• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Роздіп 12 6 страница

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припи­няються Президентом України в разі:

• порушення ними Конституції України і законів України;

• втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;

• визнання судом недієздатним;

• виїзду на проживання в іншу країну;

• набрання законної сили обвинувальним вироком суду;

• порушення вимог несумісності;

• з власної ініціативи Президента України з підстав, передбаче­
них Законом України "Про місцеві державні адміністрації" та
законодавством про державну службу;

• висловленням недовіри більшістю (дві третини) голосів складу
відповідної ради;

• подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України в разі прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; подання Кабі­нету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; висловлення недовіри простою більшістю голо­сів складу відповідної ради. Повноваження голів місцевих держав­них адміністрацій припиняються також у разі їх смерті.

У разі обрання нового Президента України голови місцевих дер­жавних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноважен­ня до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій вста­новлені статтею 39 Закону України "Про місцеві державні адмі­ністрації".

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій, а примірні переліки управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, а також типові положення про них затверджує Кабі­нет Міністрів України.

Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцева державна адміністрація покликана захищати права та законні інтереси громадян і держави, забезпечувати комплексний соціально-економічний розвиток території та реалізацію державної політики у визначених законодавством сферах управління. Вона діє на засадах законності, гласності, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, взаємодії з відповідними представницькими органами та органами місцевого самоврядування.

Наприклад, стосовно останнього обласна державна адміністра­ція чи Київська або Севастопольська міська виконує такі функції:

• здійснює організаційне, матеріально-технічне та інше забезпе­
чення діяльності відповідно обласної, Київської, Севастополь­
ської міської рад, її органів і депутатів, а також фінансує її ут­
римання з місцевого бюджету;

• забезпечує виконання рішень відповідно обласної, Київської,
Севастопольської міської рад, прийнятих у межах її компе­
тенції;

• надає допомогу депутатам, постійним комісіям відповідно об­
ласної, Київської, Севастопольської міської рад у здійсненні
ними своїх повноважень, забезпечує їх необхідною інформа­
цією, вживає заходів щодо виконання наказів виборців.
Разом з тим місцева державна адміністрація виконує такі обо­
в'язки:

• не втручається у здійснення органами місцевого самоврядуван­
ня власних повноважень;

• сприяє органам місцевого самоврядування у вирішенні питань
соціально-економічного розвитку території, зміцненню їх мате­
ріально-фінансової бази.

У процесі виконання своїх повноважень місцева державна адмі­ністрація координує діяльність з органами прокуратури, внут­рішніх справ, служби безпеки, державною контрольно-ревізійною службою та іншими органами контролю, установами та організа­ціями, що належать до системи центральних органів державної ви­конавчої влади.

Місцева державна адміністрація розвиває відносини з підпри­ємствами, установами та організаціями, що належать до сфери управління інших органів, на податковій, договірній та іншій ви­значеній законодавством основі в інтересах задоволення потреб на­селення та соціально-економічного розвитку території. Вона не втручається в господарську діяльність підприємств, установ і орга­нізацій, крім випадків, передбачених законодавством.

Місцева державна адміністрація є юридичною особою, має пе­чатку із зображенням Державного Герба України та своїм найме­нуванням, рахунки в установах банків України. На будинку, в яко­му розміщується місцева державна адміністрація, піднімається Державний Прапор України і встановлюється вивіска за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Завдання місцевих державних адміністрацій викладені у статті і 19 Конституції України та статті 2 Закону України "Про місцеві державні адміністрації". Вони на відповідній території забезпе­чують:

• виконання Конституції та законів України, актів Президента
України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої
влади;

• законність і правопорядок, додержання прав і свобод грома­
дян;

• виконання державних і регіональних програм соціально-еконо­
мічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а
в місцях компактного проживання корінних народів і націо­
нальних меншин — також програм їх національно-культурного
розвитку;

• підготовку та виконання відповідних бюджетів і програм;

• взаємодію з органами місцевого самоврядування;

• реалізацію інших наданих державою, а також делегованих від­
повідними радами повноважень.

Делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям відбувається на підставі стат­ті 44 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. Вона встановлює, що районні, обласні ради деле­гують відповідним місцевим державним адміністраціям такі повно­важення:

• підготовку та внесення на розгляд ради проектів програм со­
ціально-економічного та культурного розвитку відповідно райо­
нів і областей, цільових програм з інших питань, а в місцях
компактного проживання національних меншин — також про­
грам їх національно-культурного розвитку, проектів рішень,
інших матеріалів з питань, передбачених законом; забезпечення
виконання рішень ради;

• підготовку пропозицій до програм соціально-економічного та
культурного розвитку областей і загальнодержавних програм
економічного, науково-технічного, соціального та культурного
розвитку України;

• забезпечення збалансованого економічного й соціального роз­
витку відповідної території, ефективного використання природ­
них, трудових і фінансових ресурсів;

• підготовку та подання до відповідних органів виконавчої влади
фінансових показників і пропозицій до проекту Державного
бюджету України;

• сприяння інвестиційній діяльності на території району, об­
ласті;

• об'єднання на договірних засадах коштів підприємств, установ
і організацій, розташованих на відповідній території, і насе­
лення, а також бюджетних коштів на будівництво, реконст­
рукцію, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів со­
ціальної та виробничої інфраструктури, шляхів місцевого зна-

чення та на заходи з охорони навколишнього природного сере­довища;

• залучення в порядку, встановленому законом, підприємств, ус­
танов і організацій, які не належать до комунальної власності,
до участі в обслуговуванні населення відповідної території, ко­
ординації цієї роботи;

• затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажир­
ського транспорту незалежно від форм власності, узгодження
цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту;

• підготовку питань про визначення в установленому законом по­
рядку території, вибір, вилучення (викуп) і надання землі для
містобудівних потреб, визначених містобудівною документа­
цією;

• організацію охорони, реставрації та використання пам'яток істо­
рії та культури, архітектури й містобудування, палацово-парко­
вих і садибних комплексів, природних заповідників місцевого
значення;

• підготовку висновків щодо проектів місцевих містобудівних
програм відповідних адміністративно-територіальних одиниць,
що затверджуються сільськими, селищними та міськими ра­
дами;

• видачу забудовникам відповідно до законодавства архітектурно-
планувальних завдань і технічних умов на проектування, будів­
ництво та реконструкцію будівель і споруд, благоустрій тери­
торії та надання дозволу на виконання цих робіт;

• забезпечення відповідно до законодавства розвитку науки, усіх
видів освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та
спорту, туризму; сприяння відродженню осередків традиційної
народної творчості, національно-культурних традицій населен­
ня, художніх промислів і ремесел, а також роботі творчих спі­
лок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших гро­
мадських і неприбуткових організацій, які діють у сфері освіти,
охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, сім'ї
та молоді;

• підготовку та подання на затвердження ради пропозицій щодо
організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду
місцевого значення та інших територій, що підлягають особ­
ливій охороні; внесення пропозицій до відповідних держав­
них органів щодо оголошення природних та інших об'єктів,

що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цін­ність, пам'ятками історії чи культури, які охороняються зако­ном;

• здійснення необхідних заходів щодо ліквідації наслідків еколо­
гічних катастроф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших
надзвичайних ситуацій, а також інформування про них насе­
лення, залучення до цих робіт підприємств, установ та орга­
нізацій, населення у встановленому законом порядку;

• координацію діяльності місцевих землевпорядних органів на
відповідній території;

• здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у
порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісо­
господарського виробництва, пов'язаних із вилученням (вику­
пом) земельних ділянок.

Додатково до зазначених обласні ради делегують обласним дер­жавним адміністраціям такі повноваження:

• визначення відповідно до закону розміру відрахувань під­
приємствами, установами та організаціями, що надходять на
розвиток шляхів загального користування в області;

• у випадках, передбачених законом, погодження з відповідни­
ми сільськими, селищними, міськими радами питань щодо
розподілу коштів за використання природних ресурсів, які
надходять до фондів охорони навколишнього природного се­
редовища;

• підготовка проектів рішень про зарахування лісів до категорії
захисності, а також поділ лісів за розрядами такс у випадках і
порядку, передбачених законом;

• прийняття в установленому законом порядку рішень про забо­
рону використання окремих природних ресурсів загального ко­
ристування;

• визначення відповідно до законодавства режиму використання
територій рекреаційних зон;

• затвердження для підприємств, установ і організацій, розташо­
ваних на відповідній території, лімітів викидів і скидів забруд­
нюючих речовин у довкілля та лімітів розміщення відходів у
випадках, передбачених законом.

