• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Роздіп 12 4 страница

• подання про реєстрацію кандидата, підписане керівником партії
(керівниками партій, що входять до блоку) і скріплене печат­
кою партії (партій блоку);

• копії свідоцтва про реєстрацію партії (блоку партій) та її стату­
ту (статутів партій блоку), засвідчені безоплатно Міністерством
юстиції України після початку виборчого процесу;

• витяг з протоколу з'їзду (зборів, конференції) кожної партії, що
входить до виборчого блоку;

• угода про утворення виборчого блоку;

• витяг з протоколу з'їзду (зборів, конференції) партії (міжпар-
тійного з'їзду (зборів, конференції) партій, що входять до бло­
ку) про висунення кандидата на пост Президента України;

• заява особи, висунутої кандидатом, про згоду балотуватися кан­
дидатом на пост Президента України від цієї партії (блоку) та в
цьому зв'язку на оприлюднення біографічних відомостей і дек­
ларації про майно й доходи та ін.

Центральна виборча комісія завершує реєстрацію кандидатів на пост Президента України не пізніше як за 85 днів до дня ви­борів.

На підтримку кожного кандидата на пост Президента України має бути зібрано не менше п 'ятсот тисяч підписів виборців, які ма­ють право голосу, у тому числі не менше двадцяти тисяч у кожно­му з двох третин регіонів України (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь). З цією метою Центральна ви­борча комісія видає уповноваженим представникам партії (блоку) або кандидату на пост Президента України підписні листи спец­іальної форми.

Законом встановлено, що ніхто не має права примушувати ви­борця підтримувати своїм підписом кандидата на пост Президента України; забороняється платити коштами, товарами або послугами за підписи на підтримку кандидата, а також перешкоджати вибор­цю підтримувати кандидата; збирати підписи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, у закладах, установах та організаціях. Законом забороняється також участь органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевого са­моврядування, їх посадових осіб, власників чи керівників під-

приємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у збиранні підписів виборців на підтримку кандидатів на пост Пре­зидента України і встановлення обмежень щодо порядку збирання підписів, не передбачених законом.

Зібрані підписні листи подаються до Центральної виборчої комісії, яка після їх перевірки не пізніше як за десять днів ого­лошує про її результати, склавши при цьому відповідний про­токол.

Законом передбачається низка умов, що призводять до скасу­вання рішення Центральної виборчої комісії про реєстрацію кан­дидата на пост Президента України.

Передвиборну агітацію кандидат на пост Президента України може розпочати наступного дня після його реєстрації Централь­ною виборчою комісією, а завершується передвиборна агітація о 24 годині останньої п'ятниці перед днем виборів.

Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Закон України "Про вибори Президента України" встановлює гарантії діяльності кандидатів на пост Президента України і офі­ційних спостерігачів, зокрема:

• вони беруть участь у виборчій кампанії на рівних засадах;

• вони мають рівне право на використання державних засобів ма­
сової інформації на території України;

• вони мають право делегувати по одному уповноваженому пред­
ставникові до Центральної виборчої комісії з правом дорадчого
голосу;

• вони мають право на звільнення від виробничих або службових
обов'язків;

• вони мають право на безкоштовний проїзд усіма видами паса­
жирського транспорту (за винятком таксі) у межах території Ук­
раїни;

• їм гарантуються рівні умови й можливості щодо використання
державних засобів масової інформації на території України,
фінансового та матеріально-технічного забезпечення участі у
виборчій кампанії;

• під час виборчої кампанії вони не можуть бути звільнені з робо­
ти, переведені на іншу роботу чи посаду без їхньої згоди, а та­
кож призвані на військові збори чи навчання;

• відповідно до Закону України "Про державну охорону органів

державної влади та посадових осіб" держава забезпечує охорону

кандидатів під час виборчої кампанії.

Законом встановлюється також, що кандидат на пост Прези­дента України може мати не більше п'яти довірених осіб в єди­ному загальнодержавному виборчому окрузі та по одній довіреній особі в кожному територіальному окрузі. Уповноважений предс­тавник кандидата на пост Президента України і довірені особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом: бути гро­мадянином України, мати право голосу, не бути членом виборчої комісії, посадовою особою органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, військовослужбовцем, особою рядо­вого та начальницького складу органів внутрішніх справ, Служби безпеки України чи особою, яка проходить альтернативну (не­військову) службу.

