Випаровуванням називається процес концентрування розчинів твердих речовин при температурі закипання шляхом часткового видалення розчинника в пароподібному вигляді.
Сутність випаровування полягає в переводі розчинника у стан пари і виводі одержаної пари від сконцентрованого розчину, який залишився. Випаровування зазвичай проводиться під час кипіння, тобто в умовах, коли тиск пари над розчином дорівнює тиску в робочому об’ємі апарата.
Для нагрівання розчинів, які випаровуються, до кипіння можна використовувати топочні гази, а також електронагрів і водяну пару.
Водяна пара найбільш використовується як теплоносій, тобто вона володіє високою питомою теплотою конденсації і високим коефіцієнтом тепловіддачі. Пара, яка використовується для зігрівання апарата, називається первинною, а пара, яка утворюється під час кипіння розчину, вторинною.
На практиці є три способи випаровування розчинів:
1. випаровування під вакуумом;
2. при атмосферному тиску;
3. при підвищеному тиску.
Під час випаровування під вакуумом знижується температура кипіння розчину, що дозволяє використовувати для нагрівання апарата пару низького тиску.
Це випаровування застосовують у багатокорпусних установках, коли другорядна пара попереднього корпусу є первинною для наступного корпусу.
Під час випаровування під атмосферним тиском другорядна пара, яка утворюється, зазвичай не використовується, а викидається в атмосферу.
Випаровування при підвищеному тиску викликає підвищення температури кипіння розчину. Це також дає змогу використовувати другорядні пари в інших корпусах випарної установки, яка працює з меншим тиском, ніж перший корпус.