Злочини проти встановленого порядку зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю 5 страница

Стаття 213. Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом

1. Здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту -
карається штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, -
караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок здійснення операцій з металобрухтом.
2. Предметом злочину є брухт кольорових і чорних металів (металобрухт) - непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного або морального зносу і містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави, а також вироби з металу, що мають непоправний брак, залишки від виробництва та обробки чорних і кольорових металів і їх сплавів, в тому числі побутовий металобрухт - непридатні для прямого використання вироби побутового призначення або частини цих виробів, які містять у собі чорні або кольорові метали чи їх сплави і які втратили експлуатаційну цінність (див. абз.2, 4 ст.1 Закону України “Про металобрухт” від 5 травня 1999 р. в редакції від 16 листопада 2000 р.). Перелік видів побутового металобрухту затверджено постановою КМУ від 15 вересня 1999 р. № 1696.

3. Об’єктивна сторона злочину виражається у вчиненні однієї із чотирьох дій, альтернативно передбачених у ч.1 ст.213.

4. Під здійсненням операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації розуміється їх здійснення громадянами, не зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності, а під здійсненням таких операцій без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, - їх здійснення зареєстрованими громадянами - підприємцями чи юридичними особами - суб’єктами господарської діяльності без одержаної у встановленому порядку ліцензії на їх здійснення, або здійснення спеціалізованими чи спеціалізованими металургійними підприємствами таких операцій з металобрухтом (за наявності ліцензії на окремі види операцій з металобрухтом), які не передбачені ліцензією. При цьому не має значення, чи має право така особа на одержання відповідної ліцензії, чи взагалі не може її отримати. Ліцензії на здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів видаються Міністерством промислової політики (див. Перелік органів ліцензування, затверджений постановою КМУ від 14 листопада 2000 р. № 1698) в порядку, визначеному Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства промислової політики від 25 лютого 2003 р. № 14/65.
Перелік операцій з брухтом кольорових та чорних металів міститься в абз.4 ст.1 Закону України “Про металобрухт”: збирання, заготівля, переробка, транспортування, реалізація брухту чорних чи кольорових металів, а також металургійна переробка брухту кольорових металів. Зміст зазначених операцій визначається у ст.1 Закону України “Про металобрухт”.
Заготівля металобрухту - це діяльність, пов’язана із збиранням, купівлею, транспортуванням, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з металобрухтом.
Збирання металобрухту - діяльність фізичних або юридичних осіб, пов’язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.
Переробка металобрухту - це діяльність, пов’язана із доведенням металобрухту шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів, а первинна металургійна його переробка - це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах, виготовлення зливків, чушок, пластин та інших напівфабрикатів з невизначеними технологічними властивостями без використання додаткових матеріалів, які застосовуються при виробництві ливарних сплавів відповідно до стандартів.
Купівля та/або реалізація металобрухту - це діяльність, пов’язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов’язань.
Металургійна переробка металобрухту кольорових металів - це переплавка металобрухту в металургійних агрегатах під час виготовлення кольорових металів і їх сплавів або з іншою метою.
5. Порядок здійснення операцій з металобрухтом визначається Законом України “Про металобрухт”, згідно зі ст.4 якого такі операції здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами.
Спеціалізованими підприємствами є підприємства - суб’єкти підприємницької діяльності усіх форм власності, які здійснюють операції з металобрухтом, мають спеціальне технологічне брухтопереробне та вантажопідйомне обладнання, вагове господарство, складські приміщення, кваліфікований персонал, забезпечують згідно з законодавством протипожежну, екологічну та радіаційну безпеку і контроль якісного складу металобрухту та отримали відповідні ліцензії, а спеціалізованими металургійними переробними підприємствами - такі, що відповідають вимогам наведеного визначення спеціалізованого підприємства, мають виробниче обладнання і технологію для металургійної переробки брухту та відходів металів, пов’язану зі зміною структури металу, його хімічного складу, та які пройшли атестацію у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань промислової політики.
Спеціалізоване або спеціалізоване металургійне переробне підприємство має право згідно з законодавством відкривати в будь-яких регіонах України без обмежень приймальні пункти, тобто свої виробничі підрозділи, на базі яких проводяться операції по збиранню, заготівлі, переробці металобрухту і які повинні мати вагове та інше обладнання, відповідну ділянку з твердим покриттям, кваліфікований персонал. Адреси приймальних пунктів повинні бути зазначені у ліцензії відповідно до актів обстеження місцевими державними адміністраціями.