Результати виборів Президента України встановлює Центральна виборча комісія на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних терито­ріальних виборчих округів не пізніше як на десятий день з дня виборів.

Обраним у день виборів Президента України вважається кан­дидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо до виборчого бюлетеня для голосування в день виборів було включено не більше двох канди­датів на пост Президента України і за результатами голосування жодний з них не був обраний, Центральна виборча комісія прий­має рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів Президента України. Якщо до виборчого бюлетеня для голосування в день виборів було включе­но більше двох кандидатів на пост Президента України і за резуль­татами голосування жодний з них не був обраний, то Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення повторного го­лосування.

Повторне голосування призначається на третю неділю після дня виборів з додержанням вимог закону. До виборчого бюлетеня для повторного голосування включаються два кандидати на пост Пре­зидента України, які в підсумку голосування в день виборів одер­жали найбільшу кількість голосів, не враховуючи кандидатів, які після дня виборів зняли свої кандидатури. Президентом України

за підсумками повторного голосування вважається той кандидат, який одержав більшу, ніж інший, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Центральна виборча комісія не пізніше як на третій день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результа­ти виборів Президента України.

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

За посягання на честь і гідність Президента України винні осо­би притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігаєть­ся за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усуну­тий з поста в порядку імпічменту.

Недоторканність Президента України означає, що він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи за­арештований тільки після усунення його з посади в порядку імпіч­менту. Обшук, затримання Президента України або огляд його осо­бистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового при­міщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і вжиття інших за­ходів, що відповідно до закону обмежують його права і свободи, допускаються тільки в разі дострокового припинення його повно­важень у порядку імпічменту, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Повноваження Президента України регламентовані статтею 106 Конституції України. Згідно з цією статтею Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і пра-
вонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними й поза­
черговими посланнями до Верховної Ради України про внут­
рішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює ке­
рівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде пе­
реговори і укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає і звільняє глав дипломатичних представництв Ук­
раїни в інших державах і при міжнародних організаціях; прий­
має вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представників
іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції
України відповідно до статті 156 Конституції України, прого­
лошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у
строкм, встановлені Конституцією України;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протя­
гом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не
можуть розпочатися;

9) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра
України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України і
приймає рішення про його відставку;

10) призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабі­
нету Міністрів України, керівників інших центральних органів
виконавчої влади, а також голів місцевих державних адмініст­
рацій і припиняє їхні повноваження на цих посадах;

11) призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Гене­
рального прокурора України і звільняє його з посади;

12) призначає половину складу Ради Національного банку Украї­
ни;

13) призначає половину складу Національної ради України з пи­
тань телебачення і радіомовлення;

14) призначає на посади і звільняє з посад за згодою Верховної
Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Го­
лову Фонду державного майна України, Голову Державного ко­
мітету телебачення і радіомовлення України;

15) утворює, реорганізовує і ліквідовує за поданням Прем'єр-мі­
ністра України міністерства та інші центральні органи вико­
навчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утриман­
ня органів виконавчої влади;

16) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради мі­
ністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; при­
значає на посади і звільняє з них вище командування Збройних
Сил України, інших військових формувань; здійснює керів­
ництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення
стану війни і приймає рішення про використання Збройних
Сил України в разі збройної агресії проти України;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або част­
кову мобілізацію і введення воєнного стану в Україні або в ок­
ремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки дер­
жавній незалежності України;

21) приймає в разі потреби рішення про введення в Україні або в
окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує
за необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної
екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень
Верховною Радою України;

22) призначає третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та
інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські
відзнаки й нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та
припинення громадянства України, про надання притулку в
Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті
України, для здійснення своїх повноважень консультативні,
дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України за­
конів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Вер­
ховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією Украї­
ни.

Президент України не може передавати свої повноваження ін­шим особам або органам.

Президент України на основі та на виконання Конституції Ук­раїни і законів України видає укази і розпорядження, які є обо­в'язковими до виконання на території України.

Акти Президента України, видані в межах повноважень, перед­бачених пунктами 3-5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21-24 статті 106 Конс­титуції України, скріплюються підписами Прем'єр-міністра Украї­ни і міністра, відповідального за акт та його виконання.

