• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття принципів управління і їх розвиток у рамках класичного підходу до управління

Поняття принципів управління і їх розвиток у рамках класичного підходу до управління. Принципи управління Ф. Тейлора, Г. Емерсона, А. Файоля.

Умови формування та особливості принципів управління у планово-адміністративній системі господарювання. Сучасні принципи управління та методологія їх формування.

Система методів управління, їх сутність та особливості. Економічні, адміністративні, соціально-психологічні та правові методи управління і сфери їх ефективного застосування.

Принципи управління - це правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких має створюватися, функціонувати і розвиватись система менеджменту організації (підприємства).

Принципи управління були сформульовані на основі спостережень і досліджень, тому вони є узагальненням практичного позитивного управлінського досвіду і ґрунтуються на певних законах і закономірностях суспільного розвитку. Їх використання в управлінській діяльності дає свого роду ефект "прокладеної лижні", коли відомо, що треба робити для того, щоб уникнути невдач. Тому знання і врахування принципів управління у сучасному менеджменті є важливою умовою його ефективності.

Першим звернув увагу на необхідність дотримання певних раціональних правил в управлінні виробництвом Ф. Тейлор. У 1911 р. він опублікував результати своїх досліджень під назвою "Принципи наукового управління", де виділив чотири принципи управління індивідуальною працею робітників:

1) науковий підхід до виконання кожного елементу роботи;

2) науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітника;

3) кооперація з робітниками;

4) розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.

Ці принципи стали відправною точкою для наступних досліджень у даній сфері, оскільки використання їх дозволило значною мірою підвищити ефективність управління виробничими процесами. Продовжив і збагатив дослідження Ф. Тейлора Г. Емерсон, ввівши низку фундаментальних положень менеджменту, а саме:

• підлеглий існує для того, щоб продовжувати і розширювати особу керівника;

• керівник існує тільки для того, щоб зробити продуктивнішою роботу підлеглого;

• компетентні фахівці повинні формулювати основні справи, навчати всіх і кожного їх застосуванню і постійно стежити за всіма відхиленнями;

• кожен вищий рівень управління існує не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче;

• кожна операція в організації повинна обслуговуватись усіма знаннями і вміннями, які тільки є у світі.

Означені принципи вже більшою мірою стосувалися не порядку планування і контролю за виконанням роботи, як у Ф. Тейлора, а визначали роль і місце менеджера у організації. Ще далі пішов у цьому напрямку представник адміністративної школи менеджменту -- А. Файоль. Він поставив перед собою завдання сформулювати універсальні принципи управління, які б стосувалися будь-яких сфер управлінської діяльності. Тому першим його кроком у напрямку розробки ефективної системи управління було виділення основних управлінських функцій і встановлення взаємозв'язків між ними, що дозволило розглядати управління як безперервний процес. А далі, вивчаючи зміст цих функцій, А. Файоль дійшов висновку, що ефективне управління неможливе без раціональної побудови структури організації і управління працівниками.

2. Умови формування та особливості принципів управління у планово-адміністративній системі господарювання

Визначення загальних підходів до управління організаціями відбувалося, як зазначалось раніше, в рамках різних управлінських шкіл. Причому західний менеджмент ґрунтувався на тому, що кожна організація являє собою самостійний суб'єкт ринку, який має велику свободу дій. Але зовсім іншою була ситуація у країнах, які сповідували соціалістичну ідею. Тут система управління усім народногосподарським комплексом опиралась на ідеї централізації і прямого керівництва діяльністю підприємств державними владними структурами. Найперше це стосується Радянського Союзу, де централізація набула особливо жорстких форм. Ідеї нового підходу до управління розробляли А. Богданов, Н. Вітке, А. Гастев та ін.

Недосконалість системи управління, яка базувалася на принципах жорсткої централізації, спричинила її низьку ефективність, що обумовило зниження конкурентоспроможності економіки Радянського Союзу і спричинило її руйнування. Стало зрозуміло, що подальший розвиток можливий тільки на основі переходу до ринкової економіки і перегляду основних принципів управління, оскільки старі перестали "працювати" у нових умовах господарювання. У них була відсутня одна із найважливіших складових, яка дозволяє організації виділитися серед інших, вирватись уперед, зайняти кращі позиції. Ця складова - ініціативність, підприємливість працівників, здатність організації залучати новації, які б покращувати її конкурентні позиції. Отже, нові умови економічної діяльності вимагають нових принципів, на основі яких вона може успішно здійснюватися.

Читайте також:

1. C. 3. Структурна побудова управління організаціями.
2. ERP і управління можливостями бізнесу
3. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
4. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
5. II. Поняття соціального процесу.
6. II. Розвиток математичних знань учнів.
7. II. Розвиток математичних знань.
8. II. Розвиток математичних знань.
9. II. Розвиток математичних знань.
10. II. Розвиток математичних знань.
11. II. Розвиток математичних знань.
12. II. Розвиток математичних знань.

Переглядів: 332