Розвиток спонукальної сфери учня

Розвиток мотивації пов'язаний із тенденцією до розрізнення стійких, узагальнених і перехідних, конкретних мотиваційних утворень.

Серед мотивів поведінки суттєву роль відіграють переконання та ідеали. У переконаннях виявляється ставлення учня до фактів, подій, суджень. Нейтральний виклад матеріалу свідчить тільки про знання, а не про переконання, ознаками якого є власна оцінка подій, ситуацій, стосунків, учинків тощо. Про більш високий рівень переконання свідчить аргументація цієї оцінки. На основі переконань формується світогляд. Особливо важливо у вихованні дитини, щоб світогляд став переконанням, мотивом поведінки і діяльності.

Певні мотиви формуються в дитини поступово. З часом вони стають стійкими, набувають провідного значення. У цьому процесі створюється певна ієрархічна структура спонукальної сфери людини, що зумовлює спрямованість особистості.

Розвиток спонукальної сфери особистості має специфічні особливості, які залежать від її віку.

Розвиток спонукальної сфери молодшого школяра. Спонукальна сфера особистості молодшого школяра розвивається на основі потреби у грі. Важливими засобами пробудження інтересу до навчання, полегшення складної для нього навчальної діяльності є створення на уроці ігрових ситуацій, використання дидактичних ігор, у процесі яких відбувається перехід від свідомих, емоційно забарвлених, безпосередніх бажань до узагальнених спонукань, тобто найбільш усвідомлених намірів. Жодній діяльності не властиве таке емоційно захоплене входження дитини в життя дорослих, як грі, в якій вона добровільно підкоряється різним вимогам.

Потреба молодших школярів у русі залишається такою ж сильною, як і в дошкільників. Часто вона заважає їм зосередитись на занятті.

Рушійною силою розвитку особистості молодшого школяра, як і дошкільняти, є потреба у зовнішніх враженнях. На основі пізнавальної потреби, під впливом нової провідної діяльності у молодших школярів формується більш стійка структура мотивів, у якій мотиви навчальної діяльності стають провідними. Більшість мотивів зумовлені процесом навчання, інші пов'язані зі змістом і формами навчальної діяльності.

Важливе значення для мотивації учіння має дієвість внутрішньої позиції школяра. Наприкінці молодшого шкільного віку, а часто й раніше, мотиваційна функція внутрішньої позиції втрачає свою спонукальну силу. Тому виконання обов'язків школяра все менше приваблює дитину.

Молодший шкільний вік особливо сприятливий для розвитку мотивації досягнення успіхів у навчальній, трудовій, ігровій діяльності. Згодом цей мотив стає досить стійким, домінує над мотивом уникнення невдач, прискорює розвиток різноманітних здібностей дитини.

У цьому віці розвивається мотив наслідування конкретних ідеалів. Вони ще нестійкі, швидко змінюються під впливом нових, яскравих вражень, несформовані, оскільки не відповідають критеріям усвідомленості, дієвості. Молодший школяр наслідує, як правило, лише зовнішній вияв вчинків осіб, яких вважає для себе ідеалом. Навіть правильно проаналізувавши зміст вчинку, він не завжди зіставляє його зі своєю поведінкою. Тому дорослі повинні говорити зі школярами про справжні ідеали.

Розвиток спонукальної сфери підлітка. Активний психічний розвиток підлітка зумовлює суттєві зміни спонукальної сфери його особистості. Це виявляється у формуванні нової внутрішньої позиції, виникненні особливих потреб, намаганні подолати у своїй самореалізації межі школи, долучитися до життя і діяльності дорослих. На основі цих потреб підліток починає орієнтуватися на цілі, які він бачить за межами свого сьогодення. Якщо його переживання, інтереси, прагнення зосереджені на проблемах тільки шкільного життя, це свідчить про певне порушення (затримку) розвитку особистості, неготовність до переходу на новий віковий етап.

Нова внутрішня позиція підлітка виявляється й у виникненні потреби відповідати не тільки рівню вимог оточуючих (характерно для молодших школярів), а й власним вимогам та самооцінці. Спілкування підлітка з ровесниками, порівняння себе з іншими, інтерес до власної особистості, своїх здібностей, можливостей, їх оцінка дорослими зумовлюють значущість потреби знайти і зайняти своє місце у товаристві ровесників, самоствердитись. Щоб задовольнити це прагнення, підлітки створюють екстремальні умови для самопроявів, часто здійснюють необдумані вчинки.