Наведена сукупність встановлених Конституцією України пре­зидентських повноважень поділяється на кілька груп:

• повноваження, що визначають представництво України в дер­
жавних зносинах, прийняття вірчих і відкличних грамот дипло­
матичних представництв інших держав тощо;

• повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради;

• повноваження, що стосуються призначення і звільнення з по­
сад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;

• повноваження у сфері забезпечення державної незалежності,
національної безпеки та оборони країни;

• повноваження, пов'язані з прийняттям до громадянства Украї­
ни та його припиненням, наданням притулку в Україні;

• установчі повноваження — утворення і ліквідація за поданням
Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних
органів виконавчої влади.

Найхарактернішими для Президента України завданнями є такі:

• забезпечення повноважень державної влади на всій території
України;

• забезпечення узгодженого функціонування та взаємодії органів
державної влади;

• участь у здійсненні законодавчої, виконавчої та судової влади,
що передбачено статтями 106, 107, 113—115, 128 та іншими
Конституції України.

З пункту 31 статті 106 Конституції України випливає, що Пре­зидент України виконує не тільки повноваження, передбачені цією статтею, а й інші визначені Конституцією України повноваження. Йдеться, зокрема, про передбачене статтею 93 Конституції Украї­ни право Президента на законодавчу ініціативу і визначати певні законопроекти як невідкладні; передбачене статтею 128 Консти­туції України право здійснювати перше призначення на посаду професійного судді та ін. Однак положення пункту 31 статті 106 Конституції України не означає, що в Основному Законі перелічені всі повноваження Президента України. Обмежений обсяг Консти­туції робить неможливим закріплення в ній повного і вичерпного переліку повноважень глави держави. Тому в ній зазначаються найсуттєвіші повноваження Президента України, інші ж форму­люються в загальний спосіб, а потім деталізуються в законах. Це виразно можна побачити на прикладі повноважень Президента як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Головне, що конкретні закріплені в законах повноваження Пре­зидента України мають чітко узгоджуватися з його конституційно

оформленими функціями і повноваженнями. Адже положення ча­стини другої статті 19 Конституції України, за яким органи дер­жавної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підс­таві, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Консти­туцією України та законами України, поширюється й на главу держави.

У частині другій статті 106 Конституції України проголошуєть­ся невідчужуваність президентських повноважень. Це означає, що особа, яка перебуває на посаді Президента України, не може пере­давати свої повноваження іншим особам або органам. Йдеться як про окремі повноваження глави держави, так і про всі його повно­важення. Повноваження Президента України не можуть бути де­леговані, перерозподілені, їх виконання не може бути доручене іншим особам чи органам. Це є юридичною гарантією належної реалізації повноважень Президента України і водночас гарантією конституційного ладу України від протиправних посягань, зокре­ма, від спроб нелегітимного приходу до влади. Президент України виконує свої повноваження в повному обсязі до моменту складен­ня присяги новообраним главою держави або до моменту достро­кового припинення своїх повноважень з підстав і в порядку, що передбачені статтями 108—111 Конституції України. І лише в разі дострокового припинення повноважень Президента України вико­нання його обов'язків (та й то з обмеженнями, передбаченими стат­тею 112 Конституції України) на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра України.

У частині третій статті 106 Конституції України визначаються види правових актів Президента України, тобто юридичні форми, в які вкладаються рішення глави держави, прийняті в межах його компетенції. Такими актами є укази й розпорядження, які мають підзаконний характер і обов'язкові для виконання на всій тери­торії України.

Детальнішу характеристику актів глави Української держави наведено в Положенні про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженому Указом Президента України від 20 серпня 1993 р. (з наступними змінами і доповненнями). Згідно з пунктом 1 цього Положення указами Президента України оформлюються нормативні акти глави держа­ви, тобто акти, розраховані на постійну або багаторазову дію;

