Конституційний процес в Україні

Розвиток економічних і політичних процесів в Україні після розпаду СРСР об'єктивно вимагало ухвалення нової Конституції України і це було зроблене у всіх країнах СНД. У їх нових основних законах враховані відповідні реалії, тенденції і досвід світової практики конституційного регулювання суспільних відносин. У Україні конституційний процес йшов дуже складно і Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України тільки 28 червня 1996 року.

Важливим етапом конституційного процесу було схвалення Верховною Радою України 19 червня 1991 року «Концепції нової Конституції України», яка складалася із загальнометодологічних принципів, преамбули і дев'яти Темаів. Концепція зіграла велику роль в підготовці нової Конституції України на якісно новій демократичній основі, оскільки в ній були закладені основоположні цінності конституціоналізму, народовладдя, права людини, законність, Темаення властей, вказано, що через всю Конституцію повинні бути проведені ідеали правової держави.

Концепція заклала основу, на якій слід було будувати майбутню Конституцію. У ній було вказано, що новий Основний Закон повинен грунтуватися на Декларації про державний суверенітет України, закріпити, розвинути і конкретизувати її положення. Аналіз опублікованих для всенародного обговорення проектів нової Конституції України свідчив, що в їх текстах повною мірою знайшли втілення положення частин Декларації про державний суверенітет, самовизначення української нації, народовладдя, державної влади, громадянства України, територіального верховенства, економічної самостійності, екологічної безпеки, культурного розвитку, що безпосередньо відносяться до питань.

У Концепції принципово було поставлене питання про те, що в центрі уваги нової Конституції повинна бути людина як соціальна цінність, його права, свободи і їх гарантії. У ній підкреслюється, що вищою соціальною цінністю є людина, його життя, честь, гідність, особиста недоторканність, інші права і свободи, закріплені в Загальній Декларації прав людини, в міжнародних пактах, інших документах про права людини. Наголошувалося, що ці права повинні розглядатися що не як дарували державою, а як природні, невідчужувані і не причетні. Права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, окрім випадків, передбачених Конституцією відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права. У Концепції встановлювалося, що всі права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією і законом, підлягають захисту в судовому порядку. Держава несе відповідальність за забезпечення прав людини і громадянина.

Такий підхід до конституційного регулювання основних прав і свобод людини і громадянина принципово відрізнявся від колишнього підходу, держави "Д особою, що характеризується домінуванням. Принципово важливим положенням Концепції було те, що всі державні органи і посадовці зобов'язані поважати права людини і громадянина, сприяти їх реалізації і що всі громадяни рівні перед законом.

Ці найважливіші положення Концепції були втілені в тексті нової Конституції України і стали реально здійснюватися в житті. Ухвалення нового Основного Закону — історична віха в становленні української державності на демократичних початках. Але з його ухваленням конституційний процес не припинився, а продовжує свій розвиток на якісно новій базі. Відповідно, сьогодні стоїть завдання істотного реформування правової системи України з урахуванням світового досвіду конституціоналізму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Декларація про державний суверенітет — основа затвердження суверенітету України	\|	Референдум як найважливіша форма народовладдя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.