На виконання Конституції України, законів України, актів Пре­зидента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих по-

вноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, від­ділів та інших структурних підрозділів — накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прий­няті в межах їх компетенції, обов'язкові для виконання на відпо­відній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами і громадянами.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що супере­чать Конституції України та законам України, іншим актам зако­нодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України чи головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Окремі функції органів державної виконавчої влади згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" вико­нують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, але зрозуміло, вони не входять у систему цих органів.

Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві вста­новлюються Законом України "Про столицю України місто-герой Київ" від 15 січня 1999 р. Зазначимо лише (на підставі Рішення Конституційного Суду України № 21-рп від 25 грудня 2003 p.), що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційно­му плані органом, який виконує функції виконавчого органу Київ­ської міської ради та паралельно функції місцевого органу вико­навчої влади. З питань, віднесених до віддання місцевого самовря­дування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої вла­ди — Кабінету Міністрів України.

Київську міську державну адміністрацію має очолювати лише особа, обрана Київським міським головою, яка Президентом Ук­раїни призначається головою Київської міської державної адмі­ністрації. Як голова Київської міської державної адміністрації Київський міський голова з питань здійснення виконавчої влади відповідальний перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітний і підконтрольний Кабінету Міністрів Украї­ни.

На посадову особу, яка є Київським міським головою і одно­часно головою Київської міської державної адміністрації, не по­ширюються вимоги щодо граничного віку перебування на дер­жавній службі.

Верховна Рада України Законом України "Про внесення змін до Конс­титуції України" від 8 грудня 2004 р. постановила викласти статті 113—115 Конституції України (розділ VI "Кабінет Міністрів України. Інші орга­ни виконавчої влади") у такій редакції:

"Стаття 113.Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом Украї­ни Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності, керується цією Консти­туцією та законами України, а також указами Президента України та по­становами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Консти­туції та законів України.

Стаття 114.До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

Прем'єр-міністр України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України.

Кандидатуру для призначення на посаду Прем'єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фрак­цій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конс­титуції України, або депутатської фракції, до складу якої входить біль­шість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призна­чаються Верховною Радою України за поданням Президента України. Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.

Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів Ук­раїни, схваленої Верховною Радою України.

Стаття 115.Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України ма­ють право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

Відставка Прем'єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслід­ком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конститу­цією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед ново­обраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Вер-

ховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України".

Питання для самоконтролю

1. Поняття виконавчої влади.

2. Кабінет міністрів України — вищий орган у системі органів ви­
конавчої влади держави. Порядок його формування, функції і
повноваження.

3. Центральні органи виконавчої влади. Порядок їх формування,
функції і повноваження.

4. Місцеві органи виконавчої влади. Порядок їх формування,
функції і повноваження.

5. Делеговані повноваження місцевих органів виконавчої влади.

6. Особливості здійснення виконавчої влади в Автономній Рес­
публіці Крим, містах Києві та Севастополі.

Розділ 15

Конституційно-правові засади здійснення правосуддя в Україні

Правосуддя — самостійна галузь державної діяльності, яку здійснює суд шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ.

Існування судової влади поряд із законодавчою та виконавчою є ознакою демократичності держави.

Головне призначення судової влади — охорона членів суспіль­ства від будь-якого свавілля — як від свавілля громадян, так і від неправильних дій власне держави, її органів, посадових осіб. Без здійснення такої діяльності держава не може вважатися право­вою.

Разом із законодавчою й виконавчою гілками влади судова вхо­дить у систему народовладдя. Вона забезпечує реалізацію важли­вих конституційних прав і свобод людини й громадянина, прав колективів і народу загалом. Демократичні засади організації та діяльності судової влади (участь суддів із народу — присяжних і засідателів, гласність, незалежність суддів, змагальність і рівно­правність сторін) дають змогу розглядати її як особливий канал реалізації волі народу.

Судова влада має всі ознаки державної влади. Рішення, що їх приймають судові органи в межах своєї компетенції, обов'язкові для всіх державних органів, посадових осіб і громадян. Судові органи застосовують різноманітні види державного примусу. Пра­вомірною є характеристика судової влади як форми соціального регулювання у відповідній сфері суспільних відносин. При цьому судова влада має специфічні ознаки: • винятковість — "правосуддя в Україні здійснюється виключно

судами" (стаття 124 Конституції України);

• особливий статус і режим діяльності посадових осіб — суддів,
які здійснюють судову владу;

• особлива система контролю за діяльністю судової влади (тільки
контроль за законністю судових рішень і дотриманням судом
процедури їх прийняття).

