Злочини проти встановленого порядку зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю 4 страница

Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом

(Кодекс доповнено статтею: Закон № 430-IV 16.01.2003)
1. Повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, -
карається штрафом від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Незаконне розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, -
карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Статтею 209-1, якою КК доповнено Законом України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуальних кодексів України” від 16 січня 2003 р. і яка набрала чинності одночасно з набранням чинності Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р. (далі - Закон “Про запобігання…”) з 11 червня 2003 р., тобто через шість місяців з дня його опублікування, передбачена відповідальність за два окремих, самостійні злочини:
- повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (далі - Уповноважений орган) (ч.1);
- незаконне розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка надається Уповноваженому органу особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю (ч.2).
Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з 1 січня 2005 р. є Державний комітет фінансового моніторингу України - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується КМУ, який діє на підставі Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України, затвердженого Указом Президента України від 24 грудня 2004 р. № 1527. До створення названого Державного комітету таким органом був Державний департамент фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг) - урядовий орган державного управління, який діяв у складі Міністерства фінансів України, йому підпорядковувався і діяв на підставі Положення про Державний департамент фінансового моніторингу, затвердженим постановою КМУ від 18 лютого 2002 р. № 194. Основними завданнями Держфінмоніторингу України є: участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу; створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері; забезпечення в установленому порядку представництва України в міжнародних організаціях з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.
2. Предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.209, у формі повторного умисного неподання інформації, є інформація (відомості) про фінансові операції, яка відповідно до закону має бути подана або Уповноваженому органу, або одночасно Уповноваженому органу та правоохоронним органам, визначеним законодавством, якщо операція має ознаки, вказані у ч.7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, а у формі повторного умисного подання завідомо недостовірної інформації - інформація (відомості) про здійснені фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, яка є недостовірною, тобто не відповідає дійсності.
Предметом злочину, передбаченого ч.2 ст.2091, є будь-яка інформація щодо здійснення фінансового моніторингу, яка має бути надана чи надана Уповноваженому органу.
Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів - первинного та державного. Внутрішній фінансовий моніторинг - це діяльність суб’єктів первинного фінансового моніторингу по виявленню, відповідно до Закону України “Про запобігання…”, фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, та інших фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів (див. абз.19 ст.1 Закону України “Про запобігання…”).
Обов’язковий фінансовий моніторинг - це сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України (див. абз.18 ст.1 Закону України “Про запобігання…”).
Суб’єктами державного фінансового моніторингу є:
- центральні органи виконавчої влади (Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг) та Національний банк України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій;
- спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (див. ч.3 ст.4, ч.1 ст.10 Закону України “Про запобігання…”).
3. Види фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, визначені у ст.12 Закону України “Про запобігання…”, а види фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу - у ст.11 цього Закону.
Згідно із ч.1 ст.11 Закону України “Про запобігання…” із змінами від 6 лютого 2003 р. фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень, або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених ст.11 Закону:
- переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена КМУ до переліку офшорних зон;
- купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;
- зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території). Перелік таких країн (територій) визначається відповідно до порядку, встановленого КМУ на основі переліків, затверджених міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, і підлягає опублікуванню;
- переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;
- зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
- зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;
- відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;
- переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;
- обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
- проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред’явника, не розміщеними в депозитаріях;
- придбання особою цінних паперів за готівку;
- виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;
- виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;
- розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.
