Поняття і завдання кримінального процесу.

Вивчаючи курс кримінального права, ви вже дізналися, що кримінальне право визначає, які діяння визнаються державою кримінальними правопорушеннями і які покарання можуть бути застосовані за їх вчинення. Але, для того, щоб винести вирок і призначити покарання особі, що вчинила кримінальне правопорушення необхідно провести певні дії: отримати заяву, повідомлення про кримінальне правопорушення, зареєструвати його у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, провести розслідування з метою збирання доказів вини, досліджувати докази в судовому засіданні, тобто виконати певну роботу з виявлення кримінальних правопорушень, викриття й покарання осіб, що їх вчинили. Порядок виконання таких дій регулюється кримінальним процесуальним законом. Досудове розслідування судовий розгляд кримінальних проваджень здійснюється, по-перше, тільки в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом – (у нас КПК України), і по-друге, тільки особами, спеціально уповноваженими на це державою – вони також перераховані в КПК ( слідчий органів досудового розслідування, співробітники оперативних підрозділів, прокурор, суд,присяжні засідателі,). Таким чином, зміст кримінального процесу становить кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування, прокуратури й суду, які виконують свої обов’язки у сфері боротьби зі злочинністю.

Термін «кримінальний процес» походить від латинських «criminalis– злочинний таprocessus- проходження, просування вперед. Ці слова у сполученні набувають іншого змісту, а саме: провадження з притягнення особи до кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин. ( Новий КПК України увів нове поняття- кримінальне правопорушення, яке складається із двох груп: кримінальних проступків і злочинів).

Поняття «кримінальний процес» вживається в чотирьох значеннях, як:

1)діяльність органів та осіб щодо досудового розслідування, судового розгляду, винесення рішення по кримінальному провадженню та їх виконання;

2)галузь права (кримінального процесуального), яке регулює цю діяльність;

3)правова наука, яка вивчає цю діяльність;

4)наукова дисципліна, в ході викладення якої студенти вивчають теорію кримінального процесу, кримінальне процесуальне право і кримінальну процесуальну діяльність.

Діяльність органів розслідування, прокуратури й суду (далі ми будемо йменувати їх правоохоронними або правозастосовними органами) при розслідуванні і розгляду кримінальних проваджень не просто якесь механічне поєднання окремих розрізнених дій. Справа в тому, що дії, які виконуються правоохоронними органами регламентовані законом і спрямовані на з¢ясування всіх обставин справи, на встановлення по справі істини. Тому, кримінальний процес уявляє собою систему дій правоохоронних органів, що розслідують кримінальні провадження, та суду, який розглядає ці провадження та постановляє рішення.У цих діях, крімправоохоронних органів, у різних формах беруть участь всі особи, що залучаються до кримінального процесу.В одних випадках вони самі провадять процесуальні дії в силу наданих їм прав або покладених на них обов’язків. Так, наприклад, слідчий допитує потерпілого, проводить слідчий експеримент; підозрюваний,обвинувачений, потерпілий, захисник підозрюваного, обвинуваченого можуть заявляти клопотання, представляти докази, оскаржити рішення правоохоронних органів і вчиняти інші, передбачені законом дії; свідок дає показання у кримінальному провадженні, а поняті й фахівці приймають участь в огляді місця події.Але, в будь-якому випадку всі ці дії входять до структури кримінальної процесуальної діяльності й не можуть бути виведені за її межі. Тому кримінальна процесуальна діяльність містить у собі систему процесуальних дій, які провадяться як правоохоронними органами, так і всіма особами, що беруть участь у кримінальному провадженні. Державні органи, що ведуть процес (слідчий,співробітники оперативних підрозділів, прокурор, суд, присяжні засідателі) і особи, що залучаються у тій або іншій якості до розслідування та розгляду кримінальних проваджень, мають загальне найменування – суб’єкти кримінальної процесуальної діяльності або суб’єкти кримінального процесу. Новий КПК Україні 2012 року у главі 3 іменує їх як «Суд, сторони та інші учасники кримінального провадження».(Надалі ми будемо також звертатися до цього найменування тоді, коли мова буде йти про усіх суб’єктів, що беруть участь у кримінальному провадженні).

Забезпечити розкриття і розслідування злочинних дій, застосування справедливого покарання до особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення можливо тільки за допомогою відповідної діяльності. Характеризуючи її, слід зазначити, що така діяльність складається з:

1)вирішення питання про початок кримінального провадження (занесення даних, що містяться у заяві або повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань) ;

2)проведення досудового розслідування, забезпечення всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення і виявлення осіб, що підозрюються у його вчиненні;

3)розгляду і вирішення кримінального провадження по суті;

4)виконання прийнятих процесуальних рішень.

Вона відрізняється від інших видів діяльності змістом, засадами побудови і порядком здійснення, завданнями і суб’єктами, які її виконують.