У старшому підлітковому віці серед особистих мотивів переважає прагнення бути не гіршим від інших, не втратити своє Я, що свідчить про наявність почуття власної гідності. Підлітки переходять від дотримання зовнішніх вимог щодо моральної поведінки до особистісної активності, яка ґрунтується на власних нормах, ідеалах, намірах, цілях. Основою їхньої мотивації стають цінності. Відбувається перегляд сформованих у молодшому шкільному віці уявлень про них. Якщо тоді виникнення цінностей залежало від виховання (вплив дорослих), то в підлітковому віці значущими стають цінності і погляди, які домінують у колі ровесників. У підлітка формується ієрархія життєвих цілей, однак він ще недостатньо володіє засобами їх досягнення, що уповільнює процес опанування соціально значущої поведінки.

Ціннісні орієнтації стають більш ліберальними, незалежними, відбувається безумовне дотримання визнаних цінностей. Вплив референтної групи не завжди зумовлює суттєву зміну сприйнятих від дорослих ціннісних уявлень. Деякі суспільні цінності (допомога, самопожертва) тимчасово втрачають своє значення, натомість актуальними стають соціальний статус, авторитет, економічна і світоглядна самостійність, зовнішній вигляд.

На цьому життєвому етапі починає формуватися світогляд як основний мотив і регулятор поведінки. Підлітки активно оволодівають науковими знаннями про природу, людські стосунки. їхні вчинки стають цілеспрямованішими, послідовнішими і прогнозованішими. Однак світогляд ще не є стійким і цілісним, змінюючись під впливом особистих невдач, зовнішніх чинників, нерідко негативних.

Підліткова пора сприятлива для розвитку моральної свідомості та самосвідомості. Проте реальна поведінка ще не ділком регламентована, що зумовлено невмінням стійко керуватися певною метою, систематично здійснювати самоконтроль, а також властивими дітям навіюваністю, імпульсивністю.

В цей час нерівномірно розвиваються когнітивний та емоційний компоненти переконань, негативно впливаючи на поведінку підлітка.

Важливим показником розвитку спонукальної сфери підлітка є інтереси як форма вияву пізнавальної потреби, що спрямовують особистість на усвідомлення цілей діяльності та ознайомлення з новими аспектами дійсності. Саме у сфері інтересів виявляється спрямованість, інтелектуальна та емоційна активність особистості. У підлітковому віці простежуються такі етапи розвитку інтересів:

1.Поява нових захоплень. Часова тривалість етапу дорівнює приблизно двом рокам. Для нього характерні сумніви, зіткнення різних соціально-психологічних настанов, розвінчування авторитетів. Поява нових захоплень супроводжується згортанням і зникненням існуючої системи інтересів, формуванням перших переживань, пов'язаних зі статевим дозріванням. Поєднання цих складових, на думку Л. Вигот-ського, нерідко зумовлює зниження, а іноді навіть і цілковиту відсутність інтересів, розрив установлених раніше зв'язків між дітьми, в тому числі і дружніх, бажання побути наодинці, різку зміну ставлення до інших людей, ігнорування правил суспільної поведінки. Ця тенденція свідчить про відхід підлітка від внутрішньої позиції дитини.

2.Становлення нових інтересів. На перших порах вони якісно і кількісно різноманітні. Поступово окреслюється та закріплюється головний інтерес. Романтичні прагнення поступаються місцем реалістичному, прагматичному вибору одного (найстійкішого) інтересу, здебільшого безпосередньо пов'язаного з основною лінією життя підлітка, що визначає спрямованість його особистості. Відбувається розширення і зміцнення суспільних зв'язків, що істотно залежить від матеріальних умов життя підлітка, його соціального оточення. За несприятливих умов процес розвитку суспільних зв'язків є нетривалим, а коло інтересів підлітка — обмеженим.

Становлення інтересів залежить від статевих відмінностей. У хлопчиків негативний етап протесту проти дитячого типу стосунків настає пізніше, ніж у дівчаток (через пізніше статеве дозрівання та соціальне дорослішання), але відбувається бурхливіше і триває довше, а негативізм дій виражений сильніше.

Педагогічні зусилля повинні спрямовуватися на перевтілення інтересів підлітка у захоплення. Вони нестійкі, часто змінюються, рідко пов'язані з навчальною діяльністю. Більшість захоплень сприяє розвитку особистості підлітків, оскільки задовольняє їхню потребу в пізнанні, допомагає виробити корисні звички. За певних індивідуальних особливостей деякі захоплення можуть спотворювати розвиток особистості, формувати схильність до марної трати часу, спричинювати показну зарозумілість, порушення громадського порядку. Згубно впливають на становлення особистості вживання алкоголю, наркотиків, захоплення азартними іграми.