Фінансова операція підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше ознак, визначених ст.12 Закону України “Про запобігання…”:
1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:
а) прийняття суб’єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб’єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент;
б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб’єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення;
в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів бо індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;
г) представлення особою інформації, яку неможливо перевірити;
ґ) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб’єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв’язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв’язку з її відмовою щодо їх прийняття;
д) відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
е) регулярне укладення особою строкових угод або використання інших похідних фінансових інструментів, особливо таких, що не передбачають поставки базового активу, за фінансовими операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чого є постійний прибуток або постійні збитки особи;
є) прийняття суб’єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійснює неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом поточного року без отримання або надання грошових компенсацій, пов’язаних з таким обміном;
ж) настання страхового випадку протягом короткого терміну, який визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після укладення страхової угоди;
2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи, зокрема:
а) не пов’язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб’єкту первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред’явника;
б) відсутність зв’язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб’єкта первинного фінансового моніторингу;
в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб’єкту первинного фінансового моніторингу;
г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею 11 цього Закону, у тому числі через касу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов’язана з наданням послуг населенню, збором обов’язкових або добровільних платежів;
ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;
д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;
е) разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних паперів, що вільно не обертаються на організованому ринку, за умови, що особа не є професійним учасником ринку цінних паперів і цінні папери не передаються особі в погашення простроченої заборгованості контрагента перед особою;
3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов’язкового фінансового моніторингу, передбачених цим Законом, зокрема:
а) регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юридичної особи, якщо це не пов’язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб’єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;
б) передавання особою доручення про здійснення фінансової операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб’єктом первинного фінансового моніторингу.
При цьому, згідно із ч.2 ст.12 Закону, якою вона (стаття) доповнена Законом від 24 грудня 2002 р., внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.
4. Злочин, передбачений ч.1 ст.2091, з об’єктивної сторони характеризується вчиненням одного із двох, альтернативно передбачених цією частиною статті 2091, діянь: 1) повторне умисне неподання інформації про фінансові операції, яка має бути подана відповідно до закону Уповноваженому органу або одночасно Уповноваженому органу та визначеним законодавством правоохоронним органам, якщо фінансова операція має ознаки, вказані у ч.7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, та 2) повторне умисне подання Уповноваженому органу завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу.
5. Під неподанням інформації про фінансові операції слід розуміти невиконання працівником суб’єкта первинного фінансового моніторингу покладеного на нього відповідно до законодавства обов’язку повідомити у встановлений законодавством строк Уповноваженому органу чи одночасно Уповноваженому органу та правоохоронним органам, визначеним законодавством, відомості про здійснені фінансові операції або про відмову у здійсненні фінансових операцій.
Порядок реєстрації банками фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та надання інформації про такі фінансові операції Уповноваженому органу, визначений пунктами 4, 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189, а всіма іншими суб’єктами первинного фінансового моніторингу (крім банків, казино, гральних закладів та ломбардів) - Порядком реєстрації фінансових операцій суб’єктами первинного фінансового моніторингу, затвердженим постановою КМУ від 26 квітня 2003 р. № 644. Зазначеним Порядком передбачено, що перед здійсненням фінансової операції або після її здійснення працівник суб’єкта первинного фінансового моніторингу, що забезпечує здійснення фінансової операції або є відповідальним за проведення фінансового моніторингу, з’ясовує можливість віднесення її до такої, що відповідно до Закону підлягає фінансовому моніторингу, та у разі виявлення такої фінансової операції того ж дня проводить її реєстрацію в реєстрі, що ведеться в електронній та/або паперовій формі. Інформація про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, подається Уповноваженому органу суб’єктом первинного фінансового моніторингу за власною ініціативою. У повідомленні про фінансову операцію повинні міститись відомості, які відповідно до п.6 названого Порядку заносяться до реєстру про фінансові операції: відомості щодо особи, яка здійснює фінансову операцію, та у випадках, передбачених законодавством, особи, від імені або за дорученням якої здійснюється фінансова операція, або яка є вигодоодержувачем, встановлені в результаті ідентифікації відповідно до ст.6 Закону України “Про запобігання…”; відомості щодо інших осіб - учасників фінансової операції, вид фінансової операції; сума, на яку здійснюється фінансова операція; валюта, в якій здійснюється фінансова операція; підстави для здійснення фінансової операції; відомості про фінансові операції, пов’язані з обліковуваною (у разі наявності); ознаки, за якими фінансова операція підлягає фінансовому моніторингу; додаткова інформація про мотивовану підозру стосовно того, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (у разі наявності); дата та час здійснення або відмови від здійснення фінансової операції.
Наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 24 квітня 2003 р. № 40 затверджені Вимоги до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, а наказом від 13 травня 2003 р. № 48 - форми обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу, та Інструкція щодо заповнення форм обліку та подання інформації, пов’язаної із здійсненням фінансового моніторингу.
6. Законом України “Про запобігання…” встановлено обов’язок суб’єктів первинного фінансового моніторингу надавати Уповноваженому органу інформацію лише про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, а також надавати додаткову інформацію на запит Уповноваженого органу, пов’язану з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі таку, що становить банківську та комерційну таємницю, і не встановлено такого обов’язку щодо фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вони не мають ознак фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу. Згідно із ч.6 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний також надавати Уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію у випадку, коли у його працівників виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів. Крім того, згідно із ч.7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, суб’єкт первинного фінансового моніторингу, який здійснює фінансові операції, зобов’язаний негайно повідомити Уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством, про фінансові операції, щодо яких він підозрює або повинен був би підозрювати, що такі операції пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій. У той же час ст.2091 передбачено відповідальність за повторне умисне неподання інформації не лише про фінансові операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, а й про фінансові операції, які підлягають і внутрішньому фінансовому моніторингу. Враховуючи, що Законом України “Про запобігання…” на суб’єктів первинного фінансового моніторингу не покладено обов’язок надавати Уповноваженому органу інформації про фінансові операції, які не підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, за винятком інформації про фінансові операції, яка має подаватись відповідно до ч.6 та 7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, то адміністративна відповідальність за ст.1669 КУпАП чи кримінальна відповідальність за ст.2091 може наставати лише за умисне неподання Уповноваженому органу інформації про фінансові операції, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, чи додаткової інформації на запит Уповноваженого органу, пов’язаної з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, або про фінансові операції, що мають ознаки, вказані у ч.6 ст.8 Закону України “Про запобігання…”. Крім того, кримінальна відповідальність за ст.2091 може наставати також за умисне неподання Уповноваженому органу та правоохоронним органам, визначених законодавством, інформації про фінансові операції, що мають ознаки, вказані у ч.7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”.
Перелік видів фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу більш широкий, ніж перелік видів фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, оскільки більш широкими є цілі його здійснення: 1) виявлення фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, та 2) виявлення інших фінансових операцій, що можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів.
7. Подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу Уповноваженому органу - це направлення (передача) відповідальним працівником суб’єкта первинного фінансового моніторингу Уповноваженому органу Повідомлення про фінансову операцію (Форма № 4-ФМ) та витягу з Реєстру фінансових операцій суб’єкта первинного фінансового моніторингу (Форма № 2-ФМ), який є додатком до зазначеного Повідомлення, до яких внесені відомості (інформація), що повністю чи частково не відповідають дійсності. Форми Повідомлення про фінансову операцію та Реєстру фінансових операцій суб’єкта первинного фінансового моніторингу затверджені наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 13 травня 2003 р. № 48. Відомості щодо операцій, які підлягають фінансовому моніторингу або можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму, надаються Уповноваженому органу в електронному вигляді каналами зв’язку або на магнітному носії, мають бути засвідчені електронним цифровим підписом, згенерованим в установленому законодавством порядку. При цьому магнітний носій надається разом із супровідним листом. До 1 жовтня 2003 р. суб’єктам первинного фінансового моніторингу дозволено передавати зазначені відомості (інформацію) на паперових носіях поштою з повідомленням про вручення.
8. Умисне неподання інформації про фінансові операції та умисне подання Уповноваженому органу завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, є злочином за умови, що такі дії вчинені повторно. При цьому злочином визнається лише повторне вчинення особою тотожних дій (повторному неподанню інформації повинне передувати також лише неподання інформації, а повторному поданню завідомо недостовірної інформації - вчинення такого ж діяння), оскільки у законодавчому формулюванні кримінально-правової норми у диспозиції ч.1 ст.2091 двічі вжито слово “повторне”: “повторне умисне неподання інформації… або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації…”. Вчинення особою у будь-якій послідовності кожного із двох альтернативно зазначених у диспозиції ч.1 ст.2091 діянь (спочатку неподання інформації, а потім подання завідомо недостовірної інформації чи навпаки) складу злочину, передбаченого ч.1 ст.2091, не утворює.