рішення Президента щодо призначення і звільнення з посад ке­рівників відповідних державних органів, установ та організацій; скасування актів Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим, розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій; нагородження державними нагородами, присвоєння почесних звань, вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів, інших вищих спеціальних звань і класних чинів; встанов­лення президентських відзнак і нагородження ними; прийняття до громадянства України і припинення громадянства України, на­дання притулку в Україні; помилування; тлумачення прийнятих Президентом України актів. Розпорядженнями Президента оформ­люються доручення Кабінету Міністрів України, центральним ор­ганам державної виконавчої влади; рішення з оперативних, орга­нізаційних і кадрових питань, а також з питань діяльності Адмі­ністрації Президента (Указом Президента України від 24 січня 2005 року Адміністрація Президента України реорганізована у Сек­ретаріат Президента України); призначення представників від Ук­раїни для участі в роботі міжнародних форумів, у переговорах з представниками (делегаціями) іноземних держав; призначення уповноважених Президента України для представлення його інте­ресів у відповідних державних органах, установах та організаціях, рішення про здійснення проведення заходів за сприяння (під пат­ронатом) Президента.

При цьому зауважимо, що в частині третій статті 106 Консти­туції України міститься вичерпний перелік лише тих правових актів Президента України, які він видає як глава держави. Ті ж акти, які Президент уповноважений видавати як Верховний Го­ловнокомандувач Збройних Сил України, зазначаються в законах, які регулюють відносини у сфері забезпечення національної без­пеки і оборони України.

У частині четвертій статті 106 Конституції України передба­чається необхідність скріплення деяких актів Президента України підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Така процедура в конституційному праві називається контрасигнацією і характерна для парламен­тарних і напівпрезидентських республік, а також парламентарних монархій.

Обов'язковій контрасигнації підлягають акти Президента, ви­дані ним з таких питань: управління зовнішньополітичною діяль-

ністю держави; визнання іноземних держав; призначення та звіль­нення глав дипломатичних представництв України в інших дер­жавах і при міжнародних організаціях; дострокове припинення по­вноважень Верховної Ради України; призначення і звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади; призначення на посади і звіль­нення з них за згодою парламенту Голови Антимонопольного ко­мітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України; ут­ворення, реорганізації і ліквідації центральних органів виконавчої влади; призначення на посади і звільнення з них вищого коман­дування Збройних Сил України, інших військових формувань; управління у сферах національної безпеки і оборони; діяльності Ради національної безпеки і оборони України; введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану; оголошення ок­ремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної си­туації; призначення суддів Конституційного Суду України; ут­ворення судів; присвоєння вищих військових звань, вищих дип­ломатичних рангів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів.

Таким чином, разом з правом контрасигнувати акти Президента Кабінет Міністрів України і особисто Прем'єр-міністр України от­римали можливість реально впливати на їх зміст і спрямованість. Адже без підпису зазначених посадових осіб акт глави держави не може набрати чинності. Виходячи зі змісту актів Президента, які підлягають контрасигнації, відповідальними міністрами є Міністр закордонних справ, Міністр юстиції або Міністр оборони України. Скріплюючи своїм підписом президентський акт, Прем'єр-міністр та відповідний міністр перебирають на себе всю повноту відпо­відальності за його конституційність, обгрунтованість і результа­тивність.

Конституція України встановлює порядок вступу новообраного Президента України на пост і підстави припинення його повнова­жень. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше як за ЗО днів після офіційного оголошення результатів виборів з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Вер­ховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента. Повноваження Президента Украї­ни припиняються достроково в разі його відставки, неможливості виконувати повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту, у разі смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту про­голошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верхов­ної Ради України, а неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на за­сіданні Верховної Ради України і підтверджена рішенням, прий­нятим більшістю її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України за зверненням Верховної Ради України і медичного висновку.

Президент України може бути усунутий з поста Верховною Ра­дою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю конституційного складу Верхов­ної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі, а висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

За наявності підстав Верховна Рада України не менше як двома третинами її конституційного складу приймає рішення про звину­вачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менше як трьома четвертими її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його ви­сновку щодо додержання конституційної процедури розслідуван­ня і розгляду справи про імпічмент й отримання висновку Вер­ховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень Президента Ук­раїни відповідно до статей 108, 109, ПО, 111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і

вступу на пост нового Президента України покладається на Пре­м'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України в період виконан­ня ним обов'язків Президента України не може здійснювати по­вноваження, передбачені пунктами 2, 6, 8, 10-12, 14-16, 22, 25, 27 статті 106 Конституції України.