Основу судової влади в Україні становлять судові органи, різні за компетенцією та юрисдикцією. Вона реалізується шляхом здійс­нення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністра­тивного, кримінального, а також конституційного судочинства.

На підставі статті 124 Конституції України судочинство в Украї­ні здійснюється Конституційним Судом України та судами загаль­ної юрисдикції, а на підставі статті 125 Конституції України систе­ма судів загальної юрисдикції повинна будуватися за принципами територіальності та спеціалізації. Перший з них означає, що суди загальної юрисдикції створюються в районах, містах, областях, в Автономній Республіці Крим, а також, що діяльність окремих судів може поширюватися на певну територію, у тому числі й на кілька областей і на всю територію держави. Другий принцип передбачає спеціалізацію суддів зазначених судів, запровадження відповідних організаційних структур — галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема кримінальних, цивільних, сімейних, ад­міністративних, як це передбачено Концепцією судово-правової реформи в Україні, схваленою Верховною Радою України 28 квітня 1992 р.

Нині в Україні функціонує система судів загальної юрисдикції, встановлена Конституцією України та Законом України "Про судо­устрій України" від 7 лютого 2002 р. На підставі статті 18 цього Закону цю систему становлять місцеві суди, апеляційні суди, Апе­ляційний суд України, вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України. Цією ж статтею встановлюється, що до системи судів за­гальної юрисдикції належить Касаційний суд України, але Конс­титуційний Суд України своїм рішенням № 20-рп від 11 грудня 2003 р. визнав положення Закону України "Про судоустрій Украї­ни" про утворення в системі судів загальної юрисдикції Каса­ційного суду України таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

За статтею 125 Конституції України та статтею 47 Закону Ук­раїни "Про судоустрій України" найвищим судовим органом у си­стемі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Він діє

у складі Пленуму Верховного Суду України, Судової палати в ци­вільних справах; Судової палати у кримінальних справах; Судової палати в господарських справах; Судової палати в адміністратив­них справах. У складі Верховного Суду України діє також Військо­ва судова колегія. Крім того, для вирішення внутрішніх організа­ційних питань діяльності Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду України.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду Ук­раїни, який обирається Пленумом Верховного Суду України стро­ком на п'ять років шляхом таємного голосування і не може бути обраний на цю посаду більше як на два строки поспіль. До складу Верховного Суду України входять обрані на посаду безстроково судді Верховного Суду України, кількість яких встановлюється указом Президента України за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу судових палат, що розглядають справи з питань юрисдикції спеціалізо­ваних судів, призначаються судді, які мають стаж суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п'яти років.

Верховний Суд України здійснює правосуддя і забезпечує одна­кове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдик­ції. Верховний Суд України виконує такі функції:

• переглядає справи у зв'язку з винятковими обставинами у по­
рядку, встановленому процесуальним законом; переглядає спра­
ви в касаційному порядку у випадках, встановлених законом; у
передбачених законом випадках розглядає інші справи, пов'я­
зані з розглянутими обставинами;

• дає суддям роз'яснення з питань застосування законодавства на
основі узагальнення судової практики і аналізу судової статис­
тики; у разі необхідності визнає нечинними роз'яснення Пле­
нуму вищого спеціалізованого суду, які той дає з питань засто­
сування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні
справ відповідної судової юрисдикції;

• складає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у
яких звинувачується Президент України, ознак державної зра­
ди або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради
України письмове подання про неможливість виконання Пре­
зидентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

• звертається до Конституційного Суду України у випадках ви­
никнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними
правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших пра­
вових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції
України та законів України;

• веде і аналізує судову статистику, вивчає і узагальнює судову
практику, ознайомлюється в судах з практикою застосування
законодавства;

• у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з
міжнародних договорів України; представляє суди загальної
юрисдикції у зносинах із судами інших держав;

• здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Суддя Верховного Суду України здійснює правосуддя в поряд­ку, встановленому процесуальним законом, необхідні процесуальні та організаційні заходи з метою забезпечення своєчасного та якіс­ного розгляду справ; бере участь у розгляді питань, що вносяться на засідання відповідної Судової палати та Пленуму Верховного Суду України; вивчає в судах нижчого рівня стан організації здійснення судочинства, подає їм методичну допомогу; аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її поліпшення і вдосконалення законодавства; здійснює інші передбачені законодавством повноваження.

