

Депутати місцевої ради на основі єдності поглядів або пар­тійного членства можуть об'єднуватися в депутатські фракції з чисельністю не менше трьох депутатів у сільській, селищній та п'яти — у районній, міській, районній у місті, обласній, Київській та Севастопольській міських радах. До складу депутатських фрак­цій можуть входити також позапартійні депутати місцевої ради, які підтримують політичну спрямованість фракцій. Порядок всту­пу до фракції і виходу з неї визначається безпосередньо фракцією. Депутат місцевої ради може входити до складу лише однієї фрак­ції. Рішення про об'єднання депутатів у фракцію доводиться до відома депутатів місцевої ради головуючим на пленарному засі­данні ради.

Організація діяльності депутатських фракцій покладається на відповідного сільського, селищного, міського голову, голову від­повідної місцевої ради. Інші питання створення і діяльності депу­татських фракцій визначаються регламентом місцевої ради.

Депутатські групи, фракції мають право на пропорційне предс­тавництво в постійних та тимчасових комісіях ради; попередньо обговорювати кандидатури посадових осіб, яких обирає, призна­чає чи затверджує рада; на гарантований виступ свого представ­ника на пленарному засіданні ради з кожного питання порядку денного сесії ради; об'єднувати зусилля з іншими групами, фрак­ціями для створення більшості в раді чи опозиції; здійснювати інші права, передбачені законами України.

Депутат місцевої ради має також право брати участь з правом дорадчого голосу в роботі інших органів місцевого самоврядування при розгляді ними питань та прийнятті рішень, що стосуються інтересів виборців його виборчого округу чи територіальної гро­мади, від яких його обрано.

Депутат місцевої ради наділений усією повнотою повноважень, передбачених Законом України "Про статус депутатів місцевих

рад" та іншими законами України. Ніхто не може обмежити повно­важення депутата місцевої ради інакше, як у випадках, передба­чених Конституцією та законами України.

Рада та її органи сприяють діяльності депутатів місцевих рад шляхом створення відповідних умов, забезпечення документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, органі­зовують вивчення депутатами місцевих рад законодавства, досвіду діяльності рад.

Депутат місцевої ради не відповідальний за виступи на засідан­нях ради та її органів, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

На час виконання депутатських повноважень депутату місцевої ради надається відстрочення від призову на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу. У зв'язку з депутатською діяльністю депутат місцевої ради звільняється також від проход­ження навчальних зборів.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самовряду­вання, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і органі­зацій незалежно від форм власності зобов'язані сприяти депутатам місцевої ради у здійсненні їх депутатських повноважень.

Кримінальна справа стосовно депутата місцевої ради може бути порушена судом або прокурором. Запобіжний захід щодо депутата місцевої ради у вигляді підписки про невиїзд або взяття під варту може застосовуватися виключно судом. Про порушення кримі­нальної справи і застосування запобіжного заходу у вигляді під­писки про невиїзд або взяття під варту стосовно депутата місцевої ради повідомляється відповідна місцева рада.

На час сесії чи засідання постійної комісії місцевої ради, а та­кож для здійснення депутатських повноважень в інших передбаче­них законом випадках депутат місцевої ради звільняється від ви­конання виробничих або службових обов'язків. У разі здійснення депутатських повноважень у робочий час депутату місцевої ради за основним місцем роботи відшкодовуються середній заробіток та інші витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

У разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду в раді, яку він обіймає на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодав-

ства, а обраний на виборну посаду у відповідній раді, яку він обій­має на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах дер­жави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Після закінчення депутатських повноважень депутату, який працював у раді на постійній основі, надається попередня робота (посада), а за її відсутності — інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або за згодою депутата на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної ро­боти (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу від обійманої поса­ди, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відпо­відний власник або уповноважений ним орган письмово повідом­ляє не менше як за 15 днів відповідну місцеву раду.

Час роботи депутата в місцевій раді на постійній основі зара­ховується до загального і безперервного стажу роботи (служби) депутата, а також стажу роботи (служби) за тією спеціальністю, за якою він працював до обрання на виборну посаду в раді.

Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачає підстави і умови відкликання виборцями депутата місцевої ради. Такими підставами можуть бути порушення депутатом положень Конституції України і законів України, що встановлено судом; пропуск протягом року більше половини засідань ради або засі­дань постійної комісії; невиконання без поважних причин рішень і доручень ради та її органів; невідповідність його практичної діяльності основним принципам і положенням його ж передви­борної програми.