9. Інформація про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, а також додаткова інформація на запит Уповноваженого органу, пов’язана з фінансовими операціями, що стали об’єктом фінансового моніторингу, в тому числі така, що становить банківську та комерційну таємницю, повинна надаватись Уповноваженому органу не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту відповідно або реєстрації фінансової операції, або отримання запиту Уповноваженого органу (абз. 4, 6 ст.5 Закону України “Про запобігання…”), тому злочин у формі умисного повторного неподання інформації про фінансові операції у вказаних випадках вважається закінченим з моменту закінчення доби, яка є останнім днем (строком) подання відповідної інформації.
Законом України “Про запобігання…” безпосередньо не визначено, в який термін повинна подаватись Уповноваженому органу інформація у випадках, коли у працівників суб’єкта первинного фінансового моніторингу, який здійснює фінансову операцію, виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів (ч.6 ст.8 названого Закону). Щодо фінансових операцій у випадку, коли суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були б підозрювати, що такі фінансові операції пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій, то інформація про такі операції повинна негайно повідомлятись Уповноваженому органу та правоохоронним органам, визначеним законодавством (ч.7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”). Не визначений строк подання інформації у зазначених випадках (ч.6, 7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”) і у Вимогах до організації фінансового моніторингу суб’єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, затверджених Наказом Державного департаменту фінансового моніторингу від 24 квітня 2003 р. № 40.
Пунктом 2.10 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189, передбачено, що у разі наявності в працівника банку сумніву щодо віднесення операції клієнта до операцій, які підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, можуть мати відношення або призначатися для фінансування терористичної діяльності, він невідкладно інформує про це відповідального працівника банку (філії) відповідно до внутрішніх процедур банку, який приймає остаточне рішення щодо віднесення такої операції до зазначених категорій, її реєстрації та інформування Уповноваженого органу. У разі виникнення підозри в тому, що виявлена операція пов’язана, має відношення або призначена для фінансування терористичної діяльності, відповідальний працівник одночасно вирішує питання щодо негайного інформування про неї відповідних правоохоронних органів.
Щодо строку подання Уповноваженому органу інформації про фінансові операції у випадку, передбаченому ч.6 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, то очевидно, таким має також бути три робочі дні з моменту, коли у відповідального працівника суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникла мотивована підозра, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації (відмивання) доходів. Щодо строку подання інформації Уповноваженому органу та правоохоронним органам, визначеним законодавством, у випадку, передбаченому ч.7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”, то, очевидно, таким має вважатись час, протягом якого відповідальний працівник суб’єкта первинного фінансового моніторингу об’єктивно мав можливість виконати обов’язок по поданню відповідної інформації.
Враховуючи наведені положення Закону України “Про запобігання…” злочин, передбачений ч.1 ст.2091, буде закінченим: при його вчиненні у формі повторного умисного неподання інформації про фінансові операції - з моменту закінчення визначеного Законом України “Про запобігання…” строку, протягом якого інформація про фінансову операцію повинна (мала) бути надана (направлена, повідомлена) або Уповноваженому органу, або Уповноваженому органу та правоохоронним органам, визначеним законодавством; при його вчиненні у формі повторного умисного подання завідомо недостовірної інформації - з моменту фактичного повторного подання (направлення, передачі) Уповноваженому органу завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу.
10. За вчинення діянь, зазначених у ч.1. ст.2091 КК, передбачена адміністративна відповідальність ст.1669 КУпАП, але оскільки у ч.1 ст.2091 КК адміністративна преюдиція не визначається як підстава (умова) кримінальної відповідальності за повторне вчинення зазначених у ній діянь, для визнання повторного їх вчинення злочином не має значення, притягувалась чи ні особа за перше діяння до адміністративної відповідальності за ст.1669 КУпАП.