Ліцензії на заготівлю та переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим підприємствам. Ліцензії на заготівлю, переробку та металургійну переробку металобрухту кольорових і/або чорних металів можуть видаватися лише спеціалізованим металургійним переробним підприємствам.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про металобрухт” всі операції з металобрухтом, за винятком діяльності фізичних осіб, пов’язаної із збиранням та реалізацією побутового брухту чорних та кольорових металів, а також діяльності фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності і юридичних осіб, пов’язаної із збиранням та реалізацією промислового брухту чорних та кольорових металів, який утворився в результаті їх діяльності, підлягають ліцензуванню. Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 р. передбачено ліцензування лише трьох видів операцій з металобрухтом - його заготівлі, переробки і металургійної переробки. Оскільки ч.3 ст.2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачено, що не підлягають ліцензуванню види господарської діяльності, які не включені до переліку видів, встановленого ст.9 цього Закону, або ж ліцензування яких здійснюється відповідно до ч.3 ст.2 Закону, то діяльність лише по збиранню, транспортуванню і реалізації металобрухту ліцензуванню не підлягає, але ці види операцій з металобрухтом є різновидом більш широкої за змістом операції з металобрухтом - його заготівлі, тобто для їх здійснення необхідно одержання ліцензії на заготівлю металобрухту.
6. Надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - це надання іншим особам права використання будь-яких приміщень та споруд (будівель, споруд, їх окремих частин) для незаконного розміщення у них або пунктів прийому металобрухту, або для його підпільного, конспіративного зберігання. Фактично такі дії є пособництвом здійсненню незаконних операцій з брухтом кольорових і чорних металів, які законодавцем визнані окремою формою вчинення передбаченого ч.1 ст.213 злочину. Використання приміщень для збуту металобрухту передбачає використання їх для прийому чи зберігання металобрухту.
7. Під організацією незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту слід розуміти:
- вчинення дій, спрямованих на відкриття (створення) пунктів прийому, схову та збуту металобрухту фізичними особами, не зареєстрованими як суб’єкти підприємництва, чи суб’єктами господарської (підприємницької) діяльності, які не є спеціалізованими чи спеціалізованими металургійними переробними підприємствами. Якщо такими особами будуть здійснюватись і незаконні операції з металобрухтом, у формулюванні звинувачення повинні бути зазначені ці обидві форми вчинення злочину;
- відкриття суб’єктом господарської діяльності, який має ліцензію на здійснення діяльності по збиранню та заготівлі металобрухту, приймальних пунктів по заготівлі металобрухту за адресами, не внесеними до ліцензії, або відкриття таких пунктів у приміщеннях, які не є його власністю чи не орендовані ним (згідно з п.3.5 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів приміщення, що використовується для приймання металобрухту суб’єктами господарської діяльності, що здійснюють заготівлю металобрухту, мають бути їх власністю чи використовуватися лише на підставі договорів оренди (суборенди);
- відкриття таких пунктів суб’єктами господарської діяльності - спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, які не мають ліцензії на здійснення діяльності по заготівлі металобрухту. У останньому випадку дії винного містять і ознаки першої форми вчинення злочину - здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без одержання ліцензії.
Статтею 213 не передбачена відповідальність за порушення ліцензійних умов здійснення операцій з металобрухтом, а тому їх порушення спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами має кваліфікуватися за ч.1 ст.202, якщо воно пов’язане з отриманням доходу у великих розмірах, а за відсутності такого доходу - за ст.164-10 КУпАП. Зокрема, порушенням ліцензійних умов буде недотримання вимог, передбачених ч.3 ст.5 Закону України “Про металобрухт” щодо організаційно-технологічного облаштування приймальних пунктів металобрухту - вони можуть відкриватись лише за наявності облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. м., з брухтом чорних металів та їх сплавів - не менш як 1 000 кв. м., яка повинна мати бетонне або тверде покриття. Порушенням ліцензійних умов буде і безпосередня оплата закупленого у населення металобрухту готівковими коштами, оскільки його оплата має здійснюватись через каси в банках готівкою або шляхом поштового переказу, або здійснення готівкових розрахунків при здійсненні операцій з промисловим металобрухтом, а так само приймання побутового металобрухту від фізичних осіб без пред’явлення ними документа, який засвідчує особу, та без обов’язкового оформлення акта приймання чи приймання промислового металобрухту у фізичних осіб, які не є суб’єктами підприємницької діяльності (див. ст.4, 5, 6 названого Закону).
8. Склад злочину, передбаченого ч.1 ст.213, є формальним, злочин є закінченим в момент здійснення будь-якого із трьох діянь, вказаних у диспозиції ч.1 ст.213. Злочин у формі організації незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту буде закінченим з моменту фактичної організації (відкриття, створення) такого незаконного пункту.
9. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини - прямим умислом. Мотиви і мета порушення порядку здійснення операцій із металобрухтом для кваліфікації значення не мають, але можуть свідчити про наявність у діях особи ознак більш тяжкого злочину - розкрадання, пошкодження чи знищення чужого майна. За наявності підстав такі дії мають діставати самостійну кримінально-правову оцінку і кваліфікуватися за сукупністю зі ст.213.
10. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Перш за все, суб’єктами злочину можуть бути службові особи чи працівники спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів, які порушують встановлений порядок здійснення операцій з металобрухтом.
11. Раніше судимою за злочин, передбачений ст.213, слід вважати особу, яка раніше засуджувалась за ч.1 чи ч.2 цієї статті і судимість з якої не знята чи не була погашена у встановленому законом порядку.
12. Незаконні операції з металобрухтом можуть поєднуватись із вчиненням інших злочинів, зокрема, з підробленням документів, службовим підробленням, зловживанням владою чи службовим становищем, знищенням чи пошкодженням майна, його розкраданням тощо. Такі дії, за наявності підстав, мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів - за ст.213 та відповідною статтею КК.
13. Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, тягне відповідальність за ст.164-10 КУпАП. Під порушенням такого законодавства слід розуміти незаконні операції з металобрухтом.

