Розвиток регіональних і субрегіональних інтеграційних формувань у Латинській Америці.

Особливості Латиноамериканського середовища розвитку інтеграційних процесів:

- наявність декількох інтеграційних блоків;

- майже усі країни мають безпосередній вихід до моря;

- багато є острівних країн;

- невелика різниця в офіційних мовах;

- більшість країн знаходиться в теплому кліматі;

- географічне сусідство з найбагатшою країною світу США;

- порівняно мала густота населення;

- значні і ще мало розроблені природні багатства.

У наведених особливостях середовища криється величезний потенціал економічного розвитку цього регіону, який може бути реалізований у випадку вмілого об’єднання зусиль і ресурсів різню країн. Найбільшим за територіальним охопленням інтеграційний об’єднанням в Латинській Америці є Латиноамериканське Економічна система - СЕЛА, яку було засновано в 1975 році.

Членами СЕЛА є такі країни: Аргентина, Барбадос, Беліз, Болівія, Бразилія, Венесуела, Гаїті, Гайана, Гватемала, Гондурас, Гренада, Домініканська Республіка, Еквадор, Колумбія, Коста-Рика, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, Суринам, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Ямайка.

Основні завдання СЕЛА:

- сприяння внутрірегіональному співробітництву з метою прискорення економічного і соціального розвитку країн-членів;

- забезпечення системи постійного діалогу та координації з метою вироблення спільних позицій і стратегій з економічних і соціальних питань при їхньому розгляді в міжнародних організаціях і на міжнародному форумах, а також при переговорах з третіми країнами і групами країн;

Керівні органи СЕЛА: Латиноамериканська рада; Комітет дії; Постійний секретаріат.

Штаб-квартира СЕЛА знаходиться в м. Каракас (Венесуела).

Більш конкретним у своєму функціонуванні та економічних успіхах є угруповання, яке має назву Латиноамериканська асоціація інтеграції - ЛААІ, було створене у 1980 році на базі країн, котрі до цього об’єднувались у Латиноамериканську асоціацію вільної торгівлі (ЛАВТ), а функціонує з 1982 року.

Мета створення ЛААІ полягає у створенні загальних правових рамок для регіональної інтеграції і надає країнам-членам можливості проводити переговори і укладати угоди з різноманітних економічних питань, які складають спільний інтерес.

Основні завдання ЛААІ:

- сприяння розвитку регіонального економічного співробітництва і торгівлі;

- підготування ґрунту для створення латиноамериканського спільного ринку;

- розширення торгово-економічних зв’язків з іншими країнами.

До ЛААІ входять: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

ЛААІ передбачає створення гнучкої системи регіональних пільгових мит. На відміну від своєї попередниці ЛАВТ не передбачає знищення тарифних і нетарифних перепон. Щоправда, в рамках ЛААІ функціонує три субрегіональних торгово-економічних об’єднання: Андська група, Ла-Платська група і Амазонський пакт, члени яких об’єднуються в більш тісні інтеграційні угруповання.

Найбільших інтеграційних результатів досягла Андська група, яку було створено в 1969 році. До цієї групи входять такі країни: Болівія, Венесуела, Еквадор, Колумбія та Перу. Це угруповання передбачає запровадження єдиних зовнішніх тарифів, деякі обмеження на приплив іноземних інвестицій, сприяння розвитку національних промислових підприємств на основі цього субрегіонального ринку, інтеграцію політики в економічній та соціальній сфері. Але певні розбіжності в інтересах країн-членів Андської групи, особливо політичного характеру, стоять на заваді реалізації цілей цього субрегіонального об’єднання.

Керівні органи ЛААІ: Рада міністрів (складається з міністрів закордонних справ і державних керівників, які займаються питаннями інтеграції); Комітет постійних представників (постійний орган, який контролює правильність дотримання положень документів ЛААІ); Генеральний секретаріат.

Штаб-квартира знаходиться в м. Монтевідео (Уругвай).

У рамках СЕЛА та ЛААІ, хоч і юридично самостійно, з 1995 року на основі Асунсьонського договору, підписаного в 1991 році, функціонує Південний Спільний Ринок або його ще називають Спільним Ринком Країн Південного Конусу - МЕРКОСУР (Иоиіпегп Соттоп Магкеі - МЕЯКО5ШК).

Метою створення МЕРКОСУР є створення зони вільної торгівлі і митного союзу, а в перспективі приєднати інші латиноамериканські країни і створити Південноамериканську асоціацію вільної торгівлі (САФТА).

Членами МЕРКОСУР є такі країни: Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, а Болівія і Чилі - асоційовані члени.

Основні завдання МЕРКОСУР:

- скасування усіх видів мита і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі між цими чотирма країнами;

- вільний рух капіталів і робочої сили;

- введення єдиного спільного зовнішнього тарифу; координація політики в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту і зв’язку, валютно-фінансовій сфері.

Керівні органи МЕРКОСУР: Рада спільного ринку; Група спільного ринку; робочі групи; Спільна парламентська комісія; Секретаріат.

Митним союзом по суті є Карибське співтовариство та спільний ринок - КАРИКОМ, що об’єднує в основному острівні держави. Попередником КАРИКОМ була Карибська асоціація вільної торгівлі (КАРАФТА), яка проіснувала з 1965 року до 1973 року. До КАРИКОМ входять: Антигуа і Барбуда, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Монтсеррат, Сент-Вінсент і Гренадини,, Сент-Кітс і Невіс Сент-Люсія, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка.

Перспективні плани КАРИКОМ передбачають:

- вільне переміщення в регіоні товарів і капіталу;

- вироблення єдиних тарифів;

- перегляд правил визначення походження товарів;

- гармонізацію інвестиційних стимулів;

- координацію політики розвитку торгівлі і бізнесу;

- координацію фінансової політики і створення грошово-кредитного союзу.

Подібні плани виробляються в ще одного об’єднання подібного до митного союзу - це в Центральноамериканського спільного ринку (ЦАСР), до якого входять: Гватемала, Коста-Рика, Нікарагуа, Сальвадор, але пенні політичні та соціальні проблеми не дозволяють цим країнам досягнути таки же успіхів, як країнам КАРИКОМ.

Керівні органи КАРИКОМ: Конференція голів урядів; Рада Карибського співтовариства; Рада спільного ринку; Регіональні інститути (конференції та постійні комітети в окремих секторах співробітництва); Асоційовані інститути (Карибський Банк Розвитку, Карибська Рада Експертизи і ще декілька); Асамблея парламентарів Карибського співтовариства; Секретаріат Карибського співтовариства.

Штаб-квартира знаходиться в м. Джорджтаун (Гайана).

Отже, латиноамериканські інтеграційні процеси мають тенденцію до повного охоплення Латинської Америки і виходу за межі цього континенту, що сприятиме економічному зростанню в регіоні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості розвитку економічної інтеграції в Північній Америці.	\|	Особливості інтеграційних процесів у Азії.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.