Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

чають частину чистого прибутку підприємства, що підлягає розподілу між ними. Воно не може не виконати такого рішення, оскільки останнє є рішенням органу юридичної особи. Підприємство не може самостійно, без волевиявлення засновника, визначити, чи сплачувати йому частину прибутку. Воля засновників трансформується у волю підприємства.

Натомість для зобов'язальних правовідносин характерною є наявність щонайменше двох суб'єктів, кожен з яких має самостійну волю та інтерес. Якщо припустити, що рішення вищого органу засновників виконавчий орган юридичної особи не виконує, то засновник застосовує інші заходи — змінює керівника. Тому відносини між засновником і юридичною особою не виникають як зобов'язальні. Напевне, недоречно говорити про рівність та незалежність учасників корпоративних відносин з огляду на те, що «існування» юридичної особи завжди є залежним від волі засновників.

Отже, корпоративні відносини мають чимало особливих ознак, що дають їм можливість претендувати на окреме місце серед цивільних правовідносин. Причиною створення підприємства є не покладення на нього зобов'язань перед засновниками, а реалізація ними свого засновницького права.

Таким чином, корпоративне правовідношення— це вид цивільного правовідношення, в основі якого лежить участь суб'єктів в організаційно-правових утвореннях, що мають ознаки юридичних осіб, суттю яких є так звані корпоративні права, та які виникають на підставі певних юридичних фактів, а саме: участі в установчому договорі, вступі в кооператив, придбанні права власності на частку, акції тощо.

Будь-яке цивільне правовідношення має об'єкт, яким виступає поведінка, спрямована на суспільне благо,з приводу якого виникає і реалізується правовідношення. Діяльність суб'єктів цивільних правовідносин обмежена рамками суб'єктивних цивільних прав і обов'язків. Як і будь-яка діяльність, діяльність суб'єктів цивільних правовідносин, у результаті якої виникають, здійснюються та припиняються цивільні права та обов'язки, не може бути безпредметною. Вона завжди спрямована на матеріальні чи ідеальні блага. Матеріальні блага чи процес їх створення є предметом діяльності суб'єктів правовідношення. їх прийнято називати об'єктом цивільного правовідношення. Тому наступною ознакою корпоративних відносин є те, що

вони виникають у зв'язку з управлінням капіталами,на відміну від відносин зобов'язальних, що опосередковують оборот майна. Зміст таких відносин зводиться до того, що учасник у результаті реалізації засновницького права, і, як правило, пере-дання новоствореному суб'єкту (організації) майна набуває натомість права на управління нею в тій чи іншій формі (голосувати, брати участь в органах управління корпорації, отримувати інформацію про її діяльність) та взяття участі у майнових результатах діяльності корпорації (у розподілі прибутків та залишку майна). Ці організації спеціально створюються суб'єктами майнових відносин для постійної, професійної участі в майновому обороті. Вони будуються на засадах самоуправління та обліку учасників, які і визначають їх статус як самостійного носія речового права. Відносини учасника з корпорацією мають майновий характер, що є предметом регулювання цивільного права.

Щодо поняття корпоративного права як підгалузі законодавства, то погляди науковців на це питання не збігаються. Аналіз поняття «корпоративне право» необхідно починати з розгляду його як права об'єктивного та права суб'єктивного. В об'єктивному розумінні корпоративне право— це система юридичних норм, що регулює певну групу суспільних відносин. Право об'єктивне— це сукупність санкціонованих державою правил поведінки. На думку Н. С. Глусь, корпоративне право в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, які регулюють і охороняють цивільні та інші відносини, що виникають між акціонером, учасником і самою корпорацією, а також між самими учасниками та акціонерами з приводу реалізації їх права власності на акцію чи права власності на частку в статутному фонді¹.

В основу виокремлення норм також здебільшого покладено суб'єктний критерій. Зокрема, корпоративне право охоплює своїм регулюванням усі відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням юридичних осіб, включаючи внут-рішньофірменні норми локального характеру, правила трудового розпорядку, звичаєві норми та норми ділового обороту. Або інша крайність — віднесення до корпоративних відносин питань

¹ Глусь С. Н. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук / С Н. Глусь. — К., 2000.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.