МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Лекції по трудовому праву України 12 страницаТаким чином законодавство захищає найменш захищених членів свого суспільства. 6. Порядок розслідування і обліку нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом Порядок розслідування нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, регулюється нині діючим Положенням про порядок розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 р. № 623 в редакції постанови № 923 від 17.06.98 р. Відповідно до нього положення розслідуванню підлягають травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплений, ураження електричним струмом та блискавкою, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контактів з тваринами, комахами та іншими представниками флори і фауни, бо призвели до втрати працездатності на один день і більше або необхідності переведення потерпілого на іншу роботу, бо підтверджено медичним висновком. Розслідування проводиться протягом 3-х діб після події (протягом місяця, якщо про нещасний випадок на виробництві потерпілий не відразу заявив керівникові або наслідки щодо втрати працездатності проявились не відразу) комісією, призначеною наказом керівника підприємства (установи), до складу якої обов'язково включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці даною підприємства (установи, організації), представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Після ретельного обстеження місця події, опитування очевидців і дослідження всіх обставин справи, одержання пояснень від потерпілого комісією за результатами розслідування складається акту п'яти примірниках (форма Н-1), який передається на затвердження власникові підприємства. Затвердження повинне бути здійснене протягом доби після розслідування, після чого примірники акта перелаються потерпілому (особі, яка представляє його інтереси), керівникові структурного підрозділу, де стався нещасний випадок для вжиття заходів з метою запобігання подібним випадкам, керівникові служби охорони праці на даному підприємстві, в профспілкову організацію підприємства, а також державному інспекторові з нагляду за охороною праці. Акти по формі Н-1 реєструються в спеціальному журналі підприємства. Результати розслідування розглядаються власником або уповноваженим ним органом з метою розроблення і реалізації заходів щодо попередження аналогічних нещасних випадків у майбутньому і відшкодування шкоди потерпілому чи членам його сім'ї, передбаченого ст. 173 КЗпП України. Відшкодування шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров'я, проводиться в порядку, передбаченому Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 24.06.93 р. За результатами розслідування вважаються пов'язаними з виробництвом і, відповідно, беруться на облік як такі, нещасні випадки, які трапилися з працівником під час виконання ним посадових обов'язків, в т.ч. у відрядженні, па робочому місці, на території підприємства або й іншому місці протягом робочого часу, також під час відпустки, в вихідці, святкові дні. в неробочий час, якщо працівник діяв в інтересах підприємства або за дорученням власника; під час проїзду на роботу чи з роботи, слідування працівника до об'єкта обслуговування за затвердженими маршрутами на громадському транспорті, власному транспортному засобі, пішки, транспорті підприємства чи сторонньої організації, наданому згідно з договором; перед початком роботи і після неї під час приведення в порядок знарядь і засобів виробництва, засобів захисту, одягу, а також особистої гігієни; під час ліквідації аварій, пожеж, наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, використовуваних підприємством; підчас падання шефської допомоги. Розбіжності щодо розслідування нещасного випадку і його результатів вирішуються в порядку розгляду трудових спорів. Тема 14. Трудові спори 1. Поняття, причини виникнення трудових спорів та порядок їх розв'язання В процесі утворення, функціонування і припинення трудових правовідносин між їх учасниками можуть виникати розбіжності — односторонні або й взаємні претензії, зумовлені можливим неспівпаданням інтересів найманих працівників і власника або уповноваженого ним органу. За таких обставин одна із сторін вважає, що її трудові права порушено. Такі непорозуміння чи розбіжності в поглядах, трактуванні умов договорів, букви закону, у вчинках і висновках, спричинених незнанням або неправильним розумінням правових норм, а часто і їх недосконалістю, можуть бути ліквідовані в результаті переговорів між сторонами і прийняття ними компромісного рішення — тоді говорять про врегулювання розбіжностей. В іншому випадку не врегулювання розбіжностей призволить до конфлікту між учасниками трудових правовідносин — трудового спору. Отже, трудовий спір— не неврегульовані шляхом переговорів розбіжності між найманим працівником (колективом найманих працівників) і власником (уповноваженим ним органом) з приводу застосування норм трудового законодавства, виконання умов трудового і колективного договорів стосовно умов праці і відпочинку. Для розв'язання трудових спорів законом встановлений певний порядок, процедура. Згідно зі ст. 221 КЗпП трудові спори розглядають комісії по трудових спорах і районні (міські) суди. Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом, де розглядають трудові спори, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях. Невдоволеність однієї із сторін її рішенням дає право звернення за розв'язанням трудового спору в суд. Це загальний порядок розгляду трудових спорів. Згідно ст. 232 КЗпП існує судовий порядок розгляду трудових спорів, який передбачає безпосереднє звернення до суду, коли вирішуються: а) трудові спори працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; б) трудові спори про поновлення працівників на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів, зазначених у ст. 221 (ч. 3) і ст. 222 К.ЗІІП (спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, трудові спори суддів та прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини); в) трудові спори про звільнення, зміну дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплату за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень за заявами керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступника, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових органів, органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, за винятком спорів, зазначених у ч. З ст. 221 і ст. 222 КЗпП; г) трудові спори про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої працівниками підприємству, установі, організації; д) спори про відмову в прийнятті на роботу деяких категорій працівників; — запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства; — молодих спеціалістів за направленнями після закінчення учбових закладів; — жінок — вагітних і тих, що мають дітей віком до 3-х років або дитину-інваліда, одиноких матерів (за наявності дитини віком до 14 років); — виборних працівників після закінчення строків їх повноважень. Всі ці спори розглядаються безпосередньо в районних (міських) судах. Там же розглядаються спори з питань застосування законодавства про працю, які відповідно до діючого законодавства вирішувались власником або уповноваженим ним органом і профспілковим комітетом в межах наданих їм прав. Хоча в зв'язку з останніми змінами в законодавстві України (роз'ясненнями Верховного Суду щодо тлумачення положень нової Конституції) працівники для вирішення індивідуальних трудових спорів в усіх випадках мають право зразу звертатись безпосередньо в суд або після розгляду справи в комісії з трудових спорів. Порядок подачі позовної заяви до суду регулюється ст.ст. 137. 138, 125 ЦПК України. В особливому порядку розглядаються спори певних категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників і т.д.) відповідно до спеціальних правил, визначених процесуальними нормами. Найбільш поширеними різновидами справ з трудових спорів є справи про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, про зміну формулювання причин звільнення, про примусову виплату працівникові сум, належних до виплати. Усі ці справи належать до такого виду спорів, який підноситься до застосування встановлених умов праці і визначають класифікацію трудових спорів за змістом. Крім того, класифікація трудових спорів можлива за суб'єктами, які в них беруть участь. За суб'єктами трудові спори можуть бути індивідуальні і колективні. В індивідуальних трудових спорах сторонами виступають працівник і власник або уповноважений ним орган, в колективних — колектив працівників і власник (уповноважений ним орган). Колективні трудові спори можуть виникати не тільки в межах одного підприємства, але і на галузевому, регіональному та національному рівнях. Порядок розгляду колективних трудових спорів передбачений Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3.03,98 р. Такі спори можуть виникати: 1) з укладення і зміни колективних договорів (їх положень); 2) з виконання положень колективного договору чи його в цілому; 3) з встановлення чи зміни соціально-економічних умов праці; 4) з невиконання вимог законодавства про працю. Моментом виникнення колективного трудового спору є письмове повідомлення сторони, яка вважає свої інтереси постраждалими (як правило, це трудовий колектив або профспілковий комітет), власника або уповноваженого ним органу, місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та Національної служби посередництва і примирення про незгоду з рішенням роботодавця з приводу питань, які ставились. Встановлення і застосування порядку розгляду трудових спорів базується на основі принципів забезпечення захисту прав працівників, рівності сторін спору перед законом, доступності звернення в органи по розгляду трудових спорів, забезпечення законності і гласності при їх вирішенні, об'єктивності і повноти дослідження суті спору, забезпечення реального виконання і відповідальності посадових осіб за невиконання рішень по трудових спорах. 