Сучасні екологічні проблеми і сталий розвиток

Розвиток цивілізації не можливий без раціональної взаємодії з природою, яка розвивається і функціонує мільйони років. Людина отримує від неї все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, а також, що не менш важливо, емоційну та естетичну наснагу.

Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний вплив, а й призводить до негативних наслідків. Людина, як Homo sapiens, існує на Землі надзвичайно короткий період, але своєю діяльністю вона настільки розбалансувала природні зв'язки всієї глобальної екосистеми, що вона почала активно деградувати, втрачаючи здатність до самовідновлення. Сьогодні людина з її технічними засобами є найкориснішим та найважливішим чинником, який невпинно збільшує свій вплив на планету. Цей вплив посилюватиметься зі зростанням глобалізації світової економіки.

Це Екологічний фактор почав реально лімітувати добробут людей: а це цікаво погіршує здоров'я, збільшує ризик генетичних збоїв, скорочує тривалість

знати життя. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) суспільне здоров'я на 50 % залежить від способу життя і на 25 % від стану навколишнього середовища.

Основними складовими природного середовища є: атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера. Кожна з них має складові елементи, структуру та особливості. Три з них — атмосфера, гідросфера і літосфера — утворені неживими речовинами і є аріолом функціонування живої речовини біоти — головного компонента четвертої складової довкілля — біосфери. Розглянемо детальніше кожну з них.

Особливе місце в структурі природного середовища займає біосфера.

Біосфера(біос — життя, сфера — діяльність) — зовнішня оболонка Землі, у межах якої існує життя. Основним елементом біосфери є людина. Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури.

Тенденція еволюції біосфери така: поступове збільшення її загальної біомаси і продуктивності; нагромадження акумульованої сонячної енергії в поверхневих оболонках планети; зростання інформаційної ємності біосфери, яка проявляється в збільшенні життєвих форм; підсилення певних біогеохімічних функцій живого і продуктів життєдіяльності та поява нових функцій; зростання ролі живої речовини в геологічних, геохімічних та фізико-географічних процесах; ускладнення структури біотичного кругообігу. Необхідно додати також транс-формуючий вплив господарської діяльності людини, що викликає еволюційну заміну певних біоелементів. Іноді така заміна на регіональному рівні супроводжується повним їх зниженням. Швидке вилучення видів із структури екосистеми спричиняє тенденції, зворотні до вищезазначених, — знижується біомаса, продуктивність та інформаційність біосфери, змінюється характер фіксації сонячної енергії. Отже, еволюція може йти не лише прогресивним шляхом, а й регресивним.

Проблема "людина — біосфера" має два основних аспекти:

1. Техпіко-економічний,пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо.

2. Соціально-екологічний,пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі "людина — біосфера".

Але якщо соціально-екологічний процес спрямований, як уся еволюція, то в який бік? На це питання відповідає закон, сформульований В. Вернадським: біосфера неминуче перетвориться в ноосферу, тобто сферу, де розум людини буде відігравати домінуючу роль у розвитку системи "людина — природа". Іншими словами, хаотичний саморозвиток, заснований на процесах природної саморегуляції, буде замінено розумною стратегією, що ґрунтується на прогнозно планових принципах та регулюванні процесів природного розвитку.

Основоположники цього вчення (Е. Леруа, П. Тейяр де Шарден, В. Вернадський, П. Флоренський) вкладали в це поняття "розум людини" і божественне начало (сходження до людей божественного розуму), що випливало з їхнього світогляду. У наведеному формулюванні закон ноосфери здається логічним, оскільки людство як частина природи, перетворившись на руйнівну загальносвітову "геологічну силу", може або остаточно зруйнувати біосферу, і тим самим знищити себе, або зберегти її і власне існування. Але, за образним висловлюванням російського геолога М. Вассоєвіча, "біосфера — це є і мешканці, і дім, і ми в нім".

Відмінною особливістю сучасного світу є постійне збільшення антропогенних і технологічних навантажень на біосферу. Це є причиною збільшення розмірів техносферних реґіонів, в яких проживає більшість населення планети. Ці реґіони характеризуються високим рівнем концентрації промислових об'єктів і щільністю населення.

На планеті сформувалися реґіони, де рівень забруднення біосфери сягнув загрозливих розмірів.

Наукові дані свідчать, що катастрофічні зміни в біосфері траплялися досить регулярно ще незадовго до появи людини. Але відбувалися вони впродовж досить тривалих періодів. Відомо, що суттєві зміни умов середовища спричинили зникнення цілої низки видів організмів, але в цьому вбачали прискорення еволюційних

пристосувань. Це відбулося за принципом катастрофічного поштовху, згідно з яким катастрофа завжди викликає суттєві еволюційні перебудови, що можна трактувати як прогресивне явище. Етап прискорення змінюється етапом уповільнення еволюції, тобто діє принцип перервності та неперервності розвитку біосфери.

У наш час антропогенні впливи на біосферу відбуваються інтенсивно й регулярно, і варто чекати нового прискорення еволюційних перебудов, наслідки яких нам навіть важко уявити. Насамперед постає проблема поінформованості людства не лише про стан біосфери, а також про її інформаційно-управлінські мережі. Усвідомлення людством кризової ситуації в біосфері і реакція на глобальну екологічну кризу, що вже розпочалася, характеризується надмірною повільністю. А це загрожує людству фізичним знищенням.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи гарантування техногенно-екологічної безпеки	\|	Зв'язок між здоров'ям людини й атмосферою

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.022 сек.