Основною цінністю гуманістичного особистісно орієнтованого виховання є людина, яка самовиховується як особистість. Через усвідомлення і переживання себе як особистості можливе формування суб'єкта власного психічного, соціального, морального та духовного розвитку. Розуміння «Хто Я?» є похідним від розуміння «Який(а) Я є?». Дитина значно раніше починає відчувати себе істотою, яка любить, а вже потім оволодіває засобами емоційно-когнітивного самопізнання. Самоідентичність проявляється у тому, наскільки дитина приймає, цінує, любить себе. Любов до себе (прийняття себе, позитивна Я-концепція, високий ступінь самоповаги) — одна з найважливіших базових потреб людини, яка не має нічого спільного із самозахопленням.
За директивного виховання дитина засвоює численні негативні оцінки дорослих, у неї формується негативна Я-концепція (негативний образ Я, низький рівень самоповаги). Така дитина виявляється вкрай вразливою, агресивно захищає себе, проявляє вороже ставлення до оточення.
Отже, основне завдання і суть виховання полягають у забезпеченні різнобічно розвиненої, гармонійної, внутрішньо несуперечливої особистості, активного суб'єкта власної життєдіяльності. Виховання буде розвивальним, якщо орієнтуватися на новоутворення віку, забезпечуватиме різнопланову зовнішню і внутрішню активність, наприклад, здійснення добрих вчинків заради інших людей.