Психічний розвиток у період ранньої юності

Період ранньої юності – це період розвитку від початку статевого дозрівання до його завершення і досягнення людиною дорослості (14,15 – 17,18 років). Це період завершення фізичного розвитку і набуття соціального статусу дорослої людини.

Рання юність пов’язана з навчанням людини на ІІІ ступені навчання у школі, професійно - технічних училищах чи вищих навчальних закладах ІІ рівня акредитації. Процес розвитку у цьому віці здійснюється у анатомо – фізіологічному, психологічному та соціальному напрямках. Якщо у першому має місце акселерація, то в останньому має місце ретардація. Якщо у середині минулого століття переважна частина юнацтва починала трудове життя, то сьогодні - продовжують навчання і перебувають на утриманні батьків. Звідси і психологічні особливості – споживацька позиція юнаків і дівчат.

Подовження терміну навчання юнацтва викликає непідготовленість до самостійного трудового життя. Прагнення до продовження освіти дуже часто пов’язане не стільки з бажанням одержати певну професію, скільки з прагненням як можна довше зберегти навчальну позицію.

Юність – це період переходу до самостійності, ускладнення системи відносин, розширення кола осіб, з якими необхідно узгоджувати свою поведінку. Все це активізує самопізнання, самооцінку і становлення самосвідомості. У цілому ж соціальна ситуація психічного розвитку у період ранньої юності майже така, що у підлітковому віці. Це ситуація і становище учня, що зберігає умови для труднощів взаємовідносин і конфліктів.

Провідним типом діяльності у період ранньої юності є навчально - професійна діяльність. Вона безпосередньо пов’язана з професійним самовизначенням. Юнаки і дівчата у своїй більшості значну частину часу присвячують вивченню тих навчальних предметів, які найбільш важливі для одержання майбутньої професії чи для вступу до університету. Звідси прихильність юнацтва до спеціалізації навчання на «фізиків» та «ліриків». Кожен учень відповідно до своїх інтересів може вибрати необхідні йому предмети, що забезпечують успішну підготовку до майбутнього життя. Реалії сьогодення такі, що у загальноосвітніх закладах, гімназіях та ліцеях є загальноосвітні, біолого - хімічні, фізико - математичні та гуманітарні класи.

Період ранньої юності, як і інші періоди психічного розвитку, характеризується своїми новоутвореннями: самовизначенням та світоглядом.

І.В. Дубровина стверджує, що у цей період зарано говорити про самовизначення. Це швидше готовність до самовизначення, що поєднує у собі структури, які активно формуються та відкриті для подальшого розвитку. Психологічна готовність до самовизначення передбачає формування у юнацтва певних психологічних механізмів, що забезпечать у майбутньому свідоме, активне, творче і щасливе життя.

Самовизначення здійснюється у системі суспільних відносин, у світі професійної діяльності та особистісного самовизначення. Процес самовизначення дуже складний і може здійснюватися за різними напрямками. Перший – це адаптація людини до вимог суспільства. Адаптація полегшує життя людини, бо немає необхідності самостійно приймати рішення. Одночасно вона обмежує людину, адже все визначене давно і не вимагає жодної творчості. Другий передбачає теоретичне привласнення існуючої у суспільстві сукупності поглядів, оцінок, позицій, норм та їх реалізації у практичній діяльності. Цей шлях передбачає активну позицію людини, необхідність свідомого і обґрунтованого прийняття рішень.

Другий напрямок становлення самовизначення створює умови для формування світогляду як новоутворення віку. Під світоглядом розуміють систему поглядів на об’єктивний світ, суспільство та самого себе. Розширення сфери інтересів переключає юність з окремих, часткових питань на глобальні питання всесвіту, смислу життя і суспільних відносин. Недостатність життєвого досвіду часто приводить до ірраціональних узагальнень, що складає підґрунтя юнацького максималізму. З іншого боку – до нереалістичного мислення і критиканства без конкретних пропозицій щодо зміни ситуації. Так виникає гіперкритицизм. Юнацький максималізм та гіперкритизм можуть бути переборені лише у процесі активного перетворення дійсності, у процесі активної діяльності.

Рівень психічного розвитку юнацтва порушує проблему наповнення власного життя суспільно значимим змістом. Для більшості юнаків і дівчат це навчання з повним звільненням від матеріальних та побутових турбот. Вільний від навчання час присвячується пошуку «цікавого» заняття. Але юність не звертає уваги на той факт, що інтереси виникають на підґрунті досконалого володіння певною справою чи сукупністю знань, а не у моменти беззмістовного проводження часу.

Вибір професії є складовою частиною самовизначення особистості. Він передбачає оцінку власної відповідності вимогам професії, визначення напрямків діяльності з самовиховання та самовдосконалення, розвитку у себе якостей спеціаліста та громадянина. На жаль, сьогодення характеризується недостатністю активності у суспільній, культурній та трудовій сфері. Недостатність участі у трудовому житті гальмує професійне становлення особистості, суспільне і професійне самовизначення. Активна участь у суспільній та особистісно-значущій діяльності забезпечує формування самовизначення, світогляду, ціннісних орієнтацій і, як наслідок, становлення активного, здібного, високоморального громадянина.

Запитання для самоконтролю

1. Особливості зопозичення суспільно - історичного досвіду.

2. Чим обумовлюються індивідуально - психологічні відмінності людей?

3. Що визначають у психічному розвитку людини біологічні особливості?

4. Оволодіння суспільно - історичним досвідом та індивідуальний досвід особистості.

5. Роль активної діяльності дитини у психічному розвитку.

6. Значення акселерації та ретардації для практики формування особистості.

7. Особливості дітей із затримками психічного розвитку.

8. Що розуміють під соціальною ситуацією розвитку?

9. Показники психічного розвитку людини.

10. Які періоди психічного розвитку відносять до дитинства?

11. Дайте характеристику комплексу пожвавлення.

12. Перелічіть досягнення дитини протягом перших двох місяців життя.

13. Особливості провідного типу діяльності у період немовляти.

14. Новоутворення періоду немовляти.

15. Сутність маніпулятивної та предметної діяльності дитини.

16. Досягнення розвитку у період раннього дитинства.

17. Криза трьох років.

18. Особливості ігрової діяльності дошкільників.

19. Особливості школярів шестирічного віку.

20. Довільність психічних процесів і самооцінка дошкільників.

21. Супідрядність мотивів і готовність до навчання у школі.

22. Навчальна діяльність – провідний тип діяльності молодшого школяра.

23. Особливості психологічної оцінки у навчальній діяльності.

24. Новоутворення молодшого шкільного віку.

25. Фактори, що гальмують і прискорюють становлення дорослості підлітків.

26. Особливості особистісного спілкування як провідного типу діяльності підлітків.

27. Чому підлітки виховують один одного?

28. Особливості соціальної ситуації розвитку у період ранньої юності.

29. Навчально - професійна діяльність як провідний тип діяльності у період ранньої юності.

30. Навчальна позиція і можливості її продовження.

31. Самовизначення та світогляд як новоутворення ранньої юності.

32. Вибір професії і визначення життєвого шляху.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психічний розвиток у підлітковому віці	\|	Предмет та завдання юридичної психології

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.062 сек.