11. Повторність (преюдиційність) вчинення діяння, яка є умовою (підставою) притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.2091, є ознакою, яка характеризує і об’єктивну сторону (діяння) сформульованого у ч.1 ст.2091 складу злочину, і його суб’єкта.
Оскільки за діяння, повторне вчинення яких є злочином за ч.1 ст.2091, передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.1669 КУпАП, то при вирішенні питання про наявність в діях особи складу злочину необхідно враховувати положення ч.1 ст.38 КУпАП, згідно з якою адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення.
У законодавстві про адміністративну відповідальність відсутній інститут зупинення чи переривання перебігу давності притягнення до адміністративної відповідальності, а тому, незалежно від того, скільки правопорушень вчинила особа, вона не може бути притягнена до відповідальності за ті з них, з дня вчинення яких минуло два місяці, тобто такі правопорушення “погашаються” як у адміністративно-правовому, так і кримінально-правовому значенні: особа не може вважатись такою, що вчинила відповідне діяння, оскільки вона не може підлягати відповідальності за його вчинення.
Повторність вчинення діяння як ознака об’єктивної сторони злочину означає, що з об’єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 ст.2091, характеризується послідовним вчиненням двох (і більше) тотожних із альтернативно вказаних у ній діянь (повторне неподання інформації чи повторне подання завідомо недостовірної інформації). Тому про наявність злочину можна говорити у разі, коли між вчиненням першого правопорушення, за яке особа не притягувалась до адміністративної відповідальності, і винесенням обвинувального вироку пройшов строк не більше двох місяців (з урахуванням положень ч.1 ст.38 КУпАП). Якщо ж особа притягувалась до адміністративної відповідальності за перше діяння за ст.1669 КУпАП, то про наявність злочину можна говорити у разі, коли між днем виконання адміністративного стягнення за перше правопорушення і вчиненням другого правопорушення не пройшов один рік (з урахуванням положень ст.39 КУпАП), і з дня вчинення другого правопорушення не закінчився строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто не пройшло два місяці. Аналогічно має вирішуватись питання про наявність складу злочину, передбаченого ч.1 ст.2091, якщо розглядати повторність як ознаку, що характеризує суб’єкта злочину, оскільки особа не може вважатись такою, що вчинила правопорушення, за яке вона не може бути притягнена до відповідальності.
12. Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст.2091, спеціальний - працівники юридичних осіб - суб’єктів первинного фінансового моніторингу та їх структурних підрозділів (філій), призначені відповідальними за проведення фінансового моніторингу у відповідності з ч.2 ст.5 Закону України “Про запобігання…”, чи на яких покладені обов’язки відповідального працівника згідно із законодавством. При цьому, такий працівник має бути незалежним у своїй діяльності і підзвітним тільки керівнику суб’єкта первинного фінансового моніторингу (ч.3 ст.5 Закону України “Про запобігання…”).
Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:
- банки, страхові та інші фінансові установи;
- платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;
- товарні, фондові та інші біржі;
- професійні учасники ринку цінних паперів;
- інститути спільного інвестування;
-гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;
- підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;
- підприємства і об’єднання зв’язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;
- інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції (ч.2 ст.4 Закону України “Про запобігання…”)
У банках відповідальний працівник за посадою є членом правління банку і його кандидатура погоджується з Національним банком України. У банках, з урахуванням особливостей їх організації, основних напрямів діяльності, клієнтської бази і рівня їх ризиків, пов’язаних з клієнтами і їх операціями, може бути сформовано або визначено окремий структурний підрозділ із запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, під керівництвом відповідального працівника. У філіях банків також призначаються відповідальні працівники, які призначаються на посади за погодженням з відповідальним працівником банку. У разі недоцільності введення окремої посади відповідального працівника у філії обов’язки відповідального працівника філії можуть виконуватись іншою посадовою особою філії. Кандидатура відповідального працівника філії або особи, яка виконуватиме його обов’язки, погоджується з територіальним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням філії. До компетенції відповідального працівника банку (філії), зокрема, належить прийняття рішення про повідомлення Уповноваженого органу про фінансові операції, щодо яких є мотивовані підозри, що вони можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або що вони пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму, та прийняття рішення про інформування правоохоронних органів, визначених законодавством України, про фінансові операції, щодо яких є підозри, що вони пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування тероризму, а також прийняття рішення про надання інформації з питань фінансового моніторингу на запити Уповноваженого органу та відповідних правоохоронних органів (див.: п.6 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу).
