Психічний розвиток у підлітковому віці

Психічний розвиток людини у підлітковому віці (10,11 – 14,15 років) визначає особистісне спілкування, як провідний тип діяльності. Підлітковий вік називають «перехідним», «важким», «критичним». У цьому знайшли відображення важливість і складність процесів психічного розвитку. Вони пов’язані з переходом до нової епохи розвитку – до дорослості. У цей період з’являються елементи дорослості, як і власне їх відчуття – почуття дорослості. У організмі підлітків відбуваються суттєві зміни анатомо - фізіологічного та психічного характеру. Змінюється система взаємовідносин з дорослими і однолітками, свідомість і самосвідомість, способи соціальної взаємодії, інтереси, пізнавальна і навчальна діяльність, моральність і етичність. Саме у цьому сутність соціальної ситуації психічного розвитку підлітка. У цій ситуації виділяють дві групи факторів.

Перше. Це фактори, що гальмують розвиток дорослості підлітків. Сюди належить навчальна діяльність при відсутності постійних обов’язків, прагнення батьків звільнити своїх дітей (підлітків) від побутової праці, проблем, турбот, неприємностей.

Друга. Це фактори, що прискорюють розвиток дорослості. Сюди входить величезний потік різноманітної за змістом інформації, зайнятість батьків у певній сфері (і добре, якщо не на заробітках за кордоном), рання самостійність підлітків, активний розвиток спілкування з однолітками, акселерація фізичного розвитку і статевого дозрівання.

Підлітковий вік вважають «важким». Це обумовлюється, по - перше, якісними змінами, що носять характер докорінної зміни попередніх особливостей, інтересів, відносин. Все це надає розвитку бурхливий характер. По - друге, зміни, що відбуваються у психіці підлітка дуже часто супроводжуються переживаннями суб’єктивних труднощів і труднощів виховання. Підлітки важко піддаються педагогічним впливам дорослих. З’являються різноманітні форми протесту (впертість, грубість, негативізм, замкненість, скритність і т. ін.).

Провідним типом діяльності у підлітків є особистісне спілкування. До підліткового віку створюються особливі умови у двох системах спілкування: з дорослими та з однолітками.

У системі спілкування з дорослими підліток займає нерівноправне положення. Воно пов’язане з мораллю слухняності для дітей. У спілкуванні з однолітками має місце принципова рівність, що відповідає системі взаємовідносин у світі дорослих. Рівність взаємовідносин з однолітками складає підґрунтя співпраці однолітків у різних видах діяльності. Така ситуація взаємовідносин з дорослими та підлітками є парадоксальною. Взаємовідносини підлітка з однолітками формуються на нормах моралі дорослих (рівності), а з дорослими – на нормах моралі дітей
( слухняність). Ця ситуація має такі наслідки: співпраця інтенсивніше розвивається у системі взаємовідносин із однолітками; спілкування з однолітками, а не з дорослими забезпечує більше задоволення і розвиток соціально -моральної дорослості; засвоєння підлітками норм моралі дорослих може вступити у суперечність з нормами моралі слухняності та одержати перемогу тому, що дитяча мораль слухняності вичерпала себе. А отже, особистісне спілкування з однолітками і є провідним типом діяльності у цьому віці.

Рівноправність у взаємовідносинах з однолітками приваблює підлітків, бо це відповідає етичному змісту почуття дорослості, що активно формується. Взаємовідносини з однолітками складніші, багатоманітніші, змістовніші, ніж у молодшого школяра. Крім того, відбувається ієрархізація цих відносин: просто товариші, близькі товариші, особистий друг. Спілкування виходить за межі школи і навчальної діяльності, виокремлюється у самостійну сферу життя високого рівня цінності, що заміщує навчальну діяльність та спілкування з батьками на другий план.

Взаємовідносини з однолітками у підлітка виділяються у сферу особистісних відносин, у яких він діє самостійно. Він вважає, що має право на це, захищає своє право. Нетактовне втручання дорослих у систему взаємовідносин підлітків викликає образу і різноманітні форми протесту.

Підліток прагне мати близьких товаришів, бути визнаним, прийнятим товаришем. Неприємною ситуацією для підлітка є щире засудження колективу товаришів, а найважчим покаранням – ізоляція. Незадовільні взаємовідносини з однолітками штовхають підлітка на пошуки товаришів за межами класу і школи. Як правило, вони їх знаходять, але не завжди достатньо моральними і соціально орієнтованими. Наслідки таких взаємовідносин, на жаль, досить непривабливі.