Стаття 214. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння

Ухилення від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов’язкової здачі на афінаж або для обов’язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів, -
карається штрафом від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
Примітка. Порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння визнається здійсненим у великому розмірі, якщо вартість вказаних у цій статті предметів, не зданих або не проданих, перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Предметом злочину є дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння: 1) видобуті із надр, 2) отримані із вторинної сировини, 3) підняті, 4) знайдені чи 5) скуплені, а також 6) скуплені ювелірні чи побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння чи 7) лом таких виробів.
Дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку - аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин. Дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді (див. п.1, 2, 3 ч.1 ст.1 Закону України “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними” від 18 листопада 1997 р.).
Обов’язковою ознакою предмета злочину у формі ухилення від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння за ознакою вчинення цього діяння у великому розмірі, є вартість не зданих на афінаж або не проданих дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, які є його предметом, - вона повинна перевищувати п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При вчиненні злочину у формі ухилення від обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів вартість не зданих на афінаж чи не проданих скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів значення не має.
Видобутими із надр вважаються дорогоцінні метали, вилучені з надр, комплексних руд, концентратів та інших напівфабрикатів усіма можливими способами, а видобутим із надр дорогоцінним камінням - каміння, вилучене з гірських порід усіма можливими способами.
Під надрами у ст.1 Кодексу України про надра розуміється частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння. Надра є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування (ч.1 ст.4 Кодексу).
Отриманими із вторинної сировини вважаються дорогоцінні метали, вилучені із відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) і брухту, що містять ці метали, усіма можливими способами, тобто шляхом переробки брухту і відходів дорогоцінних металів, під якою розуміється комплекс підготовчих пірометалургійних і гідрометалургійних операцій, у тому числі афінаж (металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок), для отримання дорогоцінних металів і сплавів із брухту та відходів.
Під піднятими чи знайденими дорогоцінними металами чи дорогоцінним камінням розуміються самородки дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, видобуті із надр чи знайдені суб’єктами підприємницької діяльності в процесі здійснення ними діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Скупленими є дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні чи побутові вироби з них та лом виробів, закуплені у фізичних осіб суб’єктами підприємницької діяльності, які на підставі спеціального дозволу (ліцензії) здійснюють діяльність по їх закупівлі у фізичних осіб.
Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - це виготовлені із дорогоцінних металів і їх сплавів чи дорогоцінного каміння вироби, що виконують роль різних прикрас або є предметами побуту чи застосовуються з декоративною метою. Поняття “ювелірні вироби” більш широке, ніж поняття “побутові вироби”. Ювелірні вироби умовно поділяються на дві групи:
- власне ювелірні вироби, що виконують роль різних прикрас;
- ювелірні вироби - предмети побуту, тобто вироби господарсько-побутового та культового призначення.
Лом ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння - це непридатні для прямого (цільового) використання вироби чи їх частини, які мають непоправний брак чи втратили експлуатаційну цінність внаслідок пошкодження, псування, фізичного чи морального зносу.
2. Об’єктивна сторона злочину характеризується двома формами його вчинення:
- ухилення від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі;
- ухилення від обов’язкової здачі на афінаж або для обов’язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів.