Варто зауважити, що у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", згідно якого вибори депутатів місцевих рад здійснювати­муться (переважно) за пропорційною системою, потребує змін і доповнень Закон України "Про статус депутатів місцевих рад".

Питання для самоконтролю

1. Поняття статусу народних депутатів України та статусу депу­
татів місцевих рад.

2. Повноваження народних депутатів України.

3. Повноваження депутатів місцевих рад.

4. Депутатські фракції і депутатські групи.

5. Депутатський запит, депутатське звернення і депутатське запи­
тання.

6. Накази виборців.

Роздіп 13

Президент України
глава Української
держави _________

В усіх сучасних державах світу функціонує інститут глави дер­жави. Главою держави є посадова особа чи державний орган, який посідає найвище місце в ієрархії інститутів влади. Реальне місце і роль глави держави у здійсненні державної влади залежать від форми правління й політичного режиму, що склався у країні. Гла­ва держави може або перебувати поза іншими гілками державної влади, або бути включений у виконавчу владу й очолювати її, або входити і до законодавчої, і до виконавчої, і навіть до судової гілок влади.

В Україні посаду Президента вперше в новітній історії було офіційно запроваджено на підставі Закону Української РСР "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР" від 5 липня 1991 р. Перша стаття цього Закону проголошувала: "Заснувати пост Президента Української Радянської Соціалістичної Республіки". Відповідно до цього Закону в Конституцію Україн­ської РСР було внесено додатковий розділ, який встановлював статус Президента, його повноваження, функції, обов'язки, гаран­тії діяльності. Закон Української РСР "Про Президента Укра­їнської РСР" від 5 липня 1991 р. деталізував відповідні положен­ня Конституції України. Згідно з останньою і зазначеним Законом Президент Української РСР визнавався найвищою посадовою осо­бою Української держави і главою виконавчої влади. 5 липня 1991 р. було прийнято також Закон України "Про вибори Пре­зидента України". Нині статус Президента України визначено в розділі V Конституції України 1996 р.

Згідно зі статтею 102 Конституції України Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного су-

веренітету, територіальної цілісності України, додержання Консти­туції України, прав і свобод людини й громадянина.

Термін "глава держави" не означає, що Президент поставлений Конституцією України над усіма іншими органами державної вла­ди і не передбачає встановлення субординаційних зв'язків між ним та парламентом або урядом. Його роль у державному механізмі по­лягає не в тому, щоб бути над гілками влади, а в тому, щоб бути поряд з ними, забезпечуючи єдність державної влади і державної політики, цілісність державного механізму. Не перебуваючи з ін­шими органами державної влади у відносинах влади — підпо­рядкування, Президент України наділяється достатнім обсягом по­вноважень для того, щоб неупереджено, авторитетно й оперативно забезпечувати узгоджене функціонування всіх гілок влади, ви­рішувати конфлікти, що виникають всередині державного меха­нізму.

Конституційне закріплення статусу Президента України як га­ранта державного суверенітету означає, що глава держави повинен використовувати всі свої повноваження для забезпечення існуван­ня України як незалежної, самостійної держави. І для того щоб Президент України мав реальні можливості для гарантування дер­жавного суверенітету й територіальної цілісності України, його конституційний статус як глави держави підкріплений значними повноваженнями в зовнішньополітичній сфері України і як Вер­ховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Поряд із забезпеченням державного суверенітету й територіаль­ної цілісності України на главу держави покладено завдання гаран­тувати додержання Конституції України. Йдеться про те, що Пре­зидент України, ефективно реалізуючи надані йому повноваження, має забезпечити реальність реалізації конституційних приписів, стабільність встановленого конституційного правопорядку. При цьому він може діяти як безпосередньо, самостійно вирішуючи конкретні питання, так і опосередковано, через інші органи дер­жавної влади, вимагаючи, щоб вони ефективно функціонували й оперативно вирішували питання, які входять до їх компетенції.

Конституційне визнання Президента України гарантом прав і свобод людини й громадянина цілком логічно випливає з прого­лошення людини, її життя і здоров'я, честі й гідності, недотор­канності й безпеки найвищою соціальною цінністю. Оскільки саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і

спрямованість діяльності держави, то й для Президента, який цю державу уособлює і представляє, ці соціальні цінності мають ста­новити серцевину його діяльності. Але це не означає, що глава держави повинен вирішувати всі питання, пов'язані із забезпе­ченням прав людини і громадянина. Президент України, діючи виключно на підставі, у межах повноважень і способами, перед­баченими Конституцією України і законами України, поклика­ний забезпечити такий конституційний правопорядок і рівень ефективності державного механізму, за якого декларовані права і свободи людини й фомадянина могли би безперешкодно реалізо­вуватися.