Взаємовідносини підлітків формуються незалежно від бажання дорослих, і навіть всупереч їм. На перший план при оцінці однолітка як товариша виступають такі якості, як кмітливість, знання (а не успішність у навчанні), сміливість, чесність, уміння володіти собою. Щоб бути прийнятим, підліток має бути добрим товаришем. Тому у підлітковому віці відбувається зміна авторитетів.

Норми кодексу товариської дружби: особистісна гідність, рівність, взаємодопомога, чесність у середовищі підлітків оцінюються досить високо. Оскільки ці норми збігаються з відповідними нормами у дорослих, то процес спілкування з однолітками є своєрідним виховним закладом формування і розвитку соціально - моральної дорослості підлітків.

Так звані непопулярні підлітки можуть мати будь - які негативні риси, але всім їм властива одна вада – відсутність якостей доброго товариша. Ця вада нічим не компенсується, а тому навіть відмінник може виявитися ізольованим.

Підлітки хочуть мати близького, особистого друга. Приваблювати підлітків можуть різноманітні якості: товариські якості, знання, уміння, спортивні досягнення, зовнішність, видима дорослість, манери поведінки, досвід відносин романтичного характеру, самостійність і незалежність у взаємовідносинах з дорослими. Дуже часто виникають досить близькі, але тимчасові відносини. Справжня дружба виникає дуже рідко. Зазвичай їй передує система тимчасових відносин, у якій кожен має дотримуватися норм кодексу дружби й вимог до дружби. Це і є найскладнішим, бо підлітки ставлять високі вимоги до друга, але не до себе. Недоліки товаришів чи друзів бачать, а у себе – не відразу і не в усьому. Звідси – образи, конфлікти, розрив відносин. Підлітки високо цінять дружбу, але при цьому надзвичайно вимогливі й образливі.

Таке спілкування як провідний тип діяльності підлітка є особливою діяльністю. Предметом у цій діяльності є людина, а зміст діяльності – встановлення взаємовідносин з людьми. У процесі цієї діяльності здійснюється пізнання іншої людини і самої себе, формуються і розвиваються засоби такого пізнання (аналіз, порівняння, узагальнення). Підлітки прагнуть виправити власні недоліки та недоліки товариша та друга. Специфічною особливістю особистісного спілкування як діяльності є те, що підлітки у повному значенні слова виховують один одного. Кожен із підлітків ставить до іншого цілу систему певних вимог та слідкує за їх виконанням. Якщо цих вимог не дотримуються, то найсильнішим засобом покарання є відмова від спілкування та ізоляція. Ця діяльність є практикою оволодіння нормами особливого типу взаємовідносин – особистісними. Оволодіння нормами дружби є важливим надбанням підліткового віку психічного розвитку людини.

Особливістю кожного вікового періоду є становлення психологічних новоутворень. Підлітковий вік характеризується такими новоутвореннями:

- почуття дорослості;

- прагнення до самоствердження;

- формування моральних поглядів і понять;

- перебудова відносин з дорослими;

- подальший розвиток самооцінки і самосвідомості;

- розвиток інтересу до іншої статі.

Центральним новоутворенням підліткового віку є почуття дорослості. Це становлення готовності до життя у світі дорослих, а вона передбачає розвиток об’єктивної і суб’єктивної готовності до засвоєння суспільних вимог до життя і діяльності у світі дорослих.

Перші прояви дорослості відрізняються від її розвинених форм і виявляються у неприємних для дорослих формах поведінки. Це і є те нове, що орієнтоване у майбутнє, і його необхідно використовувати у вихованні підлітків.

Підґрунтям почуття дорослості є уявлення підлітка про себе як не про дитину, а як про дорослого. Підліток прагне бути і вважатися дорослим. Своєрідністю цієї особливості є те, що у підлітка ще відсутнє почуття повної дорослості, але є потреба у її визнанні з боку оточення. Почуття дорослості обумовлюють дві групи явищ.

Перша. У підлітків спостерігаються значні зміни у фізичному розвитку і статевому дозріванні. Вони об’єктивно роблять підлітка дорослішим та формують суб’єктивне уявлення про свою дорослість.

Друга. Система соціальних відносин із дорослими характеризується мораллю дитини (слухняністю), що не сприймається підлітками. Дорослі вимагають від підлітків більшої участі у праці і адресують їм більше обов’язків.

Почуття дорослості є специфічним новоутворенням самосвідомості. Воно відображає нову життєву позицію підлітка у ставленні до себе, людей, світу. Специфічна соціальна активність підлітка полягає у сензитивності до засвоєння норм, цінностей, способів поведінки і діяльності, що існують у світі дорослих і їх взаємовідносинах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психічний розвиток людини у дитячому віці	\|	Психічний розвиток у період ранньої юності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.