Під ухиленням від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу зазначених у диспозиції ст.214 предметів слід розуміти невиконання суб’єктами господарської (підприємницької) діяльності покладених на них обов’язків по здачі таких предметів, якими вони володіють у зв’язку із здійснюваною господарською діяльністю, на афінаж чи їх обов’язкового продажу. З моменту закінчення встановлених законодавством строків здачі на афінаж чи обов’язкового продажу зазначених предметів злочин є закінченим.
3. Видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збагачення повинні передаватись за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, які мають відповідну ліцензію, одержану в порядку, встановленому законодавством України, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів.
Видобуте з надр або рекупероване (повернене для повторного використання) дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді підлягає першочерговому продажу суб’єктом його видобування Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України та для поповнення золотого запасу України, а афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді - також і Національному банку України для поновлення золотого запасу України.
4. Суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються закупівлею у фізичних осіб дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у вигляді ювелірних та інших побутових виробів і у вигляді лому, які діють на основі спеціального дозволу (ліцензії), продають їх Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та Державній скарбниці НБУ на підставі укладених договорів купівлі-продажу (див. п.10 Правил торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб’єктам підприємницької діяльності на праві власності, затверджених постановою КМУ від 4 червня 1998 р. № 802).
5. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується лише умисною виною, вид умислу прямий.
6. Суб’єктом злочину можуть визнаватись будь-які особи, які зобов’язані або передавати на афінаж, або продавати видобуті із надр, отримані із вторинної сировини, підняті чи знайдені або скуплені дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння, а також скуплені ювелірні чи побутові вироби з дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння або лом таких виробів.
Оскільки діяльність з видобутку та виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, діяльність з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, закупівля у фізичних осіб дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у вигляді ювелірних та побутових виробів або у вигляді лому таких виробів, а також діяльність зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення відносяться до видів діяльності, що можуть здійснюватись на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), то фактично суб’єктами передбаченого ст.214 злочину можуть бути лише службові особи та працівники юридичних осіб, а також громадяни, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зазначені види господарської діяльності. Суб’єктами злочину можуть бути і службові особи окремих підприємств, установ, організацій, діяльність яких пов’язана із використанням приладів, інструментів, обладнання, сировини, напівфабрикатів продукції, хімічних речовин тощо, що містять дорогоцінні метали чи дорогоцінне каміння, внаслідок чого утворюються відходи і брухт дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Зокрема, суб’єктами злочину можуть бути службові особи підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства оборони, МВС, Міністерства культури і мистецтв, Міністерства освіти і науки, МОЗ, Національного космічного агентства, ДКСОДК.

Особи, які здійснюють зазначені види діяльності незаконно, тобто без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності або без одержання спеціального дозволу (ліцензії), не можуть визнаватись суб’єктами передбаченого ст.214 злочину, оскільки ліцензійні умови здійснення видів діяльності, в процесі яких можуть бути вчинені діяння, передбачені ст.214, поширюються лише на суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності. Такі особи, за наявності підстав, можуть притягуватися до відповідальності за ст.202.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочини проти встановленого порядку зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю 4 страница	\|	Злочини проти прав і законних інтересів кредиторів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.