Судові палати Верховного Суду України мають такі повнова­ження:

• здійснюють судочинство у справах, що належать до їх відання,
у порядку, встановленому процесуальним законом;

• аналізують судову статистику і вивчають судову практику;

• готують проекти постанов Пленуму Верховного Суду України;

• здійснюють інші передбачені законом повноваження.
Судова палата Верховного Суду України утворюється за рішен­
ня Пленуму Верховного Суду України за поданням Голови Верхов­
ного Суду України. Судову палату очолює Голова судової палати,
який призначається на посаду за рекомендацією суддів Верховно­
го Суду України з числа суддів Верховного Суду України строком
на п'ять років та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду
України шляхом таємного голосування.

Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верхов­ного Суду України, його заступників, голів судових палат, секре­таря Пленуму Верховного Суду України та суддів Верховного Суду

України, кількісний склад яких визначається Пленумом Верхов­ного Суду України.

Президія Верховного Суду України виконує такі функції:

• розглядає питання організації діяльності Верховного Суду Ук­
раїни, судових палат та апарату Верховного Суду України;

• затверджує персональний склад судових палат; заслуховує ін­
формацію голів судових палат і Військової судової колегії про
їх діяльність;

• розглядає матеріали узагальнення судової практики і аналізу
судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

• розглядає питання фінансування та організаційного забезпечен­
ня діяльності Верховного Суду України і виробляє пропозиції
щодо їх поліпшення; схвалює пропозиції до проекту Державно­
го бюджету України щодо фінансування діяльності Верховного
Суду України;

• розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апара­
ту Верховного Суду України та підвищення їх кваліфікації;

• затверджує положення про преміювання суддів і працівників
апарату Верховного Суду України, про надання матеріальної до­
помоги; встановлює надбавки до посадових окладів суддів, які
займають адміністративні посади;

• заслуховує інформацію голів апеляційних загальних судів та
вищих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів;

• виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних су­
дах на основі нормативів навантаження суддів у судах усіх рів­
нів;

• вирішує питання щодо заснування друкованих видань Верхов­
ного Суду України і заслуховує звіти про роботу редакційних
колегій цих органів; затверджує за поданням Голови Верховно­
го Суду України положення про Науково-консультативну раду
при Верховному Суді України та її персональний склад;

• вносять на розгляд Пленуму Верховного Суду України питання
відповідно до його Регламенту;

• здійснює інші передбачені законом повноваження.
Засідання Президії Верховного Суду України проводяться не

рідше як один раз на два місяці.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, пов­новаження якого визначаються Конституцією України та Законом України "Про судоустрій України". До складу Пленуму Верховно-

го Суду України входять усі судді Верховного Суду України, голо­ви вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники та голова Апеляційного суду України.

Пленум Верховного Суду України здійснює такі повноваження:

• відповідно до Конституції України обирає на посаду та звіль­
няє з посади шляхом таємного голосування Голову Верховного
Суду України, а також здійснює призначення і звільнення суд­
дів з інших адміністративних посад у Верховному Суді України
в порядку, встановленому законом;

• утворює судові палати Верховного Суду України, визначає їх
кількісний склад, призначає голів судових палат та їх заступ­
ників;

• визначає кількісний склад суддів Президії Верховного Суду Ук­
раїни та обирає їх у порядку, передбаченому законом;

• призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за
поданням Голови Верховного Суду України і звільняє з посади
секретаря Пленуму Верховного Суду України;

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. А. В. Дудник 1 страница
3. А. В. Дудник 10 страница
4. А. В. Дудник 11 страница
5. А. В. Дудник 12 страница
6. А. В. Дудник 2 страница
7. А. В. Дудник 3 страница
8. А. В. Дудник 4 страница
9. А. В. Дудник 5 страница
10. А. В. Дудник 6 страница
11. А. В. Дудник 7 страница
12. А. В. Дудник 8 страница

Переглядів: 291