13. Із суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 ст.2091, характеризується лише умисною виною, вид умислу прямий.
14. Із об’єктивної сторони злочин, передбачений ч.2 ст.2091, виражається у незаконному доведенні у будь-якому вигляді (усно, письмово, у телефонній розмові чи телеграфному повідомленні тощо) інформації, яка надається Уповноваженому органу, а також іншої інформації з питань фінансового моніторингу, в тому числі відомостей про факт надання такої інформації, до відома будь-яких осіб, в тому числі осіб, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка, крім надання (повідомлення) такої інформації органам та особам, яким вона повинна надаватись згідно із законом.
Законом України “Про запобігання…” на суб’єктів первинного фінансового моніторингу покладено обов’язок вживати заходів щодо запобігання розголошенню (в тому числі особам, стосовно фінансових операцій яких проводиться перевірка) інформації, яка надається Уповноваженому органу, та іншої інформації з питань фінансового моніторингу (в тому числі про факт подання такої інформації) (абз.8 ч.1 ст.5 Закону). Обов’язок забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів, покладено також на суб’єктів державного фінансового моніторингу - Національний банк України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (ст.10 Закону України “Про запобігання…”).
15. Суб’єктом злочину, передбаченого ч.2 ст.2091 є особи, які незаконно розголосили інформацію, яка надана чи має бути надана Уповноваженому органу про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків і яку їм заборонено розголошувати:
- відповідальні працівники чи особи, які виконують їх обов’язки, юридичних осіб, які здійснюють фінансові операції і віднесені законом до суб’єктів первинного фінансового моніторингу, та відповідальні працівники їх структурних підрозділів (філій) чи особи, які виконують їх обов’язки;
- працівники юридичних осіб суб’єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема банків, та їх структурних підрозділів (філій), яким інформація про фінансові операції стала відома у зв’язку з виконанням професійних чи службових обов’язків і яку вони зобов’язані не розголошувати. Зокрема, працівникам банку (філії), які забезпечують підготовку та надання Уповноваженому органу інформації про фінансові операції, забороняється повідомляти про це осіб, які їх здійснюють, та будь-яких третіх осіб (див.: абз.3 п.5.1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу);
- працівники центральних органів виконавчої влади України та Національного банку України, які відповідно до закону виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій, і які зобов’язані забезпечувати зберігання інформації, одержаної від суб’єктів первинного та державного фінансового моніторингу і правоохоронних органів;
-) працівники правозастосовчих та правоохоронних органів, яким така інформація стала відома, зокрема, у зв’язку із здійсненням оперативно-розшукової діяльності, розслідуванням і розглядом кримінальних справ;
- працівники спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.
16. Із суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч.2 ст.2091, характеризується умисною виною, вид умислу прямий.
17. Частиною 2 ст.1669 КУпАП передбачена відповідальність за розголошення інформації, яка надається Уповноваженому органу, або факту надання такої інформації, тому необхідно розмежовувати розголошення інформації, яка надається Уповноваженому органу, як злочину (ч.2 ст.2091 КК) і як адміністративного правопорушення (ч.2 ст.1669 КУпАП).
Фактично майже всі ознаки зазначених правопорушень співпадають за змістом. Текстуальні змістовні відмінності зводяться до наступного: 1) у ст.2091 КК говориться про незаконність розголошення інформації, а у ст.1669 КУпАП - просто про розголошення; 2) у ст.2091 КК міститься вказівка на суб’єкта злочину, яка відсутня у ст.1669 КУпАП - особа, якій інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю; 3) у ст.1669 КУпАП говориться про розголошення не лише інформації, що надається Уповноваженому органу, а й про розголошення інформації про факт надання Уповноваженому органу такої інформації.