Розглядаючи інститут Президента України, окремо зупини­мось на виборах глави Української держави 2004 року. Згідно з частиною п'ятою статті 103 Конституції України та Законом Ук­раїни "Про вибори Президента України" від 18 березня 2004 р. ці вибори відбулися 31 жовтня 2004 р. Вони не виявили переможця з 24 кандидатів у Президенти України, що взяли участь у вибор­чих перегонах. Тому відповідно до чинного законодавства 21 ли­стопада 2004 р. відбувся другий тур виборів (повторне голосу­вання).

Центральна виборча комісія 24 листопада 2004 р. склала прото­кол про результати повторного голосування з виборів Президента України й ухвалила постанови "Про результати виборів Президен­та України 21 листопада 2004 року та обрання Президента Украї­ни" № 1264 та "Про оприлюднення результатів виборів Президен­та України" № 1265. Але обидві ці постанови були оскаржені до Верховного Суду України довіреною особою в єдиному загально­державному виборчому окрузі одного з кандидатів на пост Прези­дента України.

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України, розглянувши в судовому засіданні справу за зазначеною скаргою, зауважила, що "при встановленні результатів повторного голосу­вання удень виборів Президента України Центральна виборча ко­місія на своєму засіданні колегіальним складом не досліджувала протоколи територіальних виборчих комісій про підсумки голосу­вання в межах відповідних територіальних виборчих округів, не перевіряла їх достовірність, правильність та повноту складення та інші документи, зазначені в частині шостій статті 83 Закону "Про вибори Президента України".

До встановлення результатів повторного голосування у день виборів Президента України Центральна виборча комісія не роз­глянула заяви та скарги про порушення територіальними виборчи­ми комісіями порядку встановлення підсумків голосування в ме­жах територіальних виборчих округів і рішення прийняті терито­ріальними виборчими комісіями за результатами їх розгляду.

На час встановлення Центральною виборчою комісією резуль­татів повторного голосування з виборів Президента України у судах не був закінчений розгляд своєчасно поданих скарг на без­діяльність, дії та рішення територіальних виборчих комісій, вчи­нених при встановленні підсумків голосування в межах терито­ріальних виборчих округів, і термін розгляду цих скарг не закін­чився".

За таких обставин Верховний Суд України дійшов висновку, що дії і рішення Центральної виборчої комісії суперечать вимогам статей 2, 10—12, 16, 17 Закону України "Про центральну виборчу комісію", статей 25, 28, 83, 84, 86, 93, 94, 96 Закону України "Про вибори Президента України" і є неправомірними. У цьому зв'язку ухвалені Центральною виборчою комісією рішення підлягають скасуванню.

Судом було також встановлено, що при проведенні повторного голосування були допущені порушення Закону України "Про ви­бори Президента України":

• складання і уточнення списків виборців проводилося з пору­
шеннями вимог статті 34, допускалося включення до списків
виборців одного й того самого громадянина кілька разів, а та­
кож осіб, які не мали права голосу;

• виготовлення, облік, видання і використання відкріпних посвід­
чень відбувалися з порушеннями вимог статті 33, без здійснення
належного контролю Центральною виборчою комісією;

• передвиборна агітація з використанням засобів масової інфор­
мації проводилася без дотримання принципу рівних умов і всу­
переч порядку, встановленому цим Законом, не дотримувалися
вимоги щодо заборони участі в передвиборній агітації органів
виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовим і
службовим особам, спостерігалось їх незаконне втручання у ви­
борчий процес;

• порушувалися вимоги статей 23, 24, 85 щодо складу виборчих
комісій;

• порушувалися вимоги статей 68-70 щодо участі у виборчому
процесі офіційних спостерігачів;

• порушувалися вимоги статті 77 при здійсненні голосування за
межами приміщення для голосування;

• протоколи дільничних виборчих комісій складені за наслідками
підрахунку голосів без дотримання вимог статті 79;

• транспортування документів до територіальних виборчих ко­місій здійснювалося з порушеннями статті 81. Наведені обставини дали підстави дійти висновку про порушен­ня принципів виборчого права, передбачених статтями 38, 71, 103 Конституції України, і засад виборчого процесу, визначених час­тиною другою статті 11 Закону України "Про вибори Президента України", що виключає можливість достовірно встановити резуль­тати дійсного волевиявлення виборців в єдиному загальнодержав­ному виборчому окрузі.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 380