Оскільки Президент України відповідальний перед народом за державу загалом і результати реалізації внутрішньої та зовнішньої політики, то Конституція України й передбачає такі його повнова­ження, які дають йому змогу активно впливати на діяльність усіх гілок державної влади.

Роль Президента України як гаранта додержання Конституції, прав і свобод людини і фомадянина багатогранна.

Президент України має право вимагати від усіх органів держав­ної влади неухильного дотримання Конституції, прав і свобод лю­дини й громадянина. Якщо він вважає неконституційними певні правові акти Верховної Ради України, то має право звернутися до Конституційного Суду України з відповідним конституційним по­данням. Якщо закон України, який надійшов від Верховної Ради України, на думку Президента, неконституційний, він має скорис­татися правом вето і повернути його до парламенту на повторний розгляд; якщо ж конституційність закону сумнівна, він може підписати його і водночас звернутися з конституційним поданням до Конституційного Суду України. Дія нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути зупинена Президентом України з мотивів їх невідповідності Конституції України та законам України з одночасним зверненням до Консти­туційного Суду України. Щодо актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, то Президент може з мотивів невідповідності цих актів Конституції або пору­шення прав і свобод людини й фомадянина скасувати їх.

Як гарант Конституції, прав і свобод людини й громадянина Президент України уповноважений з названих позицій оцінювати зміст діяльності відповідальних перед ним і підконтрольних йому

органів, а також керівників державних структур, щодо яких глава держави приймає рішення з кадрових питань.

Президент України має й інші правові можливості впливу на рівень конституційної законності, реалізацію прав і свобод люди­ни й фомадянина. Зокрема, через звернення до Верховної Ради України він може викласти власне бачення цієї проблеми й орієн­тувати парламент на реалізацію першочергових законопроектів у тій чи іншій сфері суспільного життя. Реалізуючи право законо­давчої ініціативи, глава держави може вносити проекти законів про зміни і доповнення до Конституції України та законів України. Контролюючи уряд, Президент впливає на формування проекту Державного бюджету України, витрачання державних коштів, що безпосередньо стосуються рівня соціальної підтримки населення, реалізацію соціально-економічних прав фомадян. В арсеналі Пре­зидента України є й такі інструменти індивідуального захисту і за­безпечення прав фомадян, як вирішення питань фомадянства, політичного притулку, помилування, нагородження державними нагородами тощо.

Діяльність Президента України як гаранта основних прав і свобод людини й фомадянина має бути спрямована на утримання політичної стабільності, громадянського миру та взаєморозумін­ня в суспільстві, формування і вдосконалення політико-право-вих, соціально-економічних та культурно-духовних засад етно-національної стабільності, узгодження інтересів етнічних спіль­нот, розв'язання міжнаціональних суперечностей, забезпечення міжконфесійного миру і запобігання конфліктам на релігійній ос­нові.

Гарантування Президентом України державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини й фомадянина має здійснюватися в межах Основ­ного Закону, і жодна соціальна цінність чи політична доцільність не можуть бути підставами для виходу за межі його компетенції, встановленої Конституцією України і деталізованої в чинному за­конодавстві, оскільки його діяльність насамперед має фунтуватися на конституційному принципі, який полягає в тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами Ук­раїни.

Вихідні положення щодо порядку заміщення посади Президента України встановлює стаття 103 Конституції України, зокрема:

• Президент України обирається громадянами України на основі
загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таєм­
ного голосування строком на п'ять років;

• Президентом України може бути обраний громадянин України,
який досяг віку 35 років, має право голосу, проживає в Україні
протягом десяти останніх перед днем виборів років і володіє
державною мовою;

• одна й та сама особа не може бути Президентом України більше
як два строки поспіль;

• Президент України не може мати іншого представницького ман­
дата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єд­
наннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або
підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного
органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одер­
жання прибутку;

• чергові вибори Президента України проводяться в останню не­
ділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України.
У разі дострокового припинення повноважень Президента Ук­
раїни вибори Президента України проводяться в період дев'я­
носта днів з дня припинення його повноважень;

• порядок проведення виборів Президента України встановлюєть­
ся законом.

Зокрема, таким є Закон України "Про вибори Президента Ук­раїни" від 18 березня 2004 р. Значна частина його положень збіга­ється з положеннями Закону України "Про вибори народних де­путатів України", що розглядався в одній з попередніх тем, тому ми розглядатимемо тільки такі положення, що стосуються безпо­середньо виборів Президента України.