2. Органи, що розглядають трудові спори Первинним органом по розгляду Індивідуальних трудових спорів па підприємстві, в організації, с комісія по трудових спорах (КТС), за винятком тих спорів, щодо яких законодавством встановлено інший порядок їх розгляду. Вона утворюється на підприємствах, в організаціях з кількістю працюючих не менше 15 чоловік шляхом обрання до її складу на загальних зборах чи конференції трудового колективу найбільш авторитетних працівників. КТС — самостійний, постійно діючий нікому не підпорядкований орган. КТС із свого складу обирає голову комісії, його заступника і секретаря. КТС може обиратись і діяти на рівні підприємства в цілому чи його структурного підрозділу, які можуть розглядати індивідуальні трудові спори в межах компетенції цих підрозділів. Повноваження комісії по трудових спорах поширюються на розгляд трудових спорів за заявою найманого працівника або діючих в його інтересах профспілкової організації чи прокурора. Така заява повинна буї й подана протягом трьох місяців з дня виявлення порушеного права працівника, але у випадку наявності поважної причини, що перешкодила подачі заяви, строк може бути поновлено рішенням КТС. Після реєстрації заяви, що надійшла, в комісії за дорученням її голови проводиться підготовка матеріалів до розгляду справи: з'ясовуються необхідні обставини, проводяться перевірки технічних, бухгалтерських матеріалів і т. ін. Спір розглядається протягом десяти днів з дня подачі заяви у присутності працівника, представників власника або уповноваженого ним органу. Працівника може представляти за його бажанням представник профспілкового органу або адвокат. Розгляд заяви за відсутності працівника допускається лише за його письмовою згодою про це. При нез'явленні працівника на засідання без такої розгляд заяви відкладається. Нез'явлення працівника або його представника без поважної причини вдруге на засідання комісії по трудових спорах дає право на зняття заяви з розгляду, хоча не лишає працівника права подати Ті вдруге в межах тримісячного строку з дня виявлення його порушеного права. Якщо комісія в десятиденний строк не розглянула заяву працівника, він вправі звернутись за вирішенням свого питання безпосередньо в районний (міський) суд, за винятком випадків, коли КТС не могла розглянути заяву із-за відсутності самого працівника або його представника. КТС може проводити своє засідання за наявності не менше двох третин її складу, На засіданні заслуховується працівник (його представник) по суті його заяви, представник власника або уповноваженого ним органу з поясненням його позиції, свідчення експертів, свідків, спеціалістів, викликаних на засідання для участі в розв'язанні спору. Процедура розгляду оформляється протоколом, в якому повинні бути відображені: кількість обраних в КТС членів, кількість присутніх на засіданні, коротко зміст пояснень, клопотань, висновок (рішення) у справі і кількість членів КТС, що проголосували за нього, а також мотивоване пояснення прийнятого рішення та особлива думка члена КТС (за наявності такої). Протокол підписується всіма членами КТС. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються сторонам індивідуального трудового спору. Якщо будь-яка з них не погоджується з рішенням КТС, вона має право оскаржити його в десятиденний строк до суду. Після цих десяти днів у триденний строк рішення КТС набуває чинності і зобов'язує власника або уповноважений ним орган до його виконання аж до виконання під примусом судового виконавця, якщо, звичайно, рішення КТС не оскаржене власником або уповноваженим ним органом в суд. Законом «Про порядок розгляду колективних трудових спорів» встановлено, що колективні трудові спори з питань встановлення нових або зміни існуючих умов прані, укладення чи зміни колективного договору або окремих його положень розглядаються примирними комісіями, а якщо примирна комісія не розв'язала колективний трудовий спір з вказаних питань виконання колективного договору (або окремих його положень), то спір розглядається трудовим арбітражем. Примирна комісія — це орган, який покликаний виробити рішення, що задовольнило б обидві сторони колективного трудового спору, і створюється тільки на момент вирішення спору. Утворюється він з однакової кількості представників обох сторін за ініціативою однієї з них в триденний строк ї дня виникнення спору на виробничому рівні, в п'ятиденний — на галузевому та територіальному рівні, в десятиденний — на національному. Відповідно встановлені строки і для розгляду примирною комісією колективних трудових спорів: в п'ятиденний строк на виробничому рівні, в десятиденний — на галузевому і