Із дорослішанням підліток послідовніше виявляє про-соціальну та індивідуально-суспільну мотивацію діяльності, що супроводжується ослабленням групової мотивації. В мотивації поведінки самооцінка набуває більшого значення, ніж оцінка оточення. На самооцінку учні починають орієнтуватися вже з шостого класу.

Наявність ідеалів, самооцінок, засвоєних норм і правил суспільної поведінки засвідчує про поступ у розвитку особистості підлітків, формування у них «внутрішнього плану» (намір, позиція, спрямованість особистості), який обумовлює мотивацію та організацію їхньої поведінки. Однак він ще не організований у цілісну систему, недостатньо стійкий та узагальнений. Ідеали підлітка часто змінюються — і певний час йому подобається один герой, потім — інший, наділений майже протилежними якостями. Він постійно відчуває дефіцит підтримки іншими людьми його вимог до себе. За відсутності підтримки мотиви його поведінки і сама поведінка часто змінюються. Підліток особливо гостро переживає невідповідність між своїми цілями і можливостями. Високий рівень домагань часто спричинює невдачі у здійсненні задуманого, оскільки він береться за справи, до яких ще не готовий.

Старші підлітки більше прагнуть утвердитися у власній думці, ніж у думці інших. Мотиви їхньої поведінки формуються передусім на основі власної думки. Це нерідко зумовлює яскраво виражену, іноді надмірну їх упертість.

Розвиток спонукальної сфери у ранній юності. На цьому етапі основними є потреби в самореалізації, самовираженні, з'ясуванні сенсу життя. На основі зовсім нової соціальної мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні провідних мотиваційних тенденцій. Передусім це виявляється в упорядкуванні, інтегруванні потреб і світогляду, який активно формується у ранній юності.

У старших школярів виникає потреба сформувати власні погляди на мораль, світ, ставлення до нього, розібратись в особистісних і життєвих проблемах. Прийняті ними рішення набувають соціального спрямування. Під впливом світогляду утворюється стійка ієрархічна система цінностей. Погляди і переконання контролюють виявлення та задоволення бажань, перетворюються на мотиви діяльності, спонукають до самопізнання, самовдосконалення, самовизначення.

У ранній юності виникає соціально спрямований мотив професійного самовизначення. Вибір професії здійснюється на основі попереднього досвіду дитини, аналізу її діяльності, з якого постає намір обрати діяльність як свою професію, врахування особистих і соціальних вигод, труднощів. Старшокласники здатні зважувати зовнішні і внутрішні обставини процесів, ситуацій, що дає змогу їм приймати достатньо усвідомлені рішення. У процесі формування соціально спрямованих мотивів внутрішня позиція особистості починає відігравати провідну роль.

Чим соціально зріліша юна особистість, тим більше її прагнення спрямовані в майбутнє, тим активніше у неї формуються мотиваційні настанови, що пов'язані з перспективами життя. Вона більше уваги приділяє прогнозуванню наслідків запланованих дій і вчинків. При цьому враховуються не тільки прагматичні, морально-етичні та духовні позиції. Ускладнення і розширення мотиваційного поля створює передумови для обґрунтованого прийняття рішень і встановлення намірів, внаслідок чого виникає осмислена й адекватна поведінка.

У ранньому юнацькому віці інтенсивно формується система поглядів (світогляд) на об'єктивний світ і місце у ньому людини. Засвоєні раніше моральні норми, ідеали, принципи, правила поведінки зводяться у цілісну систему. Це дає змогу зрозуміти світ, побачити себе у ньому, віднайти сенс власного життя. Світоглядні пошуки нерідко зумовлюють переоцінку цінностей, спричиняють кризи.

Формування світогляду охоплює соціальну орієнтацію особистості — усвідомлення своєї належності до соціальної спільноти (національної, професійної, вікової), вибір майбутнього соціального становища і шляхів його досягнення.

Вирішальне значення для формування світогляду має громадянська та громадська активність учнів, що сприяє збагаченню їхнього морального та соціального досвіду, виробленню норм поведінки, ставлення до різних соціальних феноменів (релігії, культури, політики, ідеології, нації, влади, держави, освіти, спорту тощо). Педагоги мають спрямовувати та підтримувати цю активність. До закінчення школи учень має певні моральні, соціально-політичні, економічні, наукові, культурні, релігійні та інші погляди. Вони не завжди правильні, але вже досить стабільні.

