• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Самостійна робота як методична проблема

План

ТЕМА 8. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ПРИ ВИВЧЕННІ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Які найпоширеніші у викладанні економіки види семінарів та практичних занять?

2.Що таке виробнича ситуація?

3.У чому різниця між дискусією та обговоренням?

4.Чи завжди потрібна дискусія?

5.Як ви розумієте стиль дискусійної поведінки?

6.Хто може виконувати роль «клієнта» в «мозковому штурмі»?

7.Чи потрібні «профани» в «мозковому штурмі»?

8.Що таке «сократівський діалог»?

9.Як виникає інтерактивна ситуація?

10.Що таке «візуалізація»?

11.З чого складається «оптична риторика»?

12.Що таке проблема? Назвіть типи проблемної ситуації.

13.Основні етапи вирішення проблемної ситуації.

14.Поясніть принцип: «Знати, щоб навчатися робити».

15.Дайте приклади методичної карти уроку-закріплення навчального матеріалу з конкретної економічної теми.

16.Наведіть приклади використання методичних прийомів:

– опитування експертів,

– «злива ідей»,

– «пожвавлення»,

– «вулик»,

– рольові вправи, рольові ігри.

17.Як ви гадаєте, що легше: прочитати лекцію чи провести практичне заняття методом

– розбору виробничої ситуації,

– дискусії,

– мозкового штурму (атаки),

– ділової гри,

– розробки проектів методом «метаплан».

18. Підготувати рольові вправи для розвитку навичок проведення творчої дискусії з тем:

1. Методика викладання економіки в різних країнах.

2. Галузі застосування різних методів навчання в практиці викладання економіки.

3. Чи потрібно відвідувати лекції?

4. Чи корисно вести конспект?

5. Що дають навчальні ігри?

6. Чи потрібні дітям економічні казки?

7. Що таке економічна культура?

19. Як можна наочно представити думку групи?

20. Як має бути обладнана аудиторія для проведення уроків типу «мозковий штурм», дискусія, «метаплан», ділові ігри?

21. Складіть схему-алгоритм проведення заняття за методикою «метаплан».

22. Сформулюйте три економічні або етичні проблеми, які Ви могли б обговорити зі школярами методом «мозкового штурму».

23. Назвіть педагогічні умови успіху дискусії на семінарському занятті.

24. Які Ви знаєте прийоми проведення дискусії?

Мета заняття отримати теоретичні та практичні знання з методики проведення самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін

8.1. Самостійна робота як методична проблема

8.2. Форми активізації самостійної праці

8.3. Принципові настанови

Література [3 с. 330-342], [19 с. 42-46], [20 с. 87-99], [27, с. 91-96],
[34 с.53-59], [35, с. 234-238], [38, с. 225-241]

Організація самостійної роботи, а тим більше контроль якості знань і навичок потребує чіткого узгодження з цілями навчання, виховання і самоосвіти. Історія педагогічної думки свідчить, що ця проблема хвилювала педагогів усіх часів. Вона по-різному вирішується в країнах з різним рівнем економічного розвитку та з різними етнопсихологічними особливостями.

Не заглиблюючись у це кардинальне питання, вважаємо за необхідне підкреслити, що кожний викладач має виробити власний погляд на проблему. Ми нагадаємо тільки дві аксіоми.

1. Проблеми цілей життя, виховання й освіти людей залежать від соціальних і економічних проблем, що постають перед кожним поколінням. Освіта й виховання вдосконалюються у необхідному напрямку та обсязі з тим, аби нове покоління було в змозі не тільки замінити старе, а й просунутися далі.

2. Чим більше у вихованні самовиховання, а в освіті самоосвіти, тим досконалішою є особистість.

Майже без перебільшення можна стверджувати, що навчання — це самоосвіта, яка ґрунтується на самостійній роботі студентів. Уся педагогічна і методична майстерність полягає в створенні оптимальних умов для такої роботи. Це особливо актуально для економічних знань, оскільки вони (на відміну від деяких інших шкільних дисциплін) мають стати складовою життєвої практики людини.

Творча актуалізована особистість як мета освіти і виховання. Досліджуючи макроструктуру мозку, лікарі виявили наявність 10–14 млрд. нервових клітин 150 типів. На думку філософів, системна побудова та функціональні зв’язки цих елементів є основою творчих здібностей людини. Проте реалізація цих здібностей лишається божественною таємницею. Недаремно Нобель встановив спеціальну премію не тільки для того, хто відкриє таємницю лікування раку, а й для того, хто відкриє таємницю раннього розпізнавання здібностей та схильностей людини.

Зараз дуже модними стали методи визначення рівня інтелектуального розвитку дитини з допомогою тестування. Однак вони не дуже надійні. Шкільні вчителі часто з розчаруванням дізнаються, що ті, хто вчився в них на «відмінно», у житті не змогли зробити кар’єру, а ті, хто ходив у «трієчниках», домоглися більшого.

Як би то не було, а вчитель повинен зробити все, щоб не знищити, а розвинути здібності дитини. Як це зробити — проблема змісту і методики викладання. Адже не таємниця, що домогтися дисципліни серед «посередностей» вчителю легше, ніж створити атмосферу для розвитку творчих здібностей.