Оскільки у диспозиції ч.2 ст.1669 КУпАП не міститься вказівки на умисність розголошення інформації, наявність якої у диспозиції ч.2 ст.2091 КК свідчить про лише умисний характер вчинення передбачених нею дій, то правопорушення, передбачене ч.2 ст.1669 КУпАП, як видається, із суб’єктивної сторони характеризується як умислом, так і необережністю. Крім того, предметом правопорушення за ч.2 ст.1669 КУпАП може бути не лише інформація про фінансові операції, яка надається Уповноваженому органу, а й відомості про факт надання такої інформації. У всіх інших випадках питання про кваліфікацію розголошення зазначеної у ч.2 ст.2091 КК та ч.2 ст.1669 КУпАП, як злочину чи адміністративного правопорушення, до законодавчого вирішення колізії сформульованих у них норм, має вирішуватись, очевидно, залежно від ступеня суспільної небезпечності вчиненого діяння, характеру розголошеної інформації та інших фактичних обставин.
18. Частиною 1 ст.1669 КУпАП, якою кодекс доповнено Законом України “Про запобігання…”, передбачена відповідальність не лише за неподання чи подання Уповноваженому органу завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, а й за ряд інших діянь. З об’єктивної сторони правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.1669 КУпАП, може виражатись у:
- порушенні вимог щодо ідентифікації особи, яка здійснює фінансову операцію;
- порушенні порядку реєстрації фінансових операцій, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
- неподанні Уповноваженому органу інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
- несвоєчасному поданні Уповноваженому органу інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
-поданні Уповноваженому органу недостовірної інформації про фінансові операції, що підлягають первинному фінансовому моніторингу;
- невиконанні вимог щодо зберігання документів, які стосуються ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та документації щодо проведених ними фінансових операцій.
Звернемо увагу на те, що ст.1669 КУпАП формально взагалі не передбачена відповідальність за неподання Уповноваженому органу інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, та за подання завідомо недостовірної інформації про такі операції. Інформація ж про операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу, як уже зазначалось, має надаватись Уповноваженому органу лише у випадках, передбачених абз.6 ч.1 ст.5 та ч.6, 7 ст.8 Закону України “Про запобігання…”.
19. Умисне неподання інформації про фінансові операції та умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, Уповноваженому органу, може бути способом вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.209, у формі вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, якщо такі дії вчинені з метою, вказаною у диспозиції ч.1 ст.209. Такі дії, за наявності підстав, мають кваліфікуватися за відповідною частиною ст.209 та ч.1 ст.2091 чи ч.1 ст.1669 КУпАП. За відсутності зазначеної у ч.1 ст.209 мети умисне неподання інформації про фінансові операції та умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, Уповноваженому органу, за наявності підстав можуть кваліфікуватися як пособництво вчиненню злочину, передбаченого ст.209, тобто за ч.5 ст.27 та відповідною частиною ст.209.
20. Законом України “Про запобігання…” на суб’єктів первинного фінансового моніторингу покладено обов’язок проводити ідентифікацію особи яка 1) здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або яка 2) відкриває рахунок (в тому числі депозитний), а також 3) за наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення (абз.2 ч.1 ст.5 Закону). Крім того, ідентифікації підлягає також особа, від імені якої здійснюється фінансова операція або яка є вигодоодержувачем у разі, якщо фінансова операція здійснюється особою, яка діє як представник іншої особи, або у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені або вигодоодержувачем є інша особа.
Підстави та порядок здійснення ідентифікації особи визначаються ст.6 Закону України “Про запобігання…”, ст.64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. в редакції від 6 лютого 2003 р. та ст.18 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. в редакції від 6 лютого 2003 р., і конкретизується щодо клієнтів банків у п.3 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини проти встановленого порядку зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю 3 страница	\|	Злочини проти встановленого порядку зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю 5 страница

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.