Поглядам на світ юнацтва властиві різноманітні, по-своєму аргументовані точки зору, серед яких немає ні абсолютно істинних, ні хибних, між якими йому доводиться вибирати. Відсутність однозначного світоглядного орієнтира спонукає думати, самостійно приймати рішення, що зумовлює становлення зрілої, відповідальної особистості з незалежними судженнями, внутрішньою свободою, відповідальністю, власними поглядами та переконаннями. Слід зазначити, що такі якості притаманні далеко не всім учням юнацького віку.

Найскладніше старшокласникам зрозуміти питання політики, економіки, виробити своє ставлення до цих сфер людських відносин. Це нерідко породжує аполітичність, байдужість до соціально-політичних подій у країні, проблем нації, держави, суспільства.

У процесі формування світогляду старшокласника особливо важливою постає проблема сенсу життя, пошук якого допомагає вибудовувати своє життя не як послідовність розрізнених подій, учинків, а як цілісний процес, мобілізувати всі здібності та можливості для розв'язання життєвих проблем, досягнення значущих цілей.

Внутрішні умови для пошуку сенсу життя (потреба у сенсі життя, інтелектуальні можливості, світогляд, стійкість переживань тощо) сформовані вже у ранній юності, однак відсутні засоби для його здійснення. Загалом пошук сенсу життя у ранній юності є передумовою майбутнього включення у соціальні відносини. Однак такі проблеми переживають на цьому віковому етапі не всі юнаки і дівчата.

Світоглядні пошуки в ранній юності конкретизуються у життєвих планах, які надзвичайно важливі у становленні мотиваційної сфери особистості. Провідна роль у світогляді старшокласників належить ідеалам, які набувають спонукальної сили, стають мотивами їхньої діяльності. У юнацькому віці зміст ідеалів зовсім інший, ніж у підлітковому. Якщо ідеалом підлітка є конкретна людина, яка викликає у нього яскраві враження, то у ранній юності починається свідоме формування власних ідеалів на основі загальних принципів, які можуть бути реалізовані в різних ситуаціях і утворюють усвідомлювану моральну позицію. Перехід до узагальненого ідеалу є важливим моментом у розвитку особистості.

Свідомим і цілеспрямованим стає формування стійких особистісно значущих принципів поведінки, які є основою моральних переконань. Якщо підліток легко змінює погляди щодо власної поведінки та інших людей, його думка часто піддається впливу випадкових обставин, то старшокласник здебільшого послуговується власними оцінками і поглядами на світ, які визначають його поведінку. Він аргументовано розмірковує про моральні якості, критично переоцінює та переосмислює раніше сповідувані принципи. Високого рівня моральної свідомості досягають лише ті старшокласники, умови життя і виховання яких є особливо сприятливими для духовно-морального становлення і саморозвитку.

Старшокласники міркують про своє майбутнє, вибудовують різноманітні плани, ставлять цілі, нерідко нереалістичні. У процесі реалізації задуманого багатьох із них підстерігають розчарування, внаслідок чого юнаки і дівчата нерідко збиваються з обраного шляху, оскільки замість того, щоб мобілізуватися, схиляються до сумнівних життєвих цілей. Це є породженням надто конкретних (стати саме таким спеціалістом, вступити на такий-то факультет) або надто загальних (служити прогресу людства, бути корисним суспільству) уявлень про життєві перспективи. Надто конкретне визначення перспектив позбавляє юну особистість потрібного маневру, надто загальне — нерідко унеможливлює необхідну для успішного самовизначення концентрацію сил.

У розвитку спонукальної сфери у ранній юності існують і певні статеві відмінності: у дівчат більше виражений мотив спілкування, у хлопців — мотиви саморозвитку, самореалізації. І дівчата, і хлопці формують свої життєві плани лише на найближче майбутнє, рідко задумуючись про віддалену перспективу.

Формування ієрархічної структури спонукальної сфери людини зумовлює спрямованість особистості. Залежно від віку та його характеристик: потреб, провідної діяльності, ідеалів, переконань тощо розвивається мотивація людини. Для формування світогляду дитини, вироблення її мотивації педагогу слід добре знати особливості кожного вікового періоду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток самосвідомості особистості дитини	\|	Психічний і особистісний розвиток учня в умовах навчання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.