Згідно із Законом України "Про вибори Президента України" суб'єктами виборчого процесу Президента України є виборець; ви­борчі комісії, утворені відповідно до цього Закону та Закону Украї­ни "Про Центральну виборчу комісію"; кандидати на пост Прези­дента України, зареєстровані в порядку, встановленому цим Зако­ном; партії (блоки), які висунули кандидатів на пост Президента України; уповноважені представники, довірені особи, офіційні спо­стерігачі від партій (блоків) — суб'єктів виборчого процесу та від кандидатів на пост Президента України.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загально­державному одномандатному виборчому округу, який охоплює всю територію України, що поділяється на 225 територіальних вибор­чих округів.

Витрати на підготовку та проведення виборів Президента Ук­раїни здійснюються виключно за рахунок коштів Державного бюд­жету України та коштів виборчих фондів кандидатів на пост Пре­зидента України. Виборчий фонд кандидата на пост Президента України формується за рахунок його власних коштів, коштів партії (партій, що входять до виборчого блоку), яка висунула кандидата, а також добровільних внесків фізичних осіб. Граничний розмір ви­борчого фонду становить п ятнадцять тисяч розмірів мінімальних заробітних плат. Для кандидатів, включених до виборчого бюле­теня для повторного голосування, граничний розмір виборчого фонду збільшується на п 'ятнадцять тисяч розмірів мінімальних заробітних плат. Добровільний внесок фізичної особи до вибор­чого фонду одного з кандидатів на пост Президента України не може перевищувати двадцяти п'яти розмірів мінімальних заробіт­них плат. Водночас законом забороняється робити добровільні внески до виборчого фонду іноземцям, особам без громадянства та анонімним жертводавцям.

Кандидата на пост Президента України може висувати партія, яка зареєстрована в установленому законом порядку не пізніше як за рік до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєстровані не пізніше як за рік до дня виборів. Партія (блок) може висунути одного кандидата на пост Президента України.

Таким кандидатом може бути особа, яка є членом цієї партії, членом партії, яка входить до блоку, або позапартійний громадя­нин, який відповідно до Конституції України та Закону України "Про вибори Президента України" має право бути обраним Пре­зидентом України (партія, що входить до виборчого блоку, не може самостійно висувати кандидата на пост Президента України і входити до складу іншого виборчого блоку).

Висунення кандидата партією здійснюється на її з'їзді (зборах, конференціях), а блоком — на міжпартійному з'їзді (зборах, кон­ференції) партії, що входять до блоку.

При цьому у відповідному з'їзді, зборах чи конференції повин­но брати участь не менше 200 делегатів. Особа може бути висунута

кандидатом на пост Президента України лише однією партією (од­ним блоком) згідно з волею кандидата.

Закон України "Про вибори Президента України" передбачає можливість самовисування кандидатом у Президенти країни і вста­новлює його порядок. Зокрема, громадянин, який самовисувається на пост Президента України, особисто подає до Центральної ви­борчої комісії заяву про самовисунення, засвідчену в установле­ному законом порядку. У цій заяві мають міститися згода на оп­рилюднення біографічних відомостей і декларація про майно та доходи, зобов'язання в разі обрання передати у встановленому за­коном порядку протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів в управління іншої особі належні йому під­приємства та корпоративні права і припинити діяльність чи склас­ти представницький мандат, які відповідно до Конституції Украї­ни та законів України несумісні з обійманням поста Президента України.

Партія (партії, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидат на пост Президента вно­сять грошову заставу в безготівковому порядку на спеціальний ра­хунок Центральної виборчої комісії. Розмір цієї грошової застави — 500 тис. грн.

Ця грошова застава повертається партії (партіям, що входять до блоку), якщо кандидат на пост Президента України отримав не менше 7 відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо ж кандидат на пост Президента України отримав менше 7 відсотків голосів виборців, то грошова застава перераховується до Державного бюджету України.

Центральна виборча комісія реєструє кандидата на пост Пре­зидента України за умови отримання від нього таких докумен­тів:

• анкети кандидата за встановленою Центральною виборчою ко­
місією формою (заповнюється кандидатом особисто);

• автобіографії обсягом до двох тисяч друкованих знаків;

• передвиборної програми, викладеної державною мовою, обся­
гом до двадцяти тисяч друкованих знаків;

• документа про внесення грошової застави;

• декларації про майно і доходи;

• фотографії за розмірами та в кількості, що встановлено Цент­
ральною виборчою комісією.

Крім зазначених документів для реєстрації кандидатом у Пре­зиденти України особи, висунутої партією (блоком), подаються такі документи:

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 358