Психологи звертають увагу на деякі особливості творчої особистості, які має знати викладач для правильного психологічного спілкування (рис. 8.1).

Чим вищий творчий потенціал, тим гірша службова характеристика, тим гірше людина «вписується» в колектив.

Рис. 8.1 Деякі особливості творчих особистостей

В економіці творчий підхід означає:

1. Відчуття проблеми як здатність її бачити і кваліфікувати.

2. Самобутність (своєрідність) мислення.

3. Здатність до ризику.

4. Здатність бачити загальну користь і відрізняти суттєве від несуттєвого.

5. Здатність здобувати відомості й підтримувати зв’язки з іншими.

6. Воля.

Особливості творчо обдарованих особистостей (ТОО) створюють труднощі в спілкуванні. Як правило, в них погані службові характеристики, від них «стогнуть» колеги, близькі, а викладачі тим більше. Вони часто бувають егоїстичними, заздрісними, погано «вписуються» в колектив, не визнають традицій і загальновідомих істин. А втім саме вони — це сіль землі, рушії прогресу і цивілізації.

На думку А. Маршалла, економіст має володіти трьома важливими інтелектуальними якостями:

1) сприйняттям,

2) уявою,

3) здоровим глуздом.

Однак найбільше йому потрібна уява, щоб «він міг встановити ті причини побачених явищ, котрі віддалені або приховані від очей, і збагнути наслідки побачених причин, котрі віддалені аби не лежать на поверхні».

Викладач веде студента в економіку через знання основних категорій і концепцій, які формують економічний спосіб мислення. Однак викладач несе відповідальність і за виховання морально-етичних принципів економічної поведінки.

Великий психоаналітик Карен Хорні писала з цього приводу: «Суперечність в тому, що, з одного боку, ми цінуємо та підносимо концепцію конкуренціїяк рушія прогресу, а з іншого — невтомно пропагуємо братерську любов і смирення». Еверетт Л. Шостром так відповів Карен Хорні: «Шукайте і знайдете актуалізуючий творчий синтез і спробуйте зробити так, аби ваші бажання і ваша етика могли б стати придатними як норма для кожної людини на землі. Головне: не зраджуйте себе! Будьте патріотами своєї власної особи! Станьте кращими — це можливо».

Звичайно, ця проблема існує дуже давно, і в українській системі економічного навчання вона є не менш важливою, ніж в американській, європейській, японській тощо. Якщо на неї заплющити очі, вона від того не зникне.

Отже, лишається відкритим питання, як в економічному навчанні пройти між Сціллою та Харібдою, між матеріальним багатством і бездуховністю? А кожне конкретне методичне рішення є прикладом діалектичного закону єдності та боротьби протилежностей. Відступ людини від морально-етичних норм призводить до її внутрішнього спустошення й деградації, підтверджуючи іншу діалектичну закономірність — перехід кількості в якість. Відтак вся система навчання, завдання із самостійної праці особливо, мають бути побудовані так, щоб особистість студента актуалізувалась.

Мета викладача — дати настанову та визначити

напрямки самостійної діяльності:

Вчити так, щоб навчити діяти!

Незважаючи на варіації кількісних співвідношень, ми вважаємо, що мета викладання основ початкової економіки зводиться до того, щоб на меншому обсязі теоретичних знань дати більше можливості самостійно працювати для засвоєння цього матеріалу. При цьому, чим вища якість (а не кількість) самостійної праці студента, тим ефективніше засвоєння. Тому майбутньому педагогу слід зважити на ряд психологічних особливостей студента як у виборі форми самостійної праці, так і у способах оцінки його знань.

У завдання виховання творчої особистості важливою складовою входить розробка таких форм навчання, самостійної праці і контролю знань, котрі б створювали умови для навчання, що розвиває особистість.

У відборі методики організації самостійної праці радимо майбутньому викладача зважити на такі обставини.

1. Самостійна праця — це не тільки домашнє завдання. Це ще у значній мірі організація самостійної праці в навчальній аудиторії під керівництвом викладача.

Вибираючи форми організації самостійної праці, викладач економіки повинен розуміти, що, так би мовити, житейські погляди на те, ЯК отримати освіту, як вчитись, досить часто бувають хибними.

Завдання майбутнього педагога — усвідомити та допомогти зрозуміти своїм студентам, що вчитись — означає вчити себе, а вміння самостійно вчитись — це справжнє мистецтво та важлива характеристика розвиненості особистості. Тому, готуючи матеріали з економіки, викладач повинен продумати, як він допоможе студентові вчитися самостійно.

Дуже корисним елементом є право студента на вільний вибір завдання. Важливою умовою ефективності організації самостійної праці є надання спеціального часу для її виконання.

1. Детально плануючи самостійну працю, викладач зобов’язаний створити відповідні умови для її виконання.

Для цього потрібен підвищений рівень мотивації виконання тієї чи іншої діяльності; чітке визначення зв’язку цих робіт з майбутньою практичною діяльністю, бо студенти засвоюють тільки те, чому бажають навчитися. Справжнє виховання полягає в тому, щоб викладач добре засвоїв, що будь-яка творчість невіддільна від його власної праці.