територіальному рівнях, в п'ятнадцятиденний — на національному рівні, хоча за необхідності і за згодою сторін ці строки можуть бути продовжені. Для розв'язання спору примирна комісія користується інформацією, яку обидві сторони безперешкодно повинні надавати їй, її члени звільняються від основної роботи, крім того вона може залучати до роботи незалежних посередників зі згоди обох сторін. Рішення примирної комісії оформляється протоколом і с обов'язковим для виконання обома сторонами колективного трудового спору в строки, встановлені в ньому. В разі незгоди будь-якої сторони з рішенням примирної комісії вирішення колективного трудового спору переноситься на розгляд трудового арбітражу. Трудовий арбітраж — це теж тимчасово діючий орган, який створюється триденний строк з моменту виникнення спору (моменту не вирішення спору примирною комісією). До складу трудового арбітражу сторонами залучаються спеціалісти, експерти та інші особи — представники влади, народні депутати і т. д. Колективний трудовий спір розглядається в трудовому арбітражі в десятиденний строк обов'язково за участю представників сторін з прийняттям протокольного рішення, яке мас обов'язкову силу для сторін трудового спору, якщо вони попередньо домовились про таке рішення. Якщо конфлікт не врегульовано, то трудовий арбітраж зобов'язаний повідомити письмово кожну із сторін про причини розбіжностей. На відміну від примирної комісії і трудового арбітражу, які покликані врегульовувати колективні трудові спори, на рівні держави Указом Президента України створено постійно діючий орган — Національну службу посередництва і примирення, завданням якої с попередження виникнення колективних трудових спорів, їх прогнозування і сприяння своєчасному вирішенню шляхом участі в розв'язанні трудового спору на всіх стадіях, координації роботи трудового арбітражу, допомоги спеціалістами, видачі рекомендацій і т. ін. В разі, якщо примирні процедури не сприяли вирішенню колективного трудового спору, закон дозволяє захищати порушені права працівників шляхом страйку. Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками з метою вирішення колективного трудового спору. Це самостійне рішення найманих працівників, прийняте їх більшістю шляхом голосування на загальних зборах (або 2/3 голосів делегатів, присутніх на конференції). Підтвердженням такого рішення є протокол зборів чи конференції. В ньому ж визначається орган чи особа, які будуть очолювати страйк. Про початок страйку цей орган (особа) зобов'язані попередити власника письмово не пізніше семи днів до початку страйку (за п'ятнадцять днів на безперервно діючих виробництвах). Для підтримки страйкуючих за рішенням найманих працівників може бути створений страйковий фонд із добровільних внесків і пожертвувань. Законом встановлені випадки, коли рішення про проведення страйку і його початок визнаються незаконними. Це страйки, які проводяться з вимогами зміни конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, з вимогами, що порушують права людини, які не відносяться до колективних трудових спорів та розпочаті з порушенням встановленої процедури виникнення і розгляду колективних трудових спорів. Рішення про визнання страйку незаконним виносить суд в результаті розгляду справи в семиденний строк після звернення в суд з заявою власника або уповноваженого ним органу. Після винесення такого рішення його учасники зобов'язані припинити розпочатий або відмінити оголошений страйк і приступити до роботи. Організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому с порушенням трудової дисципліни. Час. протягом якого працівники страйкували, в такому випадку не оплачується, він виключається із загального і безперервного трудового стажу. Організатори страйку, визнаного незаконним, особи, які перешкоджають його припиненню, притягаються до дисциплінарної і адміністративної відповідальності, на них не поширюються гарантії, передбачені ст.ст. 43, 252 КЗІІП України. Особи, які примушують працівників до участі у страйку або перешкоджають його припиненню шляхом погроз, насильства, притягаються до кримінальної відповідальності. Законом передбачено відшкодування збитків, заподіяних в результаті страйку. Так, якщо страйк було визнано незаконним, то збитки власнику відшкодовуються органом, уповноваженим на проведення страйку, в розмірі, визначеному судом у межах коштів, що належать цьому органові. Суд визначає також суми компенсації збитків працівникам власником або уповноваженим ним органом, якщо страйк закінчився задоволенням вимог страйкуючих. Працівникам, які не брали участь у страйку, але не могли виконувати свої трудові функції у зв'язку з проведенням страйку, заробітна плата виплачується як за час простою не з вини працівника. Таким чином, закон захищає права всіх суб'єктів трудових правовідносин у разі виникнення конфліктної ситуації.
Читайте також:
|
||||||||
|