Ці конкретні ознаки, властиві діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду (судді), є складовими кримінального процесу.

Поняття кримінального процесу не є лише системою дій суб’єктів кримінальної процесуальної діяльності. У ході досудового розслідування кримінальних проваджень і їх розгляду судом виникають правові відносини між сторонами, що беруть участь у кримінальному провадженні, і особами, які залучаються до його розслідування та розгляду. Так, органи розслідування, прокуратури й суду вступають у правовідносини з громадянами, на яких поширюється діяльність цих органів. Виникають правовідносини між правоохоронними органами й підприємствами, установами й організаціями, у відношенні яких правоохоронні органи здійснюють свої повноваження й виконують свої обов’язки, і які через своїх представників беруть участь у кримінальному провадженні (наприклад, заява цивільного позивача і т.ін.). Правоохоронні органи виступають у правовідносини і між собою. Так, слідчий, у відповідності з п.3 ч.2 ст.40 КПК України 2012р. має право доручати проведення слідчих (розшукових) дій і негласних (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, а останнівідповідно ст.41 КПК зобов’язані їх виконати. Оскільки відносини, що виникають у кримінальному провадженні регулюються процесуальним законом, нормами кримінального процесуального права, вони є кримінальними процесуальними відносинами. Таким чином, розглядаючи поняття кримінального процесу, ми бачимо в ньому два основних елементи: 1) засновану на законі кримінальну процесуальну діяльність і, 2) правовідносини, що виникають між суб’єктами кримінальної процесуальної діяльності. Між цими елементами кримінального процесу є тісний взаємозв’язок. Це зв'язок змісту й форми: кримінальні процесуальні відносини являють собою правову форму діяльності правоохоронних органів, що здійснюють покладені на них законом завдання у сфері боротьби із кримінальнимиправопорушеннями, а сама ця діяльність є змістом кримінальних процесуальних відносин.

Виходячи із цих посилань, ми можемо таким чином визначити поняття кримінального процесу.Кримінальний процес України – це врегульована законом діяльність органів розслідування, оперативних підрозділів, прокуратури, судді, суду,присяжних засідателів, а також осіб, які залучаються до кримінального провадження, що має метою виконання завдань кримінального судочинства, які передбачені у ст. 2 КПК України.

Перш, ніж розглянути завдання кримінального процесу необхідно розібратися з термінологією, що зустрічається в навчальній і монографічній літературі. Так, у літературі, поряд з терміном «кримінальний процес» й «кримінальне судочинство».

Що ж означають ці поняття?

Кримінальне процесуальне право – це галузь права, тобто сукупність правових норм, що регулюють діяльність суду, прокуратури й органів досудового розслідування і їхні відносини один з одним і з громадянами й організаціями при розслідуванні і розгляді кримінальних правопорушень . Кримінальний процес, як ми вже з’ясували, - це діяльність, тобто система дій суб’єктів кримінального процесу (органів досудового розслідування,прокуратури і суду) з досудового розслідування, судового розгляду, перегляду і виконання судових рішень.

Іншими словами, кримінальний процес – це рух кримінальногопровадження, розвиток дій і відносин при розслідуванні органами досудового розслідування і розгляду судом обставин кримінального правопорушення.

Часто термін «кримінальний процес» застосовується як скорочене позначення кримінального процесуального права. Так, коли говорять про джерела кримінального процесу, про норми кримінального процесу, мається на увазі кримінальне процесуальне право. Тому, надалі під поняттям «кримінальний процес» буде розумітися не тільки процесуальна діяльність і процесуальні відносини, а і процесуальні норми, що регулюють цю діяльність і ці відносини.

Поняття кримінального процесу тотожно поняттю кримінальне судочинство. Судочинство наголошує на тому, що процесуальна діяльність органів досудового розслідування, прокурора, не будучи відправленням правосуддя, тісно пов’язана з діяльністю суду, сприяє йому в здійсненні завдань судочинства, тобто справедливого притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Завдання кримінального судочинства передбачені у ст. 2 КПК України. «Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З прийняттям28 червня 1996 року Конституції в Україні склалися нові правові умови реформування правоохоронної функції держави та її ключової ланки - судової влади, здійснення правосуддя.

Кримінальне процесуальне законодавство в останні роки зазнало суттєвих змін, що були спрямовані на реалізацію вимог Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усьому тексту якої притаманний пошук справедливого балансу між інтересами суспільства та вимогами захисту індивідуальних основоположних свобод.

«Малою судовою реформою» 2001 року кримінальне процесуальне законодавство було переорієнтовано, перш за все, на захист прав людини у кримінальному процесі.

Новий КПК України 2012 року спрямований на підвищення ефективності кримінальної юстиції для забезпечення прав і свобод людини та будується на засадах верховенства права, гуманізації законодавства, поєднання захисту прав особи і забезпечення публічних інтересів, невідворотності відповідальності та покарання винних за кримінально карані діяння.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ	\|	Система кримінального процесу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.