2. Методичне мистецтво вихователя полягає в умінні правильно ставити запитання, проводити опитування та дискусії, точно пояснити, чому так, а не інакше; вміти «переформулювати задачу», щоб зробити її зрозумілішою, вміти відірвати факт спостереження від звичних асоціацій; вміти поєднувати обсяг нової інформації зі старими вже засвоєними поняттями та загальним рівнем підготовки студентів. Самостійність дій студента залежить передовсім від довіри до нього.

3. Відомо, що навчання здійснюється поетапно: І етап — засвоєння поняття, ІІ етап — застосування на практиці, ІІІ етап — творче застосування набутих знань. Ясна річ, що викладач має брати до уваги всі ці обставини.

Коли викладач готує систему самостійних завдань для своїх студентів, йому корисно згадати про особливості карася. Ця рибка в маленькому водоймищі виростає маленькою, а у великому значно більшою. Так само і у вихованні людей: чим вищі вимоги до дитини та кращі умови її виховання, тим більша ймовірність того, що здібності та характер дитини розвиватимуться краще. Отже, дуже важливо правильно визначити масштаб навчальних завдань і не боятися завищувати рівень його складності. Бо, як любив говорити Й.С. Бах: «Ніхто не знає сили свого розуму, доки його не перевірить».

Не можна, проте, допускати звикання до методики викладення матеріалу та самих форм самостійної праці. Поняття вибору форм самостійної праці передусім (і це очевидно) залежить від предмета та рівня його вивчення у конкретних навчальних обставинах. Ми поділяємо висловлену проф. В.А. Козаковим ще у 1990 р. думку про бажану заміну терміну «самостійна праця» на термін «самостійна діяльність», що кардинально змінює суть проблеми. СП ми пропонуємо розглядати як особливий вид діяльного навчання — самостійну діяльність з учіння.

Вирішальною ознакою прийняття тієї чи іншої організаційної форми навчального процесу може стати наявність чи відсутність в них самостійних дій студента. Прикладами реалізації такого підходу можуть бути: забезпечення варіантності змісту навчання вибором дисциплін із запропонованого переліку; модульна організація вивчення дисциплін з можливістю компенсації успішності засвоєння окремих обов’язкових модулів або додаткових тем у межах зазначеного часу; рейтингова система оцінки успішності навчання з можливістю поліпшення підсумку за рахунок виконання студентом вибіркових завдань на межі його можливостей.

Як писав В.А. Козаков, організаційна система планування та організації СП має два рівні — кафедральний та факультативний. Але існує ще два важливих рівні: той, що пропонує викладач, і той, що виконує студент.

Зміст, умови, форми та методи організації самостійної праці. Проблеми інформаційно-методичного забезпечення самостійної праці ґрунтовно розглянуті у книжці В.А. Козакова «Самостійна праця студентів та її інформаційно-методичне забезпечення». Автор, зокрема, спиняється на діяльнісному підході до СП та загальній структурі навчальної діяльності; на визначенні мети навчання в умовах СП, розкритті методики розробки професійних завдань для СП, організації СП та її інформаційно-методичному забезпеченні. Насамперед В.А. Козаков радить послідовно відповісти на такі запитання:

1. Які умови необхідні для формування вміння самостійно розв’язувати задачі?

2. Як забезпечити засвоєння необхідних знань?

3. Як забезпечити контроль за діями учня?

4. Що для цього необхідно?

5. Що необхідно зробити практично?

6. Як інформувати студента (учня) про його досягнення у навчанні?

7. Які зовнішні умови необхідно створити для успішної самостійної праці?

8. Як урахувати індивідуальні здібності студентів?

9. Як надати учневі можливість самому планувати свої дії?

10.Як студент зможе коригувати свої дії?

11.Як створити ефект «позитивного посилення діяльності»?

12.Чи всі елементи організаційно-психологічної структури діяльності охоплені?

Відповідно програма дій викладача складатиметься з таких етапів:

1. Вивчення посадових обов’язків вчителя економіки.

2. Аналіз навчального плану.

3. Визначення можливого обсягу СП.

4. Підготовка переліку вмінь та знань, необхідних учневі в галузі основ економіки.

5. Підготовка письмових контрольних завдань для «вхідного контролю».

6. Розробка банку професійно орієнтованих задач для СП.

7. Групування задач у блоки-завдання.

8. Визначення критеріїв оцінки виконання завдань.

9. Розробка системи заохочування.

У бібліотеках нині вже можна знайти значну кількість завдань і практикумів з економіки, які молодий вчитель матиме змогу адаптувати до своєї методики навчання.

Читайте також:

1. II. Будова доменної печі (ДП) і її робота
2. IV. Практична робота.
3. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
4. VI. Домашня робота.
5. VI. Практична робота .
6. VI. Практична робота .
7. VI. Практична робота.
8. VI. Практична робота.
9. VI. Практична робота.
10. VI. Практична робота.
11. VI. Практична робота.
12. VI. Практична робота.

Переглядів: 845